Вірші для душі

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Hector, 9 сер 2009.

  1. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Ігор Павлюк

    Думав гетьман – вибирає долю.
    Сива чайка плакала в Дніпрі:
    Україна продана за волю,
    Україна куплена за гріш.

    Думав гетьман. Лірники співали.
    Так душевно вміють лиш сліпі.
    Мов козацькі "чайки" повставали
    Золотити хвилі голубі.

    Думав гетьман – віра в нас єдина:
    Об’єдна корону й булаву...
    Бог також, він трішечки людина.
    Він сидів і плакав у траву.

    Гетьман думав. Півні за рікою
    Піють, піють сумно, як вітри.
    А тополі ходять за водою,
    Розпустивши коси-вечори,

    Що спадають козакам на рани
    Оберемком променів святих.
    Степ – як лист турецькому султану,
    І кургани – душі висоти.

    Вся Земля – німа, немов руїна,
    Десь для когось пада, як зоря.
    Сивий гетьман Богу України
    Ланцюгами сльози витирав.
     
    • Подобається Подобається x 6
  2. Мікі

    Мікі Well-Known Member

    СОБАКА

    Мечтай, мечтай. Все уже и тусклей
    Ты смотришь золотистыми глазами
    На вьюжный двор, на снег, прилипший к раме,
    На метлы гулких, дымных тополей.

    Вздыхая, ты свернулась потеплей
    У ног моих - и думаешь… Мы сами
    Томим себя - тоской иных полей,
    Иных пустынь… за пермскими горами.

    Ты вспоминаешь то, что чуждо мне:
    Седое небо, тундры, льды и чумы
    В твоей студеной дикой стороне.

    Но я всегда делю с тобою думы:
    Я человек: как бог, я обречен
    Познать тоску всех стран и всех времен.

    Иван Бунин


    ---------- Додано в 18:12 ---------- Попередній допис був написаний в 18:09 ----------

    МОЕЙ СОБАКЕ

    В стекло уткнувши черный нос,
    все ждет и ждет кого-то пес.

    Я руку в шерсть его кладу,
    и тоже я кого-то жду.

    Ты помнишь, пес, пора была,
    когда здесь женщина жила.

    Но кто же мне была она —
    не то сестра, не то жена,

    а иногда, казалось,— дочь,
    которой должен я помочь.

    Она далеко... Ты притих.
    Не будет женщин здесь других.

    Мой славный пес, ты всем хорош,
    и только жаль, что ты не пьешь!

    1958 г.
    Евг. Евтушенко. Взмах руки. Стихи.
    Москва: Молодая гвардия, 1962.
     
    • Подобається Подобається x 5
  3. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    О.Олесь

    І ви покинули... І ви пішли...
    І клади, що вам діди сховали,
    На скибку хліба проміняли...
    Цигани ви... Цигани ви...

    А там в землі, який там скарб лежав
    І скільки струн в собі ховав!
    Які б то звуки розітнулись,
    Коли б ви дивних струн торкнулись...
    Не варті ви... Не варті ви...

    І часом чує ліс в тиші нічній,
    Як десь на кобзі золотій
    Струна застогне і порветься,
    І стогін з каменю проллється:
    "О, де ж ви є?! О, де ж ви є?!"
     
    • Подобається Подобається x 6
  4. Alias

    Alias Львів-місто моєї мрії..

    Случайно ничего не происходит…
    Есть тайный смысл законов бытия.
    Написано: кто ищет, тот находит,
    И кто стучит, тому и отворят.

    Случайно ничего не происходит…
    Вся жизнь – большая книга перемен.
    Кто ищет, свою жизнь в трудах проводит
    И ничего не требует взамен.

    Случайности у жизни не бывает…
    В судьбу свою ты верь или не верь,
    Но, коль на стук тебе не открывают,
    То громко ли стучишь и в ту ли дверь?

    Случайно ничего не происходит…
    Случайно ль повстречались, разошлись?
    И если что теряем и находим,
    То из таких случайностей вся жизнь.


    Хочу от жизни тишины,
    Спокойствия и воли.
    Смотреть с надеждой в даль судьбы,
    Без ощущенья боли.
    Дышать не кислородом лжи,
    А правдой безупречной.
    На плечи бросить шаль любви,
    И греться ею вечно.
    Хочу я дружбе доверять,
    Уверенно без фальши.
    И подлость навсегда прогнать,
    Пусть не тревожит больше.
    Хочу набрать я горсть зерна,
    Засеять ним свои поля,
    И пусть растёт с зерна добро,
    И люди пусть берут его.
    А преданность я положу возле дверей,
    Пусть сторожит она меня и ночь и день.
    Надену силой кандалы на страх и трусость,
    А на руках моих заснёт измученная мудрость.

