Хроніки апокаліпсису

День 646-й (06.07.2018)

1) Погода.
Чудова. Сонечко. Все ожило після дощів.
2) Город.
Все, що посіяв на 20 березня - чудово росте. Що сіялося після Пасху - нікудишнє...
На смітнику-компостній ямі знайшов купу розсади помідорів - не прийшлося купляти (самі проросли)
Перейшов на продукти з городу.
3) Сьогодні вперше почув "вишиватник". Здивований новим таким виявленням ворога

Треба ж до такого додуматися... Так будь-кого можна звинуватити, якщо нарвешся на людину, якій совість нічого не варта, але знищити когось - щоч зараз. Породження людської ненависті - і диявола не треба. Точно кажу.
Полювання на відьом... Чим далі, тим скоріше і простіше людина знаходить собі ворога. Скоро брат піде на брата, а син на батька.( Та в принципі вже ріжуть один одного, але поки що на побутовому грунті. А скільки там до вбивства без толерантного політиканства?
4) Надумав кудись піти. Подивився по картам інтернету - знайшов недалеко монастир і джерело. Нащо ходити далеко, якщо є під боком. Без вантажа по 20 кілометрів туди-сюди не проблема.
На 7 липня, на день різдва Іоана Предтечі (крестителя Ісуса Христа).
Гадаю, до 21.00 повернутися.

 

День 638-й (14.07.2018)

Кліматична катастрофа планети Земля по інформації сайту КОММЕНТАРИИ.UA


В Литве в связи с засухой пострадало сельское хозяйство

В Ирладндии минимум на месяц ввели запрет на полив газонов и садов

В Крыму начались проблемы даже с питьевой водой

Юго-восток Украины охватила засуха

В Израиле гигантский дефицит воды

Замість того, щоб одуматися і припинити свою грішну діяльність, людство збирається воювати за водні та продуктові ресурси. Часу на каяття вже зовсім не залишається... Та й кому воно потрібне вже? Хіба що тим, хто ще зовсім не втратив голову від жадоби влади і ненаситного живота свого.

 

Висвітлення проблеми Криму із водою з допомогою світового клімату - це окозамилювальна пропаганда вже неюродивого рівня.

 

Китай залили дожди: 130 тысяч пострадавших

В Китае дожди залили криптофермы

 

Байки світовії
Степан Руданський

Дума друга

ВЕЛЕТНІ

І

Були люде - великани,
В півверстви шагали
І руками мало-мало
Неба не сягали.

Ніпочому для них були
Гори і долини;
Ліси гнулись під ногами,
Як тонкі билини.

І згордили сильні люде
Із своєї сили,
Загордили і гріхами
Бога прогнівили.

Рано богу не молились,
Посту не тримали,
Їли, пили і гуляли,
Свят не шанува.

Стали баби чарувати,
Дочок научати,
Батьки волю синам дали
Пити і гуляти.

І піднялись син на батька,
А дочка на неньку;
Брат з сестрою проводжали
Ніченьку темненьку.

Кров, як воду, проливали,
Різали, вбивали
І гріхами все тяжкими
Землю укривали.

ІІ

І збудили гріхи в небі
Господа святого,
І поглянув господь сильний
З неба високого.

І поглянув - і задумав
Цілий світ згубити,
Тілько Ной зачав безгрішний
Господа молити:

«Не губи їх, сильний боже.
Може, обратяться:
Нехай тілько перед ними
Чуда появляться!»

І послухав господь Ноя:
Кару відкладає
І на небі ясне сонце
Кров'ю обливає.

І в полудень ясне небо
Страшно потемніло,
І, як шибка серед неба,
Сонце червоніло;

І стемніла земля ціла,
Стала, як могила,
І стадами меж хатами
Звірина бродила.

І говорить Ной правдивий:
«Кайтесь; сильні люде!
Сонце гасне, звірі бродять,-
Кінець світу буде!»

Но даремнеї грішні люде
Того не вважають:
П'ють, гуляють, розбивають,
Бога прогнівляють.

III

І от знов бог на їх кару
Руку підіймає,
І Ной знов за нечестивих
Господа благає.

І послухав господь Ноя:
Сонце обмиває,
Сонце стало серед неба,
Гріє і сіяє.

Стало тихо, Меж хатами
Звірина не вила,
Лиш з неділею святою
П'ятниця ходила.

