Хто що зараз читає?

Так, я помітив. Хоч речі дуже правильні іноді згадує. Не певен, що він укладав сам ці дописи. Укладач міг збити до купи різні думки. Не хочу осуджувати, але думати треба що читаєш.

 

П. П. Черкасов "Кардинал Ришельє". Дуже хороша книжка про одну із найвидатніших постатей не лише Франції, а й усієї Європи

 

_Інший формат_Олег Лишега

 

Тарас Прохасько "Бо так є"

 

Прочитала Люко Дашвар "Село не люди".
... якщо там і є ложка меду, то так перемішана в дьогті.. як і у "Кров з молоком", і напевне в усьому іншому. У автора явно якась зацикленість на сексуальному грунті - бо у двох творах щось подібне.. третю книгу цього автора навряд чи читатиму.
А шкода, могло би бути щось краще, потенціал ніби відчувається часами.

Читаю Умберто Еко "маятник Фуко".

 

Майкл Гербер "Миф про Е".........мегапросвітляюча книжка про малий бізнес, якраз те що я шукав, просто ніби спеціально для мене писана. Хто вже бізнесить або планує дуже рекомендую. (про розробку структури малого бізнесу і постановку його "на автомат")

 

І які враження?

Я прочитала і дещо була розчарована

Читаю із серії ЖЗЛ про Нільса Бора - лауреата Нобелівської премії

До речі і його син теж став лауреатом Нобелівської премії

 

Я була у захваті від "Ім'я рози" - не в останню чергу, через спосіб викладу: незвично неспішний для нашого скаженого часу.. чомусь від цього отримувала кайф. Ну і зміст, звичайно. "Бавдоліно" - теж прикольна штука, хоча і дещо інша.
Тому сам стиль Умберто Еко у "Маятнику" мені, як і в попередніх романах, подобається з перших сторінок, а щодо змісту.. ну, поки що нормально. Я багато читала езотерики і мені мова символів в принципі близька.. А навіть якщо з чимсь не погоджуюся - то в тому і сіль твору, коли він будить думки і викликає на суперечку.

Але я тільки почала.. дочитаю - відзвідую.

 

Перестаньте читати сучасну українську графоманію - всі однакові, всі зсунуті на сексуальному грунті, вони ж пишуть по накатаній - 2 романа купили - давай третій в тому ж ключі.

Оце правильне рішення. Я вже майже всьго Еко прочитав. Шкода що він більше вчений, ніж письменник.

 

Е ні.. "нє чітал но осуждаю" - можна після першого твору, чи другого, але не з чужих слів і не з рецензії чи висмикнутого уривку, ІМХО. Я вважаю що щоб судити про твір - треба його прочитати і спробувати це зробити неупережено. А може і ще раз дати шанс - особливо якщо письменник молодий.
А тоді вже робити остаточні висновки.
Крім того.. я можу і в бочці дьогтю знайти ложку меду, абстрагуючись і вірячи що в кожному циніку є куточок де живе його задавлена світла (чи мудра) часточка.

Хоч вцілому Ви (на жаль..) праві.

Щодо Умберто Еко, то я хоч і не так багато читаю інших сучасних авторів і може когось не знаю.. але як на мене, він - один з нечисленних претендентів на "світову класику кінця ХХ початку ХХІ століття". Добротні речі які ще довго будуть актуальними.

 

Читав і Андруховича, і Прохаська, і Забужко - всі сексуально стурбовані. Більше з цьої опери не хочу нічого читати.

Просто письменники є комерційні, а є некомерційні.

 

Це точно... *зітхаючи*
І неможливо навіть досить серйозні дослідження Забужко від того відклеїти - полімеризувалося.

 

а я немаю шо читати... флібуста вирубалася... качаю лібрусек...на всякий випадок...

 

а я маю
Ремарк "На Західному фронті без змін"

 

я таке маленьке не читаю...а десь починаючи з 600-700 кб...

 

"Гетьман Іван Виговський", Іван Нечуй-Левицький. Лише почав, але вже натрапив на одну цікаву цитату, особливо в контексті сучасних рухів між Київським та Московським патріархатами.

- Ясновельможний гетьман кланяється вашiй милостi, cвятий владико, i просить ваших молитов. Може, ваша милiсть чули, що до Києва їдуть московськi посланцi з боярином Бутурлiним на чолi, щоб одiбрати присягу од вашої милостi, святий владико, од вищого духовенства, київських козакiв та городян.
- Чув, чув i знаю, що сьогоднi опiвднi посланцi будуть в Києвi. Але нi я, нi духовенство на Українi не думаємо присягати царевi на пiдданство. Про це гетьмановi нема чого й говорити! - сказав митрополит i при останнiх словах аж скрикнув.
- Чом же так, святий владико?
- А тим, що поки наша церква залежить од цареградського патрiарха, ми вдержимо свою автономiю i свої права. Не такої заспiває нам московський патрiарх Никон, чоловiк простий, невчений, крутий та завзятий на вдачу. Вiн зламає нашу автономiю i запроторить наших владик i попiв в свої льохи, в котрих вiн карає муками своїх духовних. Про присягу нашу нехай ясновельможний гетьман i не допоминається! - знов аж крикнув старий владика, i його посiченi кучерi задрижали кругом голови.
Виговському самому було до вподоби, що владика не хоче присягати Москвi, бо вiн не любив Москви; його блискучi карi очi аж заграли, але вiн не насмiлився виявити своїх потайних власних думок i мовчав; вiн мусив чинити волю i наказ гетьмана.

 

а який сенс у читанні вигаданих історій?
-поповнення словникового запасу новими фразами і зворотами?
-набуття заочного досвіду переживання нестандартних або стандартних ситуацій?
-нема чим зайнятись, а мозку завжди потрібна доза інформації, як тілу їжа?

 

Нє,ну ж інтєрєсссно ж...
Тіко букофф...і всі такі різні-різні,нє?

 

та їх мало зовсім, різних
для мене цікавою є бувка "ґ", а їх майже ніде нема

 

а який сенс писати дибільні пости?