    Знайдено в неті, автор невідомий
     
    • Подобається Подобається x 7
  5. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Наталка Фурса

    Крізь пустелю


    Ми йдемо — отара, натовп.
    Пил на шлях не осіда…
    Вже потовчених багато.
    Вже озлоблених орда.

    Хто попереду — як лицар,
    як вожак чи проводир, —
    не дає ні помолиться,
    ні напитися води…

    Заплітає втома ноги.
    Забива роти земля.
    Важко ухкає дорога.
    Сито галич кружеля…

    Не на бій. Не на паради.
    Не на подвиг трудовий…
    Йде у безвість сірий натовп —
    радий тим, що ще живий…

    Ті ж, кого ми залишили
    наші хати стерегти,
    нам викопують могили
    і витешують хрести…

    Ми повернемось до хати?
    Чи — дорога приведе
    поріділий з часом натовп
    у якийсь новий Едем?..

    Та тоді вдивляймось пильно —
    хто осилить всі путі:
    чи озлоблені,
    чи сильні,
    чи терплячі,
    чи святі?
     
    • Подобається Подобається x 3
  6. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Ліна Костенко.
    з "Берестечка"

    ОЦЕ І ВСЕ. ЦЯ ГАЛИЧ НАД МІСТЕЧКОМ.
    Народе вільний, аж тепер ти — віл.
    Моя поразка зветься Берестечком.
    На Київ наступає Радзивілл.
    Я вже не я. Мене вже улелекали.
    Уже рука не вдержить булави.
    Куди умерти?! З пекла та й до пекла?
    Гармат нема. Пропали корогви.
    Дев'ятосил, знемігся я потрошку.
    Ірже мій кінь у дикій лободі.
    Немає війська. Всі — у розпорошку.
    Один в біді… Один — як на воді.
    Оце тобі супряга з бусурманом.
    Хіба я гетьман? Всипище глупот.
    Так дався оморочити оманам!
    Тепер дивись на Україну. От.
    Дивись.
    Давись сльозами.
    Був найдужчий.
    Носив при боці шаблю, не стручок.
    Тепер сидиш самотній, невладущий
    і п'єш, як трахтемирівський дячок.

    Твою свободу охрестили ґрати.
    Бур'ян в полях — ледь видно архалук.
    То що ж тепер цьому народу — брати
    свій кревний хліб у переможця з рук?!

    Хмелій, Хмельницький!
    Де ж твої клейноди?
    Де корогви? Де грім твоїх музик?
    Де в битвах завойовані свободи?
    Де твій Богун, Пушкар і Джеджалик?

    Козак Небаба, ох, таки ж не баба!
    Якби під ним не встрелили коня,
    хіба б поліг від рук якогось драба
    козак Небаба, вихрові рідня?!

    Якби не ті заклепані гусари…
    якби не зрадив хаповитий хан…
    якби ж він був ощадніший на вдари.
    мій кривдами рокований талан!
    Якби не дощ… якби не ремст і розбрат..
    якби хоч трохи глузду під чуби..
    Якби старшини не пішли урозбрід…
    якби, якби, якби, якби, якби!!!

    Чмели тютюн, ти, Божа лялько з ґлею!
    Ти ж скинув ярма в Різані Яри!
    Тепер стирчиш над рідною землею,
    як вивороть — корінням догори!

    Чого ти ждеш? Якої в Бога ласки?
    В твоїх радутах проростає мох.
    Оце і все. Одна така поразка
    закреслює стонадцять перемог!

    Ось ніч, і та зорею в очі цвікне.
    Чумацький Шлях заремигає — злазь.
    Хто допоможе, дурню макоцвітний, —
    московський цар чи трансільванський князь?!
    Ногайські орди? Вуса караїма?
    Султан Мехмет? Кордони з кияхів?
    Лежить твоя зглузована Вкраїна,
    схрестивши руки всіх своїх шляхів.
    І що тепер? Що вдіять, що почати?
    Ні булави, ні війська, ні почати.

    Моя вина. Мій гріх перед людьми.
    Усе ж було за нас.
    Чому ж програли ми?!
     
    • Подобається Подобається x 5
  7. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Іван Ольховський

    Куди не кинь — усюди знак орди.
    Ясир здають догідливі васали…
    Самих себе укотре звоювали.
    Якої ще потрібно нам біди?

