Вірші для душі

Тема у розділі 'Книгарня', створена користувачем Hector, 9 сер 2009.

  1. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Ю.Сегеда

    Хотіли випростати спину.
    А в нас украли Україну,
    Поклали на рахунки в банки,
    Розвішали нові фіранки –
    Жовто-блакитні прапори,
    Червоні – в скрині, до пори.
    Хоча кому яка різниця,
    Що там на щоглі майориться?
    Новий костюм – старий вертеп,
    І був совдеп, і є совдеп.
    Хоч прапори здіймай до хмари,
    Під саму шию шаровари,
    На лобі тризуб намалюй –
    А був холуй і є холуй.
    Чи двоголового орла
    У центрі кожного села
    Постав, на радість "господіну",
    І доклюєте Україну.
    А ми ж так вірили, наївні,
    Що заспівали треті півні,
    Що зникла давня чортівня,
    Діждали пресвятого дня,
    Відродження і різні штучки,
    Стояли, взявшися за ручки:
    Це ж від Луганська і до Львова
    Держава! Воля! Слава! Мова!
    Хотіли вилізти з ярма.
    А де ж та правда? А нема.
    Бо ті, що розпинали Стуса,
    Козацькі запустили вуса,
    Навчились українських слів
    І записались до хохлів.
    А ті, що проклинали Бога,
    Сьогодні, підпилявши роги,
    Ідуть, ховаючи хвости,
    До церкви слинити хрести.
    Народу злидні та дірки,
    А їм фортуни та зірки.
    І з награбованих грошей
    Дають на храм і на музей...
    Як і тоді, щодня, щодня –
    Брехня, брехня, брехня, брехня.
    Хотіли вилізти з ярма.
    А де ж та правда? А нема.
    Хотіли випростати спину,
    А в нас украли Україну.
     
    • Подобається Подобається x 4
  2. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    В.Буденний

    Мабуть, байдужим легко у житті,
    Мабуть, вони народжені в сорочках:
    В байдужих очі ситі, не святі,–
    То вже не очі, а маленькі точки.

    В байдужих свій спокійний заповіт,
    У них свої, неписані закони:
    Байдужістю наповнить білий світ,
    Аж поки він од неї не схолоне.
     
    • Подобається Подобається x 3
  3. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Актуально....

    Василь Стус

    Поменшала людина на очах
    в страшну добу страшного цезаризму,
    колючим дротом обплели Вітчизну,
    і вже епоху обганяє жах.
    Космічний жах, бо ріжуть на ножах,
    сховали в морзі душу комунізму.
    Вже кагебісти влаштували тризну
    в оглохлих отетерілих степах
    моєї України. Сходить він,
    людською кров'ю вже й надія сходить.
    Над цілий світ очмана верховодить,
    він чоботом придушує язик
    останнього сміливця. І в очах
    читає жалюгідний трепет-жах.
     
    • Подобається Подобається x 2
  4. XrustunkA

    XrustunkA Дівчина із іншого життя..

    Александр Назаров
    В театре дублей нет, у жизни – репетиций.
    Как главный эпизод играя проходной,
    Ты знаешь, что ничто уже не повторится,
    Когда чужая роль становится судьбой.
    Над пыльной чистотой поблёкших декораций –
    Необретённый дом, невозвращённый рай –
    В слепой игре с судьбой, где нам не отыграться,
    Чужую роль с листа ты всё-таки сыграй.
    Ты всё же отживи чужой и странной жизнью,
    Ты всё же оживи случайные слова,
    Ты всё же обрети, не принят и не признан,
    Сомнительную суть и ценность мастерства.
    Как Гамлет – в пустоту – со сцены: Аве Отче…
    И тишина в ответ – сквозь опустевший зал –
    И линия судьбы – как равнодушный прочерк
    В графе своих ролей, которых не сыграл.
     
