Виховання у неповній родині

Біда в тому, що "здорових нєт, єсть нєдообследованниє"...
Багато насилля в сім'ях, багато скалічених.

Ггг...
То всьо наслідки українізації: молодих росіян мало.
(висновок-жарт зроблено з кармових оцінок в Салуні)

 

Тут швидше йдеться про розуміння/нерозуміння батьком своїх обов"язків перед дітьми. Я вже писала вище, що інколи сім"я нотаріально вважається повноцінною, а насправді батько або десь закордоном або взагалі йому наплювати на виховання дитини (бо легше на дивані посидіти). Це теж ненормально.
Хоч в будь-якому випадку страждають діти.

 

Коких ТАКих "обов'язків"?
Мова про життя і виховання. І воно (спільне життя/виховання) або є, або нема.

 

Буває так, що життя спільне є, а виховання - ні.

 

Власне я мала на увазі саме таку ситуацію, ми говоримо про одне і те ж, тільки різними словами. Багато сімей так живуть, називаючи це "заради дітей", а діти терплять це, і з часом просто звинувачують себе, за те що їх батьки могли бути щасливими окремо одне від одного, а самі вони також могли жити інакше, якби їх батьки подумали про себе і про те що буде краще першочергово для них, бо коли щасливі батьки, то і діти щасливі. І якщо є сім*я в якій когось з батьків нема, але мама чи тато щасливі, то дитина не страждає. Адже в основному виникають проблеми, коли проблемни у дорослого і на дитину це полюбому відображається, адже навіть сумний погляд дитя відчуває. Також коли глумляться над батьком чи мамою, що він/вона такі-сякі... От звідси виникають всі біди і комплекси дітей.