    Якої ще потрібно нам покори?
    На свіжу думку скільки ще бурди?
    Сивіють наші та не наші гори.
    Полон. Полин. Полями пил і дим.

    Ані дихнуть, ані зірвать полуди,
    ані ковтнути чистої води…
    Таврують один одного на людях
    князьки, гетьманчики, самих себе вожді.

    Лише на згарищах шукаємо причини:
    “Якби знаття. Якби усі… Якби…”
    Стоїть країна, як причинна,
    нерозуміючи ганьби.
     
    • Подобається Подобається x 5
  8. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Юрій Єлісовенко

    Ми?.. Все мовчимо, ніби безвинні діти,
    Немов героїв кров у нас ніхто не проливав.

    Де ми були в ту мить як мученикам ребра били?
    Як душу, серце, волю їх давили
    Тюремними брудними чобітьми,
    Як обірвали їм життя – де ми були?..

    Де ми були, що їли, що пили, чім вуха й очі затуляли,
    Що ми не бачили, не знали, не могли
    Позбавити їх від знущання, від сваволі, від тюрми,
    Де ми були?.. Себе і вас питаю я: «Де ми були?..»

    Яке ми право маємо тепер спокійно жити,
    І їсти хліб, і воду пити, і відчувати смак вина,
    Без сповіді, очищення й покути,
    Уголос вимовляючи священні їхні й славні імена?!
    Прости нас, Господи, за їхні муки,
    За небайдужі їх серця та виснажені руки,
    За наш тваринний острах, невігласне мовчання
    Помилуй, святий Боже, і прости!
     
    • Подобається Подобається x 5
  9. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Павло Гірник

    Провiнцiє душi, проскурiвська повiє,
    Тюрмо усiх народiв, що тут перебули!
    Спокусливi уста i витончена шия,
    Трагiчнi шаровари i вiчнi постоли.

    Пощо тобi слова, яким немає ради?
    Торгуй i присягайся, не думай i не плач.
    Тут є свої вiйська. Тут є свої паради.
    Тут бийся чи не бийся — все гумове, як м'яч.

    Нi темряви, нi дня, нi доброго, нi злого,
    Хiба що Україна, затягнена в жита.
    Кiмната. Два стiльцi. Нiкого i нiчого.
    Провiнцiя душi. Космiчна самота.
     
    • Подобається Подобається x 5
  10. Мікі

    Мікі Well-Known Member

    Це було дуже давно, я ще вчився в старшому класі школи. І одного разу в газеті "Комсомольская правда" я прочитав вірш німця, зазвичай НДР-івця з прізвищем, щось на кшталт Хельмут Прейслер. Я запам'ятав в принципі так, може з літерами щось трохи з плином часу схибив, але всі мої намагання знайти цього мена в інтернеті ні до чого не привели. Віршик короткий, він мене тоді страшенно вразив і я його запам'ятав.

    От политики я был далек,
    Я любил утренний кофе,
    Маршировали солдаты,
    А я пил утренний кофе,
    Они взяли меня из кафе,
    Я оставил свой утренний кофе,
    И пошел, куда они приказали...

    Вечный снег над моею могилой...
     
    • Подобається Подобається x 2
  11. Мікі

    Мікі Well-Known Member

    НЕ СПЕШИ

    Е. Евтушенко

    Ты спеши, ты спеши ко мне,
    Если я вдали, если трудно мне,
    Если я – словно в страшном сне,
    Если тень беды в моем окне.
    Ты спеши, когда обидят вдруг.
    Ты спеши, когда мне нужен друг.
    Ты спеши, когда грущу в тиши,
    Ты спеши, ты спеши!

    Не спеши, не спеши, когда
    Мы с тобой вдвоем и вдали беда.
    Скажут «да» листья и вода,
    Звезды и огни, и поезда.
    Не спеши, когда глаза в глаза,
    Не спеши, когда спешить нельзя.
    Не спеши, когда весь мир в тиши.
    Не спеши, не спеши!
    Не спеши!
     
  12. Мікі

    Мікі Well-Known Member

    Андрей Вознесенский

    Вслед за мной на водных лыжах ты летишь,
    За спиной растаял след от водных лыж.
    Ты услышь, их музыку услышь.
    Как от волшебного смычка такая музыка.

    Уведу, тебя от дома уведу,
    На виду у всех знакомых уведу.
    Уведу, быть может, на беду.
    Одной натянутой струной мы связаны с тобой.

    Ты сквозь года, ты сквозь года летишь за мной,
    Как будто ангел загорелый, за спиной.
    Верни мне музыку, без музыки тоска.
    Мы расстались, но осталась наша музыка.

