хто якої віри на форумі?...

Можливо шукають церкву відповідну до своїх поглядів, як то в пісні співається:
Подруги замужем давно,
А я о принце все мечтаю.
Его я видела в кино.
А в жизни как найти не знаю

 

Натякаєте, що можливо довести якимось чином, що певна церква є справжньою і вона одна має в собі істину? По-моєму якраз нормально обирати ту церкву, яка до вподоби, до якої тягне внутрішній голос, чи шо... Бо визначити неможливо. Грек впевнений в істиності своєї церкви і обґрунтовано доводить її істиність, латинянин доводить істиність своєї і доводити її теж може незле.

 

А, можливо, хтось хоче знайти білійне підтвердження тої чи іншої догми церкви (множина) і серед них обрати менше зло.
Якщо таке є...

 

Я дуже жалкую, що на цьому не розуміюся... Майже половину життя я прожив у місцевості, де костьола й близько не було, і ті католицькі "заходи" по хатах, куди мене водила рідна бабця (вірніше, обидві бабці), до таких самих бабців - з дитинства викликАли, м"яко кажучи, негативне ставлення...
Так, я - віруючий, християнин... Бог поряд зі мною завжди... Єдине, що я ніколи його ні про що не просив, бо соромився. Я - досить дрібна істота, щоб докучати Йому... Чесно.
У мене є багато знайомих і друзів, серед яких ксьондзи і монахи-домініканці... Я намагався і намагаюся допомагати їм у всіх добрих справах... Але мені не вистачає костьола... Вірніше, того відчуття в костелі, яке мають вони. Я робив багато спроб - але все те мені чуже і незрозуміле... Бо надто символічне. Аж занадто... Мені незрозуміло, чому треба говорити з Богом формальними словами? Чому треба повторювати десятки разів одне й те саме? Чому різні церкви не можуть знайти порозуміння між собою?
Чому для того, щоб любити Господа і служити йому, деяким людям треба відмовлятись від бажання мати власну родину і дітей? Мені це видається нелогічним. "Логічним" - від слова "логос", тобто, "Слово"...
Коли корабель тоне, частина людей молиться, частина - рятує корабель і людей на ньому. Очевидно, що потрібні і ті, і другі... Бо якщо буде врятоване тіло, а душа ні, то порятунок нічого не вартий. Так само, якщо рятувати свою душу, не рятуючи ближніх - то і власна душа не буде врятована... Тому, коли тоне корабель, одна частина людей молиться, а друга частина - рятує корабель і людей... Най мені буде дозволено бути з другими...

 

Чи то було правильно-не просити? Господь сам каже щоб ми просили. Цим ми усвідомлюємо свою залежність від Нього.

 

Як це ніколи нічого? А нащо ж тоді Бог?

Взагалі-то я трохи це розумію. У мене був випадок - загубила річ і не могла звернутись до Бога, соромно було з таким йти до Нього. Я і досі в душі думаю, що це правильно.
Але щоб ніколи нічого не простити? В голові не вкладається.

 

Треба звернутися-
20 До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!(Ісаї 8/20)

 

Ну, почнемо з того, що формалізм у розмові з Богом не є обов"язковим критерієм. Можна і навіть треба молитись своїми словами, але дав нам Ісус молитву "Отче наш", щоб всі мали орієнтир - і ті кому легко висловитись, і ті кому важко. Молитва з двох частин, одна з яких - це прохання, у тому числі і про буденні речі, як от у словах "хліб наш повсякденний дай нам сьогодні". Істина причина, чому люди не звертаються до Бога з проханнями не в усвідомленні своєї мізерності, а банально погано усвідомлена гординя - "Я САМ!" "Я! МОЖУ" "Я ДАМ РАДУ." То факт не тільки релігійний, але й чисто житейський.
Способи служити Богу є різні і не всі заради служіння повинні відмовитись від родини та дітей. Це дорога покликаних і вибраних, то є тяжкий і тернийстий шлях, але і хіба є легкі шляхи до вічного блаженства? Пам"ятаєте притчу про вушко голки?
Причини браку порозуміння лежать в історичних подіях. нажаль, все дуже далеко зайшло і шлях до поєднання не є простим і швидким, але не є неможливим. Знаючи всі нюанси власної конфесії легше знайти порозуміння з передставниками інших. Тому краще у спілкуванні відштовхуватись від того, що нас єднає, а не ділить. Чим активно займається Католицька Церква від ІІ Ватиканського собору.

 

Щодо однієї молитви,немає заперечень,а як,щодо тисячі інших молитов?приміром,Сповідь (саме в церкві)зобов"язує тричі повторювати молитву до Богородиці,тричі Отче наш,тричі (Вірую).Це такий формалізм,до неможливого і все,що з цього випливає(бити поклони N-кількість разів і.т.д.)Тоді гріхи,тобі Господь простить,але після того як поцілуєш хрес і руку батюшки...............Абсурд..........
Щодо теорії винекнення самого хреста,як символа.......то певне потрібно відкрити нову тему,тому не буду цього торкатись.А,як щодо людей,які не мають жодної дотичності до ніякої з існуючих конфесій,але вважають себе християнами?

