Справді, Полковнику, чому Ви так? Всього лиш про власний досвід говоримо. І не пхайте своє москальство всюди. Вже всі про нього знають. )
А я и не скрывал никогда. И горжусь, что я москаль. Не то, что рагули, которые, почему-то, на своё название обижаются.
Та гордіться, прошу пана Полковника! Тільки не варта про це у кожній темі згадувати - приїлось. (Хочеться кинути капця).
Так,щодо чорного я згідна,але то злаковий із цільнозернового борошна... ---------- Додано в 12:44 ---------- Попередній допис був написаний в 12:40 ---------- Я вже добра,мій дорогий розпробував, і таки погодився,що здоровіше буде їсти домашній хлібчик,аніж невідомо шо магазинне, навіть,якщо воно смачніше. П.С. Нічого я руку "наб"ю" і такі хліби почну випікати,що хай сховаються магазинні(от така я самовпевнена)А може взагалі хлібопічку куплю,і не буду паритись
Їм з задоволенням, але різні організми бувають, можливо не кожен нормально сприймає. Хтось і горілку п'є, як воду, а іншому 100 грам і наступає японська хвороба (хана)
Студентом на практике работал в Даугавпилсе на заводе, так там один слесарь был, который если с утра не тяпнет - работать не мог. А тяпнет - лучше всех работу сделает. Все мастера об этом знали и молчали. Никто тапком не кидал. Мне потом рассказывали, что после горбачевского сухого закона он очень быстро умер...
Хіба омез не від язвотворчих бактерій? Від печії вівсяні печива допомагають, як я знаю (істи що дві години між прийманням їжі - 1-2 шт) ---------- Додано в 13:21 ---------- Попередній допис був написаний в 13:14 ---------- Був у нас на селах такий собі "Пурцьо" (їздив на газоні і постійно - пур, пур, пур... тому і отримав таку кличку ) То він як до склепу приїздив під вечір (вісімками на дорогах, 10 метрів до склепу то саме) - брав дві по 50 на груди і через 5 хв - рівнюсько йшов до свого грата, заводився з пів оборота і їхав до себе на Кольонію Файний був чоловік. Але рівно міг йти тільки з баластом (капцями не кидався )
Кинула би капця, хоча вже не серджуся... Картина "Чудик" Пролог Клявся, шо почув, ніби на кухні оса : "По звуку двигуна - велика!" Шукає. Чоловічий інстинкт мисливця прокинувся. Власне, історія... Розігріває чудик мій на сковорідці вчорашні оладки, ніби з осою тою вже заспокоївся. Чую... БАБАХ!!! Лечу! "Що сталося?!" Як все було... У мого милого чудова реакція. Він саме знімав оладки з газу і раптом побачив на чайничку для заварки (гарному, керамічному, новому, в оточенні горняток) ОСУ. Ще сам не зорієнтувався, а вже гримнув тєжкою пательнею по осі... і по чайнику... і по горнятках... Оладки, друзки чайничка (сам подарува-а-ав! ) - на півкухні! Милий мій в шоці реально, аж завмер. П.С.:Зараз пихтить, прибирає. П. П. С.:Оса таки загинула...
Головне є результат. (коштовний результат...) Подарує ще єден (чайний набір). (але з осами - най зав'язує)
Разве сам факт гибели осы, такой ценой семейного бюджета, не достоин обсуждения? Очень поучительная, как на меня, история!
Ви маєте рацію. Повчальніше не буває. А я от подумала раптом... А якщо це ще наслідки п'янки в ніч з п'ятниці на суботу? Я твереза, а в нього алкоголь десь в мізках завис?
Не думаю. Нормальная реакция охотника! У него есть добыча перед глазами... реакция идет молниеносно... Так и набираются мудрости! А нет других способов! Можно конечно прочитать умную книгу, но вряд ли там будет описаны приемы борьбы с осами в кухонных условиях, когда в руках сковородка.
О так... Гарматою по горобцях. Чоловіча психологія - то взагалі дуже цікава річ. Я, наприклад, на його місці би відставила пательню вбік, взяла шматку, загнала осу на шибку і там забила. Ви можете це пояснити як експерт?
Коварность женщин объяснить могу, но больше нравится мужская прямота по жизни и в отношениях. Особенно мне понравился Ваш кусочек Вот так Вы нас, мужуков и загоняете... спокойно, отставляя все в сторону... и бац... и уже все поздно!
Спокійно, бо нерви на здоровлє шкодять Аналогічно. Ціль - вбити осу. Виконано. Якщо чесно, то яку б неуважність не проявляли чоловіки, жінки в глибині душі вважають це милим. Я не виняток. Отак на світі й є, а то би вже ся повбивали.