Все це було...

Світова спільнота в то время представляла собой кубло змей, Германия и СССР были отщепенцами, вот и пришлось им обьеднатся.

 

Маячня.
Зрештою,як і всі "факти" совєцької "історії.
А от те,що було.
Насправді.

 

Те, кто порицает тогдашнее советское руководство за несоблюдение «моральных норм» во внешней политике, исходят из постулата, будто торговля с потенциальным противником — нечто из ряда вон выходящее. Однако в реальной жизни вести коммерческие дела с будущим врагом — вполне обыденное явление. Не будем далеко ходить за примерами. Так, накануне [185] 1-й мировой войны главным торговым партнёром Российской империи была Германия. Несмотря на то, что имевший явную антинемецкую направленность союзный договор России с Францией был заключён ещё в 1893 году{487}, а с Англией, в 1907-м{488}, объёмы российско-германской торговли неуклонно возрастали: если в 1898-1902 гг. в Германию шли 24,7% российского экспорта, а из Германии поступали 34,6% российского импорта, то в 1913 году — уже 29,8% и 47,5%, что существенно превышало долю Англии (соответственно 17,6% и 12,6 и Франции (6,6% и 4,1 вместе взятых{489}. Торговля с немцами бойко велась вплоть до самого начала войны.

«А вы не сравнивайте добропорядочную империю кайзера с Третьим рейхом, — возразят мои оппоненты. — Одиозный гитлеровский режим поставил себя вне рамок сообщества цивилизованных наций, поэтому какое-либо сотрудничество с ним, в том числе и экономическое, категорически недопустимо».

Начнём с того, что в 1930-е годы нацистская Германия вела активную внешнюю торговлю. Более того, без иностранных источников сырья тогдашняя немецкая экономика просто не смогла бы существовать. Так, накануне начала 2-й мировой войны:
«По сырью зависимость от импорта составляла примерно 33%. В металлургической промышленности отношение потребления отечественной руды к потреблению ввозимой руды выражалось пропорцией 1:3. По ряду цветных металлов зависимость от заграницы была чрезвычайно большой; так, по свинцу она равнялась 50%, по меди — 70%, по олову — 90%, по алюминию (бокситы) — 99%. Очень значительной зависимость была также по минеральным маслам (65, по каучуку [186] (свыше 85 и по сырью для текстильной промышленности (около 70»{490}.

Кто же снабжал Германию сырьём? Основными поставщиками Третьего рейха были США и Англия, не только давшие гитлеровцам возможность производить обширные закупки благодаря освобождению от платежей по долгам и предоставлению новых кредитов, но и сами снабжавшие их особо ценными видами стратегического сырья, реэкспортируя его в Германию из других стран{491}.

Например, Англия реэкспортировала в Германию медную руду из Южной Африки, Канады, Чили, Бельгийского Конго (через Португальскую Восточную Африку). В 1934 году Англией было реэкспортировано в Германию меди на сумму 3870 тыс. марок, что составило треть всего германского ввоза меди, а в 1935 году сумма английских поставок меди для Третьего рейха ещё более возросла, достигнув 6770 тыс. марок{492}.

Ввоз шерсти из Англии увеличился с 21 млн марок в 1934 году до 47 млн марок в 1935 году, когда Германия получила через Англию около половины всего своего импорта шерсти{493}.

В 1934 году немецкий концерн «ИГ Фарбениндустри» заключил с канадским никелевым трестом соглашение, обеспечившее Германии 50% необходимого ей никеля и значительную экономию валюты. Остальной никель Германия получала через английские фирмы. Количество никеля, ввозившегося в Германию при британском содействии, постоянно возрастало. Так, если в 1932 году, по официальным данным английского министерства торговли, было ввезено 1805 т, то в 1933 году — уже 3760 т{494}. [187]

Более того, следует отметить, что поставки британского сырья продолжались даже невзирая на то, что Третий рейх испытывал серьёзные проблемы с платёжеспособностью. Справедливости ради надо сказать, что эти проблемы были им унаследованы от Веймарской республики. По официальным немецким данным, сумма иностранной задолженности Германии составляла на 28 февраля 1933 года 18 967 млн марок, из которых на краткосрочные кредиты (со сроком уплаты до 28 февраля 1934 года) приходились 8702 млн марок и на долгосрочные — 10 265 млн марок{495}. В том числе германский долг Англии на 30 сентября 1933 года равнялся 132 млн фунтов стерлингов, или 1718 млн марок{496}. Для сравнения: весь германский экспорт в 1933 году составил 4871 млн марок{497}.

