Хто за люстрацію?! :)

А реально, маючи всі для цього підстави, от що треба зробити. Наші тупенікі коммі не зробили в свій час дуже для них суттєву річ. Їм, ще в 1991 році треба було відмовитись від усіх "здобутків" КПРС і Совєцької КПУ, назватись, навіть, якось трохи по другому, переробити свій статут на кшталт ліво-європейського і в жодному разі не заявляти сучасну КПУ, як правонаступницю тих злочинних партій-близнюків.
А так, як правонаступники, хай відповідають за все, що діялось при Совєтах за все існування СРСР! Треба судом розгромити цих очманілих від безкарності сучасних політичних хамлюг. І це повинен бути добре підготовлений та безмежно висвітлений в ЗМІ процес, щоб він назавжди залишився в головах сучасників та обов'язково перейшов в шкільні підручники зі спеціальним виокремленням цієї теми.
Таке просто необхідно зробити, як мінімум. Хай відповідають. У наших сєвєрних братів є для такого хороше прислів'я - "назвался груздем, полезай в кузов".
Самі вони не полізуть, значить треба запхати.
І, ще одне. Я думаю, що така, добре спрацьована акція примусить багатьох сучасних шилокрутів включити в роботу свої мізки, або хоча б те, що від них залишилось. Для злочинів, хоч якими б вони не були, немає терміну давності...

 

В мене аж сльоза пробилась від уяви про "такі" умови...
Я вже про саму каву мовчу...

 

В наших умовах прийняти закон про люстрацію практично неможливо. Ще декілька років назад - покійний Червоній, він представляв партію УНП Костенка виходив з цією ініціативою, нажаль безуспішно. Власне закон не пройшов тому, що під люстрацію підпадала чи не вся Верховна Рада, Кабінет міністрів разом з президентом. В нас трішки не ті умов, які б дозволили робити такі речі - треба щоб до влади прийшли люди не повязані з комуністичним минулим, тоді ініціатива буде впроваджена.

 

Нема сумніву, що зараз провести люстрацію практично не можливо. Але питання в тому, чи вона взагалі потрібна. А якщо будь-яку справу починати з того, що вбивати собі в голову, що це не можливо і не реально, то тоді дійсно навіть не варто починати.

 

Це найбільш противно...
Обливати багном... фік з ними...але не батьків...
це негідно...

 

Про "файну каву" в нацистських концтаборах є в спогадах покійного Євгена Наконечного "Шоа у Львові". Він згадує, як у 1943 р. на команду німецького конвоїра заспівати пісню, колона в"язнів Янівського табору смерті, йдучи Городецькою, затягнула на старий батярський мотив:
"My cłopacy jacy-tacy,
Z Janowskiego lagru pracy,
Każą robić, jeść nie dają
I codziennie nas strzelają..." і т.д.
Так от, там серед іншого був куплет і про табірну каву:
"Jutro kawa, wieczór kawa,
A bodaj to krew zalała,
Z tego kutas nie chce stać,
Chuj ci w dupę, kurwa mać!"
То були мужні люди, які сміялися в очі близькій смерті...

---------- Додано в 00:18 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:54 ----------

Про люстрацію...
Сьогодні рівно 60 років від того 8 грудня 1949 р., коли мґбисти арештували мого діда, а моя мама востаннє бачила свого батька...
Мамин брат побіг за ними, хотів дати батькові якихось грошей з собою.
Вернувся заплаканий, бачив, як тата по дорозі били до крові...
Хто доніс я і так знаю.

 

І що дало це знання? Яка користь? Когось притягнули?
А ось ми, моя сім"я, не знає хто... Але знає за що... І висновок один... І шестеро сиріт на Житомирщині, і четверо на Дрогобиччині... І дві вдови... і голод 47-го... Та йдіть ви зі своєю люстрацією...

 

А де Ви побачили у мене заклик до люстрації? У випадку моєї родини я й так те, що треба знаю. І не дуже вірю, що люстрація нині можлива, а відтак і доцільна, особливо коли всі учасники вже померли. То вже компетенція суду не людського, а Божого...
А от стосовно нині живих і активних на предмет сексотства і т. п. було б дійсно варто. Тільки навряд чи це можливо, саме тому, що живі і активні...
Пригадую, як наприкінці 90их на початку 2000их планувався міжнародний (австрійсько-польсько-український) дослідницький проект з історії Львівського університету. Зауважте - просто наукове дослідження, а не люстрація! Кожна зі сторін мала опрацювати "свій" період і мала вийти спільна історія.
Цей проект так і не відбувся через небажання української сторони, яка мала б відповідати за весь період після 1944. Очевидно тих, кому є що приховувати, виявилось у Львівському університеті надто багато...
А Ви чому так нервово реагуєте?

---------- Додано в 11:40 ---------- Попередній допис був написаний в 11:01 ----------

P. S. Іноді достатньо просто знати правду, хто і що робив колись, для того, щоб робити правильні висновки сьогодні і завтра.

 

Ох-ох-хо! Хто ж її, правду, знає... І в кого вона, правда, правдивіша...
Якщо в кожного своя, то й висновки будуть різними... Так як воно і є... А якщо вбивати цю праду силою всім, будемо мати те, що вже мали... А я повертатись на двадцять років в минуле нехочу...

