Війна, що робити?

Вчора братЄльнік мене розчулив...Поривається поскоріше приїхати з США в Україну, на війну боїться запізнитись...

 

Передайте братові, нехай з Аляски заходить, на нас гонить...

 

"Вы на это, господин поручик, не обращайте внимания,--
старался успокоить его старший писарь Ванек,-- не ломайте себе
голову. Я был уже в трех маршевых ротах, и каждую из них вместе
со всем батальоном расколотили, а нас отправляли на
переформирование. Все эти маршевые роты были друг на друга
похожи, и ни одна из них ни на волосок не была лучше вашей,
господин обер-лейтенант. Хуже всех была девятая. Та потянула с
собой в плен всех унтеров и ротного командира. Меня спасло
только то, что я отправился в полковой обоз за ромом и вином и
они проделали все это без меня".

Ярослав Гашек, "Похождения бравого солдата Швейка".

 

Жінка його просить, шоб я його врозумив...мовляв самі там справляться...без тебе, а може не буде ше нічого...а він вперся, хватить каже революцію пересидів на домініканщині, хочу на війну і рихт

 

якщо не буде їхати з пустими руками

у вбивці Кеннеді є учні?

, то може і війни ніякої не буде

 

Іноземці не можуть служити в нашій арміі... Хіба що в партизани.
Тому нехай краще з Аляски заганяэ...

 

Який він іноземець, три роки як поїхав, ше навіть нерухомістю володіє на ненці Україні)

 

Тоді так... Захист Украіни, це не майдан, хочу йду, хочу не йду. Тут за законами воэнного часу...

 

Та тут таких багато-думаю якби оголосили загальну мобілізацію або почались активні дії то би багато поїхало.Тутешні (з Америки) будуть ще кращі ніж більшість місцевих-як правило не курять .спортом займаються .по англійськи можуть щоб інструкцію до Javelin прочитати

 

Я це все врахував, але все одно тут забагато припущень. А по факту Ілларіонов збрехав або тоді, або зараз.

 

Толку з тої загальної мобілізації? Навіть на кадрову армію не вистачає нічого. Загальна мобілізація - це треба брати всіх ботаніків, які через інститут відкупилися від армії і вчити. Часу немає їх вчити. А в деяких розумак навіть звання є через "військову кафедру", молодші лейтенанти, за пляшку кон'яку. Все це разом називається убожество, а не армія і мобілізація.

Тому уряд зробив єдине розумне - викликають в військомати людей, які теоретично щось вміють, розпитують чи дійсно вони вміють і записують дані, щоб оприділити туди, де потрібні спеціалісти. Війська виводять в поле і оцінюють реальні їх можливості, а не для галки як завжди було - в кого бірка на шапку правильно пришита, той і молодець. І міністр оборони вже відчитався, з 140 000 сухопутних військ реально чогось варті 6 000.

 

Для розширення кругозору варто почитати

Уязвимость российской бронетанковой техники в городских боях: опыт Чечни

 

Та це ясно, не має значення російська техніка, американська, танк в вуличному бою приречений. Тільки рузьке в полі наразі.

 

http://youtu.be/kjc-gsbBdus

---------- Додано в 21:47 ---------- Попередній допис був написаний в 21:46 ----------

Дуже цікавий ролик, рекомендую.

http://youtu.be/nfykciYgYE4

---------- Додано в 21:48 ---------- Попередній допис був написаний в 21:47 ----------

Теж цікавий...Взагалі, видно шо москалик пороху понюхав, і знає про що говорить.

http://youtu.be/eT_9hMO3-GM

 

Я казав, шо подивитися 10-20 роликів, то більше дізнаєшся, ніж на тій екскурсії, шо Парубій самооборону відправив. Дійсно шо хіба строєм ходити навчать і подушки відбивати.