    • Подобається Подобається x 1
  5. Un.Known

    Un.Known споглядач з лінійкою ) Команда форуму

    Дукачик на згадку

    Поплавці захололих качок на осінній воді.
    Та вода заколише – і лише,
    упавши на груди,
    як заморена жінка.
    І в рештку залишиться грудень:
    хай солодкий,
    нехай невагомий,
    нехай – як тоді,

    де крізь решето хмар нам нападає білих снігів,
    чи насипле, як борошна,
    ніжності повну комору…
    Колядник розпашілий
    колядку принесе знадвору
    про «Радуйся…» –
    і будем радіти між двох берегів

    чи Дніпра, чи Дунаю – не знаю.
    Міжбрів´я чекань
    павутинками зморщок –
    і де ж оте бабине літо?
    Де кульбабові вина і де реготуля-Лоліта? …
    Ніби срібну монетку,
    ти серце моє відчекань
    і повішай на нитку.
    Хай нині тебе береже.
    Ой радуйся, господарю…
    Все почалося.
    Уже.

    Ганна Осадко
     
    • Подобається Подобається x 2
  6. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Мовчати більш не можу! У душі
    вогонь палає праведної люті!
    Я б вас, кацапи, всіх передушив
    за всі провини ваші неспокуті!

    До вас зневага більшає щодня,
    і вас за те четвертувати мало,
    що ви замордували слоненя
    і геть усе поїли наше сало!

    Що в крані через вас нема води,
    і не кажіть, мовляв, то пив пархатий!
    Що збили нас зі світлої ходи
    до Євроспілки та до блоку НАТО!

    Що хочете загарбати трубу!
    Що вороги слов’янства – угрофіни!
    Що бачите бажаєте в гробу
    і нас, і нашу мову солов’їну!

    Породження кривавої гебні,
    я міг би ще багато написати!
    ...аби ви не доперли, що мені
    на вас насправді глибоко...
     
  7. Dzeko

    Dzeko Well-Known Member

    Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто,
    й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо мене
    не лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто,
    що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне.

    Над станційним гамором, мов абажур, наложений склепіння лук.
    Навкруги байдужі очі й обоятні постаті незнані,
    й кожна з них свій клунок має, й кожна з них несе життя свойого в’юк.
    Зі собою тугу заберу свою та радість в чемодані.

    Та не знаю, де поїду разом з сірою юрбою тих людей,
    де нас потяг завезе гойдаючи, немов малих дітей в колисці.
    Срібні рейки-шпаги, вбиті в обрій; поїзд-кінь в ярмі залізних шлей.
    Синя далеч хилиться над нами й сонце нам подасть на неба мисці.

    А кондуктор, наче ніч, суворий прийде із повагою в купе
    й каже нам оправдати до існування право та наш лет.
    На банальних лицях пасажирів чудування навкруги тупе,
    я подам тоді йому своє без ляку серце як білет.

    Кожний день до ланцюга мандрівки раз у раз нам додає по ланці,
    та дарма, дарма стараюся пізнати, де кінець йому
    і коли, коли наш поїзд стане, до останньої доїде станції
    та спокійно скриню неба з перемучених плечей здійму.

    Богдан-Ігор Антонич, ВЕЛИКА ПОДОРОЖ
     
  8. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Хтось* з* його друзів сам послав
    останню кулю* до скроні* аби не
    піддатися.* А* він, Семен, хлюпик
    нещасний, та же* слід було
    покінчити з* собою, коли чекісти
    оточили криївку. Бо що має з
    того, що зберіг життя? Навіщо
    таке життя? Це ж рабство. А
    ще і* строк 25* років* - отже,
    прийдеться десь* працювати на
    ворогів, зміцнювати вороже
    владарювання своєю* працею...
    Донат Кириленко* «Сузір’я
    Магадану»
    Вимірюючи ціпком нерівності на
    дорозі,
    вдивляючись у життя нерадісну
    суєту,
    чекав* на* далеку путь... Не раз
    на його порозі
    стояла вона сумна... і* кликала
    душу ту,
    яка* не жила іще...* Ховала* у рай
    від болю,
    від голоду і* хвороб, зневіри і
    ворогів...
    Тебе не взяла. Мотав свої
    двадцять п’ять за волю...
    З надією у душі усе пережити
    зміг...
    А зараз, а зараз що? Зневіра,
    образа, втома?
    За* кого лягли кістьми* мільйони,
    мільярди? Ну?
    За* кого згубив себе, коли
    яничари вдома?..
    І* як* вистачає* сил ще жити, я не
    збагну....

