Вісники смерті

Я не думаю, що це відчуття смерті.
То психіка, дипресія.

 

Чоловік моєї бабусі теж сказав, що умре. Наступного дня його не стало.

 

тут справа не в тому.

Якщо людина жаліється на життя, на ситуацію, на себе, на ще там когось, а тому каже, що помре(як то з Вашою знайомою), то це одне.
Інша справа, коли людина в мирі і спокої каже: я скоро помру.
моя вчителька - Неля Миколаївна, перед смерттю сказала: я скоро помру, покличте мені священника. На другий день померла. Тобто це не емоційно, а то було внутрішнє відчуття.

 

а мені вдається!
можливо для вас це шось велике і хвороба, а для мен це просте внутрішнє переконання в протилежності до позитиву.
і депресія то не хвороба. і нема чого голову забивати єрундою, і так там повно всього)

 

Насправді, є багато форм депресії, деякі з яких є лише настроєм, тобто не є хворобою. Але є й хвороби, пов"язані з депресією, які вимагають ліків. Антидепресантами називаються...

 

наприклад?

 

Наприклад, ендогенна депресія, манійно-депресивний психоз тощо...

 

Таких хвороб, антидепресантів, я не чув.

 

іншими словами, ця хвороба - вісник смерті.

моя бабця все казала, що скоро помре. Але прикол був в іншому. Вона казала:
-тре поміняти в хаті підлогу, бо я як помру, прийдуть люди на похорон, то будуть смітися з тої підлоги.

З чєсом ми реставрували майже всю хату, шоб люди сі на похороні не сміяли, а бабця ше поза 10 років жила.

Нє, ну мож було сказати: зробіть то і то... так нє, всьо сі робило через смерть і сміх на похороні...

 

Ні але до смерті довести може.
Щодо депресії - ц е поганий настрій який без певноїї причини триває кілька тижнів.
Самостійно пдолати цю хворобу практично неможливо без серйозного лікування.
таке лікування плягаєє у поєднанні медикаментозної терапії з психотерапією.
Так що подрузі пані Філософ варто звернутись до лікаря психіатра, або психотерапевта з медичною освітою. Лікування депресії доволі тривала і неварто очікувати швидких резуьтатів, ефект ліків настає після 2тижнів-2 місяців систтематиччного прийому.

 

Погоджуюсь з Михом, що це депресія, коли через беззмістовне життя не хочеться жити. Вам треба більше часу проводити з нею, походіть в театр, на виставки, до церкви, щоб вона була серед людей, заводила нові знайомства і не думала про сумне. Головне допомогти їй знайти сенс у житті і добре якби вона познайомилась з Христом.

 

І моя так... Я років з 6 мала знати, де лежить її "похоронна" торбинка, які треба дати мешти і який образок покласти до рук, деколи бабця ще перепитувала на всякий випадок, чи я все добре запам"ятала, чим неодмінно викликала у мене на перших порах страшне ревіння, далі я вже звикла і не реагувала.
Починаючи десь так з 60-річного віку бабулька їла себе і всіх нас, що у неї "та біда", але до лікаря вперто не йшла, боялася. Коли зрештою через 10 років перевірилася, виявилось, що ніякої біди нема. А померла у віці 74 років від інсульту, коли вже ніби йшла на поправку і ніяких передчуттів не мала.

 

Ще хтось хоче знати день своєї смерті?

---------- Додано в 00:29 ---------- Попередній допис був написаний в 00:29 ----------

а воно вам тре?!,