Дєвкі з патєфоном компенсують усі тяжкі середні і легкі тілесні ушкодження Люблю зиму, бо зима - то Тростян. Так-так, Миху, ті ж самі переломи, вивихи, ґулі... Ну і конєшно куньячок(альбо "Бєхєровочка"), грибна юшка і тоті самі дєвкі з патєфоном!
Люблю тихо падаючий сніг, засніжені дерева, ялинку,мороз і сонце,рипіння снігу під ногами.. А не люблю брудний сніг і коли чистять килими на снігу, поїздки зимою(боюсь), нежить, червоний ніс ..і виносити ялинку після свят А саме більше я не люблю спеку, бо я тоді просто вмираю...
Зима не подобається з однієї причини - в чоловіка взимку манєчка купувати ялинки і тримати їх в хаті круглий рік Не в вазонках, навіть не на підлозі, а на шафах і бажано так, шоб всі мої сукєнки припадали хвоїнками:8:
Зиму дуже люблю, білий пухнастий сніг за вікном, ялинки просипані сніжком, ковзани, морозець, в лісі просто краса казкова! але, все таки є але... не люблю тої піскосуміші, що посипають тротуари ( взуття після неї ), коли не прибрані вулиці- маю досвід впала на коліно дуже сильно...., коли до магазину по тій плитці йдеш як на лижах, коли така ляпатоха на вулиці... От за винятком цих "мінусів" зиму просто обожнюю, час різдвяних свят супер!
Люблю красу зимвого лісу...Люблю сидіти у кавярні з великими вікнами на якійсь затишній вуличці, за вікном спокійно падає сніг...а я вмостившись на зручному диванчику грію руки, тримаючи філіжанку львівької кавусі...ляпота...
Взимку не люблю хіба різкої зміни погоди. Коли...Один день гарний лапатий сніг падає додолу, а наступний день, бац, і прийшло потепління, і під ногами "бяка", яку "місиш" ногами цілий день. А під вечір знов похолодає, вдарить мороз, і всьо, на ранок хоч повзи по тротуару (бо йти СТРАШНО), або ковзани на ноги і щасливої дороги...
Тут вже стільки гарного про зиму було написано... Я дуже люблю цю пору року. Дуже люблю її в таких ситуаціях: 1. Це коли десь -5 чи -7, йде сніг. Ти кудись непоспішаючи ідеш і на твоєму обличчі тають сніжинки. Це так приємно. Або просто ловити долонями їх ))))) 2. Сидіти десь в теплому місці і дивитись на те, як іде сніг. Або прокинутись і з ліжка спостерігати за тим, що там за вікном. Це дуже приємне відчуття: ти ще сонний, за вікном все біле. Настрій стає святковим якимось. 3. Ковзанки. Ну як же без них? 4. Коли -20 і нам об"являють карантин. Тому що в кабінетах дуже холодно і ми повинні сидіти дома. А замість цього ми йдемо на вулицю і граємо у сніжки або ще у щось. Тоді усі стають 7-річними дітьми. Головне, щоб газ був Висновок: Я обожнюю зиму.
Дуже не люблю холоду, страшенно боюся. Краще вже 40 градусів жари ніж лютий мороз. Але з холодом можна боротися Особливо коли то справжня зима зі снігом. Сніг пом'якшує холод і навіть 20-30 зі снігом то не те що без нього. Коли дивишся на вулицю, не хочеться йти від тепла. А от коли добре вдягтися і врешті вийти, пройтися, трох показитися в снігу, то назад вже повертатися не хочеться Зима то час сплячки, час грітися вдома, час відпочинку )))) всякі пори треба, головне щоб не довго тривало то
Ganna, а в околицях Херсону буває така зима?:eek: Бо коли я 4 роки вчилася і працювала в Миколаєві, то там зима була дійсно огидною. Заїдеш в степ Снігурівського р-ну, а там болото, болото, болото... Ще по мощеній щебенем дорозі автобус ходив по тому болоті, а далі... а далі було якесь нещастя. До села, в якому я вчителювала, треба було тьопати вздовж каналу по зів"ялій ковилі. Вітер пронизує тебе до ниточки, пропікає до костей. Мусіла купити собі дублянку і шапку з чорнобурки, щоби не закоченіти. А на ноги великі гумаки, в які можна натягнути з три пари шерстяних шкарпеток. От тоді може здоровим до того села доберешся з "гОрода". Снігу, морозу там не пам"ятаю. Там самі жителі жартували, що в них 5 місяців літа, а решту - "грязь"! А от зима на Львівщині мене радувала, коли був сніг, морозець. Не любила відлиги. Особливо перед Новим Роком і Різдвом. І краще себе почувала, коли була морозна погода. Одягнувся тепленько, взув теплі чобітки, на руки рукавички і нічого не було страшно. Хіба що автобуса годину на зупинці чекати. От це не любила. А в Америці все само собою вирішилося. Зими, як такої, в Сіетлі нема. Три градуси морозу, сніг більше доби і ожеледиця для Вашінгтону ( крім Східного) - катастрофа. Все паралізовано, бо наш штат до зими не пристосований. Але, від"їхавши 50 миль від нас вже навіть і зараз, потрапляєш в справжню зимову казку. Снігу сягає вище машин. Ковзанки, лижні траси, інші зимові розваги. Щороку їздимо. Годину - і маєш зиму, за якою скучив. Натішишся - і знову до околиць, де зима тільки на календарі.