Тем не менее 17 февраля 1933 года основные кредиторы Германии согласились подписать очередное соглашение о невостребовании кредитов{498}. Первое из подобных соглашений было заключено в середине сентября 1931 года, затем в 1932 году его действие дважды продлевалось{499}. По сути это был перевод краткосрочных займов в долгосрочные.

В середине февраля 1934 года последовало новое соглашение о невостребовании кредитов{500}. Наконец, 14 июня 1934 года Имперский банк Германии объявил о полном прекращении выплаты иностранных долгов и процентов по ним, кроме платежей по займам Дауэса и Юнга. Вместо этого кредиторы получали сертификаты, которые они могли превратить в облигации трёхпроцентного займа сроком на 10 лет{501}. [188]

Вот что писала издаваемая Лондонской биржей «Stock Exchange Gazette» в номере от 3 мая 1935 года:
«Без Англии в качестве платёжного учреждения и без возможности продлить сроки кредитов по соглашению о невостребовании кредитов Германия не смогла бы осуществить свои планы. Мы так стремились продавать Германии, что никогда не допускали вмешательства в торговые дела вопросов о платежах. Снова и снова Германия отказывалась от своих обязательств, публичных и частных, но продолжала покупать шерсть, хлопок, никель, каучук и нефть, пока её потребности не были удовлетворены, а финансирование этих закупок проводилось прямо или косвенно через Лондон»{502}.

Что касается железной руды, то её главным поставщиком была Швеция. В 1933-1936 гг. Германия поглощала до 3/4 всего шведского экспорта железной руды{503}. В 1938 году импорт Третьим рейхом этого стратегического сырья составлял 9 млн тонн, покрывая 41 % потребностей германской металлургической промышленности в руде. Если же учесть высокий процент содержания чистого железа в шведской руде, получается, что 60% немецкого чугуна выплавлялись из руды, импортированной из Швеции{504}.

В сравнении с этим доля Советского Союза в поставках сырья Третьему рейху, как это видно из приведённой ниже таблицы, была относительно невелика{505}.

ИМПОРТ В ГЕРМАНИЮ НЕКОТОРЫХ ВИДОВ СЫРЬЯ, тыс. тонн: (стр. 189)

1933 1934 1935
Вид сырья Весь импорт В т.ч. из СССР Весь импорт В т.ч. из СССР Весь импорт В т.ч. из СССР
Железная руда 4527 24,5 8264 1.9 14061 2,7
Нефть и нефтепродукты 2428 505,5 3094 458,6 3766 491,9
Хлопок 220 — 260 5,9 329 3,4

Разумеется, делая закупки на мировом рынке, следует что-то продавать взамен. Если в первом квартале 1933 года Германия экспортировала в Англию товаров на [189] 88 млн марок, то в первом квартале 1934 года эта сумма увеличилась до 104 млн марок{506}. В 1936 году германский экспорт в Великобританию достиг суммы в 406 млн марок{507}. В 1937-1938 годах Германии удалось полностью оттеснить Англию от участия во ввозе металлических изделий в Италию и Швейцарию и занять главенствующее положение в импорте Португалии, Голландии, Бельгии, Дании, Швеции и Норвегии{508}.

Торговые связи Германии с западными странами не прекратились и после начала 2-й мировой войны. Причём речь идёт отнюдь не только о нейтральных государствах, вроде Швеции, продолжавшей обеспечивать промышленность Третьего рейха высококачественной железной рудой{509}. Например, американская компания «Стандард ойл» всё так же исправно снабжала Гитлера нефтью. Просто теперь её поставки шли через франкистскую Испанию. Американские танкеры везли нефть на Канарские острова, а оттуда уже немецкие танкеры доставляли её в Гамбург. [190]

Вот что докладывала по этому поводу 15 июля 1941 года военная разведка США:
«Примерно 20% этих поставок предназначаются для фашистской Германии, причём команды шести судов из тех, которые осуществляют перевозки по этому маршруту, набраны преимущественно из нацистов. Нашему агенту удалось выяснить, что немецкие подводные лодки, постоянно курсирующие в районе Канарских островов, подходят туда именно с целью заправки. Этот же агент обратил внимание на следующее: до сих пор ни один из танкеров концерна «Стандард ойл» не был торпедирован ВМС Германии, в то время как суда других американских компаний, действовавших на иных маршрутах, постигла такая участь»{510}.

