хто якої віри на форумі?...

Ви про тих священників ,що в Ватикані розбещують хлопчиків? Чи може про тих священників які відслуживши службу йдуть і квасять,чи може про похітливих і таких самих грішних,як і всі,не забувайте в якому часі ми живемо, і серед який людей.Я не заперечую,що є дійсно священники за покликанням,але такі швидше винятки ніж правило..............Які не служать в церквах,бо їм там немає місця,хабар не заплатили,не витримали конкуруючої гнилої системи "церковної політики",хіба ви знаєте нашу "церкву" з середини?........... її пануючий лад.....Утопія.........
Ось наприклад мій товариш священник православної віри.........добитись служіння у церкві йому нереально,все схвачено,за все заплачено...........Йому було сказано:їдь в глухе-приглухе село і там наставляй бабок.Це тасама політика тільки з іменем Господа на вустах..............Повторюсь,ми не живемо в часи Ісуса,і Ісус наставляв на служіння своїх апостолів,а не людей 21 століття,(зіпсутих).

Дуже важко з тим твердження не погодитись Правда? Зануда..........Визнайте,хоч для себе..............І тут не треба стороннього дядька,чи духівника.Кожна людина здатна з Божою допомогою сама справитись із своїми гріхами на це у неї є власна голова,чи не так,а не голова когось іншого.

 

То може й не треба всіх під одну лінійку. Мислити треба позитивно, думки моють властивість матерілізуватися

 

Ні в якому разі,я не ставлю всіх під одну лінійку,а тільки більшість...

 

Та я не про Божу Мудрість,читайте вище.............
Я про власні гріхи .........і сповідь............

---------- Додано в 13:14 ---------- Попередній допис був написаний в 13:00 ----------

Хіба не так?

 

Мені сторонній дядько не потрібен - це факт. Духівник до сповіді силою не тягне і це теж факт. Спершу треба дозріти, усвідомити, жаліти за скоєне, виправитись, перепросити, а тоді йти сповідатись, і отримувати відпущення. Перейти через сором, незручність і ганьбу, така людська натура. Що легко приходить - легко нами розтринькується і тільки те, що далось нам із зусиллям, ми бережемо і цінуємо.

Ну, ви пробачте, але з географією ви трохи перескочили. Проблеми є всюди, то ганебно, але на покаяння і відпущення гріхів людині Богом їхня поведінка не впливає. То є їхній гріх, не мій. Якби я знала про його порушення, то до нього б не пішла, звісно. А в цілому, чіпатися за такі аргументи...можна подумати, що інші люди мають більше права відпускати гріхи, ніж священики, якщо йти за вашою логікою.

 

1. Навзаєм
2. Знаю достатньо про неї.
А про католицькі ритуали мені дійсно не потрібно читати лекцій.
3. Щоб довести язичникам те, що вони дійсно є посланцями Бога.
Але вони НЕ мали права відпускати гріхи.
Лише навчати і христити.
4. Я не вважаю Ісуса людиною. Він є Сином Бога (син батьком бути не може). Він Правиця Бога. Найвеличніша особа після Бога Єгови.
5. Скажіть, то священнику.
6. Так, приймати на віру Його слова, але не слова Грішних людей.

 

"Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи - відпустяться їм; кому затримаєте - затримаються"

 

Ви щойно підтвердили, що читаєте тільки те, що вам пасує. Я навела вам цитату, пряму мову Христа з Євангелія, а ви її проігнорували.

Якомусь конкретному? Бо загалом священству їхня місія відома. Але якщо котрийсь збився з дороги... )

Тобто сповідатися перед грішними людьми, то правильно, але вірити їм ні. Ой...як у вас все заплутано...

 

його очікуватиме інша парафія-)))))))))

---------- Додано в 18:58 ---------- Попередній допис був написаний в 18:55 ----------

Весть спасения люди могли не принять, отвергнуть, ею могли пренебречь, но тогда апостолы имели право заявить: мы предложили вам единственный путь спасения. Господь ожидал вашего покаяния, Он послал нас к вам с манифестом прощения, но так как вы сами отказываетесь от амнистии, то знайте, что ваши грехи остаются и вечно пребудут на вас, т. е. нет другого пути от них избавиться, “ибо нет другого имени под небом, данного человекам, которым надлежало бы нам спастись” (Деян. 4, 12).


Вообще, мы не знаем в Св. Писании такого случая, когда бы апостолы отпускали кающимся грехи. Напротив, Св. Писание повествует о ряде случаев, когда апостолы возвещали, что “Бог во Христе примирил с Собою мир, не вменяя людям преступлений их” (Деян. 10, 4; Деян. 13, 32-38).


Больше того, нигде в Свящ. Писании не упоминается, чтобы “отпущение грехов” и “исповедание прихожан” входило в круг обязанностей апостолов или проповедующих Евангелие. Никогда, ни при одном случае обращения грешников ко Христу апостолы не “разрешают” грехов “властью данной им от Бога”. Напротив, когда ап. Павел узнает о покаянии впавшего в грех, и будучи уверен, что Христос приходящего к Нему не изгоняет вон (Иоан. 6, 37), апостол увещевает церковь в Коринфе проявить к покаявшемуся особенную любовь, говоря: “Вам лучше уже простить его и утешить, дабы он не был поглощен чрезмерною печалью” (2 Кор. 2, 7). Апостол Иаков советует верующим объединяться в молитве к Богу об освобождении их от всяких недостатков, открывая друг другу нужды, о которых хотят молиться. Он говорит: “Признавайтесь друг пред другом в проступках, и молитесь друг за друга” (Иак. 5, 16). Но следуют ли священники этому правилу? Мы не знаем случая где бы священник поведал о своих собственных грехах тому, кого он исповедует и пригласил его помолиться вместе о взаимной нужде.

