Хто що зараз читає?

Не кажіть що я повинен робити, і я не скажу куди вам іти!

 

Саме цікаве, що ніхто навіть не додумався написати хоч три слова хоча б про того Коельйо, в кого які думки чому він такий модний. А просто страшно образились - як же так, я все думав що Коельйо модний, а в мене коврик з-під ніг висмикують - паніка і панічна поведінка. Життя з других рук. Вторинність.

З тої ж опери. Що може бути легшого совконавту - хтось не подобається - значить фашист, куркуль, відщепенець і т.д. і т.п.

Наскільки я зрозумів, Гітлер піднімає вам настрій зранку. Теж хочу вам приємне зробити:

Все ще рахуєте це дотепом? А таке знаєте?:

 

...а ше я недавно Курта Воннерута читав "Утопія 14"....дуже багато цікавих думок в автора ...

 

З ваших слів:якщо модний,то не талановитий і не може бути цікавий?У нього таки є твори,які заслуговують уваги.А чому Екзюпері вам не до смаку(хоча нічого дивного немає).Г.Гессе, я також перечитала,і якщо ви себе співставляєте з його персонажем,то ви помиляєтесь....почитайте "Сітхартху"-може й щось людське до вас повернеться, а не тільки пихатість.....Повірте вона, вам заважає,але ви самі цього не усвідомлюєте.....(п.с.-шкода вашої жінки) .

 

Цікаво, хто ВИ така, якщо дозволяєте собі заявляти такі речі у відповідь на літературну критику? Якщо овечу шкурку трохи потрусити, то вовчі зубенята з'являються, правда? Можете не відповідати, я вже казав що думка таких

...если обыватель слышит, что какое-то художественное произведение или какой-то автор «раскручены» (то есть им искусственно создана популярность) – то это возбуждает, а не гасит его интерес к ним. Ведь от искусства ему того только и нужно, чтобы «приобщиться» к некоторым «всем», узнать, что знают другие, о чем они говорят – и заговорить на одном с ними языке. То же, что может нравиться ему лично – для него дело десятое и даже, если оно отличается от общего стиля – опасное, ибо может выдать его несходство, нестандартность.

Обыватель не то что не может, он – не хочет быть личностью! Индивидуальность для него – отклонение от стандарта, то есть, что для него то же, – идеала; личность – в лучшем случае – «чудачество».

Конечно, обыватель – конформист, мыслит стандартно. И беда не в том, что он иначе не может, а в том, что иначе он и не хочет. Ибо разум он использует не как орудие разыскания истин, а как орудие приспособления к среде – разыскания удобных или украшающих его (элитарных, модных) коллективных мнений. Истины этому могут и мешать.

Если он окажется и «сзади» других, то, по крайней мере, «в том же (нужном) стаде». Всегда должны находиться такие, кто будет хуже его: хотя бы те, кто в другом «стаде» или вовсе не «в стаде». – Без чванства обыватель неполный.

Обыватель самоуверен предельно: он уверен, что знает, ни больше ни меньше, как «жизнь». То есть все, что кто-то в жизни может ценить кроме благополучия – для него блажь, «иллюзии».

Обыватель, как будто, «реалист», и себя считает таковым; ведь приспособиться – значит приспособиться к существующему, к «реалиям». Но под реалиями он понимает исключительно общепринятое, хотя бы оно строилось на ложных или преступных основаниях; он ориентирован не на истинные или кажущиеся ему самому таковыми, а на господствующие мнения и ценности. Таким образом, его «реальность» – та «жизнь», которая противопоставляется «книжкам» и которую «знает» обыватель – это смесь разного рода коллективных миражей и распространенных пороков.

Если единственное назначение человека в мире – не понять что-то в нем и не судить его, а только и исключительно «попользоваться», то, конечно, такому человеку будет нужно «много», – но позиция «маленького человека» есть для него самая удобная. Ведь «маленький» человек – это тот, кто, в меру своих возможностей потребляя, освобожден от необходимости хоть как-то при этом сдерживать себя, думая об общем и целом, о будущем и должном. («Лишь были б желуди…»)
Так обыватель по убеждению и «мал», и одновременно горд этим, – ведь это его преимущество.

Обывателя ругать нужно, ибо обывательская установка, по существу – жестока.

для мене не варта ні гроша.

 

То есть можно сделать вывод, что Вы не обыватель. А кто? Данко, своим сердцем освещающий неразумным дорогу?

 

Вам можуть подобатися чи не подобатися ті чи інші письменники, ви можете мати ті чи інші погляди на будь що, але ніхто не дав вам права ображати форумлян, тим більше жінок.

