Вроки, забобони, поробляння та інші народні вигадки

Якщо так то чому в Біблії про це ні слова?

Думаю що дискусію на цю тему слід перенести у відповідну гілку. Де я зрадістю Вам відповім в на це питання вже в 4 чи в 5?

 

Все там є, лиш потрібно пошукати...

 

якщо є то дайте цитати

 

А нашо воно мені? Я впевнений і знаю, шо є, ні грама в цьому не сумніваючись.
Хай шукає той, хто не впевнений в цьому. Скільки цитат я вже наводив для прикладу і шо змінилось? Пора робити висновки...

 

Богу не потрібна жодна із наших дій. Що може бути потрібно творцеві видимих і невидимих світів від нас? Але це все потрібно, в першу чергу нам, тим, хто в це вірить. Якщо людина вірить в дієвість тієї чи іншої дії, то ця дія дійсно допоможе, якщо не вірить, то ні. Ті, хто вірили, йшли по землю на могилу Чернецького на Личаківський цвинтар і зцілювалися, ті, що не вірили теж йшли, але толку для них не було ніякого. Ті, що вірять йдуть і дала в церкву свчм. Йосафата, де зараз мощі Чернецького і далі зцілюються, вирішуються їхні проблеми, ті, що не вірять, можуть не йти туди, нічого не буде. "По вірі вашій дастся вам" - дослівно не пригадую, але щось таке пише.

 

Достатньо думала над цими Вашими словами та пригадувала ті декілька випадків, коли помічала на собі ту мару. І таки-так, в ті моменти (або день перед тим) поруч зі мною була завжди одна й та ж особа...
Тепер мені треба мати силу "рубанути з плеча" та припинити з цієї особою контакт, як би важко не було потім.
Банальна причина - хочу жити і спокійно спати...

 

Я вірю у поробки. Мій чоловік до нашого одруження, був одружений. Одружився одразу після армії. Прожив із нею недовго. Розказував, що якось приїхав додому, а вона із іншим. Тай розлучилися. Після цього попав в аварію. Потім через років два чи три ми одружилися. Спочатку за дітей не думали, бо навчалися, а потім коли задумались, не можемо нічого зробити. Поїхали до бабки, а бака викачала яйце, та й каже: "Сину тобі дуже поробила чорна жінка, на смерть." А в сімї у нас постійні незначні скандали та сварки. Потім мена його мама сказала, що бачсила його колишню (це десь було через після після нашого весілля) і колишня запитала, чи є у нас діти, а мама відповіла, поки що ні, бо вони навчаються, а колишня сказала, у них дітей не буде ніколи. І так живемо уже 5 рвік, а у нас усе не виходить. Я у розпачі. Мені жити не хочеться.

 

Ведіть християнський спосіб життя. Сповідь, причастя, церква... і жодні поробки вас не стосуватимуться.

Чув таку історію.
За радянського союзу з Філіпін прислали уповноваженого, чи посла якогось... в Москву. І от при зустрічі з радянськими представниками після невеличкого застілля той філіпінець розповідав про те, що їхнії селах живе (майже в кожному селі) людина - чарівник, який може поробити будь-кому навіть на смерть. Тому з ними ніхто ніколи не сперечається, всі поважають. Далі він розповідав які чудеса і оздоровлення той шаман може робити. Тоді один з радянських представників запитав, а чому той шаман не може поробити на смерть ваших завойовників, вам би тоді не прийшлося купляти у нас зброю, витрачати кошти... На що філіпінець сказав, що на жаль, жодний шаман не може поробити завойовникам, бо вони всі хрещені.
От така історія. Робіть висновки.

 

Не вірте. Я не вірю, і ніхто мені нічого не зробить. А хто собі навіює, тому й пороблюють (з власного досвіду).

У нас теж ніби то хрещені, а толку? Подивіться, яка черга до "бабок".

 

Ну і? А хто заборонить? Сам собі пан.

 

Пример отчаянного суеверия среди бела дня в крупной московской фирме. Когда увольнялась с первой работы, генеральная заявила девченкам из торгового отдела примерно такое: "Ну и пусть, я знаю, что она желала моей фирме зла и хотела навести порчу, чтобы она развалилась" Была в шоке, когда рассказали. Правда коробочка открылась довольно быстро - на моё место взяли юное создание, дочку зама генеральной, так что слухи о черной магии распространяла та самая заместительница. Но, блин, ведь ей верили же. Причем верила прожженная женщина с миллионными годовыми оборотами... А говорят, что на улице 21 век...

А насчет веры в подобные вещи... Я верю, что человеку можно навредить, если ты желаешь навредить. Но это не обязательно должны быть обряды или ритуалы - просто небрежно брошенное слово, злонамерянное действие... В "сглазы" не верю.

 

Маєте рацію! Це дуже добре- не треба вірити...
А що Ви скажете на рахунок врікання дітей?
Мене колись в дитинстві так врекли, що ледве відкачали...
Я малий був, тому не міг ні вірити, ні не вірити...

 

ви не знаєте, що є забабон, а що не є.

 

У вас є докази, що вас саме врекли? Може, це була просто хвороба.

 

Ну, кожному аферисту треба якось пояснювати свої невдачі.... А то клієнтуру втратять

 

Я понимаю суеверие так: это языческий предрассудок, вера в негативное или позитивное влияние на ситуацию неких потусторонних сил, зависимость от них. Черная кошка дорога перебежала - все, зима будет холодной, весна дождливой, а гости прожорливыми. Как-то так. Но Вы правы, я в эту тему никогда не углублялась, мало в ней разбираюсь и в зеркало не смотрюсь, если забываю какую-то вещь и возвращаюсь за ней домой. Мне в суевериях не нравится, когда человек сваливает вину за какой-то свой проступок или горе (которое он заслужил) на влияние извне.

 

Забобон - то коли люди придумали всяку всячину: чорний кіт перебіг дорогу, порожні/повні відра проніс через дорогу, і всяке подібне... Церква теж визнає це за забобон (суєвєріє).

Ну а темні сили, пороблення, є реально і це вже зовсім не забобон.

 

А хто визначає..чи заслужив...ступінь вини?

 

Я не удачно выразилась. Имею в виду только очевидные вещи: выгнали с работы (например, за прогулы, а не потому что секретарша Любочка косо смотрела), потерял клиентов (потому что не умеешь вести дела), ушла жена/муж (потому что ты был/была грубым/грубой или не следила за собой). Такие вещи. Про что-то глобальное, которое не поддается подобному объяснению, а просто есть как данность, я молчу. Но не думаю, что если случается что-то страшное, то виноват человек, "наводящий порчу" или примета, на которую не обратил внимание. Мне, например, стоило больших сил объяснить бабушке, что мой папа умер в возрасте 34 лет не потому, что его нательный крестик был "порченным", а потому что он был болен раком. А раком заболел просто потому, что есть люди, которые им иногда заболевают. Объяснить не вышло, по ее мнению болезнь наслали некие "злые люди", подсунувшие плохой крестик... Она выдавала еще кучу вариантов подобного рода, в некоторых была "порча", в других фигурировало зеркало в нашей гостинной, которое он разбил. Хотя можно понять, почему она сделала такой вывод.

 

Я наслухався за 7 років...
І фотографії положені в гроби...і про землю..з могили,підсипану під двері...і про духа чийогось предка.що жив в позаминулому столітті...і про вогненного дракона...
Якби брав то в голову...