Все це було...

2 вересня 1944 року, після 3 тижні оборони повстанцями, німцецьке відділи Kämpfsgruppe "Reinefahrt" (поголовне Ваффен СС) зайняли варшавське Старе Місто.

Повтаньці відійшли, залишаючи польові госпіталі з раненимі і медичним персоналом

Тільки у одному випадку, (на вулиці Мьодовой), ранених повстаньців оборонили перед вмиордуванням ранені німецькі вояки перебуваючі у цьому-же госпіталі. Це усе таки не врятувало життя лікарям...

Варшавськи госпіталі зайняти 2 вересня 1944-го
Długа 7
Kilińskiego 1/3
Długа 9.
Freta 10
"Pod Krzywą Latarnią" (Podwale 25)
"Czarny Łabędź" (Podwale 46)
Miodowа 23

Загалом цього дня втрятило життя біля 1000 ранених солдат, лікарі, санітарі та медсестер...

 

Заинтересовало написанное паном Ромкой - о Бабьем Яре...
Нашел опубликованные на УП фотографии

http://www.pravda.com.ua/rus/articles/2007/09/29/4424828/

Теперь - в сомнениях...Особенно по поводу аэрофотосъемок советской территории американцами. Единственно, когда было время спокойно снимать эсэсэсрию - после создания гамериканцами U-2 и до момента создания советами ракеты земля-воздух достающей до стратосферы.... Делать детальные съемки Киева через 9 месяцев после прохода фронта (в августе 44!) - фронт в Белорусси.... При джугашвили и берии? Ой, господа, смахивает на брехню.... А вот опубликованные в УП немецкие фото - это не мифические аэрофотографии....

 

Обличчя ТЕРОРУ.

 

І майже всі померли не своєю смертю. От тільки жертвам від того не легше

 

Подивився фотографії....біля кожної зупинявся на кільканадцять секунд....вдивлявся уважно в лиця( деякі інтелегентні)...пробував
зрозуміти чого вони такі були , така позиція називається -devil's advocate (адвокат дьявола)...
Найбільш противні Круглов , а особливо Сєров. Які померли в 77 і 90рр.
...жаль що не пізніше і що не жили вони в Прибалтиці.

 

Прочитал в комментариях там.


"Паукер. Он оказывается вообще из Львова, то есть из Австро-Венгрии. Воевал против русской армии, попал в плен в 1916 году вроде бы"

 

А Гітлер з Австрії, Сталін з Грузії, а Єжов писав, що він родом з Петербурга...Це якось міняє їх сутність?

 

Мне просто интересно оказалось...И как он русский-то знал ? Я еще т Википедию посмотрел. Выучил ?

 

А чому б і ні.
Крім таких як він, багато українців з КПЗУ наївно повірили і поїхали піднімати радянську Україну. Всі вони не дожили навіть до дати його смерті

 

Надыбал по Википедии. Не, Хрущева не оправдываю...
http://militera.lib.ru/memo/russian/khruschev1/15.html
Вообще же там нас встречали многие хорошие ребята, только я забыл их фамилии. Это были люди, которые прошли польские тюрьмы, это были коммунисты, проверенные самой жизнью. Однако их партия была по нашему же решению распущена, и Коммунистическая партия Польши, и КПЗУ. Отчего? Они, согласно нашему пониманию, требовали проверки, хотя их члены были коммунистами и завоевали это звание в классовой борьбе. Многие [237] из них имели за плечами польские тюрьмы, какая еще нужна проверка? Но тогда у нас были другие понятия. Мы смотрели на них, как на неразоблаченных агентов: их, дескать, не только надо проверять, но и проверять под особой лупой. И очень многие из них, получив тогда освобождение от нашей Красной Армии, попали потом в наши, советские тюрьмы. К сожалению, дело было именно так. Безусловно, среди них имелись и провокаторы. Наверное, были и шпионы. Но нельзя же рассматривать каждого человека, который с открытой душой приходит к нам, как подосланного, как агента, который приспосабливается и втирается в доверие. Это порочный круг мыслей. Если все основывать на этом, то к чему это приведет? Об этом раньше я уже вел речь.
....................................


Стал я их (пол)яков расспрашивать, подчеркнуто проявляя вежливость. Один из них надломленным голосом сказал: «Ну, как же мы теперь оказались в таком положении? Вот ведь нас...», и замолчал. А потом, все намеками, выражал не то чтобы прямое недовольство, а как бы грусть, сожаление о том, что произошло. Это мне было понятно. Там же находился один молодой человек, который заговорил на украинском языке. Он вступил в спор и очень резко стал возражать поляку. Тут я понял, что это был украинец, и спросил его, кто он. Он ответил: «Инженер, единственный на этом предприятии инженер-украинец. Вы не знаете, как трудно [238] было нам в Польском государстве получить образование и как трудно, получивши образование, получить затем работу».

 

А їх наслідники живі і сьогодні.
От Льовочкін - глава секретаріату президента. Успішно прибрав матеріал Голодомору 30-х...33-х років з президентського сайту, щоб приховати злодіяння своїх однодумців.

 

...такі особи можуть народитися будь-де....в Львові , Москві , благополучній Швейцарії , Канаді ...
Вони як туберкульозні палички залежно в якому організмі знаходяться.
В здоровому організмі вони в сплячому стані знаходяться все життя і не можуть себе реалізувати.
А ослаблений , організм алкоголіка , наркомана - це для них поле діяльності.
...
Ну ким би був Паукер в тоді благополучному Львові?...кондитером , ну з часом мениджером би може став.
А так вон яких "висот " досягнув...ну і відповідно впав з них...

