Втома за кермом

673 км

За цим щось криється?

 

Мій ліміт десь 1500 км без сну.якщо чую що змучився і тягне спати то іду швидше,адреналін тоді не дає заснути.останній раз вночі гнав через дощ,олені скачуть напоперек хайвею.навіть після 12 годин за кермом заснути неможливо.

 

В нас тут оленів повно.якщо ночами гнати то лосі і олені весь час бачиш.олені більш небезпечні бо дурні.

 

Страшенно не люблю їздити по ночах. І майже не їжджу. Шукаю мотель, якщо вже треба їхати довго і ніч застає. Але часом замучена і вдень. Тому сходжу на rest area і сплю хоча би пів години. А ще кажуть добре лузати насіння ( сємочки).

 

Оленів кажєте багато? Тю, та в нас ше більше, правда їздять на ровЕрах і слухают музику в навушниках, від чого стают ше небезпечнішими. А, їх ше в дзеркалах не видно.

 

То я й за це мала на увазі. Надранок виїжджати то ще півбіди. А їхати наніч, а ще коли коло тебе всі сплять і храплять - то самовбивство для мене. Хоча в Інтернеті висіти і не спати, то я можу і до 3-4-ї і спати не хочеться.

 

Тут далеко іхати легше ніж в Украіні,віддалі між містечками 50-150 км та і то обіздні всюди,можна йти 130 без приторможування

 

Я колись також відрубився в полтавській області, слава Богу були кущі обабіч дороги вони і врятували мене, але лівий бік машини був повністю змятий. До цього я частенько вживав ацетони і сідав за руль, після цього випадку їжу тіко тверезий а зараз взагалі не вживаю, за то дякую Богу.

 

угу, і світлоповертачів часом нема, байдуже, що темно. Вигулькне таке раптово, після того точно не заснеш.

 

Мої методи прості:
1 - часто чергувати тепло-холод у салоні
2 - чергувати солодкі цукерки і таблетки аскорбінки
3 - оптимальна музика. Відчувши втому - виймаю диск із блюзами та баладами і ставлю старий шотландський поп - Middle of the Road.

Буквально днями, під час дощу, примірюючись обганяти численні фури, впіймав себе на тому, що "туплю" - кручу важілець заднього склоочисника замість того, щоби перемкнути режим передніх. Стоп. Зірвав мокрі гілочки з листями, помасував ними фейс (як віником) - і вперед!

---------- Додано в 13:41 ---------- Попередній допис був написаний в 13:27 ----------

P.S. А ще корисно за кермом займатися "арифметикою" - наприклад, переводити в умі швидкість км/год на секунди між кілометровими стовпами. Або тицькати клавішу бортового компа і перераховувати в умі витрати пального і залишок. Або ловити момент, коли "автомат" заблокує гідротрансформатор (оберти/швидкість).
Або (якщо їду з дружиною) - НЕ давати їй щось розповідати (в її манері - "складно-підрядних речень" з поверненнями-уточненнями). А також не допускати, щоби вона розповідала щось "геометрично-топографічне" про місця, не пов"язані з дорогою.
Краще її трохи подражнити - придумувати якісь дурні асоціативні ряди від назв річок та населених пунктів.
Типу - "ось Летичів. Батьківщина усіх ЛетичЕвських. Була у мого приятеля коханка ЛетичЕвська на прізвисько Лужа..."

 

Точно! На маяке лёгкая музыка....

---------- Додано в 13:53 ---------- Попередній допис був написаний в 13:52 ----------

поки є цукерки який сон може бути?

 

Листочки, арифметика....
Жiнку збоку найкраще мати, i щоб вона тобi руку в штани запустила i в тонусi тримала. Або просто потилицю i шию рукою пестила i гладила.

 

Ніколи не слухаю FM за кермом. (І поза кермом-теж )
Дратує. "Не мої жанри"; так званий "радіомастеринг"; реклама/новини; діджейські перебивки з прокруткою та тональним бібіканням.
Коли я їду пасажиром - терплю, оскільки моє життя залежить від стану водія.

 

- не знаю, какая там музыка
Несколько гигов тщательно отобранных любимых песен мне хватает, на крайний случай включаю "Рок ФМ", "Наше Радио" или "Максимум" (если на первых двух реклама).

Но в данной ветке любая музыка - лучше, чем ничего. Хоть шансон (пока плюёшься, не заснёшь)

Особенно тяжело, когда пассажир(ка) рядом дремлет. Тут без музыки вообще труба...

 

Пам"ятаю літо 1999. Поїхали з техдиректором до містечка Дніпропетровської області на "Ниві". Він кермує, я ззаду підтримую апаратуру, щоби не стрибала.
Бачу - летимо по зустрічній, наближається вантажівка. Перегнувся, рвонув кермо направо, вилаяв колегу, змусив вмитися газованою мінералкою.
На місці призначення я мав інсталювати залізо з 01 до 05 ночі, а колега замість поспати - мовчки "співпереживав".
Дорогою додому найважче для мене було - НЕ заснути навіть на задньому сидінні. Через кожні 30 хвилин я командував - Стоп - перекур (кава, кущики). Техдиректору це мало допомагало. Тоді я заводив розмови на теми, які його дратували (відкати, ліві замовлення) - ого, він ставав дуже бадьорим. Так і доїхали до Києва. Шкода, що пропустили повне сонячне затемнення. Небо було затягнуте хмарами, світло було якимось жовтим.

 

О, а ще якщо то жінка сусіда або кума....