Війна Росії проти України

Планктоша, маю для тебе погані новини.
Там Безумна готує новий закон про мобілізацію. Ти підпадаєш

 

Вже писав, кинь такого оленя в медицину, відправляв би сліпих, кривих і горбатих.

Я не ховаюсь від такого, але, якщо заборонено водити великогабаритний транспорт, можна водити військову техніку, користуватись вогнепальною зброєю?

 

То не до мене . То до Безумної. А вона без дозволу ОП навіть не дихає.
Ніхто не пропонує тобі техніку.
Штурмовиком підеш.

 

Писав про випадок, стикався з чоловіком, має військовий досвід, але тепер має психічні приступи, що з повісток і можна такому довірити вогнепальну зброю?
Йти на штурм з вилами і палками?

 

Хотів би описати проблематику сьогодення на війні, як я її бачу зі свого досвіду, а його трошки є.

В чому я бачу задачі і необхідність роботи Держави для зміни ситуації, аби зменшити втрати та покращити ситуацію, яка, нажаль, погіршується.

З мого досвіду, та зі слів багатьох побратимів з інших підроздилів, можна сміливо описати такий ряд проблем:

1. Контрбатарейна боротьба. Є критична нестача боєприпасів. Вибачте, але однієї міни на заборону дії недостатньо.Також необхідні засоби розвідки, контрбатарейні РЛС (радари). Відповідно для підвищення ефективності вогневого ураження та зменшення витрати пострілів, потрібні засоби корегування, сталі до РЕБ. Концепція ураження по площах, в умовах дефіциту боєприпасів, не працює. Аби бути ефективними в умовах нестачі пострілів, ми маємо бути точними. А це, окрім навченості розрахунків, потребує корегування усіма можливими засобами на землі та в небі, що відбувається незавжди.

2. В нових умовах сучасної війни, надзвичайно важливу роль почали відігравати тактичні ударні дрони. Нам потрібні мільйони дронів. Не тисячі, мільйони. Росіяни використовують один ударний FPV дрон проти одного бійця, навіть не проти танку. Один знайомий комбат забезпечив собі 700 метрів сірої зони шляхом скидів "весільними дронами" - мавіками. Умова одному оператору бпла була поставлена - 30 скидів на день. Скидають не тільки по виявленому ворогу, але і в кожну нору та кущ, де може бути ворог - це в умовах позиційної війни.

Проблема дронів не тільки в їх нестачі, але і в нестачі пілотів, які вміють літати та готові це робити в бойових умовах.

Зараз є непогані школи БПЛА волонтерські, найкраща військова, а тобто державна, в місті N, але таких програм має бути більше і всі вони мають працювати в координації та обмінюватись досвідом, а цей досвід мають узагальнювати відповідні посадові особи в ГШ та надавати протоколи у війська і робити зміни в статути та накази.

3. РЕБ - радіоелектронна боротьба. У нас великі втрати від російських безпілотників. І я зараз не кажу про Шахеди. Нас вражають FPV, як я вже казав, росіяни не цураються застосовувати 1 FPV проти 1 бійця. Ми ж шукаємо техніку ворога, аби застосувати FPV. Наразі, окрему позицію з нашого боку можуть утримувати 4-2 людини. Це виправдано для уникнення скупчення. Але при виявленні такої позиції ворогом, вона з 99% вірогідністю буде втрачена, а на її відновлення може піти ще з десяток життів бійців. І такі позиції вражаються не тільки артою противника, але і FPV. Досі немає ґрунтовних засобів проти ударних дронів Ланцет та розвідувальних Орланів. Ми маємо вибудовувати ешелоновану оборону та захист повітряного простору від дронів не на рівні бригад, а на рівні батальйонів та рот. Засоби РТР для виявлення БПЛА мають бути в ротах, взводах, відділеннях. А це означає повну зміну концепції застосування таких засобів. Деякі підрозділи вже купують мисливські рушниці 12-16 калібру, аби спеціальними набоями збивати дрони зі скидами та FPV, бо інших засобів немає або не достатньо. При цьому технічні рішення є, але вони не мультипліковані державою та не поступають масово у війська.

