Внутрішньо переміщені особи

На Північну Салтівку та на Жуки прильоти були вчора-позавчора. У будинках немає вікон. Немає води, електрики та газу. Транспорт не ходить. До найближчого магазину хвилин 40 пішки. Ви пропонуєте жити у таких умовах?

 

звісно ні. Я ж і писала, якщо квартира є. та навіть коли немає світла, води та газу то можна вважати що нема і квартири. Але навіть на північному районі такому як Салтівка(не Північна) все вже норм. Я з подругою майже щодня по телефону розмовляю - ситуація геть інша, що була. Є дома без вікон - так де їх нема? Треба ставити... Магазини працюють, навіть кулінарія в Классі є, у нас в центрі поки що не бачу... Прилетіти може будь-коли в будь-яке місто України. Це буде до осіні, це вже видно.Поки будуть бої з руснею - будуть підкріпляти ракетами по мирних містах.
Хіба що з карликом не вдіється - тоді війна разом перестане бути їм потрібною.
Але як транспорт громадський дадуть і комунікації налагодять в домах - треба їхати додому і виходити працювати. Моїй племінниці, що працює в онкології операційною медсестрою, сказали повертатися додому, бо хворі не чекають, а втрачають шанси вижити... і так у всьому.

 

Нелюблю фашистов

 

А рашиста Васермана?

 

А ты типа васерман но не рашист? Почем родину продал ?

 

View: https://www.facebook.com/100044343373317/posts/576428547178586/

 

·
Сьогодні на дитячому майданчику почула від співгромадянки, що зараз весь світ повинен допомагати нам - українцям, давати безкоштовне житло і годувати нас... На її питання, коли планую повертатися в Україну, сказала, що вже влітку хочу жити з батьками в якомусь українському місті... Вона дивилась на мене, як на божевільну. Після сьогоднішньої розмови знайшла ПАМ'ЯТКУ ПОРЯДНОГО ПЕРЕСЕЛЕНЦЯ, яка наразі потрібна всім українцям, адже за нами всі спостерігають і з’ясовують хто ми такі. І ми привозимо із собою найгірше чи найкраще, що є всередині нас.
І все ж потрібно пам'ятати:
1. Нам нічого не винні там, де нас приймають. Винні тільки ми, зазирнувши в booking і дізнавшись ціни на свій номер в готелі або апартаменти, де оселилися.
2. Ми не жертви у чужій країні. Ми постраждали у своїй. А тут люди щедрі та гостинні, і ми у ГОСТЯХ.
3. Не розраховуйте, що вас хтось годуватиме. Майте свій план рестарту свого життя.
4. Ми – українці, а не орда, тому залиште по собі будь-яке місце кращим, ніж було до вас. І навчіть цьому дітей – залишити «гарний слід» на згадку.
5. Будьте вдячні за все. Найкращий час показати дітям, що українці – це вдячні люди.
Пам’ятайте, ніхто не дізнається, що ви ввічливі та вдячні за все, поки не почнете про це говорити.
6. Не смикайте господарів без приводу. Гугл в допомогу. Звертайтеся з питаннями до тих, хто допомагає, лише коли йдеться про специфічні особливості даної місцевості.
7. Ви − прекрасні люди. Не забувайте це, і покажіть найкращі сторони себе та дітей. Будьте приємними у спілкуванні, безконфліктними та терплячими. Якщо у вас запити й рівень життя вищий, ніж вам запропонували, попрацюйте і зробіть там «палац».
8. Будьте корисні будь-де. Ваші діти запам’ятають не ваші слова, а ваші справи за критичних обставин.
9. Вивчайте мову тієї країни, куди приїхали. Хоча б із поваги до людей, хто нас прийняв, вивчіть хоч 10-20 побутових фраз.
10. Більшість повернеться до своєї країни та рідного міста. Зробіть усе, щоб після вас сказали, що українці – це найкращі люди. І надбайте за цей час для себе нових «рідних та близьких» людей.
І пам'ятаємо, що нині всім складно, але головне - залишитись Людьми

 

У Львові облаштовують перше стаціонарне житло для переселенців (ФОТО)

Як повідомляє ЛМР,тимчасовий прихисток для вимушених переселенців облаштовують у Великих Грибовичах на базі недобудованого народного дому. Це буде перший проект такого зразка на території Львівської МТГ. Для його реалізації місто залучило благодійну допомогу від Німецької компанії міжнародного співробітництва GIZ. Ці кошти на 50% покриють витрати на облаштування житла.

