Це вже залежить від особистого досвіду людини. Універсального рецепту немає. У кожного своя доля і своя правда...
є думка, що більше ніж ти готовий почути і зрозуміти все-одно не буде. Тобто ті поняття, які сприймаються зараз не факт, що пізніше вони будуть сприйматися по-іншому, якщо не навпаки.
Такий він - сучасний світогляд - здається з області секулярного гуманізму - всі релігії - це якби породження людської свідомості, людина -найвища цінність, всі релігії варті одна одної, всі люди нібито почитають одного бога, церква віджила своє, священники - непотрібні, кожен хто вірить хоча б в щось, буде спасенний... Моральні цінності, церква повинні підпорядковуватись людським потребам... І найголовніше- не образити інших рілігій... Шоби бути коректними, бо це для цього світу мабуть найвища цінність - рівність всіх релігій
Не думаю, що секулярний гуманізм аж так переймається саме релігіями... Найвища цінність - це таки людина... а рівність релігій - вже як наслідок. Бо мало що принесло стільки зла на землю, як прагнення кожної релігії ствердити своє монополістичне право.
марксизм і фашизм, як породження гуманізму ми вже проходили... Не знаю, яким буде наступне породження секулярного гуманізму... Тільки найбільші гуманісти чомусь виявляються найбільшими людиноненависниками - хто як не гуманісти за аборти, евтаназію, контроль за народжуваністю різними цікавими та екзотичними методами...
Фашизм дуже важко вважати породженням гуманізму, навіть з найбільшою натяжкою... Переплюнути людиноненависництво релігійних фанатиків дуже важко, навіть будучи найбільшим гуманістом
Відносність моралі, для гуманста не існує загальноприйнятих моральних стандартів (або ті моральні стандарти створює кожен для себе, або якийсь авторитетний гуманіст для своїх прихильників) - ото робить гуманізм творцем різних антигуманних теорій, вже втілених і ще не втілених в практиці. Багато хто з гуманістів оправдували і сталінські чистки, і фашизм. А ще гуманісти вірять в те, що розум сам по собі веде до моральної поведінки... Але те, що наш розум здатен оправдати будь-який злочин, гуманістів не дуже хвилює (тай поняття злочину в них теж відносне)... А віра гуманістів в апріорність людської порядності, незважаючи на жорстокість, що реально існує в житті кожної людини зокрема, і в усьому світі - це вже просто утопія..У моралі повинна бути релігійна основа...або гуманістичний хаос...Содом.. До якого рухається наше суспільство... Вважати найбільшим злом у світі утвердження виключності певної релігії - не вважаю це найбільшим злом, більшість війн не були релігійними... Хоча, якщо вважати комунізм і нацизм релігіями, то так...
На жаль, релігійний фанатизм не виливається виключно у війни. О, якби це було саме так - то було б лише півбіди! Ні, він здатен отруїти будь-яку мить повсякденного життя... в тому його найбільша проблема. Я віддаю перевагу людині, яка є порядною, бо це її внутрішня сутність та її власні переконання, ніж людині, яка чинить добре лише зі страху перед божою карою, чи намагаючись "виміняти" свої добрі вчинки на майбутнє блаженство. Такий "торг" своєю моральністю є найбільш огидним, а саме він притаманний більшості фанатикам, впевненим у власній непомильності.
А критерій порядності який? Де і в кому міститься взірець, за яким можна було б визначити, що ця людина - порядна, а ця - непорядна?
Критерії порядності формуються в суспільствах протягом віків під впливом найрізноманітніших факторів. До речі, зауважте - незважаючи на зміни багатьох зовнішніх обставин (і релігії в тому числі), сучасна людина вкладає у термін "порядність" приблизно те саме значення, що й, до прикладу, Платон (див. "Діалоги") чи Арістотель (див. "Етика"). Тобто не від вірувань, релігії чи обрядів залежить це поняття...
Все було б правильно, якби не було настільки утопічно. Щоби трошки остудити ваш невгамовний оптимізм, ось цитата з П'єра Тівольє: "Хто міг би заявити привселюдно, що він досконалий, що його серце ніколи не було отруєне гордістю, злобою, заздрістю, злопам’ятністю, ненавистю, егоїзмом? Яка, навіть тісно об’єднана родина, може похвалитися тим, що любов у ній не була скаламучена жодною тінню незгоди та втоми один від одного? Чому люди змушують себе так страждати? Чому існують соціальні міжусобиці, суперництво інтересів, а особливо війни? Чому між людьми панує зло?"
А порядна людина сама по собі порядна чи внаслідок якихось факторів порядна? А якщо в дитинстві мама з татом лупцювали чи ще якось карали за непорядність? А потім, в дорослому житті людина думає, що вона порядна з природи, на насправді з підсвідомого страху, закріпленого в дитинстві... Такий собі маленьнький самообман...Все одно нерелігійна порядність зваснована на страху... Може ми чи наші предки б і хотіли бути порядними...але люди по своїй суті негуманні, наша внутрішня суть така, що здатна оправдовувати будь-яку мораль і будь-які злочини, по принципу Васісуалія Лоханкіна: - А может быть, так нужно, может быть в этом великая сермяжная правда...
Аха, а якщо людину в дитинстві не лупцювали, то порядною вона ніколи не буде ))) гарно ) От власне, що ніхто не може так заявити! Про що я й кажу! То чому ж представники будь-якої релігії беруть на себе сміливість заявляти, що саме вони - носії істини, якщо вони нічим не кращі за інших - та ж сама гордість, заздрість і т.д., тільки ще плюс невміння дослухатися до інших і визнавати їхнє право на свою думку. Я ж не проти релігії, як такої (і якщо ви уважно прочитаєте мої дописи - ви це побачите) - я проти нав"язування своєї позиції як єдино правильної, проти самопроголошення себе "єдиними володарями істини на землі" тощо.
Ти правий досконалої людини немає.Досконалою людиною був Ісус Христос, ми повинні хочаби прикладати зусилля для того щоб змінюватися. А не використовувати цей вислів як відмазку. А нав*язувати бачення своєї церкви як саме правильне ми не можемо. Потрібно читати Біблію і ми побачимо що є правда а що ні.