    С.Кримовська
     
  9. Іспанка

    Іспанка Чарівна білка:) Команда форуму

    Вчора був у нас в школі концерт з нагоди Жіночого дня. Досі в голові бринить цей вірш
    Галина Гордасевич
    «А жінка в світ приходить для любові!»
    А жінка в світ приходить для любові
    Любити ляльку доки ще мала
    Любити маму поки підросла
    А тільки –но, як ступить за поріг
    Любити небо і м‘який моріг.
    Дім батьківський і квіти чорноброві
    Бо жінка в світ приходить для любові.
    Росте вона, ростуть її роки
    Ростуть її і радості й надії
    І от приходять роки молодії
    По світу вже вона не йде – несеться !
    Уважно прислухається до серця
    Щоб в шумі літ і в шелесті дібров
    Почути, що прийшла її любов
    Ота любов, що перша і остання
    Такої ще ні в кого не було !
    І ти щаслива в серці в тебе рай
    І відшумів весільний водограй.
    І попливли літа, літа, літа….
    Усіх годуєш, хоч сама голодна
    І часом нерви стримати негодна
    Та будеш захищати, як в бою
    Оту сімейну каторгу свою.
    І попливли літа, літа, літа…..
    А що ? Якби усе почати знов ?
    Оце той борщ щоденний – це любов,
    Сорочка чисто випрана – любов
    І очі діточок ясні – любов.
    Все так було б, якби почати знов !
    Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ !
     
    • Подобається Подобається x 2
  10. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    A Parcel of Rogues in a Nation

    Fareweel to a' our Scottish fame,
    Fareweel our ancient glory!
    Fareweel ev'n to the Scottish name.
    Sae famed in martial story!
    Now Sark rins over Salway sands,
    An' Tweed rins to the ocean,
    To mark where England's province stands --
    Such a parcel of rogues in a nation!

    What force or guile could not subdue
    Thro' many warlike ages
    Is wrought now by a coward few
    For hireling traitor's wages.
    The English steel we could disdain,
    Secure in valour's station;
    But English gold has been our bane --
    Such a parcel of rogues in a nation!

    O, would, or I had seen the day
    That Treason thus could sell us,
    My auld grey head had lien in clay
    Wi' Bruce and loyal Wallace!
    But pith and power, till my last hour
    I'll mak this declaration :-
    'We're bought and sold for English gold'--
    Such a parcel of rogues in a nation!

    Кучка жулья в стране

    Прощайте навечно, Шотландии слава,
    И имя, и доблесть, и честь!
    Всему, чем гордилась вся наша держава,
    Лишь место в истории есть!
    Воды Сарка в Салуэе, как прежде, манят,
    Отражается Твид в небосводе;
    Здесь английской провинции земли лежат -
    Сколько жуликов в нашем народе!

    Не могли нас ни силой, ни хитростью взять,
    Мы веками стояли, как скалы,
    Но трусливая, подлая, мелкая рать
    Продала нас за грош, как шакалы.
    Отражали английский клинок мы не раз,
    Мы сражались в мечтах о свободе;
    Развратило английское золото нас -
    Сколько жуликов в нашем народе!

