Хочу переїхати до Львова

Ребьонок трохи повчиться і до 12-ти років глядиш стане україномовним.

 

1-от 200 американских гривен+комуналка
2-с вашей специальностью можна и у нас работать
3-есть несколько руских школ

 

Средняя специализированная общеобразовательная школа № 52 им. М.Лобачевского г.Львова — школа с русским языком преподавания и с углубленным изучением математики и английского языка. В школе обучаются около 660 человек[1]. Расположена по адресу 79007 г. Львов, ул. Гоголя, 17, тел. +38 032 255-52-00.

 

нашел в жж.

насколько это имеет отношение к действительности?
у нас допустим в харькове действительно несколько возрос уровень ограблений. ну это я по совему району сужу.
так как в цитатах приведенных мною много откровенного бреда. то вопрос лично от меня, справляются ли менты со своими обязанностями?

 

никакого,..воопще
мне жаль тех кто читает и верит в этот бред

 

1. Вже було в цій темі.
2. Важке зараз всюди. Але всюди (!) потрібні кваліфіковані спеціалісти. До прикладу, не можу знайти нормального менеджера з продажу (ІТ, промисловість) вже 2 (два) роки!
3. Мін. дві російські школи.

 

Може за такі гроші як ви пропонуєте нормальні не йдуть?

 

Перша історія - вигадка 100%.
Друга історія - злочинність значно знизилась. У перші дні після розгону міліції була проблема - п'яна рагульня їздила за кермом. Після того, як їх виловили чисельні патрулі - все нормалізувалось. Міліцейські кадри, на жаль, повертаються ті самі. Тобто, про "зелених новобранців" взагалі мови нема.

Можливо цей негатив викликаний примусовими ротаціями у міліції за останні 1-3 роки. Тобто, людей знімали з Донецька, Криму і перекидали в Київ і т.д. Будували "свою" "вертикаль" "влади". А ментальність і відношення до речей у нас таки різні. Набагато менше "понятій". А от бабло, хабарі тощо - у нас з цим "все гаразд".

---------- Додано в 14:15 ---------- Попередній допис був написаний в 14:13 ----------

300дол - ставка + % (і 600, і 1000дол. Аби заробив). А це не так складно. Я заробляв по 600дол премії. (міс).

 

У Львові 5 шкіл з російською мовою навчання:

№6 (вул. Зелена, 22)- 282 учні
№52 (вул. Гоголя, 17) - 629 учнів
№17 (вул. Мельника, 1/3) - 333 учні
№35 (вул. Шухевича,2) - 154 учні
№45 (вул. Наукова, 25) -1130 учнів

 

Ти ба... Я знав лише про 17 та 45.

 

Російська школа на вул. Шухевича - добре шо Лавров не знає, а то б Кондратія схопив.

 

Маю в Харкові "москальського бандерівця". (Львів'янин, росіянин, працює в Харкові багато років). Якщо треба - поспілкуєтесь.

 

Давайте, побільше приймайте їх до себе , будете мати ще той гембель на свою голову.

 

Не будемо!
Треба ж нових бандерівців виховувати!

 

Всем ответившим, спасибо.

 

Горбатого могила......
Не вірю я їм

 

А я вірю. Не знаю чи власне вихідцям з Півдня - Сходу. Але росіяни, які втікають з Росії - стають, якщо не українськими націоналістами, то точно в Контактах і Однокласниках їх банять за проукраїнську позицію.

 

Я б дуже хотіла , щоб я помилилась. Але поки так.....зла я на них дуже, ох і зла
Час покаже....

 

