Хто що зараз читає?

Тримайтеся , бо завтра ще свято
...і не одне))

 

вам читати хочеться, чи балакати? )

 

Знаю...
Не їду - відговорили самі уродинники )

 

мабуть у Вас є велика книжкова шафа, і там багато книжок... під колір шпалер )

 

До Дня дарування книг!

ДВОЄ
На дні народження він дарував гроші. Боявся, що не вволить її смак. І раптом – птах. Білий папуга.
«Чому?» – здивувалася вона.
«Не знаю. Побачив на ринку і не міг пройти мимо. Дуже вже на тебе схожа пташка. І очками, і непокірним чубчиком».
«Таке скажеш…»
Сміялися одне з одного, а пташка мовчки прислухалася. Вона не заважала їхнім задушевним розмовам.

Коли його не стало, все, що було з ним пов’язано, стало набувати нового значення, нової цінності. Речі наче оживали, самі горнулися до рук, жили з нею без нього. Втім, самота була не зовсім порожньою, поряд билося ще одне сердечко, теплилася ще одна душа. Папуга. З білого він став попелястим, сивим. Теж постарів.
Клітка висіла біля книжкової шафи.
Колись він на премії купував зібрання творів письменників. «Навіщо?» – питала вона.
«На пенсії будемо читати одне одному».
Настав час читати.
Вона брала книжки одну за одною з рядів і читала вголос. Птах слухав, ствердо похитуючи головою. Так вони прочитали Бальзака, Голсуорсі, Гюго, Драйзера, Гоголя, Ролана, Коцюбинського, Пруса. Дійшли до Діккенса. До повісті про кохання.
«Я люблю тебе», – прочитала слова закоханого героя.
«Я люблю тебе», – озвалося луною в кімнаті.
Вона здригнулася, роззирнулася довкола – нікого. Але ж голос був не її.
«Я люблю тебе, – долинуло вдруге. З клітки. Це був папуга. – Я люблю тебе».
Вона підійшла ближче, заглянула в агатові пташині очі, такі схожі на її. Два сивенькі чубчики наблизилися майже впритул.
«Я люблю тебе!» – викрикнув птах.
«Ще. Кажи ще…» – мовила пошепки.
«Я люблю тебе».
«…Олю», – підказала вона. – «Кажи: «Олю». Так мене звати.
Але папуга мовчав. Мабуть, чотири слова – це вже для нього занадто. Та й вона втомилася читати.
… А потім настав новий ранок, як завжди темний і тихий. Як усі ранки її самотнього життя. І раптом світанкову сутінь протяв голос:
«Я люблю тебе, Олю. Я люблю тебе, Олю. Я люблю тебе, Олю…»
Приголомшена, спантеличена, принишкла, стояла вона боса й простоволоса і дослухалася. Бентежила не стільки сутність слів, не стільки те, що вони призначалися їй, а саме їхнє звучання. Сам голос. Його голос. Того, що колись приніс мовчазного птаха в їхній дім…
Мирослав Дочинець. "Світло семи днів".

 

краще б він на премії здоров'я купував

 

@terRen, а ви "Імперію янголів" Бредбері читали?
Якщо ні, а хочете, то давайте свої реквізити і № відділення НП, і я вам вишлю.
/Але як прочитаєте, то прошу повернути - вона не моя, а дитяча/

 

Книги Рея Бредбері , з такою назвою не знаю.
Може ви про:"Імперія ангелів" Бернар Вербер ? , то читала.

 

Я ще такого не чула, щоб здоров"я можна було купити...

Народна мудрість:"Здоров'я не купиш за гроші."
"Здоров'я не купиш, хвороби не продасиш."

 

Точно, пішов глянув - "Імперія ангелів" Бернар Вербер
/старість давність і кілька днів святкування даються взнаки) /

Файна книжка, тре буде перечитати...

 

Сьогодні натрапила на цікаву розповідь...
Високо у горах у давній хаті із чорним дахом живе гуцулка в літах Марія Ілюк. Вона варить борщ, ліпить вареники та опікується своєрідним «музеєм» залишених гостями секретів, які трохи привідкриє пов’язані із відомими митцями, політиками та кінематографістами.
Відомих художників: Якутович, Сельський, Монастирський, Звіринський, Добушинський, Островський, Кецало…
Георгій Якутович – художник фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків"

Музей залишених секретів. Історія гуцулки, яку відвідували митці і політики

 

ну ти ж не будеш сперечатися, що робота іноді забирає здоров'я ?
тобто можна менше працювати, без премій = менше віддавати здоров'я
логічно?

або купити за гроші більш якісні медичні послуги, та хоча б діагностику...
та навіть звернутися до психолога, щоб зняти стресс - треба гроші...
чи книжку купити... паперову )))
або - кращий відпочинок (відновлення після роботи),
або - інформацію про здоров'я, яка недоступна без грошей

 

View: https://www.youtube.com/watch?v=0L526twpRp8


View: https://www.youtube.com/watch?v=bANESklwIrc


Книга Внутрішня історія. Кишечник — найцікавіший орган нашого тіла

 

Прочитав давні дитячі книги з трилогії "Биті Є" Люко Дашвар
Тепер чекаю на "Рай.Центр" /з неї тре було починати /

Поки везуть Рай.Центр, майже вже прочитав "Потерянная принцесса"
З назви і картинки спершу подумав, що книжка "про любов", та ще й на язикє ;
Але нє, досить нормальна)

 

звідки берете час на читання художніх книжок?

 

Просто я нікуди не спішу
Та й я на ровері

 

і я не люблю спішити...
але гроші самі не заробляються

 

Можна попробувати просто організувати цей процес. Якщо вдасться, то будуть самі зароблятися

Про це є старий анекдот )