Вірші для душі

Украiнцi п`ють, гуляють,
А кацапи вже конають.
Украiнцi п`ють на гофi,
А кацапи в Талергофi.
Де стоiт стовп з телефона,
Висить кацап замiсть дзвона
Уста йому посинiли,
Чорнi очi побiлiли,
Зуби в кровi закипiли,
Шнури шию переiли.

https://vk.com/wall-45817262_87778

 

Пустота

Не може бути менше ніж ніщо,
Тут навіть дихати немає змоги,
Скрізь пустота, життя вже відбуло,
Вниз головою і нема підмоги!

То що посію, як нема зерна?
Ось так й ношу в дірках пусту торбину,
Як не посію ,не зберу добра,
Лиш сум на плечах гне мене вдолину.

Питання є, та що ж я відповім?
Що зaлишу на цім широкім світі?
Життя було, цвіло і був посів,
Вітри років взялися все це змити.

Та щастя в тім, що спогади мої,
Я бережу у серці мов перлину,
Мене не стане, та не зникнуть дні,
Які лишу, з любов*ю , для родини.

 

Щось ви мені не подобаєтеся... Відчай нікому не потрібний, бо це шлях в нікуди. Краще у щось вірити. У такому стані ви не тільки себе замуруєте, але й ще рідних засмутите, а ваша любов перетвориться для них у муку. Вмирати ще треба вміти, а вмирати за праведну справу - то ще треба мати велике щастя, яке треба заслужити. А понуреним навіть заметати двір в раю не дадуть. Я колись працював двірником - знайшов на смітнику старі дитячі ролики. Вийняв прокладки - ледь всунув босі ноги в боти. А потім весело їздив з метлою та шухлею, і збирав сміття навкруги дома. Навіть тепер, я радію тим дням, що у мене залишилися, бо знаю свою долю. Ви не знаете - і засмучені, а я знаю - і радію. Відчуваєте різницю?

 

Подобається поезія Галини Гордасевич. Хочі і сумна подекуди...
Про любов)

А жінка в світ приходить для любові!
Любити маму — поки ще мала.
Любити лялю — тільки підросла.
А коли вперше стала на поріг —
Любити небо і м’який моріг,
Дім батьківський і квіти чорноброві,
Бо жінка в світ приходить для любові.

Вона росте — росте її любов,
Ростуть її бажання і надії.
І от приходять роки молодії,
І по землі вона не йде — несеться,
І прислухається до свого серця,
Що в гулі міст чи в шелесті дібров
Підкаже їй: — Прийшла твоя любов!

Це ж та любов, що перша і остання!
Такої ще ні в кого не було!
До неї підступить не сміє зло!
Вона яркіш, як сотня сонць, сія!
Вона твоя! Вона лише твоя!
Ії тобі на сотню років стане!
Це та любов, що перша і остання!

І відшумить весільний водограй,
Та як же знову світу не радіти,
Коли народжуються в тебе діти!
І ночі всі недоспані дарма,
Коли воно лепече вперше: — Ма...
І ти — свята, і в тебе в серці — рай,
Хоч відшумів весільний водограй.

І от ідуть літа, літа, літа...
Годуєш всіх, сама, бува, голодна
І часом нерви стримати не годна,
Та будеш захищати, як в бою,
Оту домашню каторгу свою,
Хоч сум торкає очі і уста,
І хоч ідуть літа, літа, літа...

А якби все те розпочати знов?
Але ж обід — щоденний — то любов!
Сорочка, чисто випрана, — любов.
І ночі, що не спала ти, — любов.
І пісня, що співала ти, — любов.
І квіти, що посіяла, — любов.
І очі правнуків ясні — любов.
Було б все так, якби почати знов.
Жіноча доля в світі — це любов.

 

А там про чоловіків є? Мабуть, їх доля - виконувати примхи своїх жінок?

 

От не пригадаю так сходу, що там про чоловіків. Але думок про "он работает а я красивая")) точно не було.
З чоловіками у поетеси не склалось. Був один, з яким вона листувалась ніжно, але щось стало на заваді відносин (якщо не помиляюсь - то різні політичні вподобання).

Вірш цікавий, про те які ми різні) Ваш?

 

Відносини жінки і чоловіка мені більше нагадують протистояння антагоніста та протагоніста, як рухому силу конфликту життя людей.

