Вроки, забобони, поробляння та інші народні вигадки

Мені пригадалася одна проповідь священика під час Літургії, там він розповідав про випадок, коли в батьків - атеїстів дитина виросла віруючою і дуже хорошою людиною, але батьки так атеїстами і залишилися, одного разу їхня донька потрапила в аварію і загинула в муках у реанімації, після того батьки задумалися над існуванням Бога, стали виправлятися і ходити до Церкви. Той священик теж стверджував, що це було випробуванняим для батьків дитини, але невже він не розумів, що не можна так говорити, бо після цього у деяких людей взагалі зникає віра у доброту Бога, невже Бог хоче, забравши у когось життя, сприяти тому, щоб хтось почав ходити до Церкви і молитися йому? Все зло від людей, а не від Бога, священики стверджують, що Бог є любов, але потім самі суперечать собі, говорячи вище мною наведене. Невже ми, люди, все ще віримо у те, що Абсолют, кий є асолютною любов'ю кине когось на вічні муки тільки через те, що він не бив йому поклонів і не молився, не вірив у нього. Та не потрібна Богові наша віра, йому потрібні наші хороші вчинки, наша людяність, молитва потрібна в першу чергу нам, а не йому.

 

Не можу погодитись з цією фразою, тому що впевнений, що зло має набагато глибші корені, які в більшості людина не хоче визнавати, а робить висновки лише по наслідках, вказуючи на самих звичайних виконавців. Паралельний світ набагато складніший ніж наш. Вина людини лише в одному - небажання навчитись бачити і протидіяти першопричині будь-якого зла, хоч звичайно для більшості людей це вже і не так легко, можливо й нереально.

 

Кажуть, що усі хвороби від нервів, лиш одна (чи пару) від задоволення

Від злого є те, -- що ми стали доступними для хворіб.

 

Найбільше мене дивує,що люди намагаються трактувати вчинки Бога,наділяти Його людськими рисами.
і,в залежності від політичної і т.д коньюктури оголошувати то зло,то добро...
капець...

 

деякі скандинавські племена вважали богів дітьми що потішаються над смертними собі втіху, завдаючи їм страждань і випробувань..

 

Ггг...
Нагадав собі анігдота...

Три паломника молятся.
Первый:
- Боже, кто я пред Тобой? Невесомая пылинка, недоступная глазу, гонимая ветром.
Второй:
- Боже, как я мал перед Твоим величием! Мельчайший, ничтожнейший атом,
затерянный в безднах пространства.
Третий:
- Боже, до чего я крохотен перед Тобой! Маленький червяк...
Первый второму:
- Нет, ну ты видел этого, с манией величия?

 

Па русски?????

 

А что, нельза по-русски молиться?

 

То переклад
З санскриту...
Або з староєврейської..

 

Повірте мені, що там кожного разу інші. З кимось менше треба працювати, а з кимось і роками... Але люди виліковуються від цього, не знаю чого. А чим пояснити таке, що діти маленькі теж мають у собі злих духів? І коли отець зачитує молитву, одні соять як стояли, а інші падають, плюються, починають говорити такі речі страшні? Я впевнена, що і на Кульпарківській є стільки людей, в душі яких щось сидить, просто рідні на це не звертають уваги, і думають, що то просто хвороба... В житті є таке, про що ми і не здогадуємося.

 

А що тут дивного? Людина ж створена на образ і подобу БОЖУ.

 

В даному випадку мова про Ісуса Христа БОГОЧОЛОВІКА, що уздоровлював людей виганяв з них злих духів.

Не потрібно жодної кон'юктури, аби зло називати злом.
Хвороби, негідні вчинки завжди відноситимуться до зла.

 

Правильно.
І їй(людині) до решти(рук,ніг) дана голова.
А в ній є(повинні бути) мозҐи.
Для того,щоб вона іноді їх застосовувала..
В сенсі думала..хоч часом.

 

Так, створена, але у тому сенсі, що має безмертний дух, а не у тому, що Бог проявляє такі ж емоції, як людина, чи чинить, так як люди.

 

Такого в Біблії не зустрічав і не чув, щоб хтось розмовляв на "їхній" мові.

Є, але не потрібно все списувати на нього. Люди чомусь не думають, що він теж може образитись і нашкодити.

Роблячи за інших, можна ще більше нашкодити. Де був один, там може прийти семеро. Перш ніж це за інших, потрібно цих інших підготовити до цього і подивитись, чи готові після вашої підготовки, а потім намагатись допомогти. Боронь Боже допомагати психічно хворим у вигнанні злого духа, ви погубите їх дуже скоро.

 

Ісус Христос дає владу Своїм Апостолам над злими духами.
і владу їм дав над нечистими духами. (Марка 6:7)
Тож виганяли вони їх Словом Божим, а от які ці слова, мені невідомо. Просто подумав собі, що не обов'язково слова призначені для вигнання злих духів, мають бути зрозумілими для людини.

Це як у Руданського, на усі випадки життя
«Чи у небі, чи у пеклі. Скажуть вікувати; Треба всюди, добрі люди, Приятеля мати!..» http://poetry.uazone.net/rudansky/prykaz50.html

Немає сантиментів до диявола. Огидний він й окрім ненависти нічого невартий.
Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи, і Твоїх заколотників бриджусь:
повною ненавистю я ненавиджу їх, вони стали мені ворогами!... (Псалом 138:21,22)

Це стосується усіх людей. Адже й в оздоровлені Ісусом людські тіла ввійшла смерть.
Небезпека постраждати від лукаваого, існує у кожній людині до самої смерти.

 

Эниология
==>> http://lucky7.narod.ru/book/index.html
==>>> http://www.koob.ru/rogojkin_viktor_urevich/enio

 

А звідкіля Ви знаєте, що лиш у тому сенсі і ні в якому іншому?

 

Шукаю поради

У мене і мого сина проблеми з вроками/поробленням. Не знаю, яким словом то все називається, але шукаю людину, хто б міг ефективно допомогти.
Всі етапи досліджень в офіційній медицині ми вже пройшли (за винятком хіба що найбільш дорогих, а тому нам недоступних), і з кожним таким дослідженням нам казали, що з дитиною все добре.
Хлопцю 10 років. Проблема тягнеться вже років 5. Вона полягає у тому, що коли ми ходимо в гості до тих людей (в тому числі і до родини), до кого би моя теща не хотіла б, щоб ми з ним ходили, йому там стає дуже погано (як сильні вроки): миттєво починає боліти голова, сильна нудота, дитина місця собі не знаходить, може вирвати і т.д. Полегшення приходить тільки тоді, коли він скрутиться калачиком і засне. Встає, як новенький.
Інколи таке буває і вдома, але набагато рідше, в середньому слабіше все проходить, і як правило, після повернення з гостей.
Дуже прошу допомогти: хто знає, до кого можна звернутися з т.зв. нетрадиційними підходами.

 

У мого малого була та сама проблема. Після гостей, чи навіть простої прогулянки, він був сам не свій: плакав, кричав, спати вночі ніяк не міг... Але ми звернулися, то так званої "бабки", вона йому злила віск, прочитала кілька молитв, і сказала, що потрібно декілька таких сеансів пройти. Сказала ще, що коли є такі признаки, то ніколи не можна з тим дитину ложити спати. В мого малого, були "приспані вроки". Дала мені молитву, і тепер кожного разу, як я бачу, що дитина не спокійна, чи погано себе почуває, то її зачитую. Хочете вірте, хочете, ні, але моя дитина тепер почувається набагато краще і спокійніше.