І ходила, й говорила
П'ятниця святая:
«Кайтесь, людеї наступає
Годинонька злая.

Кайтесь, люде, перед богом,
Посту не ламайте.
Поломили мої кості,
Хоть спочити дайте».

Жаль дивитись на ню було:
Як комар, сухая;
Кажда кістка не цілая,
Лиш душа живая.

А за нею і неділя
Чуть лиш, що ходила,
І на нії по всім тілі
Рана рану вкрила.

I просила, і молила,
Щоби жалість мали:
Щоби в свято не робили,
Тіла не рубали.

Но на рани і на сльози
Грішні не вважають:
Святу п'ятницю ламають,
Святенько рубають.

IV

І задумався бог сильний,
Став думу гадати,
Яку кару грішним людям
За гріхи їх дати.

І придумав на всім хлібі
Колос стеребити
І всіх грішних нечестивих
Голодом зморити.

Тогді жито і пшениця
Не такі бували:
Всю стеблину аж донизу
3ерна обливали.

І зійшов господь із неба,
Зшморгує колосся,
Аж, на щастя, в полі бути
Ною довелося.

Ухватив він каждий колос
На верху рукою
І говорить: «Ще раз, боже,
Молюсь пред тобою.

Ми не варті твого хліба,
Ми то добре знаєм,
Но, як схочеш, і без того
Всі ми повмираєм.

А не буде нас на світі,
Все же будуть люде-
Нехай колос на стеблині
Хоть на жменю буде!»

І послухав господь Ноя,
Колос оставляє,
Но рід грішний, нечестивий
Й того не вважає.

V

І говорить господь Ною:
«Сину вірний, Ною!
Ти готуйся,- все кінчилось!
Кара над земльою!
....

На ICTV показують климатичний апокаліпсис на Україні і кажуть, що природа наче сказилася... А може то люди сказилися? Придивіться. До себе в дзеркалі. Не тіштеся, що все пройде та минеться. Що написано, то станеться, бо люди не зміняться і до Бога не прильнуть.

 

День 619-й (02.08.2018)

Подивився фонтани у Вінниці, ставку "Вервольф" там же поряд, прйшов житомирські ліси, монастирі і дістався Києва.
Відсвяткував свято Хрещення Русі хрестною ходою і літургією 27-28 липня.
Зараз відпочиваю в монастирі, після того, как побував в Конотопі.
Спека стоїть неймовірна на правобережній Україні...

 

Роботи якоїсь вчепіться. Вас задешево вербують.

 

День 616-й (05.08.2018)

1) Проходив Староконстянтинів і виявляється (читаю книгу про те, що таке комунізм), що тут жив колись прадід В.Ульянова. - Мойша Бланк Іцкович (р.1763). Мав три дочки і два синга - Абеля і Сруля, які потім охрестилися на Дмитра і Олександра. Сруль - то дід майбутнього Леніна.
Читаю там і про Маркса (теж хрещений єврей - Мардохей Леві), про його сіоністского наставника - Мойсея Гесса (ідеолог революцій, хаоса, еврейського сионізму), Енгельса, Гегеля, Парвуса. Всі починали з віршів про визнання Бга, а потім продавали душу сатані і служили йому. Хто скаже, що антибожа політика СРСР - то боротьба за права пролетаріату?
2) Всяка війна - то є війна проти Бога, Його Сина і Святого Духа.
Націоналізм - то один із способів викликати ворожнечу поміж людей, якщо не має расових та класових причин посварити людей. А тих, хто розпалює ворожнечу - чекають вічна смерть і страждання в пеклі.
3) Богата українська земля на все і на всіх. Все ще попереду - і сльози і страждання і лихо, бо люди ніяк не хочуть повернутися до Бога обличчям.
Все їм мало і всі прагнуть грошей і влади. Отримають все, що заплачуть і зречуться всього, чого так бажали.
4) Сумщина. Вчора принесли картоплю на кухню. Дрібна така, як грецький горіх... Кажу, що треба було її скормили худобі ще рік тому. А мені кажуть, що це врожай цьогорічний... Зерно чорніє і осипається.
Нарешті пройшов вчора дощ, а то після 28 липня спека стояла до +35С.
5) Священник каже, що сенс життя - щоб спасти свою душу, жінки вчора на річці - щоб подовжити рід людський.
Є один сенс - служити Богу і все віддати ради його слави. А господар вознагородить першими тих, хто не себе буде спасати чи плодитися, а тих, хто піклується про майно господаря і буде спасати худобу і людей.

