Хочеться кинути капця..

А мій як пилососить, то нашу кімнату пилососить довше, ніж цілу решти хати, бо однією рукою за компом, а другою на пилососі
І теж допроситись важко, тому тупо приношу пилосос і кладу під комп. стіл, щоб йому заважало

 

Як чітко описано про мене

 

Все просто. Він (написано з великої букви) з радістю робить те, що помітно здалеку. Щось радикальне. Для чоловіка елементарно порихтувати праску (якщо вона ремонтується), зробити ремонт у кімнаті, поміняти кран на кухні, приготувати м"ясо по свому рецепту... Але в той же час буденні речі, що можуть бути зроблені БУДЬ КИМ, нас не цікавлять... Бо в ваших (пишу з малої, бо я про всіх жінок) очах помитий посуд не викликає захвату і гордості... Ви ж не хизуєтесь перед колєжанкою, що завітала в гості, як чисто помив оце горня з відколотою ручкою Ваш чоловік !

 

А просто хизуватись, що чоловік миє посуд, мало?

 

На мою думку - Мало!

 

Прям на кожному кроці такі чоловіки

Я би в себе кинув капця. Сів би на диван і попросив би когось за винагороду закидати мене всіма капцями, шо є в хаті.

 

А я давно змирився з думкою,що руки в мене ростут з єдного місця і не роблю си з того проблєм...
Звичайно,я можу полагодити праску,але мій колєга,що працює електриком вже 25 років,зробить це набагато краще...
Я вмію поміняти кран,але інший мій колєга зробить це швидше і якісніше,без зайвих нервів і нецензурних букв...
Я знаю навіть як робиться ремонт...два роки тому...здирав стіни,шпаклював,проходив стартовим я,а родич лиш наводив глянц.
Але я і перу...і мию...і підтираю...і годую малу...і мию посуд....і вважаю,що корона з мене не спаде...
Ще жив мій тесть...хай з Богом спочиває...то був музик(мужик).

Сідав їсти,то тьоща гонила,як попечена.То треба було підігріти,востудити,посолити(сільничка поруч)..подати....і бути поруч..бо хлоп їдєт...
- Той,жи пере,і миє тарелі не є хлоп,а іно дупа!
Заткався,як я йому дав роботу(розбирати роз"єми)і платив...більш,ніж мав пенсії...

 

спробуйте зобразити захоплення від помитої тарілки. Навіть можна сказати, що він краще від вас вміє мити

 

Напевно воно так має бути в житті , щоб один доповнював другого...
Я люблю щоб все було акуратно поскладано , все в домі/машині працювало ...було перемонтовано або замінено.....НЕ люблю і НЕ роблю декілька справ на раз.Роблю одну річ від початку до кінця....не перескакую на іншу...стараюся бути всюди на час....
В моєї жінки майже все навпаки....
.....що стосується суто її особистих речей мене це мало турбує. Що стосується наших спільних речей, видатків , дитини - це мене турбує і буде турбувати.
Елементарний останній приклад. Десь в кінці осені/початку зими жінка їхала на машині і камінчик вдарив в лобове скло.
Ну вдарив, тай вдарив - з кожним буває.Не має проблем.
Проблема в тому ,що жінка забула мені сказати , а я не придивився / не побачив.Зараз під впливом тепла і холоду пішла тріщина поперек скла.
Тоді вчасно поремонтована маленька тріщина коштувала би $30. А зараз заміна скла (ремонту воно не піддається) буде коштувати більше ніж $400.
Це з останнього....
Є ще приклади коли рецепшеністка лікаря дзвонила мені на роботу , що в моєї дитини апойтмент до лікаря....Я дзвоню до дому - моя жінка про це нічого не знає , бо вона не подивилася в календар ....чи щось таке....
От так і живем....