4. Укріплення. Росіяни на окупованих територіях вже будують 4 лінію оборони. Кілометри обшитих деревом та залитих бетоном бліндажів, траншей, місць розміщення особового складу, окп, зкп, тпу тощо. Це є хамасівське "метро" в Газі. Для цього застосовують цивільні будівельні компанії з РФ. У нас немає не тільки четвертої лінії, а навіть другої. Зрозуміло з першою, боєць копає день і ніч сам, під обстрілом, при цьому деякі позиції та окопи завалені мертвими тілами, тому доводиться відходити в сторону, бо прибрати їх немає можливості. Другу лінію не всюди можливо побудувати, як російське "метро", через вогневе ураження противника. Третьої та четвертої лінії української оборони, залитих бетоном та зашитих деревом, обладнаних, захищених - не існує. Нам варто будувати класичні ДОТи і ДЗОТи.

5. Наступне питання з розміщенням особового складу. Особовий склад бригади у декілька тисяч осіб, з штабом, окп, тпу, складами, розміщується в смузі бригади, розосереджується по селах, селищам, містам. Таких бригад на напрямку може бути багато. Це тисячі людей. Проблеми навіть не з житлом, а з захищеними приміщеннями для роботи та розгортання служб, складів РАО тощо.

Ви не знайдете в жодному фронтовому місті вільне підвальне та напівпідвальне приміщення, бо вони кимось зайняті. Щобільше, через дефіцит приміщень, деякі бригади, навіть виходячи на відновлення, чи переміщаючись на інший напрямок, залишають бійців, аби тримати зайняту площу на випадок повернення. Деякі бійці охороняють такі приміщення місяцями поза бригади, не пускаючи навіть органи місцевої влади. Врезультаті нові бригади, не мають можливості для оперативного налагодження роботи служб, навіть при наявності усіх контактів в ОВА (обласні військові адміністрації), МВА, СВА, СчВА та інших органах. Про розселення я вже мовчу, бо орендні плати в прифронтових зонах можуть бути більшими за столичні чи курортні, навіть без наявності води, світла та опалення.

З мого спілкування з деякими представниками місцевої влади стало зрозуміло, що на центральному рівні не було виділено жодної копійки та не дано жодної команди для організації побудови підземних фортифікованих приміщень для розміщення штабів ОТУ, Бригад тощо. За два роки таких бункерів, можна було б побудувати чимало і це б зняло навантаження з приміщень цивільної та критичної інфраструктури.

Висновок: На жаль, якщо ми не поміняємо підходи в організації та забезпечені засобів вирішення описаних проблемних, то зазнаємо більших втрат, економічних, людських, зі зрозумілими наслідками.
Мирослав Гай

 

То ти все таки маєш справку з Кульпарківської!?

 

І на Кульпарківській не тільки "Наполеони" і "Цезарі", є пацієнти з головними болями, головокружіннями, є кардіологічний центр.

 

Російський народ характеризують, як аморфний та безхребетний. Експерти, всякі Арестовичі, прогнозували бунти при перевищенні 20000 втрат, тепер, якщо вірити статистиці, втрат на 3000000 більше, якщо і є якісь мітинги, то не проти війни, а що, от мій син бере участь у бойових діях, не пройшов належної підготовки та не видали потужну зброю. Як бачимо, і далі сталінсько=жуковські методички.

 

Початок роботи депутатської групи з проблем терміну служби, демобілізації та правил військового обліку лише наприкинці 2023 року - це яскрава ілюстрація рівня нашого стратегічного планування, вірніше його фактичної відсутності.

Тобто ці питання не прийшли в голови "нових ліц" ще минулого року, коли путін оголосив свою мобілізацію, усвідомівши провал бліцкрігу та розпочавши підготовку до війни на виснаження?

Вони реально весело очікували "входа в Крим", поки росія розробляла мобілізаційні плани, нарощувала виробництво ракет та будувала лінії оборони, і не думали хоча б на рік наперед?

Їх нічому не навчив провал підготовки до нападу - тепер вони провалюють підготовку до затяжної війни, не роблячи жодних висновків зі своїх попередніх "проєбалі".

Зато почитайте заголовки позітівних "ЗМІ" за крайній рік, подивіться ефіри "єдиного" та заяви колективного Подоляка про сплошний "порог прориву", цим фуфлом була підмінена робота з підготовки суспільства та держави до затяжної війни.

Що далі?

Члени "депутатської групи" з розробки непопулярних рішень будуть всіма силами уникати реальних оцінок та відповідальності, яким їх забули навчити в Трускавці.