 

Я щось не дуже добре зрозуміла що ви маєте на увазі? Чому сповідатись треба саме у церкві? Можете і у лісі, але перед священиком, а не до кущів і дерев, бо кущі не мають влади відпускати гріхи.

Ну, то фактично абсурд. Бо всі ті ритуали не є причиною відпущення гріхів, а лише певними обрядами. Я у православних обрядових традиціях не сильна, у католиків такого немає. Поклони не б"ють, руку батюшці не цілують. Є традиція цілувати перстень владики, бо у ньому сховані мощі якогось святого, але і це вже відходить у минуле. Потрійне відмовляння кожної молитви напевно має якесь відношення до Трійці, але у католиків такого звичаю немає - хрестимось один раз, молитви відмовляємо один раз, а не три підряд. Вийняток становить вервичка - тоді 10 Богородице. От тільки не думаю, що бездумне "клепання" молитви незалежно від к-сті повторів щось комусь дало для душі.

Це, звичайно, окрема тема, але я б її теорією не назвала. На хресті вмер наш Господь і це була не теоретична смерть "на ніби", а дуже навіть реальна.

---------- Додано в 18:41 ---------- Попередній допис був написаний в 18:40 ----------

А я к це можливо?

 

1) Дійсно, скажіть чому?
2) Священнослужителі також не мають влади відпускати гріхи, а лише Господь Бог.
3) Тобто, ритуал існує лише для того щоб існувати?
4) Ось тут я з Вами згідний.
5) Вмер фактично. Але де було сказано в Новому Завіті із символу смерті і нестерпних мук Христа робити фетиш?
Звеличення і поклоніння хрЕсту не має під собою біблійного підгрунтя.
6) Мовчки. Людина сидить, читає і виконує настанови, які записані в Біблії. Вона - християнин.

 

Ісус Христос. "Сказавши це, дихнув і каже їм: Прийміть Святого Духа. Кому відпустите гріхи - відпустяться їм; кому затримаєте - затримаються" (Йоана 20, 22-23).

Це оманливе враження. У Церкві немає демократії. Якщо хтось є членом Церкви Христової, то відпущення гріхів може отримати тільки через сповідь.

Un.Known вже дала відповідь на це питання.

Спершу Сповідь, а вже потім Причастя. Спершу покаяння та відпущення гріхів, а вже потім злиття з Христом через прийняття Його Тіла і Крові.

У чому розчарувались? У кому? Що було основою їхньої віри в Бога, якщо вони так запросто розчарувались? Бо якщо Бог, то вони би досі були членами Церкви.

Засновником Церкви є Ісус Христос Божий Син і як же наслідують Божу волю ті, що відкидають Церкву?

Я вже про це писала багато разів. Не буває віруючих, але не практикуючих християн. Є люди, яким зручно жити так, як вони живуть, вони вважають себе хорошими, бо не вбивали, не підпалювали і не крали, отже і сповідатися немає з чого і ходити до церкви немає по що. Ангели.

Вибачте, але "мовчки" християнином бути важко (за вийнятком кляузурових монахів та монахинь, які прийняли таке служіння). Рівно, як сидячим, інертним, і просто читаючим і виконуючим настанови. Християнин, то є жива енергія, любов, милосердя, співчуття, то є віра і діла, то є щоденна боротьба з собою, з лінивством, соромом, гординею та іншими гріхами.
Тому і до сповіді йдемо, щоб переступивши через себе, зізнатись у тому, що ми зробили злого, непорядного і ганебного.
Бо:

 

про наодинці... це дійсно якось не правильно

13 Хто ховає провини свої, тому не ведеться, а хто признається та кидає їх, той буде помилуваний.
(Пр.28:13)

16 Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!
(Як.5:16)

от і все...

а я в цьому питанні цілком згідна з пані Занудою

Церква - це Тіло Христа... це Його Невіста... і в кінці кінців Він прийде за Церквою а не за якоюсь окремою відломленою галузкою (бо образа, розчарування та не прощення загалом це є гріх, а гріх відокремлює від Бога)

та і в будь-якому випадку де є справжній віруючий християнин - навколо нього буде Церква... тому що справжній не зможе мовчати про свою віру та любов до Бога... а якщо хтось його почує і також прийме Христа у серце - це вже і буде Церква (з гр. "Єкклесія" - зібрання)

Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.
(Матв.18:20)

Найбільший диявольський обман - це коли людина думає що може спастися сама...

 

Це якраз правильно.

