Хто є ближній?

та ладно, яка би ви християнка не була, ви любите свого мужа і дітей більше, ніж продавчиню в супермаркеті

чому? я просто підхожу до ситуації об'єктивно

Який факт? З чого ви взагалі взяли, що ваша особиста думка - це факт?
Це ваша особиста констатація, що не означає об'єктивність

---------- Додано в 20:14 ---------- Попередній допис був написаний в 19:00 ----------

Нічого я не змішую! Я також просто викладаю свою думку. Що поробиш, вона відрізняється від вашої.
Але це не привід звинувачувати мене у відсутності християнської любові (чи я вас не не зрозуміла, не почула, була "глуха"?)

 

Добре, нехай вам буде що то моя особиста констатація. Для мене в даний момент якщо людина мене не чує, то для мене в душі є констатація факту що ця людина глуха до моїх слів. І тому що я констатую цей факт перед собою в першу чергу це мені дає змогу не гніватись і не таїти будь якої злоби на особу з якою спілкування не вдалось.

люблю однаково по-християнськи що дітей, що мужа що продавчиню, тому що вони рівні перед Богом. Звичайно що в слово любов я вкладаю не те поняття, що я з продавчинею спатиму в одному ліжку що-вечора і що з нею цілуватимусь на вулиці, а щось трошки інакше.

 

я про себе так сказати не можу. Людей, в яких я вкладаю частину своєї душі, я все- таки люблю більше І розумію їх більше, і допомогти можу більше. І я не чекатиму, що малозайома людина сприйме мої поради із розпростертими обіймами і також буду

 

До цього моменту згоден.

Це називається насильство.

Уявіть собі, що я хочу зробити вам шось добре. Виходячи з того, що я вас маю любити як самого себе, пропоную піти з вами на футбол, де ми випєм по гальбі пива. Як ви на то?

 

Я пива з Михом не п’ю.

 

чому? у чому ви бачите насильство?

 

Коли залежить на тому, щоб допомогти, - важливо зуміти надати допомогу так щоб людина її прийняла... шукати для цього шлях. Іноді, потрібно дати трохи простору і часу щоб вас почули. Та в будь-якому випадку, у реченні

слова "перед собою в першу чергу" варто замінити на лише перед собою...

 

по-моєму, любити ближнього - це сприймати його як себе і розуміти всі привички, прагнення і бажання як і свої, тобто що вони не гірші і не кращі....і якраз не навязувати свої...

 

Цікаве питання ще виринає для мене в контексті заповіді "Люби ближнього як самого себе". Якщо ближнім є той хто чинить милість (виходячи з притчі), то любити його дуже легко...
Якось все просто получається... Або не з того боку...

 

ну на першому етапі, можливо буде тільки розуміти, що інша людина чинить згідно свого світосприйняття, а я згідно свого.... я це просто розумію, але не означає що повністю підтримую і зразу ж його привички стали моїми...

---------- Додано в 09:45 ---------- Попередній допис був написаний в 09:30 ----------

от тут я згідний з majolika, що не так просто радити, я це поясню згідно свого світосприйняття(віри, моралі, законів совісті, милосердя.....)
а треба згідно розуміння цієї людини....а це складно...добре, коли розуміння практично співпадає, але коли воно різне, то пояснити щось складно...

але пробувати треба

 

В принципі, я погоджуюсь з такою Вашою позицією, але маю таке запитання. Я проти того, щоб християни мені радили знайти бога чи Христа, я проти того, щоб християни молились за спасіння моєї души, взагалі проти того, щоб християни чи хтось інший молився за мене. Ви чию позицію будете відстоювати - мою позицію чи позицію таких християн?

 

а яка система аксіом правильніша: Евкліда чи Лобачевського?
згідний, що в нас ці "системи аксіом" не є повними, несуперечливими, і незалежними
тому і є дискусії на рахунок деяких аксіом...

ні вас, ні таких християн, але ви і вони праві в своїй системі аксіом..

---------- Додано в 10:26 ---------- Попередній допис був написаний в 10:22 ----------

якщо вона це може і має бажання то вона це робить....

 

одна поправочка, усі свої способи - всіх способів дуже багато....

 

а яким правом ви вводите поправки. Ви випробуєте всі СВОЇ способи, UnKnown всі способи. Для чого всіх рівняти на себе.

Якщо ви проти щоб вам розказували про Християнство як віру, то ви відмовляєте тій людині в розмові і крапка. А он ваше бажання щодо того як їм поводитись то вже не ваша справа. Ви не можете контролювати поведінку іншої особи, і якщо вона вирішила за вас молитись то не вам їй це забороняти.

Скільки контролю вже прозвучало в цій темі. Я роблю висновки в першу чергу для себе і перед собою, а не просто перед собою. Чому виправляти і контролювати як і що я буду робити.

А я нічого не чекаю, я просто роблю і допомагаю. Я допомагаю не сподіваючись на відповідь, будь-яку. Робила це вже неодноразово і надалі робитиму при нагоді.

Робити добро лише рідним замало! Дуже шкода що люди такі черстві і роблять лише тому що сподіваються на якусь або матеріальну або будь-яку заплату. Якщо мені хтось подякував тут на землі, то все я отримала свою заплату. Я не хочу щоб мені дякували за те що я роблю. Не треба. Я роблю з відкритим і чистим серцем. І на тому все. Хочете приписувати мені пиху - прошу дуже, хочете приписуйте будь-що інше.

 

Головне значення притчі про милосердного самарянина у словах (Лука 10:37), "Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!" тобто чини милість. Щодо любові до ближнього, то також сказано "Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас." (Лука 6:27) 6:32 "А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка?"

Погоджуюсь, бо радимо ми переважно на основі власного досвіду чи знань. Та коли хтось не сприймає пораду чи відразу з нею не погоджується, не потрібно його за це осуджувати... Бо можуть бути різні причини, деколи невідомі, людина може бути не готовою до певного рішення, або у неї просто інший шлях...

 

Є один хороший спосіб зрозуміти якесь поняття. Задаєш у гуглі пошук картинок. Так от, на першій сторінці пошуку на слово "ближній" видає таке:

і таке

і ще таке

і таке-от

і навіть таке:


Отакий він, ближній...

 

Ні, я християнам ніколи не відмовляю в розмові, тільки не треба мене запрошувати в колгосп!