Не стало препятствием выгодному бизнесу американских дельцов и вступление США в войну против Германии. Так, в 1944 году Германия ежемесячно получала через франкистскую Испанию 48 тыс. тонн американской нефти и 1100 тонн вольфрама{511}.

Помимо торговли, западные компании владели в Германии изрядной собственностью:
«К началу 30-х годов в Германии действовало более шестидесяти предприятий, — филиалов американских фирм и компаний. Концерн «Дженерал моторс» тесно сотрудничал с «Опелем». Треть капиталов «Всеобщей компании электричества» находилась под контролем «Дженерал электрик». Не менее двух пятых немецкой телефонной и телеграфной промышленности подпало под прямой контроль американского концерна ИТТ, связанного с династией Морганов. «Стандард ойл» держала в руках более 90 процентов всего капитала германо-американской нефтяной компании, владевшей третью всех наливных пунктов Германии перед Второй мировой войной»{512}. [191]

 

Хто сказав?

Ну, це не диво?
Два безглуздіших,мерзотніших, хижих та агресивних протилюдських режима і на тобі, всієй світовій спільноті від кардіфського шахтаря до Рокфеллера, не подобаються.

Ви тільки історію на 2-ку знаєте, чи фізику теж?
Закон Кулона, нє?
Там про одноіменні заряди.

Ви цю цвірінь для немовлят, з росвікі, залиште собі.
Шукайте матеріали достовірні, різними мовами, або дописуйте в кулінарних гілках.

 

Грон, сходите в библиотеку Грушевского и почитайте историю 20-30г 20-го в.

 

ЗУ ніколи не була приєднана до України, поскільки такого утворення як Україна не було. Була колонія під такою назвою, а точніше, УССР, бо навіть саме слово Україна, без слова радянська, практично було заборонене. Ось Сталін і розширив колоніальні володіння, заливши нові колонії ріками крові. Так що може досить про Сталіна як збирача земель українських. Бо це вже і не смішно.

 

До прихода к власти нацистов, Германия была самой демократичной страной Европы, да и СССР была светочем для кардіфського шахтаря

 

Це такий вишуканий тролінг, чи Ви насправді не розумієте що пишете/читаєте ?

 

Да нет, это Вы зациклены на одном

 

Якщо мене зацикліло на тому, що нацистська Німеччина та совдепія повинні у розвязанні 2-ї СВ, та є преступними режимами, то я спокійно себе відчуваю, бо крім совків та ідіотів, так думає більшість людства.

 

Ось тільки цікаво, як могли Англія і Франція розпочати Другу Світову, коли її 1 вересня Німечина розпочала нападом на Польщу. Через два тижні СССР приєднався до цієї війни, напавши на Польщу зі сходу.
Таваріщі, СССР разом з кратким курсом давно врізали дуба. Скільки будемо повторювати шизофренічні дурниці???

 

А 10-го травня танки Гудеріана вже форсіровали Маас, а десант висажувався в Голандії та Бельгії(доречі нейтралів).

 

Надибав чудову статтю про так звану "велику вітчізняну" і все що звязане з нею. Хотілося б щоб її прочитали полковники з чорнобильцями і особливо спіки з фореями, поскільки пише їхній земляк. Навіть пропоную на їхній мові. Хоч сумніваюсь що вони зацікавлені в правді...

Разве фашисты устроили Голодомор с миллионами жертв? Сослали сотни тысяч «раскулаченных» на погибель в Сибирь? Скосили цвет украинской интеллигенции? Репрессировали сотни тысяч в 1930-х? Не Сове*ты ли бросали на верную смерть сотни тысяч украинских юношей? А кто залил кровью Запад*ную Украину, вывез на принудительные работы и в лагеря многие сотни тысяч ее жителей? Это что, тоже победа? Отец рассказы*вал про огромные этапы, виденные им в Магадане. А репрессии начала 70-х? А Стус и Марченко? Гражданская война длилась на Ук*раине все семьдесят лет Со*ветс*кой власти! Она и сейчас идет…

Вывозили молодежь в Герма*нию? Да, но сравните число погибших там с теми же «черными свитками», сравнение будет не в нашу пользу. Причем старики получают от немцев компенсацию за свой труд, но кто слыхал о компенсациях за рабский труд в СССР? Моя донецкая соседка баба Катя – из тех десятков тысяч юношей и девушек, уроженцев Галичины, которых эшелонами везли в лагеря и на принудительные работы в Донбасс (непонятно, почему это дончане так не любят «западенцев», а не наоборот?) Работала на семи ветрах разнорабочей, штукатуром, сейчас болят все суставы. Но о компенсациях, разумеется, и речи нет. Лечится сама — летом забирается на крышу ею же построенной девятиэтажки и греется на горячем битуме. Очень, говорит, помогает.