 

А я от дивлюся на тих бідних старих, що тиняються по своїх згарищах, і вважаю, що оті тимчасові вагончики їм треба ставити по тих селах, де вони жили, де старички рибку десь там ловили, де їхні городи...

Ну нащо Львів збільшувати, а людей робити перекати-полем? Хтось з них поприбирається у своєму дворі, там собачки залишились...хтось може буде мати змогу добудувати - авжеж фундамент залишився, може якийсь сарай встояв? Я просто плачу, коли дивлюся на цих простих людей...У великих містах, які гарно захищали, живуть люди заможніші, багато у кого не одне житло, а отак старим розбомбити їх будинок - і шо? Це така трагедія...це як твоє щось рідне забрано(
Я не можу бачити, як зморщеними руками вони утирають сльози. Яка страшна біда.

 

Нашій нещасній країні не понятно що спочатку треба відбудовувати - чи мости, чи заводи, чи лікарні,чи аеропорти, чи вокзали, чи агрокомплекси розхерячені, а партнери хай би на себе узяли оті котеджики чи домики для безхатніх, хто втратив будинок повністю, бо літо пройде швидко...Але ставити їх там, де вони жили...Тільки так, я вважаю.

 

Вертаються і вертаються біженці в місто ...А війна набуває самої кривавої частини. Війна на сході безжально іде по тим містечкам і селам, де жили в основному ті, хто розмовляв на російській чи суржику. Що там робиться, господи! Ото прийшли "асвободітєлі"....Ліцеї русня розбиває ракетами -показували останній дзвоник во дворі вщент розбитого ліцею(.
В Балаклеї тиждень був "блокадний Лєнинград": в цілому місті ні електрики, ні води. А там в центрі багатоповерхівки. Та ще окупація тобто не працює ніщо: ні магазини, ні аптеки, ні банкомати, лікарня розбита...І наскільки та облога -хто зна.
Вакцина проти руського миру буде сильнодіюча, на всіх без виключення...
Дай боже скорої смерті великому консолідатору путіну.

 

View: https://www.facebook.com/100000800510298/posts/5087653711271262/


Формат житла відрізняється від тих, які уже є на Львівщині: у Яворівському районі завершують будівництво модульного містечка для вимушених переселенців

Тут зможуть жити жінки з дітьми, які змушені були покинути домівки через напад росії.

Формат житла відрізняється від інших модульних містечок, які вже є у нашій області, тим, що санвузли, душові, приміщення для приготування їжі будуть всередині будівлі, де розташовані спальні кімнати.

Тут зможуть проживати близько 50 жінок з дітьми.

Монтажні роботи уже завершили, підвели необхідні комунікації, тривають сантехнічні роботи та благоустрій території.

Замовником будівництва виступає одна з громад Яворівського району, роботи здійснює підрядна організація LB Group за кошти міжнародних організацій та компаній США і Нової Зеландії.

Зараз Львівська обласна державна адміністрація веде перемовини з міжнародними партнерами щодо будівництва модульних містечок ще у трьох громадах області.

Робимо все можливе, щоб всі люди, які живуть на Львівщині, мали дах над головою та базові побутові умови.

 

Переселенцям виплатили вже 4,5 мільйона допомоги на залізничних вокзалах

Понад 1,8 тисячі переселенців з евакуаційних потягів отримали 4,5 мільйона гривень допомоги від держави.

Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

"Уже в потязі працівники Укрзалізниці фіксують дані про пасажирів і одразу передають цю інформацію Укрпошті для офорлення виплат. Поки що послугою можна скористатися на вокзалах Львова та Дніпра, але згодом перелік місць розшириться", – повідомив міністр.

