Вроки, забобони, поробляння та інші народні вигадки

Мо", струм?

 

знаєте - ліпше би вже 220.. бо так зле було... йой.. теперка як бачу її на вулиці обходжу десятою дорогою.
пи.си. тоді памятаю, один "знавець" мені порадив: попроси когось з ваших працівниць аби витерли тебе своєю нижньою білизною і все пройде)))
маразм. я думаю не тре в то всьо вірити. та й крапка.

 

Ой не можу... ото повигадують...
Це точно не з давніх українських забобонів, бо тоді білизни не було. ) ) )

 

звідти, Лілю. То так трансформувалося "витертисі сорочков навіглєд"

 

Нічого собі "трансформація".

 

Бачите, Ліля, не все ви ше знаєте.... не все.....

ну... вірити/невірити.... тре було спробувати, тоді би ми точно знали....

 

ага... отак просто підійти до будь якої працівниці і сказати: "знімай труси я ними витиратися буду"
щось невдобно якось чи що

 

Миху, я не тільки не все знаю. Я ще й помиляюся.
І грішу...

 

та то не те що ви б мали самі ними обтиратись, як рушником після вмивання водою з кирниці, то дівча б мало вас тими красотами обтирати та щей плюти при тім при всім. Ну не на вас звичайно, на сторону. Але...

 

Ліля, я поважаю вашу думку відносно молитви до померлих святих,чи звертань до померлих родичів але не можу з нею погодитися аж ніяк. Чому? Тому що не знаходжу в Біблії підтвердження цьому.

Я раніше також молився до святих померлих, але коли я, прийшов до Бога, коли Він мені почав відкриватися через Своє Слово, то для мене це питання якось, взагалі, відпало само собою.

Крім Ісуса Христа немає ніякого посередника між Богом і людиною!!!!!
1Тим.2:5 Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус,

От я тільки і до Нього звертаюся.

А ще я не знайшов ні одного прикладу звертань людей до святих померлих як до посередників ні в Старому ні в Новому Заповітах. Це для мене є також важливим аргументом.

Але й це не головне. Найголовнішим аргументом для мене є Його безмежна любов до мене!

Моя мала донечка приходить до мене напряму з будь-яким питанням, чи потребою, бо я її люблю. Я не перестав би її любити, якби вона звернулася до мене через мою дружину, чи через свого братика, але я , напевне, би сильно засмутився з того: "Чому ж вона так зробила, чому ж вона мене боїться і не довіряє, я ж її так люблю, я віддав за неї усе своє життя, я вмер за неї????".

Люди бояться звертатися до Бога напряму, просто тому що ще не пізнали Його Любові, не пізнали Його як свого люблячого Татка.
Але Він хоче щоб Його діти приходили до Нього як до свого Татка, інакше молитва "Отче наш...", не починалася б з цих слів. Старослов"янське слово Отче , що походить від єврейського Авва, що означає нашою сучасною мовою буквально як Таточко , Татусь, Татко.

 

Молитися до "святих" немає сенсу і з теологічної точки зору. ТІЛЬКИ Бог є всемогутній і ТІЛЬКИ Бог є всюдисущий. Ніде такого не написано про жодного святого. Навіть ангел може перебувати в даний час тільки в даному місці.
І ось уявімо ситуацію. Я в Австралії молюся до певного святого. В цей самий час хтось молиться в Львові і в... Чілі.
Як той святий всіх почує?

 

Ну нам то важко зрозуміти... у матеріальному світі, що привязаний до часу.
До святих взагалі не те що моляться, їх проситься, щоб і вони молилися до Бога за нашу потребу.
Кожен з святих, якби зараз був живий сказав би, що виздоровлення йде не від нього, а тільки від Бога. Якщо який священик вам каже, що він може вилікувати, що він вижене злого духа - не вірте! Все йде тільки від Бога, а кожен може бути лише інструментом у Божих руках. Ми є ґралі і не більше.

 

Погоджуюся з вами на 100%, що "кожен з святих, якби зараз був живий сказав би, що виздоровлення йде не від нього, а тільки від Бога".

А скажіть, будь-ласка, чи ви десь в Біблії зустрічали випадок, чи висловлювання когось з біблійних героїв про те, що "до святих взагалі не те що моляться, їх проситься, щоб і вони молилися до Бога за нашу потребу". Я маю на увазі до померлих святих?

 

Я не сказала, що святі чи померлі є посередниками.
Коли я прошу вас про молитву, чи ви стаєте посередником між мною і Богом? Ні. Так само я сприймаю прохання, які звертаю до святих чи померлих.
Це люди, яких я прошу про молитву за мене й підтримку. Очевидно, що все, що має відношення саме до спасіння моєї душі, я звертаю лише до Бога.