Зато більшість зусиль буде направлено на визначення і призначення стрілочників, це у них з часів "во всьом віноват Порошенко" виходить найкраще, тут робота вже триває по всій моно-вертикалі.
................
А незабаром вже друга річниця повномаштабної війни, реальність однаково безжалісна як до споживачів ілюзій, так і до творців.
Валерій Прозапас

 

США постачатимуть потрібні запчастини для українських F-16

Ще сімнадцять фото
The U.S. will supply the spare parts Ukraine's F-16s will need (msn.com)

F-16 upkeep isn’t easy or cheap©Provided by The Daily Digest
The F-16 requires roughly 16 hours of maintenance per flight according to Col. Cancian, and the cost of such extensive upkeep on the jet could run as $27,000, and that’s before he factored in the issues related to the spare parts required.

Обслуговування F-16 непросте і недешеве©Надано The Daily Digest
За словами полковника Канчіана, F-16 потребує приблизно 16 годин технічного обслуговування на один політ, і вартість такого масштабного технічного обслуговування літака може досягати 27 000 доларів США, і це ще до того, як він врахував проблеми, пов’язані з необхідними запасними частинами.

Порошенко би просто відмовився від таких літаків, як свого часу відмовився (за дружньою порадою Путіна) від канадських винищувачів.

Для перемоги над Росією важливіші буржуйки, а не сучасні винищувачі. Буржуйки обслуговувати значно скоріше і значно дешевше. Вигріб попіл за хвилину - і готово.

 

Занепокоєння щодо відсутності стратегічного планування у критичний час - це гостра проблема. Важливість передбачливості та адекватної реакції на виклики війни не може бути недооцінена.

 

Я також маю подібну думку:
На тіло, занурене в рідину, діє виштовхувальна сила, яка дорівнює вазі рідини, витісненої цим тілом. (Це - не моє, як і Ваше).
Можете заперечити?
Навіщо перепощувати загальновідомі істини?
Конкретно: У кого занепокоєння?
У кого має місце наявність відстуності стратегічного мислення?
Чи є війна, яка точиться зараз, критичним часом?
У кого має місце наявність відсутності передбачливості та адекватної реакції?
Що краще - недоперепити чи перенедопити?

 

У кого це в наявності?
До гадалки не ходи - у автора цього допису і його любимого віслюка Янелоха оманського

 

Мені не віриться, що чудо продовжується -- розбаненого гамномана вже другий день нема на форумі.

 

Треба давати посилання.

https://glavcom.ua/columns/gay/situatsija-u-vijsku-pohljad-zseredini-969853.html

На початку війни в нацистської моцкальні спостерігалась нестача дронів, а тепер, виявляється, їх у них є більше ніж в нас.

Про важливість дронів я також тут писав на форумі. І про необхідність будівництва нашої ешелонованої оборони.

 

Юрій Сиротюк:

Чому володіючи високотехнологічними інструментами і мотивованими людьми з вищим ніж у ворога IQ, ми застрягли в мʼясорубках за посадки?

В окопі серед гулу дронів-камікадзе, роботи ворожої арти і авіації, серед безупинних спроб ворога атакувати - це питання не вилазить з думок.

Чому Старлінк, «кропива», дрони і 3d технології не рятують.

Практично кожен розрахунок, що себе поважає має на позиції старлінк.

Дрони розвідники дозволяють орієнтуватися в просторі, а дрони-камікадзе чи матеріали для скидів на весільних Мавіках, виготовлені за 3d технологією, ціною від декількасот до декілька тисяч доларів мінусують техніку ціною в сотні тисяч, а то й мільйони доларів.

Наш американський гранатомет з минулого тисячоліття все-одно на порядок краще російського АГС-17.

Бʼє далі, має потужніший заряд і камулятивну частину. І не біда, що союзники зняли оптичні та тепловізійні приціли, інтелект українських воїнів та волонтерів включив нашу смекалку і, - кутомір, компас та волонтерська програма «Кропива» зробили його дуже точною, практично артилерійською зброєю.

Поява ворожих дронів-камікадзе стимульнула до розробки окопних ребів.

Система ситуаційної обізнаності, виявлення ворога, спрямування команд і швидкого відпрацювання працює, щоправда з врахуванням людського фактора.

Тобто здатності тих, хто керує боєм і віддає команди робити це адекватно і грамотно, і здатності швидко і якісно відпрацювати тих, хто команди отримує і виконує. Очевидно хороша високотехнологічна техніка і способи управління боєм вимагають хороших спеціалістів.

