Хто є ближній?

та при чому тут треба/нетреба.
Ми обговорюємо хто є ближній і все. Саме визначення.

ви побачили на дорозі поранену людину і подумали: та... хай лежить собі. ви не є ближній. Але пройшовши трохи часу, подумали: все-таки тре допомогти і вернулися до нього. Ви стали ближнім. Але побабрашись коло нього подумали: я не дам ради, піду собі далі - ви перестали бути ближнім.

 

Лук.
І підвівсь ось законник один, і сказав, Його випробовуючи: Учителю, що робити мені, щоб вічне життя осягнути?
26. Він же йому відказав: Що в Законі написано, як ти читаєш?
27. А той відповів і сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всім своїм розумом, і свого ближнього, як самого себе.
28. Він же йому відказав: Правильно ти відповів. Роби це, і будеш жити.

 

аналогічно....

не погоджуюсь з вами

і де ж тут визначення?

 

Супер! А тепер скажіть, хто є ваш ближній?

 

Миху, я вже висловив своє розуміння. Ось мій допис. До речі не раз від кліриків чув, що ближній — це кожна людина.

Розумієте, якщо самарянин поміг єврею, то він, самарянин, доводиться ближнім для єврея, отже єврей для самарянина також ближній автоматично (якшо пан А мені брат, тоя йому теж брат, така аналогія). Тобто кожна людина гіпотетично є ближнім для кожного. Поки ми не бачимось, не пересікаємось — ми ближні постільки, поскільки, але пересікшися в житті — ми зразу стаємо ближніми один одному. По любе.

 

Тоді поясніть, що хотів Ісус показати наступною притчою:
29. А той бажав сам себе виправдати, та й сказав до Ісуса: А хто то мій ближній?
А Ісус відповів і промовив: Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його.
Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув.
Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув.
Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився.
І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього.
А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся.
Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
(Лк 10:30-37)


А ви кажете: ВСІ.

 

Дивіться допис вище.

 

так усі люди, по суті, наші ближні.
"Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки."
"А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять"

 

видно я вас не зовсім зрозумів, бо не знаю хто такі клірики.

Ну добре, а от:

так левит пересікнувся з пораненим і що?

Він міг стати ближнім, але не став.



А той самарянин, підійшов

 

І левит ближній потерпілому. Але він мав вибір — допомогти чи не допомогти. От він не допоміг ближньому. А дехто ше може підійти і копнути ближнього. По любе всі ближні.
Клірики — церковнослужителі. З грецької походит.

 

в констексті це запитання можна перефразувати - хто з цих трьох вчинив як справжній ближній, тобто по-любові (вчинив милість)
тоді все стає зрозуміло.

 

Я зрозумів, всі є ближні, але є ближні, що близько, а є ближні - дальні. Цікава теорія.

 

Цікаво у вас тут завертається. Миху, донесу їхню мислю трохи з іншого боку. Кожна людина є образ і подоба Творця, а ще сказано будьте досконалі, як Отець ваш досконалий - тобто що? Бог є любов, а проява байдужості, ну аж ніяк не є рисою Отця, якого тре наслідувати.
Чому питається Ісус вибрав ближнім ненависного для євреїв - самарянина?
Можливо щоб зруйнувати наше мислення, де все ділиться на моє-твоє, то ми- то вони, ми правильні, крутіші-вони ні, тим самим породжуючи гордість, зводячи мури поділу, а це противне любові. Бог єднає в любові, а Сатана розділяє для неприязні. Думаю, що для справжнього християнина, ближнім являються всі. (навіть СЄ ) Да Сєрьожка, ви нє ослушалісь

 

А всі є справжні християни? А якщо людина нехристиянин і зробила милість іншому, вона є ближня, чи ні?

А тому:

Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?
А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!
(Лк 10:30-37)


Дивіться. За часів до Христових всі євреї вважалися між собою ближніми, а тепер ви кажете: всі християни є ближні, а Ісус показав, що неважливо, чи ти юдей, ти можеш бути ближнім. Тому, необовязково тре бути християнином, щоб бути ближнім, та й не кожен християнин може бути ближнім.

 

для тогочасних ізраїльтян кожен член свого народу був ближнім (чи братом) по замовчуванню, тобто священник і левит були для побитого ближніми по крові, але не по духу. А самарянин, якого євреї ближнім не вважали, повів себе як справжній ближній.
Кожна людина, яка прагне жити по духу закону, а не по букві, не ділитиме людей на ближніх і неближніх у виправдання своїє бездіяльності чи байдужості..

 

Але ми ше не в раю і не кожна людина прагне жити по духу закону, ви згідні?

 

Звичайно.
Але будемо робитимемо те, що залежить від нас.

