Хто автор?

Глупости - это когда получается глупо, а когда хорошо, тогда хорошо))

 

Последний тост
Я пью за разоренный дом,
За злую жизнь мою,
За одиночество вдвоем,
И за тебя я пью,—
За ложь меня предавших губ,
За мертвый холод глаз,
За то, что мир жесток и груб,
За то, что Бог не спас.

 

Ахматова..це ж класика....і..настільки..класно...:rose:
А це?

Добрий ранок, моя одинокосте!
Холод холоду. Тиша тиш.
Циклопічною одинокістю
Небо дивиться на Париж.
Моя муко, ти ходиш по грані!
Вчора був я король королів.
А сьогодні попіл згорання
Осідає на жар кольорів.
Мертві барви.
О руки-митарі!
На мольбертах розп‘ятий світ.
Я – надгроб‘я на цьому цвинтарі.
Кипариси горять в небозвід.
Небо глухо набрязкло грозою.
Вигинаються пензлів хорти.
Чорним струсом палеозою
переламано горам хребти.
Струменіє моє склепіння.
Я пастух. Я дерева пасу.
В кишенях дня,
Залатаних терпінням,
Я кулаки до смерті донесу.
Самовитий – несамовитий –
Не Сезан – не Гоген – не Мане –
Але що ж я можу зробити,
Як в мені багато мене?!
Він божевільний, кажуть. Божевільний!
Що ж, може бути. Він – це значить я.
Боже – вільний…
Боже, я – вільний!
На добраніч, Свободо моя!

 

Ліна Костенко мабуть.

 

Ах сударыня милая...
На этом всемирном балу словесов,
легких вздохов и вглядов кокеток
вы быть может одержите приз...
Мягко струясь, и томно кружась
в платьице шелковом, с вышитым блеском
И лоском улыбки,
Маленьким бисером
Легким движеньем
Тщеславные слезы смахнув
с черных как ворон ресниц
И тихо скользнув в водопаде оваций
Скромно потупя свой взор...вы
Увы незаметно растаяли тенью
По сенью акаций,
что в ту ночь так шаловливо цвели...