Вот такая история на конкретных примерах. Она, как видите, неоднозначная. Я вовсе не идеализирую немцев, но они прокляли Гитлера, провели денацификацию и стали нормальной нацией. А у нас до сих пор молятся на Сталина и вывешивают красные флаги. Почему Западная Украина и страны Восточной Европы только и мечтали, что об освобождении от освободителей? Велика ли разница между ВКП(б) и НСДАП, между НКВД и СС? Эсэсовцев и сейчас преследуют, хотя они воевали на фронтах и брали, как мы видим, города, а энкавэдэшники, геройствовали практически исключительно в тылу, уничтожали и депортировали целые народы, а если что и брали, то лишь чужое добро. И сейчас получают повышенные пенсии и все еще лезут драться с ветеранами УПА. В отличие от настоящих фронтовиков, коих уже осталось совсем мало, они и в старости сохранили здоровье, а их детки определяют политику России и вот — Украины…

Нет, господа, война в Украине у каждого была своя. Потому она и была такой долгой и кровавой, что не была отечественной. Когда воюют за родину, штрафбаты и заградотряды с пулеметами не нужны. Не была она также ни священной, ни народной. Слишком много зверств и крови для священной. А народной она может считаться лишь в том смысле, что одна часть народа уничтожала другую. Да и не народ в ней победил, как нас пытаются уверить, а Сталин и его кровавая камарилья. Потому и нет правдивой истории войны. Ис*тин*ным победителям она не нужна и опасна. А чтоб народ не забывался и знал свое место, узников немецких лагерей прямым ходом отправили в лагеря советс*кие, а заодно устроили «народу-победителю» голод 1946–1947 гг. — еще миллион погибших.
http://zn.ua/articles/82929

 

Педро!
А можна конкретніше про ці "сотні тисяч"? З точністю хочаб до сотні тисяч...
Наприклад:
"вывез на принудительные работы и в лагеря три (четыре, восемь, пятнадцать...) сотни тысяч ее жителей"
Бо за тищами-мільйонами губиться правда...
Як і з тою дивізією...

 

Василю, а чому не звернутися до автора статті? З протестом. Мов, єтава нє магло біть патаму шта єтава нє магло біть нікада!

 

Чому ж "нєбіло"?
"Біло"...
Але коли питання стоїть "НАС", то в рух ідуть мільйони. Коли стоїть "ЇХ" - то так їм і треба... Так не робиться. Є цифри. Про "перший" прихід, про "другий"... І вони мають числове значення, а не емоційне. Сімдесять років пройшло, а ми все мислимо " в міровом маштабє".

 

В принципе, вот эти цифры, что звучат в опросах по отнощению к России и ВОВ и есть отражение реальных масштабов репрессий и скольких оно коснулось. И сколько реально боролись против Сов. власти. Это то что родители и деды передали внукам и дедят про то время.
А миллионы, что тут авторы приводят...Ну и ОУН через УПА, да и самив ОУН тоже самое делали. Вот им и надо поболее милиионов, а не истину..

Тот же ГУЛАГ....Миллионы, много миллионов.....А там и бандиты и насильники и воры...Не только политические. Но валят все в купу. Никак не хотят отделить..

---------- Додано в 08:14 ---------- Попередній допис був написаний в 08:10 ----------

Интересно узнать великого "знатока" Педро, как юридически без Сов власти ЗУ оказадась частью УКраины.
Или куда делись 30% поляков (почти 2 миллиона)?
УПА выбороло

Отрицать можно...Все что угодно. Только тупо это.

 

Елементарно.
Злочинним шляхом.

ЗЛОЧИНИ КОМУНІЗМУ ПЕРІОДУ ІІ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

1. Організація, спільно з гітлерівціми, комуністичною владою СССР ІІ Світової війни.