 

Порошенка, шо ль?..............

 

День 615-й (06.08.2018)

Сходив із Путивля до музею партизанської слави у Спадщанському лісі. До лісу гарну дорогу зробив Янукович - хоч на роликах їдь. Фури не ганяють - і все як треба і чудово. Взагалі, у Віктора Федоровича любов до Путивля. "Облагородил" его добре.


Доріжка по лісу десь 5 км, бо дуже звиліста. Комарів трохи є...


Алея слави ковпаківців

музей техніки



Німецький підбитий танк.

Фото з інтернету. До моєї камери компи тутечки не тієї системи))

Туди позвозили статуї ленінів і погруддя решти знятих вождів пролетаріату. Ставлять на постаменти і планують відкрити восени.

 

Кесарю - кесарево))

 

Відпочив у монастирі в Путивлі, пройшов на Глінську пустинь, але хватило однієї доби, щоб піти звідти. Зараз у Глухові - йду на Кролевець.

 

Сходив на садибу Григорія Сковороди у Сковородінку від станції Максимівка, що під Харьковим. Вдалі від суєти під дубом можна і творити. Пам'ятник знову поміняли і вже не такий, який раніше я виставляв із інтернета. І цей хоча, у вигляді плити, вже має тріщини і обкладений мабуть броньованим склом.
Поїв яблук та аличі із його садиби, трішки відпочив , скупався в озері і вперед!
Потім в Харькові погуляв добу і вже відсвяткував Маковея в Ізюмі.
Попереду - головна ціль. Святогірськ.

 

День 593-й (27.08.2018)

Дійшов пішки до Святогірська. Попрацював трудником тиждень.
24 серпня було свято престольне - Іоана затворника святогірського.
Ввечері вже був на святкуванні незалежност в Слав'янську.
Добрався до Лозової, Павлограда.
У Запоріжжі погуляв по місту, сходив на Хортицю, подивився на ДніпроГЕС.

 

День 592-й (28.08.2018)

Відзначили свято успіння Богородиці в селі Приморское в жіночому монастирі. Після обіду добрі люди завезли до Мелітополя.
Виходячи з Запоріжжя, де я забувся шкарпетки біля фонтану на перехресті металургів та Соборного проспекту, на сімферопольське шосе, подумав, що непогано би було помитися і пройшовши 100 метрів почув в лісополосі шум. тав виявив фонтан чистоі води. Там і помився і поправ своі речі. Подякував небу і пішов далі. Переспав в полі біля траси. Пробудився від тріснутоі гілки. То була лисиця. Виявилося згодом, що вона поцупила у мене моі босоніжки улюблені, тепер йду в інших, плотніших туфлях. Може з шин виріжу, як аборигени в Африці, чи колодки зроблю...
Потім мене тьозка накормив, дав подивитися фільм про Бога. То він на радощах аж пригав, бо я единий, хто погодився його послухати з приводу того фільму. Приемно було, що западенців поважае, бо ті за собою прибирають (курортники) сміття, на відміну від русских. А траса, я вам скажу, - страшна. Я пройшов з Рівного аж до Запоріжжя і жодноі пляшки не кинув на узбіччя, а ті, що на машинах - не можуть довезти до смітника і викинути, повно пачек з під сигарет, недопалків. Я спитав небо - що ім буде за це? Почулося щось таке: народяться десь у минулому двірниками або безхатченками і будуть підбирати та істи те, що подібні ім будуть викидати.
То війна. Проти тих, хто вважае, що в чужій хаті можна свинячити.
Колись йшов по Рівному, а з машини через дверцята хтось викидае купу недопалків на дорогу зі своеі автомобільноі попільнички. Було бажання дати ногою по дверях, але було б мені гірше, та Бог все бачить, повірте мені...
(вибачаюсь за помилки граматичні - на компі немае украінськоі клавіатури)

 

Спам тунеядця розділу "Війна".