 

Оооо, а це вже все як про мого чоловікавсе вискладано, завжди знає що де лежить, все вчасно платить .... І тому ви відчуваєте себе господарем, головою родини...і життя в вас зовсім нескучне, дякуючи нам, жінкам (це я своєму так кажу, коли мені розказує що то і то не так.

 

Є таке...
А коли робиш зауваження , то чуєш у відповідь: ......." крісло/машина/хата ....яка небудь річ існує для мене , а не я для речей....".
Найгірше не люблю НАПІВ-поломаних речей.Річ має бути поремонтована , або викинута і замінена на добру.
А моя їх любить ... і я постійно з цим "воюю" , деколи роблячи "інвентеризацію" хати.
Викидаю це все в чорний ґарбіджовий мішок і заношу в гараж.А моя це витягує (якщо встигне) і вертає назад на місце....

 

Як я вас обох розумію,ви таяк за мене написали.

 

Вчора... все випуцувала... поприбирала... і в самий несподіваний момент, заглянула в комірку, куди вирішира сховати щось їз побутової хімії... і ось вона! Шкарпеткова країна... Ну чого питається никати брудні шкарпетки в місці, в яке я заглядаю раз на 1-2 місяці?! Та не те що тапком... а своїм новим ботфордом...

 

От же ж... Ррр... Завжди,коли чую таке,поражаюсі. Чи то я просто гет здичів у своїм відлюдді,чи просто виродок,не знаю... Але,я беру шкарпетки,труси,футболки,еts,запихаю їх в мидлицю(таку пластмасову),набираю туди води,насипаю порошку(або рідкого мила) і двома руками то перу...бо пралку ради пари швінків і шкарпеток запускати неохота(вона світло жере,мєждупрочім). Потім викручую і вішаю на шнурок,а взимі на батерею... От. То займає 10 хвилин мого часу. Та й всьо...

 

Як там говориться? Лінь- двигун прогресу. Нє?
Поділюсь як можна уникнути мидлиць. То що міняється на кожен день : купив собі 30 пар світлих літніх шкарпеток, 30 пар літніх темних, 40 пар зимових, 20 сірих натільних футболок, 20 білих футболок, 20 сірих майок, 20 білих майок і цілу шуфляду трулів. Пласмасову корзину з кришкою поставив на пралку і вуаля. Пралка ввечері гуде і є вільний час, щоб повиясняти відносини з дружиною. Нє?

 

БІЛІ ШКАРПЕТКИ?!!!

 

Що білі шкарпетки? Стра-а-ашно звучить? Маю світлий костюм, троє світлих легких літніх штанців, і двійко світлих джинсів. До світлих мештів і світлих сандалетів не одягну ж чорні шкарпетки, чи зелені в полоску Правда вони приходять до непривабливого вигляду швидше ніж темні, але що поробиш?! Перу останній раз (коли вже перестають подобатись), зав'язую в вузлик і коли їду до тещі віддаю їхнім сусідам (багатодітна сім'я). А з натільних футболок постійно тряпки для прибирання робляться

 

Мені не то шо хочеться кинути капцем,я таки кидаю час від часу в нашого кота,який бере дротяну щіточку від миття посуду і тягне з нею гратись. Зробили експеремент,лишили йому одну шоб він гравси,так він всерівно тягне ту шо на мийці.Але можна тріснути зі сміху коли засікаємо як він несе в зубах ту щітку і шифруєси.

 

З привоту котів і тапків
Мамин котик гуляє надворі припнутий - такий собі поводочок під грудки і під животик, довжиною метрів зо 2,5 + килимок (зумовлено наявністю сусіда з рушницею та голубами і мисливським інстинктом котика).
Так от цей котик вилазе з будь-як затянутого, завязаного паска за 5 хвилин. При одній умові - щоб хвилин зо 5 на нього ніхто недивився.
І головне - тапком вдається кинути тільки коли й слід прохолов

 

А цв'яхами прибивати не пробували? Кажуть допомагає