 

Дивлюсь на світ я крізь шпаринку,
в руці зажавши папірця,
а іншою тримаю ручку –
цигарку з рота не вийма.

Крізь напівтемряву у тиші,
ворушить сонця промінь дим,
з цигарки опадає попіл,
на жертву і на павука…

Так час від часу необхідно,
На самоті бувати часом,
щоб бути впевненим в собі,
спокійно мнучи папірець.

Нечутно перетворюю у прах,
із рота не виймаючи цигарку,
щілини різні – за бажанням,
коли залишитесь на самоті.

13.04.2012
Коммунарец Вірші 2012. Збірник
Мабуть, що мої. Але я не міг закінчити їх з 2012 року, поки мій друг мене не примусив "по-доброму". І тому мені важко сказати, що вони мої. А люди частіше за все навіть не гадають, а впевнені, що успіх, якого вони досягли - то їх особиста повністю заслуга. Я так вже не вважаю.

 

АБЕТКА НАТУРАЛІСТА


Антарктиду знають всі,
Там живуть пінгвіни.
Аня шкірками із них
Прикрашає стіни.

Біг баранчик біля тину,
Зупинивсь почухать спину.
На тину сидів Івась,
Батогом по спині – хлясь!

Вова песика побив.
Хто осудить Вову?
Песик вчити не хотів
Українську мову.

Гомілку собі перебила
Гніда сивочола кобила.
Гаврило погнав на бар’єр –
Болить в неї ніжка тепер.

Ґава, злодійка швидка,
Вкрала ґудзик в Пилипка.
І відтоді у руці
Носить Пилипок штанці.

Дві миші, голодні і люті,
Прогризли дірки в парашуті.
Даремно десантник Денис
Сьогодні стрибатиме вниз.

Екзотичний страус ему
Ущипнув за тім’я Емму.
Емма страусу за це
Вщент розгепала яйце.

Є! – Єгор усім гука.
Він спіймав таки шпака.
В школі чучел цілий ряд –
Буде новий експонат.

Жерла гусінь деревце,
Наче ненажера.
Та голівку їй за це
Відкрутив Валера.

За порубані ялинки,
За понищені ліси,
В Новорічну ніч, дитинко,
Дід-Мороза укуси!

Ич! – сказав сичисі сич, –
Я не мєсний, я москвич,
Я вже крячу, не сичу,
Хочеш і тебе навчу.

Ікла дикого кабанчика
Покалічили Іванчика.
І лежить Іван на ліжечку,
Сльози капають у діжечку.

Їжачок не винуватий,
Жора сам подався з хати
В кайфі після косячка –
Голий сів на їжачка.

Йосип йоршиком об’ївся.
Йосип в школу запізнився,
Бо, скажу вам по секрету,
Не добіг до туалету.

Корівка крута і рогата
Штрикнула за клунею тата,
Бо тато всю випив наливку
Й поліз цілувати корівку.

Лисичка курочку спіймала.
Лисичка м’ясом ласувала.
А десь за лісом, за горою
Курча ставало сиротою.

Милосердний Мирослав
Мишку випустив у став,
Щоб сусідський кіт вусатий
Мишку ту не міг спіймати.

Натураліст, піднявши клямку,
Сказав: "Тікай-но, тигре, в ліс".
А тигр тепер сидить і плямка –
Не встиг втекти натураліст.

Ой, метелику-комашко,
Не зітхай в руці так тяжко,
Роздушити тебе треба,
Щоб не вийшла гусінь з тебе.

Поросятко підростало.
Та якби воно те знало,
Що росте комусь на сало,
Підростати б перестало.

Равлик Раулю
Вчора дав дулю.
Равлику трішки
Рауль зрізав ріжки.

Сові-хижаку від юнната Сергія
Сховатись на дереві марна надія.
Зосталась від хижого птаха лиш згадка,
Бо є у Сергія велика рогатка.

Тарганець-смільчак заліз
На Тарасиковий ніс,
Та й сховався. Думав нірка –
То ж була у носі дірка.

Удав поліз на унітаз,
Схотів культурним буть хоч раз,
Схотів цивілізації –
Тепер в каналізації.

Файна у юннатки Каті
Із панцера чашка.
Поруч бігає по хаті
Гола черепашка.

Хрущик лізе через гай.
Ай!
Наступив малий Петрусь –
Хрусь!

Цап зустрів царя звірів.
Цап від страху одурів:
Вимазав до талії
Лева у фекалії.