 

Все що там показується то файно але то все для розвідника в лісі-наприклад броніків вони не носять через вагу.Нормальна снаряга дорого коштує-той же ремінь на рушницю 45 дол.Розгрузка в яку можна положити плити доброї якості-400 дол.Підсумок що пристьогується на 2 магазини -30 дол.Треба 3 мінімум.Ліхтарик тактичний-100 дол.Як все порахувати то якісний набір з штанами.куртками і тд на одного десь 3000 дол.

 

Жуткие ловушки вьетнамских партизан

Посмотрите какие жуткие ловушки делали вьетнамские партизаны.



Основа большинства ловушек - деревянная дощечка с гвоздями и просто заточенными железками.




Впрочем одними дощечками не ограничивались, использовали все, что под рукой.







Классическая ловушка - яма, две сдвинутые дощечки с гвоздями, присыпать листвой. Человек с хорошей реакцией получал испорченную обувь, с плохой - рваные раны ступни и лодыжки.




Более сложный вариант - без посторонней помощи выбраться из такой ловушки невозможно.




Ловушка "вьетнамский сувенир". Штыри подпружинены и вонзаются ногу при давлении на диск. Из такой ловушки сложно вытащить даже с посторонней помощью и в моменту освобождения нога превращалась в фарш. Который затем ампутировали.




Самый зверский вариант - под собственным весом человека прокручивало, как сквозь мясорубку




Ловушка-маятник. При наступании колья вонзались в область живота и паха.




Классический самострел. Вместо пружины нередко использовался резиновый жгут.




Тоже вобщем классика.




Сюрприз для любителей входить без стука. Для шибко осторожных и с хорошей реакцией - кто успевал выставить перед собой автомат или хотя бы руку - имелась свободно висящая нижняя секция.







Ловушка, лично пропиаренная товарищем Рембой




А вот такие корзиноки ставили на залитых водой рисовых полях и в водоемах. Одно резкое движение - и рваная рана обеспечена.




Впрочем, в водоемах могли быть и другие сюрпризы




Сухопутный вариант ловушки с крючками. Провалиться в нее было не так страшно, а вот выбираться надо было очень аккуратно.




Необычная ловушка - в бамбуковый обрезом ставился стальной штырек, сверху патрон, вся конструкция втыкалась в землю. При наступании на нее капсуль патрона накалывался на штырь и индустрия протезирования получала нового клиента.




Ловушек ставилось много и чтобы самим не нарваться вьетнамцы ставили различные "значки".

 

Досить здорова думка...Я б навіть грошей дав щоб потренуватись без відриву від мирного життя...

 

Війна чи канікули?

Вакуум влади і вакуум мізків – для нас це не менш страшна небезпека
сьогодні, ніж вторгнення "зелених чоловічків".