    О, знал бы я, что ждет беда,
    Что зря мы все боролись,
    В могилу лег бы я, туда,
    Где Брюс лежит и Уоллес.
    Горе нашему краю, я кричу и стенаю,
    Пусть мой крик ваше сердце находит:
    Нас купили, продали, нас за золото взяли -
    Сколько жуликов в нашем народе!

    Р.Бернс 1791 рік.
     
  11. Alias

    Alias Львів-місто моєї мрії..

    Не теряйте людей,
    хоть на свете их много,
    ведь потом тех,
    кто нужен в толпе не найти.
    И бессмысленна в жизни любая дорога,
    если вы в одиночку решили идти.
    Если душит тоска,
    и просвета не видно,
    вы не верьте что жизнь состоит из потерь.
    Если просят уйти,
    и до боли обидно,
    все равно уходя,
    не захлопните дверь.
    В этом мире не все,
    как хотелось бы просто,
    в жизни солнца порою не больше чем льда,
    надо только уметь не терять этот остров,
    где костер ради вас зажигают всегда.

    із нета..
     
    • Подобається Подобається x 3
  12. Locke

    Locke невиправний реаліст

    Размышление

    Забудь про стыд! Не здесь, и не сейчас.
    Жить надо так, чтоб "наверху" икалось.
    Чтобы, когда наступит судный час,
    Следа от сожаления не осталось.
    Хоть говорят, что жизнь предрешена,
    Но только жизнью этой правит случай.
    Кому-то - в дверь, кому-то - из окна...
    Сомненьями души своей не мучай.
    Живи, как есть. Стучатся - дверь открой.
    Быть может, то Судьба стоит у двери.
    К кому-то постучавшись, вдруг Судьбой
    Сама ты станешь. Надо только верить.
    А счастье - что оно? Ищи иль не ищи -
    Само найдется. Лишь наступит час.
    А вот узнать его - тут не взыщи...
    Зависит исключительно от нас.

    Галина Кузьмина
     
    • Подобається Подобається x 2
  13. Locke

    Locke невиправний реаліст

    Если мы оттолкнем друг друга –
    будет легче?
    Да нет, конечно.
    Если раз поддаться испугу,
    это значит -
    бояться
    вечно.

    Значит - прятать пустые души,
    всякий раз
    под чужие
    маски,
    перешагивая неуклюже
    через пепел
    сожженой
    сказки...

    Марина Винтер
     
    • Подобається Подобається x 1
  14. NorthWind

    NorthWind Дуже важлива персона

    Я увидел тебя вдали
    С той звезды, где я находился,
    Долетел до твоей Земли
    И на этой Земле родился.
    Я являлся тебе стократ
    То Сократом, то Аполлоном,
    Но волнует тебя Сократ
    Не сильней Ростральной колонны.
    Я пробрался в твой нежный сон,
    Чтоб остаться хоть там навечно,
    Но, реальности в унисон,
    Стал и там только первым встречным.
    Да чего бы я и хотел?
    Ведь, пока со звезды, уставший,
    Я на Землю твою летел,
    Ты росла тут. Ты стала старшей.
    Ведь, пока среди прочих душ
    Я искал тебя по планете,
    У тебя появился муж,
    У тебя появились дети.
    Для другого пускай странна
    Даже речь о такой помехе:
    Как известно, муж не стена,
    А и в стенах ведь есть прорехи.
    Да, другому, чай, попрощей.
    Своего бы другой добился.
    Я ж неопытный, я вообще
    На Земле в первый раз родился.
     
    • Подобається Подобається x 1
  15. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Куди вже нам далі?
    Знеславили небо.
    На кожнім хресті по розпяттю неслави.
    В країні,де кожен до себе й за себе...
    Ні нації нині,ані держави.
    На честь і звитягу поставили ціну
    Де кожен живе за іудину плату,
    Де сонце,немов уповільнена міна,
    Що має зійти і ось-ось розірватись
    Де слово обіцяне - лиш позолота
    Де черги стоять до тернового німбу
    Де марить хрестам кожна третя сволота
    За місце штовхаючись в Єрусалимі
    Бо вже недостатньо вербової гілки
    Усе українство полізло на пальми
    І вже напівзвуку замовкла сопілка
    Допоки не пізно,панове -на ґальма!

