Вирок московської Феміди

я так думаю, что если бы Россия с этого начала, реакция на закрытие нашего центра была бы иная.

 

Вони привикли свого Лєніна на кожному стовпі Гондурасу розвішувати, а "Голос Амєрікі" - глушіть, мочіть, запрєщать.

 

Любая. От нашего. Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від
держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана
державою як обов'язкова.

 

Давайте одно отделять от другого. ЮО и Абхазия мне, действительно, не нужны. Но и существование ЮО и Абхазии это не повод, чтобы иное не обсуждать.
Хорошо, если диаспоре надо, пусть сама и создает. А то через некоторое время это превращается в профессию.

Попытка не пытка. В настоящее время максимум что сделают - не зарегистрируют. Так попытайтесь, коли так надо.
Создайте некоммерческое партнерство, пропишите в Уставе что четко хотите делать и выполняйте.

Честно говоря, мне без разницы. О том, что у него и сын есть, я вот только сейчас узнал. Думал, что только две дочки с Батуриной.
Слетел папаша, слетел и пристроенный сынок. Такая уж участь у "позвоночных" - кого по звонку на работу устраивают.

 

А я не против диаспор и центров. Считаю, что нужная для людей штука.

 

Правильно, пусть сами себя обеспечивают.
И пусть действуют в соответствии с законодательством страны, в которой находятся.

Украинскую общину эту закрыли потому что их деятельность не сооответствовапла уставным целям. Я не читал, что у них там в уставе. Может вареники печь и продавать.
Пусть организуют новую, с указанием деятельности в уставе. И пусть соблюдают.
Тогда никакх причин для закрытия быть не может.

 

Я согласна про Устав и про то, что все должно быть по закону страны, где живешь. А про "сами себя обеспечивают" это как? Соотечественников поддерживать надо везде.

 

Угу. Мы сами себя и обеспечивали. А если дана команда дое... к фанарному столбу, самый справедливый и гуманный ВС РФ ее выполнит.

Описание тех жутких нарушений, имевших место быть, я выложил.

 

Основная претензия не в плане предоставления отчетности, а в несоблюдении уставной деятельности.

Ну вот закрыли некую общественную организацию. Подавайте на обжалование и параллельно создайте иную. А ведь никто и не пытался даже. Зато заранее уже приводится аргумент - не позволят.

 

Основная претензия, что была спущена команда закрыть. Сделать новую организацию федерального уровня не так-то просто. Нужно провести съезд представителей украинских организаций из многих регионов России (может не всех, но большинства). Людей нужно собрать, разместить. На это нужны усилия и деньги. Янык точно ничего не даст. Где-то найти спонсора. При регистрации точно придираться будут к каждой запятой. Это Вам не ООО зарегистрировать.

 

Закриємо і ми з часом всю їхню "5-ту колону". Нічого в житті безслідно не зникає.

 

А за Українську діаспору в Росії, ніхто вже з щирих українців не хвилюеться в Україні?

 

А российским украинцам ? Многие из них занимают в России весьма влиятельные посты и по деньгам тоже.

 

Вот о чем я говорил. Профессия это.
"Альпийское нищенство"

 

А яка з неї користь крім шароварщини? Ви чули її голос в захист української культури (я не кажу вже про Україну)? А одягати пару раз на рік вишиванки та казати щось банальне про Україну - це імітація земляцтва. Тюмені в цьому відношенні до Бостона дуже далеко. СПРАВИ ДЕ?

 

Пан Прокоп, шароварщина у Вас в голове. Все!

 

у нас Ющенко(!) попытался организовать свой институт, в своей стране - ему отказали. А тут купка полубандеровцев (ведь именно так их рисует ваши СМИ) решила шото организовать?)
не верю я в эту затею, тем более с такими законами....

 

а вообще это закрытие выглядит очень печально в контексте внезапно возникшей, с приходом нового президента, "братской дружбы двух славянских народов"....

 

С какими "такими" законами ? Некоммерческое партнерство руководствуется соответствующим законом РФ "О некоммерческих организациях".
Вполне обыкновенный закон, который необходимо тем не менее соблюдать.

 

Та ні. Просто я був присутній на двох всесвітніх форумах українців ще за часів керування ними М. Гориня. Тому й виникли наступні думки:


[FONT=&quot] ДІАСПОРА [/FONT]

