Прочитала останнім часом: - "Мелодія кави у тональності кардамону" Наталі Гурницької (неймовірно чуттєва книга, як на мене), захотілось до нестями побувати у Жовкві, там частково дія відбувається) - "Століття Якова" Володимира Лиса, захоплюючий роман, дарма що невелика книга, але автор на диво вдало вмістив в 200 з лишком сторінок ціле життя. - "Календар марноти" Володимир Чипига, це з останнього..випадково знайшла на роботі, на полиці з любовними романами)) Прекрасна книга, що містить вірші, короткі оповідання, поему і дві повісті: містичну і автобіографічну (остання про життя батька автора, людину цікавої і нелегкої долі). Ага, ще Кузьму почитала, "Я, "Побєда і Берлін", смішна)) І іншу його повість, "Місто, де не ходять гроші", теж класна тема)
«Суррогатная мать» -це хороший трилер з жахливим сюжетом, який з першої сторінки тримає в напрузі. Книга написана подружжям, під псевдонімом Таня Карвер. Політ фантазії у них зашкалює... Правда такий жанр не люблю, але вже дочитую, цікавість взяла верх )))
Одновременно читаю блистательную книгу Людмилы УЛИЦКОЙ "Казус Кукоцкого", мрачный футуристический гротеск Владимира СОРОКИНА "День опричника"(который с ужасающей точностью полностью и досрочно сбывается прямо на наших глазах в нынешней путинской РФ-Азиопе) и родниково-чистый гениальный роман И.Бунина "Жизнь Арсеньева".
Вы знаете, не возникает проблемы перебивания атмосферы при одновременном чтении трёх книг : наверное, потому, что произведения очень разные. "Казус Кукоцкого" - глубочайше философская, духовно-экзистенциальная книга о Жизни, и Любви, о великом таинстве Рождения, Смерти и Бессмертия. "День опричника" блистательно-талантливый, острый историческо-политический памфлет ... "Жизнь Арсеньева" - гениальная в своей изысканной простоте классическая мемуарная проза : эта книга учит ценить красоту, любовь, каждое мгновение жизни, учит немного грустному мудрому пониманию, что "Всё проходит" и остаётся с человеком до последнего вздоха только память о первой любви...
Тамара Польнюк, повість: " Кожен несе свій хрест" Розповідь про складні переплетіння людських доль, розуміння українцями один одного у складний час. Знаю чоловіка, який постійно читає дві-три книги одночасно. Каже, що так йому цікавіше читати проглядаючи одночасно декілька історій різного жанру.
"брати карамазови" достоєвського. повільно йде, але дуже цікаво. а також паралельно читаю книгу орвелла "1984"