Вивчення релігії в школі: за і проти

В Данила у 1-му класі є ТАКий урок.
Знання і наука нікому не шкодили. Аби тільки дітей вчили, а не мучили.
ІМХО, катастрофічність введення предмету надумані.
Ніхто не заставляє ЦЕЙ предмет знати (здавати екзамени), відмовитися завжди можна.

 

Проти.
Нейтральне, ознайомче вкладе в голову малій дитині, що Бог це не Абсолют, і кожного він свій. Такі речі можна давати в старшому віці.
Прикріплюватися до віри/конфесії при сьогоднішньому багатоманітті - нереально. Хіба справді факультативно. Або з тим, що школа наперед декларє свою причетність до того чи іншого віросповідання, як от школа св. Софії, чи єврейські школи.
То моя думка.

 

Найкраще, коли існує вибір для батьків - у яку школу віддавати, як писала Маруся-мама. Тоді принаймні існує повний консенсус між школою і батьками, а це дуже важливо. А тотальний примус ще ніколи нічого доброго не приносив.
Щодо факультативу - це теж вихід. Хоча, пам"ятаю, у нас в школі факультатив був "добровільно-примусовий". Тобто на папері він начебто і добровільний, а на ділі - зовсім ні. У класних керівників завжди знаходився "аргумент", щоб загнати до класу "небажаючих". Ну і крім того, при факультативі виникає штучний поділ класу за релігійною ознакою. Чи це потрібно?

 

Проголосувала "Проти" тільки через те, що, у принципі, за Конституцією "Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа від церкви." Це для мене особисто перший і найвагоміший документ і аргумент. Цю тезу запамятала ще зі школи і дотримуюсь того, що так повинно бути. Не морочити дітям голови у школі ще й проблемами віри. (Ще наморочаться з тим... )

Те, чи я вірю, і чи МАЮ вірити, можу вирішувати тільки я . І якщо сьогодні я православна, не бачу ніякого злочину в тому, що завтра мені захочеться перейти на католицизм чи іслам (це ж не означає, що я таки перейду на іншу релігію, правда?).

Щодо викладання у школі, правильно сказала Ганна, мав би бути курс "Регілієзнавство", а не "Християнська етика". І запроваджувати його треба, як мінімум, з класу 5. Коли діти починають думати самостійно, але і мають певний досвід (батьки, дідусі, бабусі і т.д.). А ще краще - запроваджувати факультативи. Тоді, принаймні, туди йдуть, бо хочуть, а не тому, що "ТАК ТРЕБА" .

Але варіант з факультативами не пройде в нашій державі, з нашою системою освіти і з деякими захланними вчителями, яким головне - години у школі .

 

Є ТАКе поняття "Вже пізно"...

 

Нєа, як хочеться пізнати, що й до чого, а принаймні, спробувати пізнати і трохи понапрягати мізки, ніколи не пізно!

 

В мене в самого був предмет "Хр. етика"...
Проголосував всетаки проти. Не можу сказати, що він мені якось зашкодив...
Але... реальність така, що будь-яке "релігієзнавство", чи "хр. етика" зводяться до церкви і Євангелія і Суб"єктивного бачення викладачем цих понять!!!, тому...

Мова, навіть, не про дітей. Взагалі нав"язувати розуміння таких понять, як Бог, Душа, Світ, Молитва і т.д. є, я вважаю, дуже шкідливим.
Подавати інформацію про ці речі потрібно дуже обережно, враховуючи рівень духовного розвитку кожної людини.
А дітям в школі... можна, максимально відсторонено, викласти історію релігії і поняття про світові релігії, бажано з акцентуванням уваги на спільних рисах. імхо.

 

У нас такая ситуация была с русским и информатикой. А религию я даже не слышала, чтобы кто в школе учил (по крайней мере, в Киеве)

 

Коли вчилась в школі в нас була християнська етика, і вона мені дуже подобалась. Щоправда ми там не вивчали молитви напам'ять, чи читали біблію, цей предмет проводився не з точки зору цекрви, а швидше з точки зору моралі, ми обговорювали дуже цікаві теми з 60-річною вчителькою, яка не відкидала право ісламу чи буддизму на існування, просто пояснювала це як світогляд різних культур, який насправді мають дуже схожі значення. Я "за" такі уроки, вони розширюють духовний світогляд дитини... Особливо це необхідно підліткам, яким важко знайти своє місце в житті.

 

А в каком городе вы учились?
В киевских школах такого предмета никогда не было.

 

ТАК в тому і біда, що буває ПІЗНО, вже не хочецця, не пробуєцця...

 

То сі називає Лінь Велика, пане Левандівко.

 

Вчилась в Калуській гімназії (Ів.-Франківська обл) - далеко від Києва

 

Странно. А министерство образования у нас одно. Получается, каждый регион и школа свои порядки устанавливают.

 

В нас також була, але вела жіночка не надто компетентна у викладанні взагалі, і в християнстві, я б сказала, зокрема. Про філософію там навіть і не йшлося, швидше скільки разів і коли треба перехреститись, а також опитуваннями на кшталт "коли ти останній раз сповідався?". А так як той "факультатив" доповнювався "каральними заходами", то можете уявити, як школярі любили цей предмет.
І ось тут постає питання - яким чином запобігти отаким горе-вчителям у школах, якщо вже дійсно такий предмет надумають ввести у програму? Бо виникають в мене дуууже великі сумніви, що хороших вчителів вистачить на всіх... Тому як я вже писала вище, я - за спеціалізовані школи.

 

А нам подобалось ходити на уроки отця Віктора.Після них навіть до церкви стало більше молоді ходити.

 

Хорошо, что у нас такого не было. Я вообще не представляю, как можно учить религию в школе. А это было давно? По-моему, при советах религию вообще запрещали...

 

В середині 90-х

 

http://www.foru.ru/article.364.html

 

там є ссилка на навчальну програму:
отже...
5 КЛАС (34 год.)

Розділ І. Біблія. Її вчення про людину. Добро і зло
тема: Людина - образ і подоба Божа
після засвоєння теми - Учень знає призначення людини у світі.
(Гете зі своїм "Фаустом" відпочиває)

Розділ ІІ. Моральні цінності Святого Письма (продовження)
тема: Віра та довіра
після засвоєння теми - Учень знає зміст понять “віра», «довіра»
і т.д.