До речі, чому первісні християни молилися над могилами тих, хто помер за віру? Чому досі збереглася традиція антимінса у РКЦ та ПЦ?

І що би ви на ці слова сказали?
5 Бо я чув про любов твою й віру, яку маєш до Господа Ісуса, і до всіх святих,
6 щоб спільність віри твоєї діяльна була в пізнанні всякого добра, що в нас для Христа.
(Флм.1:5,6)

3 І прийшов другий Ангол, та й став перед жертівником із золотою кадильницею. І було йому дано багато кадила, щоб до молитов усіх святих додав на золотого жертівника, що перед престолом.
4 І знявся дим кадильний з молитвами святих від руки Ангола перед Бога.
(Об.8:3,4)

 

Levko ви цитуєте не мій допис) я такого не писав. пороблено...

 

Для мене усі ці казуси з ясновидцями і екстрасенсами - це, чистої води, іграшки. Вигадують якнайбільше - може щось і вгадають, поворожать, побубонять і наговорять два мішки проса.
Єдине, що я зауважила - це вплив чужих слів на людину. Якщо якась бабця скаже: "Все в тебе буде добре, доцю/сину, коли спалиш те, зробиш се", то людина обов"язково віритиме, що саме так і станеться. Отже, нехитрий спосіб навіювання, медики це ефектом плацебо, здається, називають.
Взагалі для мене такі речі дещо відмежовані...

 

Я вже виправила. То була цитата мого допису. Глюки форуму.

 

В першому випадку говориться про любов до святих, а в другому про їхні молитви. Але я не бачу, щоб ці вірші щось говорили про звертання до померлих святих "про молитву й підтримку".
Взагалі, коли послання писалося "усім святим", чи "до святих", то малися на увазі живі віруючі люди.
Може, це й не гріх, але річ непотрібна.

 

Бачите, це помилка тих, хто будує християнство лише на одній книзі.
Ті, хто досліджує Біблію, читають ще й інші книги, наприклад Мідраш багато моментів прояснює до Старого Завіту.
Є основна книга, але є й додаткові. Зрештою, буквалістам мене не зрозуміти.

Про те, що святими називали живих людей, правильно. Я навмисне контексту не подавала. Але це не стосується Об"явлення. Крім того, якщо ми просимо про молитву живих святих, що заважає просити померлих про ту ж молитву? І ще раз питаю про те, чому первісні християни молилися на гробах мучеників за віру?

А потрібна чи непотрібна... то все відносно. Не сказано, що треба, але й не сказано, що не треба чи не можна. І це точно не гріх. Хіба що хтось святих та Марію ставить вище за Бога. Тоді вже гріх.

 

Так, звичайно, я знаю на практиці, наскільки важливою є підтримка в молитві когось з людей. Інколи, просто, дуже тяжко самому стояти в вірі і я тоді звертаюся про молитовну підтримку до когось.
Це правильно і біблійно. Сам ап.Павло не раз говорить, щоб молилися за нього і сам він багато молився з людей...

Але коли звертаєшся до мертвої людини ми не можемо бути впевненими до кінця, що той святий, чи свята є в раю і що вони чують нас.
А, якщо він, не дай Бог, в пеклі...?
Не почує.
Марні наші старання будуть.

Є в Біблії випадок, коли люди з пекла зверталися до людей в раю.(Притча про багатого і Лазаря).
Але щоб померлі чули прохання живих людей....? Ніби нема в Писанні.

Так що простіше і надійніше, як на мене, звертатися про молитовну підтримку до живої людини, ми її хоча б бачимо, чуємо...

Підтримую!

Погоджуюсь, що є основна книга- це Біблія, Автором, Котрої є Сам Бог.
А авторами усіх т.зв."додаткових книг" є люди. І будувати на цих додаткових книгах своє християнство, та ще коли вони подають щось не те, що є в Біблії, є не зовсім правильно. Люди мають властивість помилятися. Це є досить небезпечно для наших душ.

Потрапить, не дай Бог, людина котра слухалася вчення з якоїсь "додаткової книги" в пекло, побачить звідти автора цієї книги в раю і спитає:"А як же твої книги...????". Уявляю собі як той автор тільки в безсиллі розведе руками і скаже, що помилявся, але в останній момент життя розкаявся." Але для тієї зведеної людини буде уже пізно, щось змінити.

Може я трохи перебільшив, щодо нашої ситуації, але, все таки найкраще слухатися Божого Слова, щоб не опинитися на місці тієї зведеної людини.