Зрадники... Там посеред них пів року Сталін з Берію шукали зрадників. Не знайшли - розстріляли. Точніше знайшли декількох, полковника Берлинга у тому чіслі. Предателей не розcтрілювали - за корисні їм були, потрібні. Звідки брати після війни васалі, га ? Із предателей кадру власьної "польської" армії влаштували, з Берлингом на чолі.
Бачите, Читачу, для нормальних людей, як військових так і цивільних, за честь рахується дотримуватися домовленостей чи підкорятися наказам. Це не відноситься до росіян, бо для росіян якась домовленість - це "атвлєкающій маньовр". І не вам судити поляків і їх військо. Мій батько буд до кінця життя гордий, що служив в польському війську. До речі, повезло, бо прийшов додому за кілька місяців до початку війни. А в поляків можна знайти безліч геройських історій крім Вестерплятте. Наприклад, я до цих пір в захопленні, як Пілсудський з Петлюрою гнали красниє рускіє вайска з Варшави до Києва. Шкода, що вони там зупинились.
И Вам не хворать и не Вам судить советских и советское войско! А кста...в чем причина,что на Вестерплатте поляки геройски сражались с немцами...а эСССРу сдались без боя? Даже судя по тому ...як Пілсудський з Петлюрою гнали красниє рускіє вайска з Варшави до Києва. Шо за лУбовь такая до СССР была? ---------- Додано в 05:35 ---------- Попередній допис був написаний в 05:28 ---------- Ой-ей... ничо себе знайшли декількох: .....На 1 августа 1941 г. в СССР число военнопленных и ссыльных граждан Польши составляло 381 220 человек. Польская армия должна была формироваться как путем обязательного призыва, так и на добровольных началах. В первую очередь формировались две пехотные дивизии легкого типа по 7 — 8 тысяч человек каждая и резервная часть. В Грязовецком, Суздальском, Южском и Старобельском лагерях НКВД для польских военнопленных были созданы призывные комиссии, в которые вошли представители польского командования, Красной армии и НКВД. Польские военнопленные прибыли на сборный пункт для вступления в армию Андерса. Осень 1941 г. ... ......К 30 ноября 1941 г. в польской армии в СССР состояло 40 961 человек: 1965 офицеров, 11 919 унтер-офицеров и 27 077 солдат. Были сформированы 5-я пехотная дивизия (14 703 человека), 6-я пехотная дивизия (12 480 человек), запасной полк (8764 человека), штаб армии, строительная часть и сборный пункт..... М...дас...
А там було хто швидще "накладе", бо якби не німці, то за кілька місяців росіяни б "наклали". А, зрештою, чому не спиться, Артобстрєл? Замість писати якісь дурниці сюди, могли б пару кілометрів пробігтися. Ви ж постійно плачете, що маєте проблеми з вагою і діабет в двері стукає... Повірте, зарядка, пробіжки 2-3 км щоранку додадуть набагато більше здоровя, ніж українофобні пасквілі на ЛФ.
Не валяйте дурака, Читателю. зрадниками були якраз ті, хто із лагерей попал у дачу НКВД у Малаховку, де займались верифікацією польських полонених під кутом придатності для співпраці з CPCP. Йх декількох було... о тих декількох за багато. Ген. Андерс про це не знав, не знав теж про їх співпрацю і (Берлинга лічно) з Меркуловим, заступником Берії, и зробил його у 1941 командуючим дивізії. Але НКВД вже його николи із лап не випустило. У 1943 року зістал здеградовани Андерсом, пізніше cовети рекомпенсували це йому, і іменовали його генералом.
А что?Ген. Андерсен с этими не ушел: ....18 марта 1942 г. советское правительство согласилось на предложение польской стороны, поддержанное Великобританией, о выводе польских частей через Иран на Ближний Восток для дальнейшего формирования на основе снабжения их западными союзниками. В течение 1942 г. из СССР на Ближний Восток выехало 115 000 польских военнослужащих и 37 000 членов их семей.
Нє, це коли під Варшавою за 4 дні разпорошили Блюхера, взяв 70 тис у полон, та вимагали у Антанти дозвіла на повне знищення більшовиської зарази, але чистоплюї Черчиль з Вілсоном, та інш, не дозволили, бо вважали що Денікін з Колчаком самі повинні розрулити справу, та й війна скінчилась ПМ, дома клопоти свої настали, санітарний кордон з Польщі, Фінів, та Прибалтів зробили, гадали що достатньо буде. Наівні. Може зараз порозумнішають, хоча щось несхоже.
???!!! Теж до вподоби чорний гумор. Але не не стільки ж. PS До речі, ваши не подписували Женевську конвенцію, як не помиляюсь, і з точки зору адвоката на форумі від ваших п. Невстранця, формально ще по "людськи" обійшлися з полоненними в Катині, могли б і .......
Ведомости.ру "От редакции: Проявить патриотизм" У полоні: 18-20 тис. із 157 тис. в епідемії, в таборах На волі: 283 тис. ... У тої-же епідемії мій діду втратив своїх обоїх батьків. Вроде нормально жили, не в таборі... ЗІ А ще згадаймо долю польських полонених, котрі не попали у обмін ...
- От чьих, простите, я адвокат? Шо, таки писал, что в Катыни с поляками поступили гуманно? Дайте взглянуть, будь ласка.
Спогади СТУС ВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ О вороже! Коли тобі проститься Гик передсмертний і тяжка сльоза Розстріляних, замучених, забитих По соловках, сибірах, магаданах? Державо тьми і тьми, і тьми і тьми! Ти крутишся у гадину, відколи Тобою неспокутний трусить гріх І докори сумління дух потворять. Казися над проваллям, балансуй, Усі стежки до себе захаращуй, Бо добре знаєш, грішник усесвітній Світ за очі від себе не втече. Це божевілля пориву, ця рвань Всеперелетів – з пекла і до раю, Це надвисання в смерть, оця жага Розтлінного весь білий світ розтлити І все товкти, товкти зболілу жертву, Щоб вирвати прощення за свої Одвічні окрутенства – то занадто Позначено на душах і хребтах. Тота сльоза тебе іспопелить І лютий зойк завруниться стожало Ланами й луками. І ти збагнеш Обнавіснілу всеніщивність роду. Володарю своєї смерти! Доля – Всепам’ятка, всечула, всевидюща – Нічого не забуде, не простить.
звичайно - синдром сторож- вязень + воєнна патологія + помста. Погано. Нельзя оправдувати. До речі - судили за це: Алексей Памятных ПЛЕННЫЕ КРАСНОАРМЕЙЦЫ В ПОЛЬСКИХ ЛАГЕРЯХ Звичайно заметил - голодними були але вмірали не від самого голода, а від захворовань. Не я.. Текст вижче из Ведомолсти... А точніше все описано недавно у: Проживал декілька років неподалік міста Каліш. Там до війни жило чимало колишніх більшовіцькіх полонених, що із будь якіх причини не хотили повернутися. Нормально жили, працювали, женилися. Їх діти ходили до шкілю. Був там їх старий цвінтар. Чи є зараз - не знаю. Ніхто після війни тим не цікавілся, а вже найменьше СРСР. Історія усе таки сумна, так-же як і польських полонених у СРСР після тої війни