Через поле з краю в край
Ходить хлопчик Помагай.
На картоплі душить радо
Він жуків із Колорадо.

Шушлик штрах любив шолодке,
Шушлик штрах чукерки їв.
Шастя те було коротке –
Шалишившя беш жубів.

Щире мав карась нутро,
Вірив в казку і в добро…
Щука з’їла карася –
От і казочка уся.

Юхим і Юра в ліс зібрались
Шукати папороті цвіт.
Туди ж і упирі злітались
Щоб не проґавити обід.

Яків ящірок хапав
І за пазуху ховав,
А тепер ці любі друзі
В нього бігають по пузі.

 

Гуляла собачка , просила погрітись ,
Просила шматок хліба , до вас притулитись ..
Чи знала собачка, що люди жорстокі ,
Чи знала , що завтра стануть діти одинокі ...

Не бійся собачко тебе рай чекає ,
А хто кинув отрути Бог покарає ..
Не бійся якщо діток теж потоплять ,
Ті люди жорстокі тільки собі гірше роблять ..

Бог дає життя , не нам забирати !
Кому жити , кому вмерти не нам обирати !
Схаменіться люди , невже мало біди у світі ?
Адже за гріхи платитимуть ваші діти ..

Шануйте живе , дароване нам ,
Тоді доля усміхнеться неодмінно вам !
І пошле Господь миру і спокій країні ,
В якій ми будемо усі єдині ! (Матрипула О.)

 

Хочете знати більше?

 

Хочете знати більше?

 

Хочете знати більше?

 

«УБеДе»

Він зайшов в «маршрутку» на зупинці
І, немов соромлячись себе,
Хлопець, у потертім камуфляжі,
Витягнув з кишені «УБеДе».
А водій, аж вирячивши очі,
Слиною по лобовому склі:
– Як мене вже всі ви задовбали!
Сунете ці «кірки» бойові!
Я пальне купую, запчастини,
Щоб вас задарма весь день возить?!
Почекаєш! Через півгодини
Сядеш в іншу. Якщо пощастить.
Поряд дід поправив окуляри,
І мовчить як в рот води набрав.
З уст тонких не випустить і пари –
Його син ніде не воював.
Мужичок, навпроти мене мнеться,
(Видно, похмелитися б йому).
Тільки гляне, зразу ж відвернеться.
Він не захотів йти на війну.
Ззаду он прищавий ПеТеУшник
До вікна з байдужістю припав,
І спокійно поправля навушник.
(Татко «відкосив», не воював).
Збоку жінка, й хлопчики-політки:
– Ну то що ми їдемо, чи ні?! –
В неї чоловік на заробітках
У Росії, а не на війні.
Не здригалась, як дзвонив «мобільний»,
Не молилась потай від дітей.
Бо у неї чоловік – цивільний.
Він заробить для сім’ї грошей.
І маршрутка, що мовчала доти,
Загула. Хто цитькав, хто кричав.
Не сказавши навіть слова проти,
Хлопець вийшов. А я …. Промовчав.
Я боявся сварку розпочати,
І оце цькування попустив.
Я боявся захистить солдата,
Що мене на Сході захистив.
Я дивився через скло на нього,
Чуючи як в скронях аж гуде.
А АТОшник став біля дороги
І поклав в кишеню «УБеДе».
А мені аж вдарив жар в обличчя,
Я себе картав і зневажав,
Що не вийшов і не став в узбіччя
З хлопцем, що за мене воював.

Сергій Коломоєць.





Надіслано від мого NXA8QC116, використовуючи Tapatalk

 

Болюча тема...
Державники поставили гаком і УБД і власників маршрутів. А самі на церемоніях байки розказують.

 

Боються відповідальності

Надіслано від мого NXA8QC116, використовуючи Tapatalk

 

Надіслано від мого NXA8QC116, використовуючи Tapatalk

 

Надіслано від мого NXA8QC116, використовуючи Tapatalk

 

...
осінній дух літає містом,
тонкою стрічкою, самий,
змііться дим із купи листя,
гірчить передчуттям зими,

ще надто рано, надто рано
снігам торкнутися землі,
ще розчиняється в туманах
прощальне селфі журавлів,

заледве чути луни літа
у віковому зшитку тиш,
і ніби хочеш попросити,
та розумієш і мовчиш

Інна Ковальчук (с)