Хто що зараз читає?

Анікдот
Заходить мужчина в трамвай, ненароком штовхнув жінку..
-О пардон мадам..
- Мсьє француз? :girl_in_love:
- Га га га))...кНЄшно....

---------- Додано в 19:25 ---------- Попередній допис був написаний в 19:22 ----------

АчумЄть

 

А я, а я, а я??????

А потім сцють біля трахтора Ганере, от ми Вас і виявили ...

 

Звиняйте, тему "Хто що зараз читає" Ганер не читає, заблоковано.
Прошу повернутися до обговорення теми.

 

Добрий ви занадто, Левандівка)))...набагато "гуманніше" було б шоб читати міг, а писати нє

 

В данний момент дочитую книгу Д. Макайвера "...JUSTICE FOR ALL". Книга про гурт "Metallica"

 

І давно у Вас це?..

 

під кінець листопада появилось. Читаю повільно, щоб розтянути задоволення)

 

Оце мисля!!!!

 

Ліна Костенко "Записки українського самашедшого".
Давно скачав,але аж зараз взяся читати.
Аж кричати хочеться...то ж я...
Безнадія...безвихідь...навколо театр абсурду....
На згадку приходять рядки її ж віршів...

Прогавили, прогледіли,
і хочеться на Марс.
Це сталася трагедія,
а ви зіграли фарс.
Отримали Україну без бою
і здають без бою,
а, втім, чого ж без бою:
б"ються поміж собою.

Дивлюся ввечері і вранці,
милуюсь депутатським гроном.
Яка гармонія і танці,
і єдність змій з Лаокооном!

***

Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні.
Злість рухає людьми,
але убік безодні.

Компроміси, компромати,
компрадори і примати.
Скільки сили треба мати,
щоб усе це витримати?!

***

Ну, от і дожилася наша мова,
була-була безсмертною в віках,
але прийшли бендюжники від слова
і потопили мову в матюках

***
Шакали знову ошукали,
тепер вони вже не шакали,
тепер вони: то «за», то «проти»,
то шахраї, то патріоти.

Доборолися! Добалакались!
Досварилися, аж гримить!
Україно, чи ти була колись
незалежною хоч на мить:

від кайданів, що волю сковують,
від копит, що у душу б"ють,
від чужих, що тебе скуповують,
і своїх, що тебе продають?!

Популяція! Нація! Маси!
І сьогодні, і вчора, й колись
українського пекла гримаси
упеклися мені. Упеклись!

І продовж усього твору лейтмотивом

Страшний калейдоскоп:
в цю мить десь хтось загинув.
В цю мить. В цю саму мить. У кожну із хвилин.
Розбився корабель.
Горять Галапагоси.
І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.
Десь вибух.
Десь вулкан.
Руйновище.
Заглада.
Хтось цілиться.
Хтось впав.
Хтось просить:
«Не стріляй!»
Не знає вже казок Шехерезада.
Над Рейном не співає Лореляй.

 

Ссилкою можете поділитися?

 

Я з Острова стягнув...
Там закинули...

 

Не те оскверняє вуста що входить, а те що виходить (с)

Можна у "розпіареному" творі знайти для себе одну-єдину думку (на яку, можливо, ніхто і уваги не звернув в погоні за сюжетом чи глибинними філософіями), а можна і з поважної класики, перевіреної часом, нічого для себе не винести.
І тому враження про книгу можуть бути навіть полярними, може різна література принести різну користь.
Хоча згодна.. починати потрібно із хорошої, добротної, "правильної літератури", вона формує смак. І потім в дорослому віці людина є розбірливою. (Бачу по своїй дитині і тому, що прочитане дається взнаки на смаках, які потім жодний авторитет не переб"є).

Скажімо, мені Таня Малярчук "Ендшпіль Адольфо або Тороянда для Лізи" як річ, яку хотілося б перечитати (вірна ознака книги що сподобалася) - не сподобалася.
Імпресіонізм-цинізм чи навіть брутальність з одного боку відражає- але з іншого дає граничну чесність і щирість суті, що таким чином намагається передати автор.
Уламочки глибоких зауваг і думок розсипані по всіх сторінках.. в цьому щось є, і деякі думки чіпляють, примушують замислитися, вони мені подобаються.
А якби покинула з першої сторінки - можливо, не замислилась би.

Як можна судити про твір з рецензії будь-кого? Авторитетного критика минулого чи піарщика сучасності.. Щоб про щось судити - треба його звідати. І бажано, повністю і неупереджено (не озираючисьні на поважну думку критика, ні на розкрученість-нерозкрученість і т.і.) - тим виваженішим буде власний висновок.
Звичайно, якщо книга геть "не іде" - можна навіть не дочитати. Буває, що таки "верне" і все.
Але тоді така людина при обговоренні матиме підстави сказати про ту книгу лише одне: не читав і не сподобалося (або "прочитав 5 сторінок", або "не читал, но осуждаю"). І все.
Обговорюють прочитані, а не непрочитані книги. ІМХО.