 

Гм.. є одна гарна ілюстрація до слова "потребуючий" і поняття "зробити боляче ближньому".
Уривок з книги Р. Баха:
В темноте внезапно что-то зашуршало, я взглянул на него.
—Ты слышал?
—Да. Похоже там кто-то есть... — Он поднялся и ушел в темноту. Внезапно он засмеялся и произнес имя, которое я не расслышал. — Все нормально, — сказал он, — нет, мы будем рады тебе... зачем тут стоять... пойдем, мы тебе действительно рады...
Незнакомец отвечал с сильным акцентом, чем-то похожим на румынский.
—Спасибо. Мне бы не хотелось вторгаться в вашу компанию.
Вид человека, которого он привел к костру, был, как бы это сказать, несколько неожиданным для ночной поры в этих краях. В его облике было что-то волчье, пугающее. Гладко выбритый мужчина небольшого роста, в вечернем костюме и черной накидке с красной атласной подкладкой чувствовал себя на свету неуютно.
—Я проходил мимо, — бормотал он. — Полем короче идти до моего дома...
—Да ну... — Я видел, Шимода не верил этому человеку, знал, что он врет, и в то же время изо всех сил сдерживался, чтобы не расхохотаться. Я надеялся вскоре тоже все понять.
—Устраивайтесь поудобнее, — предложил я. — Можем ли мы чем-нибудь помочь? — На самом деле у меня не было такого уж сильного желания помогать, но он так ежился, что мне хотелось, чтобы он хоть немного расслабился, если, конечно, сможет.
Он посмотрел на меня с отчаянной улыбкой, от которой я похолодел. “Да, вы можете помочь мне. Мне это крайне необходимо, иначе я бы не попросил. Можно я попью вашей крови? Совсем чуть-чуть? Это моя пища; мне нужна человеческая кровь...”
Может быть, во всем виноват акцент или я не понял его слов, но вскочил я на ноги быстрее, чем когда-либо за много последних лет, подняв в воздух целую кучу соломинок.
Он отступил. Я не так уж мал, наверное, и вид у меня был угрожающим. Он отвернулся.
—Сэр, простите меня! Простите. Пожалуйста, забудьте, что я говорил что-то о крови! Но понимаете...
—Что-то вы там такое бормочете? — от испуга мой голос звучал очень яростно. — Какого черта вам надо, мистер? Я не знаю, кто вы такой, может вы вроде ВАМ-...
Шимода оборвал меня до того, как я смог закончить это слово. Ричард, наш гость говорил, а ты его перебил. Пожалуйста, продолжайте, сэр; мой друг несколько нетерпелив.
—Дональд, — сказал я, — этот тип...
—Успокойся!
Это настолько удивило меня, что я успокоился и с некоторым страхом вопросительно посмотрел на незнакомца, вытащенного из родной ему темноты на свет нашего костра.
—Пожалуйста, поймите меня. Я не виноват, что родился вампиром. Не повезло. У меня мало друзей. Но мне необходимо немного свежей крови каждую ночь, или я чувствую страшную боль, а если не достать ее дольше, то я не могу жить! Пожалуйста, мне будет очень плохо, я умру, если вы не разрешите мне попить вашей крови... совсем немного, мне больше поллитра и не надо... — Он сделал шаг вперед, облизываясь, думая, что Шимода каким-то образом руководит мной и заставит меня подчиниться.
—Еще один шаг и кровь обязательно будет, мистер. Если вы только прикоснетесь ко мне, вы умрете... — Я бы не убил его, но очень хотел связать, для начала, и уж потом продолжить наш разговор.
Он, должно быть, поверил мне, поскольку остановился и вздохнул. А затем повернулся к Шимоде.
—Ты доказал, что хотел?
—Я думаю, да. Спасибо.
Вампир посмотрел на меня, улыбнувшись, полностью расслабившись. Он наслаждался, как актер на сцене, когда представление окончилось.
—Я не буду пить твою кровь, Ричард, — сказал он дружелюбно, на прекрасном английском, совсем без акцента. И прямо на глазах начал таять в воздухе, как будто внутри него выключился свет... Через пять секунд он исчез.
Шимода опять подсел к костру.
—Я очень рад, что ты только напугал его!
Я все еще дрожал от избытка адреналина в крови, готовый к схватке с монстром.
—Дон, я не уверен, что гожусь для этого. Может, ты лучше расскажешь мне, что тут происходит. Например, что... это было?
—Это был вампир из Трансильвании, — сказал он с еще большим акцентом, чем говорило то чудище. — Или, если быть точным, это была мыслеформа вампира из Трансильвании. Если ты когда-нибудь захочешь рассказать о чем-нибудь, а тебе покажется, что тебя не слушают, сотвори им небольшую мыслеформочку, чтобы проиллюстрировать то, что ты хочешь сказать.

 

Фрезіє, не заставляйте старого Миха так багато читати

 

Е е е ... шо до старості, то в чергу попрошу