    Никогда, не возвращусь я никогда.
    Никогда не запоет уже вода.
    Без следа, все смыло без следа.
    Ложь не нужна - ей грош цена, струна оборвана...

    Ты сквозь года, ты сквозь года летишь за мной,
    Как будто ангел загорелый, за спиной.
    Верни мне музыку, без музыки тоска.
    Мы расстались, но осталась наша музыка.
     
    • Подобається Подобається x 2
  13. Мікі

    Мікі Well-Known Member

    П.Тичина

    Ах, не смійтеся ви наді мною, -
    Не для вас я Вкраїну люблю!
    Не для вас виливаю ці сльози з журбою,
    Що ніхто їх не бачить нічною добою,
    Коли довго від думок не сплю.

    Не чіпайте моєї Вкраїни!
    Хай, по-вашому, вмерла вона.
    Скажіть: нащо ці ваші знущання та кпини?
    Не чіпайте - прошу вас - моєї Вкраїни:
    Тільки це ж моя втіха одна!

    Хіба можете ви зрозуміти,
    Як її я кохаю, люблю?
    Та коли б не вона, то для чого б і жити?
    Але що… що вам, бідним, про це говорити…
    Чи ви любите матір свою?


    ---------- Додано в 18:08 ---------- Попередній допис був написаний в 17:59 ----------

    О.Кониський


    Була пора - знавав і я
    Літа веселі, парубочі;
    Була пора - любив і я
    Дивитися в блакитні очі.

    Була пора - не раз і я
    Без сну один проводив ночі,
    Не раз слізьми вмивавсь і я!
    Через пісні оті дівочі.

    Була пора, і в мене кров,
    Мов хвиля в морі, бушувала,
    Була пора - я знав любов,
    Була пора - й мене кохали!..

    Тепер не те; друга пора,
    Друга любов тепер настала;
    До світу, волі і добра
    Мене на вік опанувала...


    ---------- Додано в 18:10 ---------- Попередній допис був написаний в 18:08 ----------

    Максим Рильський

    Любов чи ні — не знаю…
    Тінь, смуток, тишина,
    Ніде життя немає,
    На світі ти — одна.

    Колись було — чи снилось…
    Забулось — чи пройшло…
    В душі давно згубились
    Людське добро і зло.

    У тьмі сіріють віти.
    Ні руху, ні людей…
    Одно лиш є на світі:
    Огонь твоїх очей.
     
    • Подобається Подобається x 3
  14. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Девушка пела в церковном хоре
    О всех усталых в чужом краю,
    О всех кораблях, ушедших в море,
    О всех, забывших радость свою.

    Так пел ее голос, летящий в купол,
    И луч сиял на белом плече,
    И каждый из мрака смотрел и слушал,
    Как белое платье пело в луче.

    И всем казалось, что радость будет,
    Что в тихой заводи все корабли,
    Что на чужбине усталые люди
    Светлую жизнь себе обрели.

    И голос был сладок, и луч был тонок,
    И только высоко, у Царских Врат,
    Причастный Тайнам,- плакал ребенок
    О том, что никто не придет назад.

    Александр Блок
     
    • Подобається Подобається x 2
  15. XrustunkA

    XrustunkA Дівчина із іншого життя..

    Душа

    Будто бы от ветра дуновения,
    Всколыхнулась и взлетела ввысь
    Перышком душа в одно мгновение -
    И проблемы с нею унеслись.

    Без души нет чувств и нет желания,
    Нет любви, и страсти больше нет,
    Без неё нет боли, нет страдания,
    Безразличен гнев, укор, навет.

    И мы ходим жалкие, унылые,
    И безвкусна серость наших дней,
    Словно птицы без небес, бескрылые,
    Без сиянья внутренних огней…

    Но однажды, вскрикнув от бессилья,
    Мы поднимем руки к небесам
    И душа вернет былые крылья,
    Распахнув пространство чудесам…
     
  16. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Ігор Павлюк

    Україна... Танці на протезах...
    Україна...
    Танці на протезах...
    І фламандська щедрість бідноти.
    Боляче сприймати на тверезо,
    Як беззубо нам смієшся ти
    У паркім, жорстокім щасті – жити
    На планеті, що вмира від нас...
    Стогнуть президенти й ворожбити:
    – Час такий...
    – Такий нам випав час...

    Бо коли богів міняють люди –
    Стрімко ціни падають на кров.
    Доки панство схудне –
    Нас не буде,
    А Дніпро...
    Й під німцями Дніпро.

    Ще співаєм високо і ніжно,
    Ще будуєм корчми і церкви:
    Блядовито – перші,
    Білосніжно –
    Другі
    Виростають із трави.