 

День 570-й (09.09.2018)

Прошел Мелитополь до Якимовки, пару дней ел дыни "от пуза")). Нашел в придорожной канаве 40 отличных дынь и столько же примятых. Вытащил на дорогу - хотел продавать. Через час не продал ничего и выступил в поход с двумя дынями в сумках. Через 50 метров обернулся, чтобы заснять место с дынями, но подъехала машина и два мужика, быстренько погрузив дыни в джип, проехали мимо меня. Я им ручкой помахал на прощание. Немножко снял на видео процедуру погрузки дынь 27 штук из 35. Претензий к ним не имею, для того и вытащил на свет то, что всем лень поднять з земли, но стесняются. ))
Потом были и другие истории, как шофер с бусика тащил с бахчи арбузы в салон. Я потом посмотрел оставшиеся на поле - там все еще вообще далекие от дозревания. Зачем им зеленые арбузы? Принцип такой наверное. Хоть что-нибудь.
Зато я наелся креветок - наверное в одном пакете литровая банка больших креветок была , а в другом пол-литровая. Пол-литровая банка креветок стоит 50 - 70 гривень. Интересно... Среди степи свежие отваренные креветки в пакете в придорожной траве... Сумма больших отборных креветок - около 180-2оо гривень. Оно вроде и радость мне, но зачем их надо было покупать, а потом выбрасывать? Деньги на ветер... А ведь они кому-то очень нужны были... (с). Разве что небо захотело так, чтобы меня порадовать))
Добрался до Геническа. Пешком, купаясь и загорая, прошел Арабатскую стрелку до Щасливцевого.
Покупался в горячих источниках, в соленых озерах, наплюхался в черной лечебной грязи, в голубой грязи Сиваша. Впервые в жизни поел пахлаву, тандырную лепешку с виноградом, изображая полное прищуренное удовольствие жизнью (как в фильме "Кавказская пленница"). На обратном пути зашел на розовые озера. Погода с моим приходом было вообще чудесная и море было спокойное и ласковое с 30 августа по 4 сентября. Потом начались шторма и вода похолодала. Но я уже был в дороге на Асканию-Нову через Новотроицк. Прошел пешком через Чкалове и Чаплинку на Мирне (станция "Каланча").
Степь, да степь, кругом...
Путь далек лежит...
Животных не видел, кроме десятка оленей в загоне. Последний суслик застрелился на заре из магнума второго калибра. Довели бедных, все вымели из полей... Правда, вдалеке видел потемкинских бизонов, которые ездят по рельсах, типа пасутся ))
Все, что построено было нашими отцами - уничтожено, как ядерной бомбой. На руины Херсонеса не надо ездить.(
Никто не остановился, чтобы помочь или ответить на мои вопросы... Не, был один... Я набросил на голову большое полотенце белое и обвязал голубым шнурком. Почти араб, который ищет своего пропавшего верблюда в степях Скифии. Значит, остановился и спрашивает "Турист?". -"Турист, турист из Ровно..." "Тю..."
Там сел на электричку и добрался до Херсона. В последнюю ночь, с 7 на 8 сентября начал чесаться... Думал - дорога довела, но оказывается, что на "Титане" был какой-то выброс и людей эвакуировали, но не всех, так так утром в Мирному был базар и полная тишина с шушуканием про события предыдущих дней.

 

Дивна подоріж...Більшість полюбляє "відпочинок тюленю".
Заздрю, але не змогла б по жарі стільки промандрувати...я б вмерла)

 

Жара - то ще не так лякає, як невiдомiсть попереду. Але я поклався повнiстю на Бога i вiн мене захищає, допомогає та дає поради, а менi тiльки треба вiдчути це i скористуватися, та не забути подякувати. Не раджу "просто так взяти" i пiти мандрувати - без благословiння. Мене i вдома неоднозначно сприймають. Кажуть, кидай ту марну справу або взагалi не розмовляють, хоча самi ганяли мене до церкви.
Бiблiя розкриваєть передi мною практично. Але скажу, що люди взагалi не знають Бiблiю, можливо Свiдки Еговi - то є частина Божого задуму з розповсюдження знань, але iм краще виходить роз'яснювати притчи з минулого, нiж розказувати байки про майбутнє. Смакуйте iстину, а розглядайде посуд, в якому лежить iстина.
Нещодавно я i сам був тюленем, але прискакав кiнь i покликав в дорогу (як зi старих украiнських байок, якi вже виставляв тут).

 

Розповідь про подорож викладена в темі, актуальній про загибель тисячей людей, де міліони зазнають гуманітарної кризи, хтось катастрофи. Така розповідь в такому місці, як мінімум, недолуга, антисоціальна. З повагою.