 

Кажуть, що вже повернув, бо Янукович має зустрітися з Діаспорою США.

 

Это верно вы заметили. И именно в период ослабления. И наиболее активные, аморальные, беспринципные, и конечно же не глупые.


Другая тема. Вот еще.

На Волынь съехались партизаны из России, Беларуси и Молдовы.
http://korrespondent.net/ukraine/events/1119019

http://www.lenta.ru/photo/2010/09/20/veresen/
Во Львове реконструировали вход в город советских и немецких войск

Особенно фотография понравилась про вот это:
"Жены советских офицеров, по легенде, гуляли по городу в "трофейных" ночных рубашках"

Вилимо решили показать, как это глупо ? МОлодцы галичане, разоблачают легенды и стереотипы помаленьку

Еше жду реконструкцию про чаны и варение людей в них...

 

Тернопіль. Тюрма. Кінець червня 1941-го року. Німці пустили людей на пошуки і опізнання рідних. Все подвіря тюрми було завалемо шматками людських тіл. Більшість розстріляних було звалено в яму,викопану на подвір'ї і тіла залиті гашеним вапном. Це бачили власними очима мої бабусі,що,разом з іншими розшукували там рідних. І таке було в кожній тюрмі,після доблєсної втечі совєтів перед вермахтом. Це було,Чорнобильцю. І продовжилось в 44-му... Звичайно,вам,як нащадку катів,можна над цим підсміхатись. І лити бруд на тих,хто боровся з вашими предками.

Десь в релігійних темах,була така теза,що є Правда і що є Неправда. Так от,Правдою є Факт. А не ставлення людей до нього. А Фактом є вищезгадане мною. Фактом є те,що я власними очима бачив,приймаючи участь в розкопках на місцях захоронень. Фактом є планове винищення людей. Фактом є терор. На який можна було відповісти таким ж терором. Фактом є те,що незважаючи на море багна,вилитого на воїнів УПА совєцькою пропагандистською машиною,в КОЖНОМУ населенному пункті нашої землі завжди стояли березові хрести на братських могилах.

І це теж було.

 

Что интересно
1905 - Вологда. Специальная Кадомская тюрьма для полизаключенных. Отец Серова - старший офицер конного урядника полицейской стражи
1905 - 16 сентября. Вологодская губерния. Кадниковский уезд. Сокольский район. Замошский сельсовет. Деревня Афимовская. Родился
http://www.pseudology.org/colonels/Serov_IA.htm

Кстати тесть актера М. Державина. Он о Серове хорошо отзывался

 

Аналогічне бачила і моя, нині вже покійна, бабуся коли наприкінці червня 1941 ходила в тюрму на вул. Б. Хмельницького шукати тіло свого чоловіка (мого діда).

А нащадки тих катів живуть в центрі в шикарних квартирах замордованих їхніми батьками власників. І тим катам ще подекуди стоять пам'ятники, куди на празднікі возлагают квіти. А їхні жертви закопані в безіменних могилах по лісах і яругах.
Поки ми будемо в цьому питанні толерастами, поки не буде знищена і закатана асфальтом могила останнього сталінського ката (бо вони не мають права на могилу і пам'ять), доти нові їхні послідовники підійматимуть свої зміючі голови і шипітимуть розбризкуючи яд і слюну.

 

Так було і в Луцьку, і де йнде. Мойого діда теж це врятувало, що його втікаючи просто у 1941 покинули.

Так було і пізніше (1944) коли відступали німіці.
У Люблині, совети пустили людей у Замок. Тех на пошук і опізнання рідних.
І ті люді побачили більш-менш таку саму картину.
Не говоримо тут про тонкощі що стосуються реквізитів...

Такий згаданий вижче Heinz Reinefahrt, скотина, на наказ котрой його "солдати" ( по суті - просто бидляки) по звірячому мордували схоплених В Варшаві солдат АК, що вішал 13-15 літні санітарки, вмер у Німеччині як шануваний громадянин, бургермайстер, юрист.
Ось відповідальність...

 

Те саме бачили і мої родичі, коли ходили у Вінницю пішки в 1943 році шукати трупи рідних, де німці розкопали братьскі могили, в яких лежало понад 10000 розстріляних НКВД. Німці з пропагандистською метою тоді створили міжнародні комісії і робили ексгумацію, а люди зі всіх усюд йшли пішком, щоб впізнати своїх, по одежі, тощо... У мене є книга з документами та десятками фотографій... Після війни совєти сказали, що то були трупи розстріляних гітлерівцями. Потім взагалі замовкли, а КГБ залякало людей. На місці братських могил у Вінниці було збудовано ЦПКіО (Центральний Парк Культури і Отдиха), і поставили каруселі...

http://ru.wikipedia.org/wiki/Винницкая_трагедия

 

...Do cyrku! Do cyrku! Do kina!
Telewizor włączyć - bajka się zaczyna!
Mama w sklepie, tata w barze
Syn z pepeszy tnie aż gra!
Na pionierskiej chuście marzeń
Gwiazdę ma!


Na mecze! Na mecze! Na wiece!
Swoje znać, nie rzucać w oczy się bezpiece!
Sąsiad - owszem, wypić można
Lecz to sąsiad, brat - to brat.
Jak świat światem do ostrożnych
Zwykł należeć i uśmiechać się ten świat!
...

Jacek Kaczmarski - Епітаф Владимиру Висоцкому