 

Мдя, відносність, відносність, все відносно, у кожного правда своя, ничого не дізнаємось....
дежавю...
Таке передбачення що само здійснюється ...але, не зовсім.

Правда – з кожним роком складніше. Успішна люстрація відбулася справді тільки у Німеччині, де від разу забезпечили архіва STASI – але там особлива ситуація – була друга, нормальна держава, була БНД.
В Польщі колишня безпека могла в папірах ще протягом декількох років мішати.

Тоді чи є доцільність. ІМХО є.
Навіть, акщо ніхто не буде засуджений. Найбільшою травмою для супільства є констатація – у якому лайне ми жили. Хочеться очи закрити – а не получиться. Все таки справа буде повертатися.

 

Звичайно, що правда у кожного своя. Але є ще об"єктивні факти, які просто треба знати. А їх інтерпретація - це вже справа кожного особисто. Який тут примус?
Інша справа, якщо можна довести, що від конкретних дій конкретної людини реально постраждала інша людина.
Не біда бути хворим. Біда не хотіти цього визнати. У психології це називається витіснення, а воно веде до патологій.
Так чому так нервово реагуєте?

 

Які? В чому їх об"єктивність? І чому Ви вважаєте своє бачення справедливішим за моє? І хто той лікар, який поставить правильний діагноз?

Мені не подобається ющенківська чорнобіла історія України...

 

Кожен факт треба розглядати і доводити конкретно і персонально. І пам"ятати, що немає колективної відповідальності.
Якщо, наприклад, конкретна особа А написала донос на особу Б, а той Б через це постраждав, то що тут не ясно? Таких випадків було море. Можна сперечатись, чи добре, чи погано зробив А, що ним керувало, що може бути обтяжоючою або оправдуючою обставиною.
Головне ж, щоб такого не було в майбутньому.
І де Ви тут Ющенка бачите? До чого взагалі тут він? Я Андрійович, але аж ніяк не Віктор.

 

- Пан про ложный донос?

 

Хм... Я б не проти люстрації, за якою не дозволялося б балотуватися усім "старим і заїждженим". Як за 5-10-20 років нічого для держави не зробив, то що, зараз совість замучить, прозріє і зробить щось хороше? Сумніваюся. Хпй краще хтось новий до влади прийде. Може, толк буде. Хоча...

 

Тих даних
http://memorial.kiev.ua/expo/dates.html
http://memorial.kiev.ua/
не достатньо, щоб зробити об’єктивні висновки. В даному випадку об’єктивні висновки не зробить тільки той, хто не хоче їх зробити.
Було б бажання, фактів достатньо.

 

На мою думку дуже важливо судити не партії, але конкретних людей. Я маю більше довіри до людини, яка не приховує що вона була в КПРС ніж до тих, хто одразу став демократом, коли комуністом стало бути погано. Судити правонаступницю - це судити нікого і дуже вигідно сучасним політикам.

 

Не згоден. Кого можно зараз судити конкретно за ті глобальні злочини проти цілої нації, які були сплановані тодішніми комуністами. Вони всі мертві. Але коли вони це робили то опиралися на свою звірячу, людиноненависницьку комуністичну ідеоглогію, яка до цього часу не засуджена. Так що треба зробити зараз? Звичайно засудити її!!! А хто непримиренний носій цієї ідеології зараз в Україні? Прально - КПУ! Значить її треба безповоротно і судити.
Все ж до смішного логічно, колєктів...

 

Відносно злочинів проти нації, вбійств судових ( нп до 1956) – згіден.
Достатньо заборонити пропагування комунізму і фашизму.
Але :

Не завжди взагалісправа в тому судити чи ні.
З точку зору люстрацийного закону нп у Польщі– співпраця з безпекою і війсковою развекдкою не є жодним переступленнем.
Таким є тільки приховання цей співпраці у людей займаючих деяки державні чи банківськи посади посаду – тобто згорожених шантажом чи манипуляцею колишими “працудавцями”.
Ут.ч. закордонними - то виникає з характеру відносин у колишноиу соцтаборі.
Якщо людина не хоче бути
- депутатом
- членом кабмину
- директором у мінистерстві
- суддям
- ректором нав.заводу
- презесом банку ітд.

... то хай собі живе. Навіть якшо гніда стукав, а особисто никому нічого не зробив, совість його гризтиме до кіньса його паршивих дні, але до суду його за це не потягнуть.

Та ще одне- журналистів вважається публічними особами, інформації про них можна заявляти публічно.

 

- в рамках какого права/процесса? Уголовного, гражданского или какого ещё? Уголовка для организаций не подходит... Если осуждение может привести только к запрету партии (а вряд ли к чему-то ещё) - то можно сэкономить кучу грошей на процессе, гляньте:

- Если в программных документах или уставе партии имеется зверячесть и т.д. - в т.ч. положения о признании действующими для членов современной партии программных документов большевиков, содержащих неприемлемые с точки зрения современного законодательства идеологические принципы, пропаганда которых запрещена законом, - есть отработанные механизмы запрета (отмены регистрации) таких партий!..