Нашого народу розбрелося по світу чимало. Зрозуміло, що в процентному відношенні ця кількість не може зрівнятися з євреями, циганами чи вірменами, тому зосередимося на долі і якості цього контингенту. Найбільша кількість наших земляків було переселено для сільськогосподарського освоєння завойованих москалем земель. Москаль розумів, що в нього немає такої культури землеробства, як у наших земляків, тому довірив освоєння цих цілин “хохлам”. До того ж наш земляк мав ще й козацькі навички захисту освоєних ним територій, та все таки найголовніша цінність його заключалася, як не дивно, в критикованій мною попередньо “толерантності”. Ця риса дозволяла м’ягко знаходити спільну мову з корінними народами на захваченій Москвою території. Як українці в свій час потихеньку знаходили спільну мову з кримськими татарами, так вони притерлися до сусідства осетин, чеченців і багатьох інших народів Кавказу. Це ж саме відбувалося і в Сибіру, Далекому Сході, Казахстані (остання територія освоєння сільгоспземель) та Західному Сибіру, де українець вже освоював надра землі. На інших континентах найяскравіший приклад такої діяльності його – це сільськогосподарське освоєння територій теперішньої Канади. При цьому, я впевнений, що, якби москаль не вмішувався зі своєю агресивністю, то чисто український дух обійшовся б без періодичних війн з чеченами та іншими народами. Тут я прирівняв би українців до давніх греків, які теж не війною а господарюванням освоювали нові території. Якщо москаль ще з часів Золотої Орди почав мечем освоювати Північний Кавказ, то українець покоряв його плугом.
Результат такого “освоювання” вилився в зміну навіть одягу кубанського козака, який поміняв тюркські шаровари на кавказську черкеску. До цього можна додати також і інші приклади набирання місцевого колориту українцями. Навіть розлога подніпровська пісня “Розпрягайте хлопці коней” набула пришвидченого ритму Кавказу. Це порозуміння прийшлого українця з корінним жителем Кавказу вилилося навіть в спільну протидію “нечорноземним” москалям в образі більшовиків. Але результат протиборства ми знаємо – через війни, голодомори та примусове омоскалення культури наш земляк на Північному Кавказі спочатку з українця перетворився в людину нейтральної національності (козака), а зараз він потихеньку перетворюється вже в “казака”. Отже вказана “толерантність” зіграла з українцями і погані наслідки. На даний час завдяки цій рабській рисі пристосуванства мільйони омоскалених наших земляків вже іменують себе “русскими”. Вони, обірвавши своє коріння, пройшли шлях переходу в яничари, тому я просто хочу їх залишити в спокої, як чужих по суті, але й їх прошу позбавити мене їхнього ниття про розірвані кордонами зв’язки, в яких я особисто просто не маю потреби. Через сотню років, можливо, занедбані російські землі почне освоювати китаєць, то я не здивуюсь як таким же чином бувший Петренко після трансформації в Петренкова перетвориться в такого собі Пен Лі. Я недаром привів в приклад Північний Кавказ, бо він просто являється місцем найбільшої еміграції українця. Подібну “толерантність” земляка можна відмітити в любій точці земної кулі. Він, на відміну від москаля, не агресивно розповсюджує свою культуру. Навіть папуасам наш Міклухо-Маклай (не помішала навіть частина британських генів) не нав’язував свої способи життя. А в Канаді є приклад, коли місцеві аборигени вибрали українця в вожді племені. І тому доля емігранта залежала від середовища, в яке він попадав. Він м’ягко пристосовувався до наданої ситуації. Якщо англо-сакс, в міру своєї культури, не нав’язував примусову асиміляцію, то там (США чи Канада) до цих пір зберігаються національні недільні школи та церкви українців. Українці в цих країнах дали достатній пласт середнього класу – інженери, лікарі, вчені, вчителі та творці неординарного мистецтва. А десь, наприклад, в Сургуті наш земляк чекає милостиню і не “вибиває” з бюджету Росії грошей на національні школи та підручники для них як це робить нахабний севастополець. А якби і попробував, то результат знає – долю М.Скрипника і відкритих ним шкіл. Отже робіть самі висновки, хто більше винен в занепаді культури українця в Росії – толерантний українець чи нахабний москаль. До речі Росію можна в такій же мірі назвати федеративною як і демократичною, бо не тільки українці, а й дагестанці з марійцями не мають своїх національних шкіл. Але я знов зосередився на воші, відійшовши від людини, яка допустила останню на себе. Як результат ми не маємо національного агента захисту своїх інтересів в Росії, та й не тільки в ній. При кожнорічних “війнах за газ” ми ні разу не почули голос тих українців, які освоїли його видобуток і продовжують викачувати десь в Західному Сибіру. Якщо Кремль має консолідовану мережу впливу на свою “5-ту колону” в Україні, то недолугі Ющенко і Тимошенко вибудовують такі “важелі впливу” десь в Брюселі, а не серед земляків в Сургуті. А на періодичних з’їздах діаспори в Києві, які, акцентуючи увагу на підтримку “шароварщини” в вигляді автентичної культури, ніколи не виносили стратегічних питань на обговорення. Звідти я в основі чув надоївше і жебрацьке “Дай, Україно”, не прослуховуючи навіть шопоту типу “Нате, земляки”. Ось тим і відрізняємося ми від євреїв, які цілий рік займаються збиранням стратегічних ідей та коштів на їх виконання, а на короткочасних з’їздах - лиш затвердженням напрацьованого. А недолугий українець збирається на подібні зібрання щоб поплакатися з того, який він нещасний. І злиденний він ще тому, що так і не отримав звіту про ефективність використання грошей, які надала західна діаспора Руху. А все через те, що питаннями діаспори займаються подібні ж невігласи, що і державотворенням.