Вибачте за моїх 5 копійок...але ..."До біса наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний пав'ячий хвіст, а вовчі зуби. Бо, коли ми їх не матимемо і не примусимо наших "приятелів" шанувати себе, Україна ніколи не буде щасливою...."
Про українську і неукраїнську «ТОЛЕРАНТНІСТЬ». Молодим на замітку
«…Задуму нагло перервала коротка низка пострілів із кулемета. Я зірвався, призвичаєний до того, що постріли означають ворожий напад, але Чорнота потягнув мене за рукав черкески:
– Сідай. Це Левадний вправляється. Мабуть, із "Люїса" ворони б'є в лісі. Цікавий тип... Граматики добре не знає, але нема кулемета, якого б він не знав як свої пальці. Для нього кулемет – усе. Ні один закоханий так біля дівчини не припадає, як він коло своїх "Кольтів" і "Максимів". Невеликий собі, худорлявий хлопець, та сила духу в нім велетенська... Знаєш, він же у Коцура був головним кулеметником. …Повірив у "червону правду" і пішов боронити її під червоними прапорами. Не один холодноярець упав від меткої кулі з його кулемета. Та, коли переконався, що бореться для Москви проти своєї ж Батьківщини, взяв на плече свого "Люїса" і прийшов до нас. Сидимо якось у Чучупаки ввечері, коли заходить... Поставив кулемета в кут і підходить до столу:
– Я – Левадний. Ви мене знаєте, бо я з вами бився. Аж тепер я розібрав, що мої кулі летіли не туди, куди треба. Можете мене застрілити – це ваше право. Але, коли хочете, я себе і вісімнадцять кулеметів, які маю заховані по селах і хуторах, віддам у ваше розпорядження.
(…) Тепер у нас кулеметами заправляє. (…)
Але ти полюбуйся, яка впертість! Відбили йому праву руку – лівою навчився стріляти, і то як стріляє! Важко одною рукою підіймати ручного кулемета, то він зняв із нього кожух, спиляв радіатор, спиляв де можна залізо, щоб тільки не пошкодити механізм і люфу, а не змінив на револьвер або карабін. І цей обскубаний кулемет у нього працює, як новий годинник, і ліву руку виробив, що міцніша, як у декого дві разом...
Він сам із хуторів, а в Суботові має багато родичів, і взагалі суботівці його люблять.
Якось отаман каже йому:
– Пішов би ти, Левадний, коли увечері до Суботова. У тебе там родичі, знають тебе там добре, – агітнув би людей проти Коцура.
А Левадний:
– Я, отамане, як треба буде для добра України, – увесь Суботів разом з усіма своїми родичами з кулемета викошу, а агітувати хай хто інший іде. Не вмію.
І завжди він спокійний, урівноважений. Ніколи нікого не образить. Та... Був у Мельниках чоловік, що перед війною у поліції в Петербурзі служив. А через те і вважав, що він у селі найстарший і найрозумніший. Нап'ється самогону і сікається до всіх.
– Ви – хахли нєобразованиє! Німці Україну видумали, а ви й собі за німцями! От повернеться на престол цар-батюшка – він вам покаже Україну!
Одного разу Левадний перед гуртом селян оповідав про Хмельниччину, а той п'яний підскочив до нього і почав:
– Ти що народ у заблуждєніє вводиш, крамоли всякої навчаєш! Богдашка Хмєльніцкій вєрноподданий бєлого царя був, а ви – бунтовщики! На шибеницю вас усіх треба!
Коли Левадний сказав йому, щоб пішов проспатися, той підскочив і вдарив його по лиці. Левадний мовчки зняв із плеча свого "Люїса" і висадив у нього цілий диск набоїв.
Зібрався громадський суд. Прийшов на сход і Левадний зі своїм кулеметом. На вимогу сільського отамана віддав йому "Люїса" і став спокійно чекати вироку. Злочинців у наших селах карають лише шомполом або кулею. Громада погомоніла, погомоніла і постановила: хочеш горілку пити – пий, а честі України і людської не зневажай. Левадний карі не підлягає...
Чи багато з-поміж українців так реагує на образу своєї особистої чи національної честі? – продовжував Андрій. – От ти служив між кавказцями. Чи тобі прийшло коли в голову зневажити гордість чи національний звичай підвладного тобі козака? Московські кадрові старшини залюбки били морду жовнірові – москалеві, українцеві, полякові, але чи хтось із них наважився вдарити чеченця або кабардинця? Ніколи! Бо знав наперед, що той відповість на це вдаром кинджала, не турбуючись, що завтра за це його розстріляють.
Шістдесят років тривала нещадна війна між могутньою московською імперією та кавказькими горцями, але, і переможені, вони гордо споглядали зі своїх гір на переможців як на щось нижче від себе і не поспішали їм прислужуватися.
Москва не брала з них податків, не брала до війська, була задоволена, що вони не відновлюють боротьби. Часом голодний і обідраний кавказець за жодні скарби не віддавав і не продавав прадідівських кинджала та шаблі, і в цьому був увесь секрет пошани до нього. Народи, які налічували заледве кількасот тисяч людей, примушували ворога-переможця шанувати свої звичаї, мову, релігію, а якби кабардинців чи хевсурів було сорок мільйонів, то, повір мені, Москва зі своїми шістдесятьма мільйонами в решеті б у них танцювала!
А полюбуйся нашим нащадком великих прадідів, що потрясали колись мурами Царгорода! Навіть у своєму бойовому гімнові він називає ворогів "воріженьками", що мають згинути "як роса на сонці", бо він сам задобрий і залінивий, щоб розбити їм голови.
До біса наш український сентименталізм! Нам потрібний не мрійний пав'ячий хвіст, а вовчі зуби. Бо, коли ми їх не матимемо і не примусимо наших "приятелів" шанувати себе, Україна ніколи не буде щасливою.
Я – християнин і вірую в Бога, але я не згоджуюся з Христовою заповіддю підставляти праву щоку, як тобі приліплять ляща по лівій. Така засада для українців згубна, бо маємо таких “добрих сусідів”, що будуть бити поки влізе і соромно їм ніколи не стане. Бо б'ють вони нас не для розваги, а тому, що їм потрібні багатства нашого краю.
Багато мені не подобається з того, як ми взялися до справи... Хочеш, я тобі дам почитати останні книжечки Леніна про тактику боротьби і організацію влади. Я б усіх наших міністрів засадив на шкільну лавку вивчити їх, дописавши дещо між рядками. Нас б'ють без сентиментів…»
http://unknownwar.info/-_220/
http://unknownwar.info/-_835/

 

Gron,

если бы ты был помоложе, я не поленился бы тебе тупо набить рожу. Но, учитывая твой почтенный возраст, африканоподобных родственников, просто буду продолжать считать простым моральным уродом, что как есть, так есть.
Живи под прикрытием лояльного модераторства.
Мерзок ты мне, недооссит.