 

А давайте його лінчуємо ....і репутація гнаного і голодного бунтаря підтвердиться

 

Вже був питав, що заважало фарисеям задавати Ісусу таке запитання? Злякалися що Ісуса згадав, заглохли. Добре, що заважало інквізиції задати таке запитання Гілілею? Про мене забудьте, можете рахувати що мене взагалі немає на планеті, я не переживаю за себе.

---------- Додано в 13:02 ---------- Попередній допис був написаний в 13:00 ----------

Ех, Василю, Василю. Трахтор, коні, цибуля, сцяти в полі - які бунтарі, хто їх бачив?

 

Я Ігор...Святославович

 

То по паспорту. А "по призванию"...

 

Щоб ви їли якби не ті хто в полі сцять??...на творах Гессе більше доби не потягнеш

 

Друзі!!!!в ігнор його...і не "кормити".Те,що ми пишемо його тільки заводить,така людина не здатна розуміти інших,бо нікого крім себе він не хоче чути.....егоїст вищої проби....фігляр.

 

Будь он постарше, я бы подумал, что курс риторики ему Геббельс читал.

 

Ая. Той хто не відчуває себе дешевим обивателем, що з других рук життя отримує - той і не пише нічого, його це не стосується. А якщо на злодії шапка горить - то маємо істерики і образи. Ну що поробиш - "У кожного своя доля, свій шлях широкий...".

 

Згадалося:
Приходит к психиатру пациент:
- Доктор, у меня мания величия...
- Какая у тебя может быть мания, ТЫ ЖАЛКИЙ, ПРЕЗРЕННЫЙ КЛОП!

---------- Додано в 15:55 ---------- Попередній допис був написаний в 15:50 ----------

Я не хвалю Коельйо через те, що всі хвалять. Навіть більше того, я згоден, що в нього досить одноманітні книги... Але "Алхімік" - одна з небагатьох книг, які повністю перевернули мій світогляд. Тож, якщо книга здатна так вплинути на людину, я думаю автор заслуговує на похвалу.

---------- Додано в 16:01 ---------- Попередній допис був написаний в 15:55 ----------

Що Ви зробили? Думаю про діяння Ісуса і вчення Галілея знає весь світ... Чи створили Ви в своєму житті хоч щось? Чи лишили після себе щось (крім історії хамських дописів на цьому форумі), щоб ставити себе в один ряд з людьми такого масштабу?

 

Це так пошло - співставляти когось з Ісусом, бо він як і Ісус помер в тридцять три роки, або ж його заарештували в 33, або народився у Святий Вечір, чи, наприклад, пишуть:''Я задумал свою книгу, когда мне было 33. Кстати, Иисусу было столько же, когда он начал проповедовать."
Мені це здається примітивізмом і незрілістю. Може я занадто. Але так сприймаю, коли непонятих порівнюють з Ісусом.

 

А кого з ним співставляють?

 

Моя однокурсниця сказала викладачу, що до порнографії ставиться негативно, бо вона їй не подобаєьбся. Він відповів, що ніяк не ставиться до тої графії. Вона його взагалі не турбує. А те, що їй не сподобався фільм, що він рекомендував, і вона почала його критикувати - це вже свідчить, що фільм вартісний, бо він її зачепив.
Мені така позиція імпонує.
Чи займаються справжні літ. критики лайном?

---------- Додано в 16:24 ---------- Попередній допис був написаний в 16:22 ----------

А шо нікого? Та ладно, раз пішла така п'янка - про Ісуса говорити, то і я свою лепту вніс. Хай буде. Може пригодиться. Для общої картіни.

 

Як можна знайти золото, не перемивши тонну піску? Як відкрити людям очі на брехню, вторинність і лицемірство (у будь-чому) - виявляти і говорити - це брехня, вторинність і лицемірство. Піпл, який хаває що підсовують, компетентний у всьому - від сантехніки до метафізики. А пронирливі маркетологи і діляги користуються цим лохобанством, щоб збувати гавнокнижки, гавнофільми і гавномузику.

То про Галілея можна, якщо про Ісуса не беретесь. А взагалі якщо подивитися на Ісуса очима натовпу, який в нього плювався - то він був для них білою вороною і антисоціальним елементом, сірості завжди стає страшно коли хтось починає говорити не так як всі. Тому скажімо невіруючій людині не важко порівнювати Ісуса будь-з ким, якщо розглядати його від сили як історичного персонажа. Погляд з початку, а не з кінця.