23 серпня 1939 року було підписано пакт Молотова - Рібентропа, додатком до якого були секретні протоколи. За ними був проведений поділ українських земель, які входили станом на 1939 рік до складу Польщі, що їх мали зайняти нацисти та комуністи. Також Червона Армія мала допомогти Вермахту окупувати Польщу.

1 вересня Вермахт почав агресивну війну проти Польщі, а 17 вересня Червона Армія розпочала бойові дії проти Польщі зі свого боку, виконуючи секретну угоду про розподіл сфер впливу в Європі. Під час польської компанії Вермахт і Червона армія проводили спільні бойові операції. Наприклад, по захопленню Бреста.

Так і не дочекавшись повідомлень про падіння Варшави чи про втечу польського уряду за кордон, Сталін віддає наказ розпочати воєнні-дії проти Польщі. 17 вересня 1939 р. совєтські війська перейшли польський кордон.

Таким чином Совєтський Союз разом зі своїм спільником – нацистською Німечинною розв’язав агресивну війну проти Польші і такі дії у відповідності до Статуту Міжнародного Військового Трибуналу кваліфікуються як злочин проти миру, а саме: “планування, підготовка, розв’язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів або угод або участь в загальному плані чи заговорі направлення на здійснення будь – якого з перелічених дій.”

Переважна більшість території Західньої України увійшла у межі- СССР, але, бажаючи добитись контролю над Литвою, Сталін не наполягав на приєднанні до УССР Лемківщини, Посяння, Холмщини і Підляшшя. В результаті ці українські етнічні території (близько 16 тис. кв. км. з 1,2 млн. населення) опинилися під німецькою окупацією.

Таким чином західноукраїнські землі були приєднані до СССР шляхом анексії.

Процес, завдяки якому західноукраїнські землі опинились у складі УССР, не одномірний, а навпаки - багатопляновий. При його розгляді і аналізі варто мати на увазі той факт, що хоча було здійснено етнічне возз'єднання і західноукраїпські землі формально увійшли до складу УССР, фактично на практиці відбувалась інкорпорація, тобто "входження до складу" СССР. Передування рішення Верховної Ради Совєтського Союзу про возз'єднання аналогічному рішенню Верховної Ради України красномовно підтверджує цю думку.

З одного боку, експропріяція маєтків польських землевласників, перерозподіл їх землі між українськими селянами; українізація системи народньої освіти, державних установ, судочинства; поліпшення медичного обслуговування, особливо на селі;

націоналізація промислових підприємств; ліквідація безробіття... З іншого — руйнація політичної та культурної інфраструктури, створеної місцевою українською інтелігенцією (перестали функціонувати всі колишні українські партії, а також культурні установи, зокрема, "Просвіта", Наукове товариство імені Тараса Шевченка); насильницька колективізація;

антицерковні акції; репресії проти так званих "буржуазних спеціялістів"; масові депортації населення (із Західньої України і Західньої Білорусії було депортовано 318 тис. сімей, тобто 1173170 чоловік, що становило приблизно 10% населення.

Отже СССР з метою захоплення все нових і нових територій, розв’язує агресивну війну проти Польської держави в процесі війни було взято в полон, а згодом ростріляно декілька тисяч польських військовополонених, що є порушенням п. “а” та “в” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу, а саме: вбивства, застосування тортур, увід у рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованих територій; вбивства, тортури військовополонених; вбивство заручників; безглузда руйнація міст, сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю.

2. Масові репресії на окупованих територіях, що їх за спільною угодою планово проводили НКВД та гестапо.

На окупованих теритоторіях НКВД та гестапо здійснювались масові репресії та розстріли української і польської інтелігенції, державних службовців, військових, духовенства. У березні 1940 року на спільному симпозіумі гестапо-НКВД сторони обмінялися списками осіб які підлягали знищенню та обговорювали подальшу долю польських військовополонених. Навесні і влітку цими службами, на території Польщі була проведена “Акція АБ”, в ході якої було знищено близько 3500 польських діячів науки, культури, мистецтва. Також за спільною угодою відбулась передача СС і гестапо 800 німецьких та австрійських антифашистів, що спочатку переховувалися в СССР, а потім стали мешканцями ГУЛАГу.