    Ми ж відходим без пилюки й шуму
    На оцій невидимій війні,
    Мертві душі,
    Як боброві шуби,
    Саморозіп’явши на стіні.

    ...Українські танці на протезах...
    І фламандська щедрість бідноти...
    І маленькі радості тверезі...
    І великі зламані мости...
     
    • Подобається Подобається x 1
  17. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Вячеслав Кирсанов

    Искоренённые


    Искореняется в нас честность –
    За мигом миг, за годом год.
    Уже доподлинно известно:
    Кто врать умеет, тот живёт.

    А правдолюбы вымирают.
    Или меняют цвет на масть,
    Измучившись ходить по краю –
    Пожить ведь тоже надо всласть.

    А массы далеки от истин,
    Приученные выживать.
    И чтоб совсем мозги не скисли,
    Их продолжают «промывать»,
    Внедряя «чУдную» идею:
    «А после нас да хоть потоп!»
    Из молодого – сделать зверя,
    Старик не нужен, это – клоп.
    Из душ всё вытравить святое,
    Сердца зажечь да прокоптить.
    «Вы ещё тешитесь любовью?
    Мы вам покажем, КАК любить!»

    А что до совести и чести,
    То это – позапрошлый век.
    Сегодня знают даже дети:
    Воруешь – значит, человек.

    Нас многому учило время,
    И в том числе – всё забывать.
    Живём сегодня, как умеем,
    И нас не перевоспитать.

    Хотим того, иль не хотим мы,
    Тенденция, увы, проста:
    Не мы, а нас искоренили –
    На нашем месте ПУСТОТА…
     
    • Подобається Подобається x 1
  18. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Ліна Костенко

    А хто ж вас ,хлопці зміряє очеретиною?
    Хто в чистім полі витеше труну?
    Хто пом'яне сльозою, хто четвертиною?
    Хто заболить словами об струну?
    Хто вас впізнає у кривавім клоччі?
    Хто крім дощів поткнеться вас обмить?
    Хто гайворонням вицабані очі
    червоною китайкою затьмить?
    Які ж вас дзвони одридають?
    Хто проведе у Божу путь?
    Своїх - то з честю поховають
    А наших - просто загребуть.
    Назвуть вас зрадниками, страдники
    імено ваше осквернять.
    А раз ви зрадники, то й зрадники
    то можна й землю зарівнять.
    Та не яку ж, а вашу власну,
    що ви за неї полягли
    Ви ж до чужих земель не сласні. -
    кого ж ви зрадили коли?!
    Яку порушили угоду,
    чого хотіли не свого?
    Таж зрадник власного народу -
    хто вірний ворогу його!


    з "Берестечка"
     
  19. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Олег Король

    Мій дід посивів на будові комунізму...
    Він стільки цегли виклав на віку.
    "Будова буде світла та залізна!", -
    А виявилась з мокрого піску.
    Мій дід утомлено киває на причини,
    Мовляв, не ті часи, не ті вожді...
    Він залишає після себе сина
    І світлий слід на Вічності воді...

    Мій батько постарів в десяту п'ятирічку
    Залатуючи стіни від дощів,
    Коли країна трамбувала гичку,
    До брам майбутнього шукаючи ключі...
    Мій батько зло вигадує причини,
    Мовляв, сьогодні знову, як тоді...
    Він залишає після себе сина
    І світлий слід на Вічності воді...

    Я виріс в час мерзотників й пророків,
    Блювала від трибунних слів душа...
    Мене навчали крокувати боком
    І шматувати кожного вірша...
    Можливо, є на те свої причини
    Та мед життя тече по бороді...
    Мені зосталось залишити сина
    І світлий слід на Вічності воді...
     
  20. сотник

    сотник Well-Known Member

    Цветаева Марина

    Знаю, умру на заре! На которой из двух,
    Вместе с которой из двух - не решить по заказу!
    Ах, если б можно, чтоб дважды мой факел потух!
    Чтоб на вечерней заре и на утренней сразу!

    Пляшущим шагом прошла по земле!- Неба дочь!
    С полным передником роз!- Ни ростка не наруша!
    Знаю, умру на заре!- Ястребиную ночь
    Бог не пошлет по мою лебединую душу!

    Нежной рукой отведя нецелованный крест,
    В щедрое небо рванусь за последним приветом.
    Прорезь зари - и ответной улыбки прорез...
    - Я и в предсмертной икоте останусь поэтом!
     
    • Подобається Подобається x 1
а де твій аватар? :)