карочі! дійшла до того як Малина зустрілась з Емануелем) капєц) я не можу спати доки не дочитаю) то наркомані і моя хвороба до книжок) Христинка окреме дякую за нову сантабарбару)
Читаю "Витівки кепського дівчиська" Маріо Варгас Льоса, згадую "Музей невинності" Орхана Памука, а в голові постійно крутиться "народна творчість" - "секс придумав Бог, а любов - диявол" ... Ех ...
" ... «Витівки кепського дівчиська» - це зворушлива історія кохання перуанця Рікардо до дівчини Лілі. Вони познайомилися в Лімі, де Лілі видавала себе за чилійку. Коли обман викривається, дівчина щезає. Так вона робитиме все своє життя – зявлятися і щезати, міняти імена, національність, документи, чоловіків... А Рікардо її кохатиме всі ці роки і шукатиме – аж доки вона не зявиться востаннє..." На "Альдебарані" теж є ця книжка, але російською.
І яка справжня? Томи Маркса чи Леніна? Те, як Ви відзиваєтесь про книги, які, я майже впевнений, навіть не читали, вже багато про Вас говорить. Я думаю, що кожен знаходить в книгах, щось йому близьке і, відповідно, обирає жанр, стиль, автора, які читає найбільше... Знайомство з книгою має бути різнобічним. І читати сучасних письменників я не вважаю чимось страшним. Можливо, з часом дехто з них буде вважатись класиком.
Почав читати Ліна Костенко...це Ліна Костенко.... Ось пару цитат... Проблеми ж - як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані - то вже навік. Добре, що Господь увімкнув нам ближнє світло свідомості, бо якби дальнє, схибнутися можна. І жах не в тому, що щось зміниться, жах в тому, що все може залишитись так само. Давні греки хоч трансформували свої трагедії в міфи, а в сучасній оптиці все перетворюється на абсурд. Нова форма свободи слова - що хто хоче, те й лопоче. Коли починається смерть культури, настає культура смерті. Лінію фронту національного порятунку у нас давно уже тримають мертві. А перемогти можна, лише коли її тримають живі. Державу треба будувати з підмурка, щоб кожен свою цеглинку поклав. А з того каміння, що за пазухою, держави не збудуєш. Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли підіймає меч. Живемо в дуже густому розчині хамства, скоро випадемо в кристал. Я ж не тому можу, що я можу, а тому, що ти не можеш. Людям не те, що позакладало вуха - їм позакладало душі. Суспільство у нас важке. Конгломерпт націй і антинацій, звиклих до стагнацій і профанацій, дискримінацій і асиміляцій. Наші детонатори давно заглухли, їх знищили, вивезли і знешкодити там, за снігами. Можна злізти з дерева. Можна вилізти на дерево. Свобода.
Погоджуюсь... То дійсно щось неймовірне... Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних За столом, де веселії друзі твої П'ють-гуляють при покликах гучних. Ти не йди в пишний дім, де музика бринить, Де танцюють веселії пари, - Там ще гірше серденько тобі заболить, Чоло вкриють ще тяжчії хмари. І в людську течію ти не важся іти, Де юрба стоголова, як море, Йде, хвилює, шумить, - в ній поринеш і ти, Не розійдеться ж там твоє горе. Краще йди в темний гай, у зелений розмай Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй, Може, там його вітром розмає. Або пісню утни голосну, не смутну, Щоб, мовляв, засміялося лихо, Проженеш тоді, певне, потвору страшну, І на серденьку знов стане тихо... Але знову ж таки все просякнуте страшенним песимізмом (Хоча таке життя було в неї). Ромку, ви читали "Алхіміка" Коельйо?
Багато загальних слів. Дуже часто люди просто приходять в книжковий магазин і беруть перше що на полиці лежить, бо ліньки шукати. Так само їм підсовують низькопробні серіали по телевізору і псевдостильний одяг в магазині. Немає часу? Ось - ми все підібрали, будеш стильним і задоволеним. З сучасних письменників усі хто будуть класиками - ВЖЕ Є класиками, хіба що ви маєте на увазі тих що тільки в перший клас поступили.
Шановний Gunner, будь ласка, напишіть що саме на Вашу думку слід читати і що саме зараз саме Ви читаєте. І без загальних фраз, якщо можна. Мені особисто дуже-дуже цікаво.