Війна… "Яка війна?", - запитають пацанчики з пивом "Балтіка 7" під "Сільпо". "Яка війна?", - запитають в натовпі на касах торгово-розважальних центрів у Києві. Яка до біса війна, якщо ніхто не стріляє, танки не перемелюють асфальт твого міста, а літаки не скидають бомби. Усі знають, де найближчий генделик чи нічний клуб, але так і не відають де найближче бомбосховище. То яка ж там війна?! Весняне сонечко, потоки машин. Усі поспішають у своїх справах. А тим часом російські солдати, виставивши жінок з дітьми вперед автоматів живим щитом, штурмують наші військові частини в анексованому Криму. Але ця реальність далеко, за тисячу кілометрів, або лише в Інтернеті для читаючої публіки – а так для мільйонів усе ж по старому. Яка війна? В ТБ і далі "кіно і німці", московські мєнти і російське "побутове мило", і десятки вечірніх кремлівських ток-шоу про страшних і кривавих "бендеровцев". На афішах столиці - "20 лєт Валєріі" у Палаці "Україна", котра так радісно вітала введення російської окупаційної армії на територію України. У центрі столиці маргіналізується Майдан, який тепер перетворився на маршрут "вихідного дня" для киян і гостей. Прийти, сфотографуватися на свій мобільний і піти. Кудись зникли ці всі світлі й освічені люди. Усе більше люмпену й бомжів. Тиняються тут групи малозрозумілих типів у камуфляжі й масках, деякі зайнялися відкритим рекетом і збирають кошти іменем загиблих та на потреби нібито Самооборони. Хоча уся справжня Самооборона вже віддавна займається військовою підготовкою, щоб поповнити Нацгвардію. Очевидно, що усі ці групи агресивних і "бикуючих пацанчиків" – це не ті, хто йшов під кулі "Беркута" і виносив убитих снайперами побратимів. Ця водевільна отаманщина, як піна після шторму, з'явилася вже після боїв. І що з цим усім робити – ніхто не знає. Майдан мовчить – Майдан стоїть… Для пасивного населення усе знову помаленьку покривається совковою трясовиною "русскава міра", як було "за Януковича". Таке відчуття, що чотири місяці протистояння кривавому клептократичному і відверто бандитському режиму "регіоналів" остаточно вимотало людей. Суспільство завмерло, ніби змучилося і хоче відпочинку. Психоз і пост-військовий синдром, цілодобовий жах і невпевненість з революційного учора множиться на безвихідь кримської окупації сьогодні. Тоді люди на Майданах долали страх і знали, кого і як перемагати. Тому Янукович і його банда втекли. А от тепер, коли російський окупант знущається над нечисленними військовими в захопленому Криму, ніхто і ніяк не може вплинути на ситуацію і це безсилля й лють призводять до стану апатії. Багатьох, але не усіх. Адже тисячі добровольців збирають речі та харчі нашій армії, яка висунулася у східні степи країни на непідготовлені позиції. Адже у військкоматах черги, у воєнторгах не проштовхнутися, у збройних магазинах деякі набої вже в дефіциті, на стрільбищах і в тирах - аншлаг. Українці знову самостійно готуються і за власні кошти утримують обоз для армії, заправляють воєнну техніку та й самі себе екіпірують. Отже наш талант самоорганізації нікуди не зник! Таки не усі опустили руки й носи, змучилися й вимагають канікул! Тим часом у Луганську, Харкові і надалі мляво маніфестують "за Расію і Путіна", а в Донецьку таки найколоритніше - шахтарі державних шахт, місцеві гопники й професійні "фолькс-рашен" з нацистських організацій, які на балансі РФ. Ну і звичайно потішні "ряжені казакі" та агресивні "ватники" - напівтверезі бойовики з РФ. Вершина маразму цього російсько-сепаратиського "заколоту" – плакати "Янукович go home". Здається перші успішні затримання СБУ та МВС головних і буйних "руссо-фашисто" та заїжджих з ГРУ-ФСБ РФ таки дають результат - акції антиукраїнського протесту й "вуличні референдуми" усе менш чисельні й усе більше нагадують фарс. Якщо точкові удари по "п'ятій колоні Путіна" вже дають результат, значить напрямок дій вірний. Якщо вдасться швидко нейтралізувати агентуру ФСБ серед партійців різних мастей та депутатського корпусу, прикрити їх диверсійні центри, що ховалися роками під вивісками гуманітарних місій "Русского мира" (яким керує син співробітника НКВД і внук