Економічна правда

 

У Львові будують тимчасове житло для вагітних переселенок

У Львові планують збудувати житло для вагітних переселенок до середини липня.

Станом на ранок 27 травня у Львові триває будівництво двох тимчасових будинків для вагітних жінок-переселенок. Тимчасове житло отримають понад 100 майбутніх матусь. Про це повідомили у пресслужбі Львівської міськради.

Зводять два двоповерхові будинки загальною площею 1300 м2. У кожному будуть облаштовані всі найнеобхідніші умови для комфортного тимчасового розселення вагітних жінок, які мають статус внутрішньо переміщених осіб: спальні кімнати, пральні, душові, вбиральні, кімнати відпочинку, дитячі зони, кухні, їдальні, котельні. Поряд із житлом запланований благоустрій, зокрема хідники і оглядовий майданчик. Наразі триває монтаж першого поверху.

У департаменті містобудування міськради відзначають, що формат будови зовсім інший, аніж модульне житло в містечках для переселенців у Львові. Для жінок при надії будинки зводять із дерев'яних конструкцій, які збирають просто на місці. За основу взятий досвід аналогічної будови у США.

Спроєктували будинки львівські архітектори. Роботи здійснює одеська компанія, яка через війну переїхала до Львова. Профінансував проєкт "Червоний Хрест", інвестувавши у нього 26 млн грн. Добудувати житло планують до середини липня.

 

Живосил Василь Лютий

 

Я бы нашего кацалапого переместил в район Северодонецка. Он бы махом изменил своё отношение к Зеленскому.

 

Alja Khajtlina
около 2 мес. назад
Пятьдесят первый день: о том же

Человек в животе не готов ни к какой войне.
Он готов лежать на пузе и на спине,
Не хотеть молока, орать от вечерних колик.
Плавать в ванночке, лежать на родных руках,
Деловито отращивать складочки на боках,
Изучать лицо сестры, пеленальный столик.

Человек в животе не готов никуда бежать,
Он готов лежать на боку, на спине лежать,
Да и то на боку - если сунуть под бок подушку.
А молчать не готов и прятаться не готов,
Не желает он ждать переполненных поездов,
На багажной третьей полке искать подружку.

Человеку не нужно крыльев, не нужен нимб,
Ему нужно, чтоб два лица склонились над ним
Чтобы мамины руки и папины руки рядом.
Чтоб пока ещё не привыкли смотреть глаза,
Рядом были одни любимые голоса,
Чтобы бабушка шла с нарядом не под снарядом.

Человеку нужно много светло гулять,
Чтоб порядком ямочным солнце в себя влюблять
Познакомиться с кошкой - уйди, тебе тут не место,
Почему же молчат любимые голоса,
И стоит коляска косо без колеса,
А вокруг говорят по-польски и по-немецки.

Человек в животе не готов ни к каким делам,
Просто мир его разом треснул напополам
И отнёс на багажную полку внутри вагона.
Внуки спросят его: а маленьким где ты был?
Он вздохнёт: я родился в пути из Харькова в тыл,
В невозможном апреле двадцать второго года.

#русскийвоенныйкорабльидинахуй

 

Ostap #Drozdov

Хай це звучить грубо, але донбасців, які приїжджають у Галичину, я вважаю не біженцями - а втікачами. До нас утікають ті, хто останні 10 років тотально підтримували Януковича. А я запитую: від кого біжите? Від своєї відповідальності за діяння своєї Партії регіонів? Від тих, кого ви своїм стадним голосуванням утримували біля корита? І чи є гарантії, що поки донбаські жінки й діти обживаються на Галичині – їхні чоловіки не стріляють в українських хлопців? Ворог прийшов до твоєї оселі, а ти замість того, аби з ним боротися, втікаєш на Галичину – і ще при цьому вимагаєш, аби галичани замість тебе ризикували життям, виганяючи твого кривдника. Ну ви мене вибачте…

Біженці чи втікачі з Донбасу?

Давайте подумаємо разом, хто вони: біженці – чи звичайнісінькі втікачі?