    О.Смик
     
  16. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    правителю...Подлецу.

    Когда же!Мир людей,в своём желании,
    Понять причины-гнусной подлости своей,
    Отбросив компромисы,тяжкие сомнения,
    Укажет-на виновников страдания людей?

    На тех,кто правит им,но сердцем не желает,
    Хоть часть его узнать,увидеть и понять...
    Кто в креслах мягких,тупо рамышляет...
    Как изменить его...Но...кресел не менять.

    К чему же Мир!?Ты к подлецам взываешь...
    Знай Мир...Совесть их...сокрыта далеко....
    Ушли одни...Ты цепи в радости срываешь....
    В Возможность Перемен ты Веришь Глубоко.

    Всё тщетно Мир...О,Мир!Ты вновь обманут!
    Все обещания тебе,мой Мир,затопчат в грязь.
    Мечты...Надежды...Мир,как вЛету канут...
    И...новый негодяй...уже смеётся не таясь...

    Ему смешно...Что Мир вздохнул,поверил...
    В его слова...его посулы,что-то изменить...
    Что Мир людей...Себя... легко-ему доверил...
    Что крепче,цепью новой дал себя обвить....

    Из слов Прекрасных...Цепь он изготовил...
    Свобода...Равенство...Любовь...И...Мир!..
    Он...новых дат плеяду подарил и узаконил,
    Он...Наций друг,защитник и...Мира он Кумир.

    О,Мир!Презренный гад...себе рождает гада...
    О,Мир!Подлец...Всегда...жив будет подлецом.
    О,Мир...жить в подлости,подлому-отрадно...
    О,МИр...Кто был пред ним-был тоже подлецом.

    О, Мир...подлец,заранее себе готовит смену...
    Среди десятка подлых...Подлейшего найдёт...
    Состарившись уйдёт...ему остьавив сцену...
    И новый...Но...подлец...Мир в бездну поведёт.

    К чему тебе,подлец...Страдания людей и Мира?..
    Доволен ты уже и тем,что дышишь и живёшь.
    В твоём сознании,мозгу...БЕСдушье свило....
    Гнездо желаний подлых,а в сердце ты несёшь,

    Лишь...Жажду...славы,власти,денег и карьеры.
    Что...Мир тебе?..И...Слёзы горькие отцов?...
    Твой,тёмный мир...укрыт за тяжкие портъеры.
    А окружил себя...ты Сонмом подлецов...

    ЛОЖЬ-идол ваш...а совесть...Вся...в прорехах.
    Знаешь,ничтожество ты сам...и подлецы они...
    Обманом подлым,ложью добиваетесь успеха...
    Но ПОМНИ...подлый-Это пир...среди ЧУМЫ....(с)
     
  17. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Я сменила свой статус души

    Я сменила свой статус души, прошлый так устарел…
    Я хочу, чтобы новый рассвет мне о счастье запел…
    Я готова всем сердцем любить и обиды прощать…
    И приняв настоящее, прошлое не замечать…

    Я урок изучила, что жизнь предоставила мне…
    Сдан нелёгкий зачёт, оттого мне приятней вдвойне…
    Я сменила свой статус души и обиды стряхнув,
    Я люблю настоящее, прошлого боль зачеркнув…

    И спасибо врагам, что врагами считать не могла
    Тех, кто в спину толкал… Не желала ответного зла…
    И старалась понять до последнего, с солью в глазах…
    Я сменила свой статус души… Вижу свет в облаках…

    Я не верю, что чёрные полосы – это тупик…
    Не заплакав от боли и счастья бы мир не постиг…
    Просто в каждой душе за закатом приходит восход…
    Чем горчее полынь, тем, в последствии, сладостней мёд…
    (Ирина Самарина)
     
