Ще й який. Просто дуже начитаний. Але "нахильність людини до вишуканої білизни не означає її звички мити ноги" (А. Камю)
Це було, є і буде. Не надривайтесь. Зауважте, багато фільмів і музики - не мистецтво, а дешева декорація для нашого життя. Ви ж не завжди,ідучи в кіно, збираєтесь насолодитись витвором мистецтва. На роль тої декорації не ставитимуть шось цінне, бо це буде Вам дуже дорого. Ви ж не користаєте золоту зубну щітку.
То мийте частіше. Навіть не сумнівався що ви до хрестового походу приєднаєтесь. Де таракани сповзаються - там зразу і ви. Якщо не боротися - то так. Навіщо зі СНІДом боротися? Він завжди буде. Я ЗАВЖДИ, ІДУЧИ В КІНО, ЗБИРАЮСЯ НАСОЛОДИТИСЯ ВИТВОРОМ МИСТЕЦТВА. Бо кіно - це мистецтво. Все що не підпадає під цю категорію - профанація.
Про Бога, Ґаннере, звідки Вам відомо про мої нахильності? Я ж їх не декларую, як Ви. У чудової цитати з Камю є продовження:"Найчастіше вишуканий стиль подібний до шовку, котрий прикриває екзему". Як Вам любо, Ґаннере. Людина б мала задуматись над кількістю "фе", сказаних їй. Тільки не у Вашому випадку, звісно. Ви ж вище всіх присутніх. Дивно тільки, що Ви тут робите серед нас, убогих.
Які я декларую нахильності? Добре хоч цим визнали що він в мене вишуканий. Я забув що то ви ліцензії роздаєте на вишуканий стиль. Запишуся в чергу. Болт забив. Ну якось мабуть перебився б без вас і Поетки. Важко, але можливо.
Та до вишуканої білизни, інакше сказано - витонченого смаку. Нічого я не визнавала, це було продовження цитати. ) Розумієте, Ґаннере, вантаж людиною прочитаних книг не вартий ніц, якщо не накладає відбиток бодай на поведінку і мовний прояв. Пам'ятаєте скатертину і соусник в Чехова? Цього разу не сумнівалась я. Не мучтеся, знайдіть форум "рівних". )
Таак?! А пива можна сьогодні випити? Я чемний буду, в 10 вже буду вдома. До чого кумедна тіточка. Говорить один в один те саме що і я - але мені то не можна говорити, а їй можна - вона в законі.
Достойний кінець дискусії. Тобто всілякі поетки після мене корвалол п'ють, а ви - як бальзам на душу, хоч ми говоримо одні й ті самі речі.
Вночі чогось не спалося, читалося. Надибалося на Юдітт Германн, "Холодний синій колір". Отут-о: http://www.azh.com.ua/lib/judith-hermann-holodnyy-syniy-colir " ... в певний момент небо стає синім, світлий, глибокий, несамовито синій колір, який може примирити між собою увесь світ, цей колір тримається на небі десять хвилин, а потім стає блідим, зникає зовсім ..." Тягуче-повільна історія. Мова про Ісландію. Здається тут у мене теж є цей колір - його неможливо вловити, але він створює певний унікальний настрій - холоду, чистоти, тиші.
Ні, це просто стан закоханості, мсьє. Закоханості у північні країни. Я тут кайфую від спокою, врівноваженості, тиші, неквапливості (смайлик у позі лотоса). Буду рухатись далі на північ, поки не розвідаю їхню таємницю
Є дві крайності сакралізація та профанація. Освіта та мистецтво може бути тільки класичним тобто греко римським інше (в старому світі , не беремо китайців в розрахунок) дикi забави варварів. Теоретично я теж за, але нудно ж бути таким серйозним.