Майбутнє з врахуванням людського фактору крокує полями війни.

Але методи і технології майбутнього буквально застрягли в посадках.

Війна майбутнього обернулася в безсенсову і безжалісну війну за залишки невідомих посадок на неважливих ділянках.

Квадратні метри в обман на людські життя.

Досить часто непотрібне чи точно стратегічно не найважливіше дуже легко обмінюється на безцінне - життя найкращих людей країни.

Хтось називає це позиційним тупиком, стратегічною рівновагою.

Але мені здається це не війна зайшла в глухий кут, це швидше проблема кризи світоглядів носіїв воєнного мистецтва.

Кажуть усі генерали ведуть війни минулого.

Тому так багато алюзій на першу світову війну, а способи пошукати відповіді у совєтських генералів мʼясників і їх нащадка Гєрксімова формують відповідну тактику.

Відтак навіть найсучасніша зброя при використанні тактики неандертальців стає палицею і пращею, а мистецтво бою виливається в криваву мʼясорубку.

Апріорна цінність квадратного метра колишньої посадки перед цінністю людського життя теж має відповідні наслідки.

Так само як те, що шукають, вимагають і використовують у солдатах.

iQ солдата на війні має значити не менше його фізичних даних. Тим паче, що IQ українців на порядок вище, ніж у ворога.

Ворог як колись орда бере кількістю, концентрацією сили на окремих ділянках, залякуванням своєю безжальністю і готовністю перти до кінця.

Тисячоліттями ми протистояли йому використовуючи тактику динамічної, розумної війни.

Життя солдата завжди цінувалося найбільше. Навіть в «армії смертників» УПА.

Бо можна здобути хоч мільйон посадок, але втративши армію означатиме втратити все.

І навпаки зберегти армію, виснажити ворога маневром, а якщо не вдається маневром розумною активною обороною, заманити ворога у пастку і стрімкою контратакою знищити - це розумніші методи війни.

Це тисячолітня тактика наших предків.

Щоправда розумною обороною важко назвати абсолютну непідготовленість позицій, відсутність захищених і безпечних доїздів, рокад, облаштованих заздалегідь ліній оборони.

Можна скільки завгодно висміювати ворога, але це в нього, а не в нас «лінії Суровікіна», мережа окопів і ліній оборони, бетонування і підготовлені бліндажі.

Звісно якщо наша тактика передбачає швидкий рух вперед, кожну посадку бетоном не заллєш.

Але там де фронт набрав позиційних форм, інженерно-саперна робота має вестися 24 години на добу. На жаль, цього не видно навіть у прифронтових містах, в напрямку яких ворога спрямовує удари. Тому маємо «фортеці», але не маємо належних фортифікацій

Але ми бачимо вболівання і переживання за костюм РХБЗ , аптечку, на порядок вище, ніж самопочуття чи навіть життя солдата.

Совєтськими методами, навіть оновленими, що є завжди лиш апгрейдом тактики орди, орду не перемогти.

Журнал «обліку і збереження солдат, їхньої мотивації, психічного і фізичного здоровʼя»- це має бути ключовий показник для визначення якості офіцера, а не грамотно і каліграфічно розписані журнали обліку журналів.

Чи на війні людина перестала бути вищою цінністю? Думаю ні.

Навпаки, чоловік який пішов на війну і точно знав, що не тут шукають «щастя, здоровʼя і многая літа», бо війна це щоденне побачення зі смертю, має бути врази цінніший.

Такий підхід, відновлення довіри і взаємоповаги між «окопними» і «штабними», жодним чином не зменшить боєздатність. Навпаки.

Солдат який знає що за нього піклуються, його життя останнє чим ризикуватимуть, буде проявляти більше впевненості, мужності, даватиме кращий результат в бою.

Тому треба перестати читати опуси болотних мʼясників, краще згадати князівські та гетьманські традиції, статути армії УНР і бойові правильники УПА.

В високотехнологічній цифровій війні переможе той, хто швидше розвивається, хто більше мотивований, і звісно той, хто правильно визначить головний фронт і напрямок.

В нинішній російсько-українській війні херсонський лівобережний плацдарм, приазовські і причорноморські степи, Донбас, знищення колосальної переваги ворога на воді і в повітрі важливо, але світоглядний фронт, фронт що проходить в мізках кожного найважливіший.