---------- Додано в 00:38 ---------- Попередній допис був написаний в 00:35 ----------

Тут мається на увазі, якщо ми комусь зробили погано, образили людину-необхідно спершу у цієї людини просити вибачення, а потім у Бога, за те що згрішили проти брата чи сестри.

---------- Додано в 00:40 ---------- Попередній допис був написаний в 00:38 ----------

Це точно, справжній християнин не буде мовчати про свою віру.

 

наодинці - це ми приймаємо рішення... а признаватися у гріхах це вже відкрита дія
(я не кажу що це як у деяких заведено зі списком треба йти...
але факт визнати треба... )

аже ніяк... контекст вірша знаєте?

13 Чи страждає хто з вас? Нехай молиться! Чи тішиться хтось? Хай співає псалми!
14 Чи хворіє хто з вас? Хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай помоляться, намастивши його оливою в Господнє Ім'я,
15 і молитва віри вздоровить недужого, і Господь його підійме, а коли він гріхи був учинив, то вони йому простяться.
16 Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!
(Як.5:13-16)

ту йдеться про те, як нам уздоровитися... а перш ніж йти і просити про молитву треба гріхи визнати... признатись один перед одним...

а про пригрішення перед братом чи сестрою - це вже зовсім інше місце... жертву Богу не маєш права принести якщо хтось щось має проти тебе...
спочатку примирись, а вже потім із чистим серцем йде і служи Богу

 

1) Бог посередників не потребує, єдиним посередником є Ісус Христос:
Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх...
[1 Тимофія 2:5-6]
2. Згідно церковного вчення так. Але...
3. Розчаруватися в тому що вчення церкви грунтуються більше на традиціях, переданнях святих отців ніж на Біблії.
Розчаровуються тоді коли задають питання, на які не одержують відповіді.
Розчаровуються тоді коли починають читати Святе Письмо і вдумуватися в него.
І тому, безперечно, для меншого розчарування церква вчить приймати все на віру.
4) Безсумнівно, що Ісус був засновником Церкви (першоапостольної).
А католицька церква була заснована лише через 4-и століття потому. Її засновником був Римський імператор Констянтин. Його метою було лише здобуття влади.
А традиційна церква далеко відступила від зразка Церкви який існував в I ст. ВИКОНУЮТЬ волю Христа ті Хто читає Біблію і живе згідно неї.
Так шо звіняйте, але...
5) Якби ж то знайти ту Істинну церкву...
А просто привласнити слово "церква" і казати: 'От в нас церква, навіть у Біблії пише" - це не те.
Справжня Церква повинна ділами доводити свою істинність.
Конкретно - виконувати те що говориться в Біблії.
6) я не про обітницю мовчання чи целібату писав...
Звичайно що мало однієї віри, чи одного знання треба підтверджувати це все добрими ділами. Людина яка знає, але не виконує, гірша від тої що взагалі нічого не знає.

---------- Додано в 00:07 ---------- Попередній допис був написаний Вчора в 23:52 ----------

Точно! Визнати гріх один перед одним.
Але до чого тут таємна сповідь?
Я згрішив проти брата, я маю йти визнати свій гріх перед ним і попросити прощення. А далі вже просити прощення у Бога.

 

признаватися один перед одним-якщо ми згрішили проти цих людей, інакше це не має жодного значення. Люба інша людина якій ми розкажемо про свої гріхи:
1. Може розказати невідомо кому
2. Може як поспівчувати так і посміятись над вами.
3. Вона все рівно не має права прощати гріхи. Бо право на прошення належить тільки Богу.
Памятаєте реакцію юдеїв, коли Христос сказав людині, що була рослаблена-прощаються тобі гріхи. Юдеї говорили- Він богохульствує. Так само можна сказати що перебирання прав Бога на прощення на себе- є богохульство.
Я знаю,,що в пятидесятницьких церквах є така практика-покаяння перед всією церквою. У нас-адвентистів немає. Я думаю , що питання сповіді має вирішуватися між людиною і Богом

 

Навіть у списку немає нічого злого, якщо людина багато років не сповідалася, а хоче підійти грунтовно до Таїнства, то нічого злого чи дикого, чи дивного у тому, що вона собі напише на папірчику свої гріхи немає.

Сперечатися з вами про щось немає змісту. Ви надто мало знаєте про Католицьку Церкву об"єктивної та адекватної інформації, а я вам лекцій читати не планую.
Навіщо Христос покликав Апостолів і дав їм владу відпускати гріхи, виганяти злих духів та проповідувати, якщо все це не потрібне?
От ви не вважаєте Ісуса Богом, а просто вибраним серед людей, то по суті і він такий же посередник, як священики, пастори, проповідники?
Священик не виконує роль песередника, а провідника - він наче дороговказ для людей, щоб не блукали у темряві, щоб не придумували самі собі "хто що хоче і кому що подобається".

То Христос нас вчить приймати на віру. То Він говорить нам про віру. Віра не є вигадкою церкви.