Треба відзначити, що під час цих спільних “акцій” радянські карателі діяли набагато маштабніше ніж німці. За нещодавно розсекречених матеріалів “Особой папки” дізнаємось, що в “комитете государственной безопасности при совете Министров СССР с 1940 года хранятся учетние дела и другие материалы на расстреляных в том же году пленных и интернированых офицеров, жандармов, полицейских, осадников, помещиков и т. п. лиц бывшей буржуазной Польши. Всего по решениям специальной тройки НКВД СССР было расстреляно 21857 человек, из них: в Катынском лесу Смоленская область 4421 человек, в Старобельском лагере близ Харькова 3820 человек и 7.305 человек были расстреляны в других лагерях и тюрьмах Западной Украины и Беларуссии.

Вся операция по ликвидации указаных лиц проводилась на основании Постановления ЦК КПСС от 5-го марта 1940 года.”

Дії більшості засуджених до страти кваліфікувались за статтею діючого на той час Кримінального кодексу СССР як “Зрада Батьківщини”, однак населення окупованих територій не можна було вважати громадянами Радянського Союзу , оскільки приєднання західноукраїнських територій відбулося насильницьким шляхом, в односторонньму порядку і в загальному носило фіктивний характер. В той же час мирне населення , яке з приходом неприятеля взяло в руки зброю, не можна розглядати як зрадників країни-завойовника.

Вказані злочини Компартії підлягають відповідальності згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу і кваліфікується як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.

3. Репресії комуністичного режиму на Західній Україні 1939-40 рр.

Масові репресії були застосовані також до населення Західної України та Західної Білорусі. Навесні 1940 року звідти до Казахстану були депортовані близько 25 тис. сімейств, а також тисячі біженців. Про маштаби репресій можна судити з того, що для перевезення депортованих виділили 81 ешелон по 55 вагонів у кожному. В Західній Україні в 1939-1941 роках було репресовано 1 мільйон 70 тисяч осіб, що, в основному, передбачало виселення за межі України без права повернення або на тривалий строк.

В порушення ст. 102 Конституції СССР, згідно якої правосуддя мало б здійснюватися виключно судами, депортація проводилася за рішеннями органів НКВД та вироками позасудових органів („трійок”). Таким чином державні органи Компартії порушували навіть власне законодавство, не кажучи вже про норми міжнародного права.

4. Масові розстріли у в’язницях на території України 1941 році.

Водночас із поширенням репресій на території Галичини було створено широку мережу в’язниць. Додатково було відкрито 25 в’язниць і дві внутрішні тюремні камери, які протягом короткого часу були переповнені. Встановлених лімітів ніколи не дотримувалися і вже невдовзі камери були настільки переповнені, що люди були змушені спати стоячи. В’язниці перебували в антисанітарному стані, в них час від часу спалахували епідемічні захворювання.

Під час відступу радянських військ під натиском військ Вермахту без вироку суду репресивні органи держбезпеки масово розстрілювали в’язнів, що були зараховані до “ворогів народу”.

У відповідності із наказами працівників НКДБ у в’язницях Львівської області було розстріляно 2464 в’язні, звільнено 808 в’язнів, переважно звинувачуваних у побутових злочинах. У двох в’язницях Дрогобицької області, у містах Самбір і Стрий розстріляний 1101 в’язень; у в’язницях Станіславської області розстріляно 1000 в’язнів, міста Луцька - 2000, у Ковелі - 194, у Дубно - 260; із Чорткова було евакуйовано 954 в’язні, по дорозі розстріляно 123, а у місті Умані - 767 в’язнів; у Перемишльській в’язниці розстріляно 267 в’язнів, у Вінниці – 22756 в’язнів, у Києві – 150000 в’язнів, в Заліщиках – 2500 в’язнів.

Такі дії, що були вчинені за наказом радянського керівництва, є нічим іншим як масові вбивства, що здійснювались в порушення загальної процедури кримінального судочинства, з перевищенням владних повноважень та порушенням основних прав людини, а також статті 102 Конституції СССР 1936 року за якою „правосуддя в совєтському союзі здійснюється виключно судами.” Такі дії кваліфікуються згідно п. “с” ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу як злочини проти людства, а саме: вбивства, знищення, уведення в рабство, заслання або інші жорстокості, вчинені відносно цивільного населення до або під час війни, або переслідування з політичних, расових або реліґійних мотивів з метою здійснення або в зв’язку з іншим злочином.

 

Проситесь назад. Так будет правильно. Так Ромко?

 

Операція "Вісла"..."На 31 октября 1946 года, из СССР в Польшу было переселено почти 1,1 млн чел. (из них 810 415 чел. с территории УССР)" http://ru.wikipedia.org/wiki/Операция_«Висла».;)