Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився.Еф.2:8-9 Навіщо самому щось домислювати,краще поцікавитись,що на цю чи іншу тему пише головна християнська книга.Тим паче що є достатньо варіантів електронних версій Біблії разом із відповідями на основні питання,дуже зручні в користуванні.Можна знайти для будь-якої конфесії чи напрямку(деномінації)християнства.
Тож, Божа благодать -- для кожного. Через віру й приймаємо ці Божі Дари. Домислювати дійсно не варто. А от осмислити мусимо, що би не трапилося такого, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. (Матвія 13:13)
Охрещений я був в православній церкві за православним обрядом в часи Союзу. Греко-католицьких церков в той період на Україні не було, а якщо були. то в підпіллі. Після здобуття Незалежності в нас, на західній Україні більшість стала греко-католиками, в тому числі і церква і люди, де христили мене. Значить я став православним греко-католиком. Правда мене це абсолютно не хвилює, хоч би я був автокефально-православним греко-католиком, бо знаю Хто мій Бог і якого я роду, все інше для мене значення не має. Значення має для священників, залежно хто і що стоїть за їх вибором.
В мене питання по верхньому фото. Той священник, що по центру, він що, по-військовому честь віддає, чи як розуміти положення його правої руки?
Яке сонце? Ви подивіться після нього, через одного, стойть військовий і віддає честь по-військовому і те саме в нього за спиною.
Честь віддають в сторону кокарди, де зображено національний герб або іншу державну, чи військову символіку, а напрямок пальців вказує на них. Це стосується тільки військових. Він краще б показав два пальці направлених в небо, це можна було б ще якось пояснити і оправдати. Може ви ще скажете, що в духовній семинарії є військова кафедра?
На мою думку, цей священник, як і більшість його колег, є членами славнозвісної організації, яка в часи СССР тримала в руках всі релігійні і нерілігійні справи. Отримати пост в Церкві без їх згоди і співпраці - справа була неможлива. От побачив Отець /Таваріщь/ Інокентій, чи як його там, свого вищого по рангу офіцера, то і приклав руку по привичці. Думаю, що йому і справді сонце в подобі "вищестоящого" засвітило, раз замість Бога шефу честь віддає. А молодші колеги таки не розкололись. Получат благодарность за проявлєний профессіоналмзм. І орден під рясу.
Почитал тут немного.... Для себя ТАКОЙ вывод сделал: первый - Батюшка либо поправлял головной убор, либо от солнца или вспышки фотокамеры хотел глаза прикрыть. второй - Батюшка из бывших ОФИЦЕРОВ, который НЕ МАЛО повидал и решил перейти в жизнь ИНУЮ (духовную), помогая СЛУЖИВЫМ переносить ТЯГОСТИ И ЛИШЕНИЯ. Ни один из этих вариантов лично меня не удивляет. И Батюшку Н И Ч Е М не ПРОВОЦИРУЕТ. А тем, кто писал Х...НЮ - Бог Судья, ИМХО.