    • Подобається Подобається x 3
  18. Romko

    Romko Дуже важлива персона

    Бога із Храму вигнали.
    Сказали: «У нас ремонт!»
    Давні церковні вигини
    зашиють у гіпс от-от.
    «Буде таки красиво, -
    смачно прицмокнув піп -
    всі ті малюнки сиві,
    все, що линяве – під
    гіпсокартон. І крапка.
    Цінності в них – на пшик!»
    Свердлять у церкві зранку,
    ходить якийсь мужик,
    спеціаліст-монтажник
    євроремонтних справ.
    Він ні фуфла, ні лажі,
    кажуть, іще не гнав...
    Янголів б’є у груди,
    лики святим розп’яв.
    «Тут, - каже, - краще буде –
    батюшка нам казав».
    Поруч баби покірні
    швидко сміття метуть –
    вірили сильно, вірно,
    били чолом…
    А в путь
    вийшов Господь самотньо.
    Ще озирнувся раз…

    В храмі ремонт сьогодні.
    ХРАМУ нема у нас.

    Софія Кримовська
     
    • Подобається Подобається x 1
  19. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Я Бога не прошу…

    Я Бога не прошу меня спасти,
    Решив мои проблемы на пути,
    Но я прошу мне силы дать в бою,
    Тогда я точно песню допою…

    Я Бога не прошу мне денег дать,
    Чтоб я могла богатой самой стать…
    Но я прошу работу для души
    И я смогу проблемы все решить…

    Я Бога не прошу любви такой,
    Чтоб с милым, как за каменной стеной,
    Но искренность для той любви прошу,
    Я из неё доверие свяжу…

    Я Бога не прошу меня сберечь
    От тех, кто мне старался крылья сжечь,
    Но я прошу у Бога сил доплыть,
    Когда не хватит сил вверху парить…

    Я Бога не прошу болезнь забрать.
    Пройдя сквозь боль, смогу сильнее стать…
    Но я прошу здоровье для родных,
    Ведь мне всегда важней улыбка их…

    Я Бога не прошу забрать врагов,
    Ведь каждый, кто сломать меня готов,
    Поможет мудрость мне приобрести…
    Прошу для них счастливого пути!

    Но перед тем, как Бога попросить,
    Не забываю поблагодарить
    За солнца луч и капельку дождя…
    За всех, кто больно ранил, уходя…

    За то, что не умею зла держать…
    Могу прощать, в ответ не обижать,
    За добрый свет в глазах моих детей…
    Спасибо за порядочных людей…

    У Бога не прошу путёвку в рай…
    Он шепчет мне «Люби и помогай…»
    Его подсказки – мой ориентир…
    Ведь Бог – Любовь, что озаряет мир…
    (Ирина Самарина-Лабиринт)
    Апрель,2013
     
    • Подобається Подобається x 1
  20. terRen

    terRen Дуже важлива персона

    Мой путь...

    Иду ... иду своей дорогою ...
    И ... только изредка п р и в а л ...
    А в рюкзаке лишь то ... немногое,
    Что мне ... мой опыт ... даровал ...

    Я "зерна" складываю б е р е ж н о ...
    Не выбираю ... по ... "к р а с е" ...
    И каждому я знаю ц е н у ... но
    Они мне д о р о г и ... и ... в с е ...

    Зерно - любовь, зерно - печаль ...
    Зерно - нечаянная радость ...
    Зерно ... судьбы моей скрижаль ...
    То ... горечь на губах, то ... сладость ...

    И ... вновь восход ... и снова ... в путь ...
    Ногам уставшим ... нет ... покоя
    От г о л о в ы ... но ... повернуть ...
    Нет !!! ... не сдаюсь ...пока ... без боя ...
    (Антонина Алексеева)
     
    • Подобається Подобається x 1
а де твій аватар? :)