 

238 сторінка бравого вояки швейка. з червня завис на потязі що везе на фронт вояк.

 

Весь Ваш допис, вцілому, дуже сподобався. Але ось це... Хочете сказати, якщо хтось перечитуватиме з дитинства "Войну и мир" і т.д. то в дорослому віці йому це буде подобатись. (Я про перечитування не за бажанням) Та навпаки! Відверне ще більше!
Кожна людина - індивідуальність. Тож не треба смаки підганяти під якісь рамки. І те, що смаки Вашої дитини не співпадають з Вашими, то не результат недостатнього пресування класикою в дитинстві, а цілком нормальний процес розвитку ОСОБИСТОСТІ.

 

Напевне, не так висловилася, що Ви мене не так зрозуміли. Все якраз навпаки.

Кожну людину і її читацькі смаки формує в дитинстві або хтось свідомо, або випадок і впадкові обставини, вірніше, і те і інше.
Якраз навпаки, думаю, саме через те що я з першого року життя намагалася давати самі примітивні перші книжечки не аби-які, а добирала їх, через те що давала читати те, що вважала за потрібне (мала право "добирати репертуар" дитині дошкільного і молодшого шкільного віку - дещо зі своєї ще радянської добірки дитячих книжок, повикидавши про Леніна і т.і., той же "Муфтик, півчеревичок і Мхобородько" Е. Рауда - не постарів з мого дитинства і зараз навіть перевидається, дещо з сучасних видань для дітей, ті ж високоякісні в художньому рівні книжки а-ба-ба-га-ла-ма-га тощо) - думаю саме через це вона тепер окрім Хронік Нарнії, Люка Безсона і фантастичної тої багатотомної "Ніни" (яку теж любить, і в цьому - сучасна) запоєм читає (вже прочитала) майже всього Ж.Верна, Стівенсона, Дюма, Саббатіні, С. Цвейга "Подвиг Магелана", я вже не кажу про Нестайка, Д. Лондона, М. Ріда ("Вершник без голови"), "Спартака" Р. Джованьйолі, "Чаликушу" Р.Н.Гюнтекіна, недавно закінчили "гордість і упередження" Д. Остін, і багато іншого..
багато з тих книжок просила читати мене вголос - так цікавіше, щовечора по півгодини поки робить уроки рутинні. Читання удвох набагато цікавіше ніж одному, між іншим. Самій цікаво перечитувати, обмінятися репліками, посміятися разом.
Може для 11 років це занадто рано - але що я тепер вдію якщо її саме це цікаво, і я тут вже ніяк не впливаю.
Бо смак уже фактично виробився, хоча, звичайно, в основному на більш пригодницькій тематиці, відповідній до віку - але там теж багато різних тем зачеплено.
Звичайно, там далі вона вже зовсім сама вирішуватиме і сама собі вибиратиме що читати. Та і зараз от бере дещо у бібліотеці, продовження "Мушкетерів", наприклад, якого немає вдома. Звичайно, далі наші смаки можуть не збігатися - і я це наперед поважаю. Але чомусь впевнена, що відверта низькопробність чи вульгарність її вже різатиме око/вухо (після того що полюбила і що перечитувала по 10 разів), це і зараз видно і навряд чи зміниться.
Хоч можна сперечатися тоді що є "низькопробним" чи "вульгарним".. тут теж у кожного свої смаки. Все відносно.

 

В 11 років??? Фіга-сє!!!
Я навіть не пам'ятаю, що в такому віці читав.

 

Котигорошка)))))))

 

Ну, геть сама читала "Діти Капітана Гранта", "15-річний капітан", "Таємничий острів" Ж. Верна, "Дартаньяна" Дюма.. а інше читала я її вголос (бо вона просила і її було цікаво, не я нав'язувала) - а вона ловила кайф від того.
Любить читання вголос. В принципі.. це щось подібне до теперішніх аудіокниг виходить, тільки живим голосом із можливістю обмінятися репліками чи зробити паузу.

 

+100
Вбачаються артистичні нахилиА не пробували читати деякі діалоги в ролях?Мало би бути цікаво

Мерилін Р.Каротез.Сила молитви - одночасно і відпочинок і осмислення...
София Кныш.Тебя называли отверженным...(спробую у відповідній темі дати одну цитату)

 

В аудіокнигах не можна зробити паузу?

Взагалі молодець. Похвально... І навіть більше!
Головне, щоб книги не стали єдиним захопленням. А то зараз діти взагалі неактивні, нерухомі... От і падають на уроках фізкультури...