 

Більшість теперешніх священників не мають Духа Святого.

 

Ви і про меншість не дуже добре уявлення маєте, то може про більшість вже не будете висловлюватись? Хіба то до вас належить оцінювати духовність інших, чи ви бачите людей наскрізь? Маєте особливий дар?

 

Маєте пристрій для вимірювання Святого Духа! Покажіть!!!

 

Написано"по плодам їх пізнаєте їх"

---------- Додано в 20:14 ---------- Попередній допис був написаний в 20:06 ----------

Ні не мені. Але право прощати належить тільки Богу.
Бо тільки Бог знає, чи покаялась наспраді людина, чи тільки перечислила свої гріхи. Людина цього бачити не може.
Розповім зі свого життя. Перед вінчанням в греко-католицькій церкві обовязковим є сповідь. Ну і я перед цим обрядом вінчання пішла на сповідь. Почала росказувати те, шо я зробила поганого. Священик сказав мені-ідіть прочитайте стільки-то раз таку молитву, стількито раз таку. Я вийшла звідти, чи мені простилося то, що я розповіла? Я точно знала, що це було лише зовнішньою формальністю. Цей священик, що мене сповідав, не знав чи я розкаялася в тому, що зробила. Думаю, що йому було всерівно.

 

1. Те що апостоли були керовані Духом Святим не означає що вони мали право прощати гріхи, а лише могли знати думку Бога про того чи іншого громадянина.
ДІЇ 5:1-11
2. НІХТО на землі НЕ МАЄ права прощати гріхи людей.

 

До таких переконливих слів ще рядочок знаків оклику поставте та смайлів відповідних...і не слухайте в собі того слабого голосу...о, підіть на зібрання СЄ

 

1. Один чоловік, на ім'я Ананія, з
своєю жінкою Сафірою продав
маєток
2. і сховав дещо з ціни, - а знала
про те і його жінка; решту ж
приніс і поклав у ногах
апостолів.
3. Тоді Петро сказав: «Ананіє,
чому то сатана наповнив твоє
серце, щоб обманути Святого
Духа і ховати частину ціни
поля?
4. Хіба те, що ти мав, не твоє
було, і коли його продав, гроші
не були у твоїй владі? Чому ж
ото ти зважився у своєму серці
на той учинок? Ти обманув не
людей, а Бога.»
5. Почувши ці слова, Ананія
впав та й умер. І страх великий
огорнув усіх тих, що чули те.
6. Тоді молодші встали,
обгорнули його, взяли набік і
поховали.
7. Через яких може три години,
не знаючи, що сталося, увійшла
його жінка.
8. Озвався Петро до неї: «Скажи
мені, чи ви за стільки то були
продали поле?» Вона відповіла:
«Так, за стільки.»
9. Тоді Петро до неї: «Як то, що
ви змовилися, щоб
спокушувати Господнього Духа?
Ось ноги тих, що поховали
твого чоловіка на порозі, вони
й тебе винесуть.»
10. І вмить вона впала йому в
ноги та й умерла. Хлопці ж
увійшли й застали її мертву, і,
винісши, поховали біля її
чоловіка.
11. Великий страх обняв усю
Церкву і всіх, що чули про те.

 

В притчі про фарисея і митника не було посередників між цими людьми і Богом. В часи юдеїв так само в храмі не сиділи священники, щоб сповідувати.
В ті часи прощення людьми чиїхось гріхів вважали за богохульство.

 

Та люди взагалі не мають морального права прощати гріхи.Виходячи з Вашої логіки:

Хіба їхня поведінка,ганебна.......мерзанна,попри те дає їм всеодно право (самим Богом?(на Вашу думку)) відпускати гріхи людські?То невже Ви таки впевнені в тому і ваше сумління теж?Невже їхню поведінку може виправити сан,чи статус?а тим паче сам Бог?Відпускати гріхи має сам Господь чистий ,люблячий,безгрішний,не байдужий,бо саме він чекає саме на того грішника,який в куточку щиросердно зізнається і покається,Бо Бог Всевишній,Всевидячий.Бог-то ЛЮБОВ............А ,хто той священник,який рівняється до Бога ?...........Посередник? А чи Бог вказав на нього.............і в якій спосіб?.Про апостолів не закидуйте..............Сучасні священниики далеко не апостоли і навіть близько не стояли...................
Якось воно все йде по колу.Я проста жінка, і мої погляди не є безпідстанві,і я не виправдовуюсь,як дехто вважає.Самовиправдання в даному контексті - є дійсно зайвим,а Віра в те ,що Бог і саме Він здатен змінити життя кожного з нас то є Важливим фактом........і не обов"язково в тому має бути посередник.Не виключаю,що є особи віддані Богу і здатні навчити і приблизити інших до Бога.Але не всі хто називає себе св"ященником мають ту саму відданість і те саме бажання.