Одна справа – коли зі Східної України на Західну приїжджають жінки з дітьми. А інша справа – коли "біженцями" є здорові двометрові бугаї, яким би лише футбол із пивом подивитись. І виникає запитання: з якої радості наші хлопці повинні їхати за тисячу кілометрів боронити Донбас від ворога і помирати там – тоді як їхні мужики долають ті самі тисячу кілометрів у зворотньому напрямку? Тому на запитання, сформульоване в першому реченні цього тексту, я відповідаю прямо: це – втікачі. Почнімо з того, що Женевська Конвенція про статус біженців (1951 р.) чітко говорить, що біженцем є той, хто змушений залишити межі своєї КРАЇНИ (!) через обгрунтовані побоювання за своє життя та безпеку. Біженці з анексованого Криму – це справді біженці, оскільки вони формально полишили іншу країну (Росію). А от біженці усередині унітарної країни – це щось нове. Тому я відмовляюся називати біженцями моїх співвітчизників із Донбасу. Вони в кращому випадку – переселенці, які вимушено міняють регіон проживання на кращий та комфортніший для себе. В гіршому випадку вони – втікачі. Різниця між переселенцями та втікачами очевидна. Переселенці змінюють місце проживання в намірах знайти кращу долю.

А втікачі знімають із себе відповідальність і претендують на статус жертви. Я вважаю донбасців утікачами. З багатьма із них я спілкувався особисто і можу заявити, що в їх особі Галичина дає прихисток вірним виборцям Партії регіонів (за поодинокими винятками). До нас утікають ті, хто останні 10 років тотально підтримували Януковича та його партію. Навіть на останніх виборах теперішні втікачі у своїй переважній більшості голосували за Тігіпка, а деяка частина – за Добкіна. Не пройшло й місяця, як ці люди вважають себе біженцями. А я запитую: від кого біжите? Від своєї відповідальності за діяння своєї Партії регіонів? Від тих, кого ви своїм стадним голосуванням утримували біля корита?
І чи є гарантії, що поки донбаські жінки й діти обживаються на Галичині – їхні чоловіки не стріляють в українських хлопців? Звісно, я щиро співчуваю кожному, хто змушений полишити свою рідну домівку. Безумовно, це трагедія, і не кожному дано зрозуміти всю її глибину.

Однак у цьому й полягає проблема з донбаськими утікачами. Вони залишають ворогові свою домівку і втікають – замість того, аби захищати її з усіх сил. Це – ганебно! Ворог прийшов до твоєї оселі, а ти замість того, аби з ним боротися, втікаєш стрімголов – і ще при цьому вимагаєш, аби твої сусіди за тисячу кілометрів мчали на допомогу і замість тебе ризикували життям, виганяючи твого кривдника. Ну ви мене вибачте… І тому я рішуче підтримую рішення мерії галицького міста Дрогобич, яка відмовилася приймати здорових чоловіків із Донбасу.

Наполягаю на тому, аби всі міста Західної України прийняли аналогічне рішення. Жінок і дітей – без сумніву, приймаємо і забезпечуємо всім необхідним. А от донбаські мужики нехай записуються у Нацгвардію чи зголошуються добровольцями – і в зону АТО. Хай виганяють зі своєї землі усіляку нечисть, аби повернути своїх дружин та діточок додому, на очищену територію.

Настав час чітко сказати всім мужчинам Донбасу: це несправедливо, коли чоловіки з усієї країни воюють за Донбас ЗАМІСТЬ вас, а не РАЗОМ із вами.


View: https://www.facebook.com/priamym.textom/photos/a.211983359000509/240850802780431/?type=3

 

Так от, реальна байка про внутрішньо переміщених.

Коли народ покидав Волноваху і околиці, то у тещиних квартирантів діти виїхали до Києва. Там у них своя квартира.
Тепер діти з Києва поїхали в Європу. Квартира звільнилася.

Тещині квартиранти можуть запросто переїхати до Києва.
Але вони не поспішають, дуже вже їм сподобалася Галичина