Молотова Вячєслав Ніконов) - то результат буде ще кращим. Але найгіршою "п'ятою колоною" таки є своя, доморощена. Люди, які усі убивства, тортури, викрадення "бандами Януковича" переглядали, як багатомісячний телевізійний серіал, тепер раптом стали активними критиками усіх і уся. Ця така собі "диванна сотня" тепер найзавзятіше вимагає крові, трупів. Кричить – ведіть війська в атаку! Тобто, вимагає продовження "свого" серіалу. Кількість "радників" та "проффесіоналів" у соцмережах вже не менша, ніж армія московських мережевих тролів та ботів. Ці бійці клавіатури переповнені жовчі й "абсолютних" знань. Вони відають як за лічені дні вигравати світові війни, проводити структурні реформи в економіці, не відриваючи задниці від дивану. Вони – інтернет-гуру міжнародної політики, майстри геополітичної стратегії, аксакали політології. Їх вже не влаштовує ніщо і ніхто, хоча новий уряд з'явився лише три тижні тому, з яких 21 день у режимі російської воєнної інтервенції. Дивно, де ж пропадала ця багатотисячна армія "кликуш" протягом чотирьох років тотального бандитизму, корупції і "покращення"? Чому їх голосу не було чути тоді? Вони скиглили і переконували інших чотири роки поспіль, що "влада Януковича надовго, тобто назавжди", а вершиною їх "опору системі" були меми й фотожаби про "старіка Азарова" чи "біснувату Ганьку". А тут раптом у лічені дні стали мозковим центром революції й світового резистансу. Так, уряд, який склепали за партійно-квотним принципом, не може бути ефективним. Це очевидно. Усі сподівались не на одного міністра економіки Павла Шеремету, а на цілу команду технократів. Але такі бажання були ще до війни. Що ж робити у час воєнної інтервенції – вимагати змінити тих, хто "не справляється" і додати тим нестабільності у владі, чи стиснути зуби й готуватися до агресії? "Нелегітимність" влади – це мантра Кремля сьогодні, якою світові пояснюють свою агресію й підготовку до повномасштабної війни. Вакуум влади і вакуум мізків – для нас це не менш страшна небезпека сьогодні, ніж вторгнення "зелених чоловічків" Адольфа Путіна на півострів. То ж після виборів 25 травня усе можна буде підправити і вичистити: провести перевибори бандитської Верховної Ради і створити новий коаліційний уряд опісля. Але є одне але! Януковичі-пшонки-якименки-захарченки-портнови втекли, але ж нікуди не ділися тисячі продажних біотіл-бюджетників, масовок Партії Регіонів, нікуди не втекли закохані у Сталіна пенсіонери СРСР, загони гопників не виїхали з України, "молодь регіонів" все ще молодь. З нами поряд і сотні тисяч тих самих міліціонерів, тисячі суддів-хапуг, чиновничків-хабарників, які хамовито дерли мзду за всякий папірець. Увесь цей багаж совка і "достояніє русскава міра" - наша реальність. І тут вистачить роботи кожному, аби нейтралізувати усі ці міазми совка, усі ці рештки УРСР. Головне не повторити синдром Помаранчевого майдану, коли після нього усі розійшлися по хатах й з гримасою огиди спостерігали, як різні "миздобули" та "незрадьмайданівці" руйнували суспільну перемогу й надії на зміни. Як повертали колишніх і перепродавали бюджетні потоки, як віддавали посади й нацбезпеку офіцерам Путіна за цілком конкретні суми. То ж не має місця апатії – канікули будуть пізніше. Зараз кожному знайдеться "місце подвигу": хтось може помагати нашим біженцям з окупованого Криму, а хтось заганяти Бойка з його "вишками" чи Колесникова на його "хюндаях" в прокуратуру, хтось – спиняти антиукраїнський угар комуністів та гопників, а хтось – нейтралізовувати самозваних рагулів-отаманів та інших рекетирів, які видають себе за "самооборону-правий сектор". Але усі разом мусимо щоденно укріпляти своє військо і свою домівку. Бо по той бік прозорого східного кордону стоїть армада орків-нацистів. Про цю орду зі сходу навіть попереджав колись один тиран-людожер із заходу. З останнього інтерв'ю Гітлера швейцарському журналісту Курту Шпейгелю: "Націонал-соціалізму належить майбутнє, я не побоюся сказати, що це буде XXI століття. Я не здивуюся, якщо в XXI столітті націонал-соціалізм переможе в Росії".
Більше читайте тут: http://tsn.ua/analitika/viyna-chi-kanikuli-341419.html