Якщо в війні у полі ми звелися до криваво-болотного борсання в посадках, то на фронт світоглядний ми схоже взагалі не прийшли…

І поки противник скидає світоглядові ФАБи, запускає інформаційні шахеди і детонує інформаційні бомби, ми лиш кволо переважно волонтерськими потугами відповідаємо на кібер та інформаційних ділянках величезного світоглядового фронту.

Тому так тяжко і на полі бою і в тилу.

Вже не кажу не те що про нульову, а відʼємну роботу служби МПЗ.

І поки на фронті ми рухаємо технічний прогрес, самомотивуємося і дискутуємо про стратегії; бійня за невідому посадку в нікому непотрібній низині триває.

І повірте витрачається стільки «заліза» і вилітає коштів, що вже не одну армію можна було б спорядити і війну виграти…

А тим часом Путін схоже пішов ва-банк.

Кавалерійська атаку на Авдіївку, спроба перехоплення ініціативи на фронті шляхом неймовірних втрат ключовою метою має психічну атаку на мізки українців і наших союзників. Сигнал що Путін не зупиниться і будь-якою ціною не зважаючи на втрати досягне хоч якогось результату.

Ось тут і час злочинцю, який знаходиться в стані гроги і зібрав останні сили на удар завдати удар у розріз.

Добити залишок російської армії в Україні. На десятиліття підірвати їхній потенціал. А ще головніше добити імперію.

Можливо втримати зараз - це і буде передвісником перемоги. Але тре втримати.

На нашому відтинку фронту ворог теж пре.

Але ми його бʼємо. Важко. Але ворог захлинається в своїй крові. Він не метри проходить- він сотні втрачає…

Тому треба витримки, волі, впертості.

Але й треба швидких змін в війську. У нас є Віра, є Воля, не бракує мужності потрібно як на мене грамотно це скомпонувати і результат буде.

Як і не забувати про головну цінність держави і нації

Вояка-захисника.

 

Потужно! Та нi...
Надпотужно!!!

 

Попандопуло, що з нього візьмеш.
У нього в голові - цар віслюк. А то є діагноз.
Невиліковний

 

Цей допис не сподобається нікому. Бо тут тільки правда.

Пишу його щоб деякі любителі шашликів роздуплилися нарешті

1. Ми не перемогли. І навряд переможемо.

2. Армія москалів більша, сильніша. Вона переважає нас у кадрах, технологіях, боєприпасах
Вірити марафону - бути дебілом. Народ повірив у чмонь і алкашів. Якби армія рф були зовсім кончені то 26 лютого вони б не каталися по Києву і ми б давно перемогли. Але ні.

3. Ракети в них не закінчуються. В нас буде зима без тепла і світла. Тисячі жертв.

4. Бруківка і ремонт доріг відбуваються не через близьку перемогу, а через гнид, які відмивають гроші, і через народ, який сидить з язиком в сраці.

4. Мовне питання. Какая разніца.
То чому москалі на окуповану територію одразу завозять свої книги? І все перефарбовують в трікалор. Винищують все українське.

- Наші мальчікі на фронте говорят по рускі і защіщают. Так. Це правда. Їм треба чітко віддавати накази і нема часу думати.
- то пензлюй на фронт і говори як хочеш. А тут вчи мову.
Як наші вивчили польську чи німецьку.

5. Узька музика. Вона всюди. Падло, пів Одеси, Миколаєва, Дніпра, Запоріжжя слухають рускє гавно. Кончені.
Це треба суворо заборонити.

6.Хлопці повернуться і наведуть порядок. А ви тут нахіба? Воякам треба навести порядок і тут і там?
Ні, не наведуть. Деякі і не повернуться. Ті хто повернуться, - сидітимуть тихо, бо їм не до того буде.

7.Про фронт. Нема економічного, співочого, ескортного фронтів. Фронт один - поле бою з москалями. Якщо ти говориш що ти на економічному фронті - ти сцикун, який не виходить з зони комфорту. Признайся хоча б собі - служити страшно, буду максимально працювати щоб максимально донатити. Оце вірно і чесно. Без всяких фронтів. Заробляти треба. Але називати це фронтом - дно.

8. Ниття про тих хто тусується в клубах чи виїхав з України. Ви реально вважаєте що своїм ниттям в фейсбуці пробудите в них совість? Всі повернуться і почнуть відбудовувати Україну?)))))) Ага.
Забудьте і не нийте. Витрачайте енергію корисно.

9. Смерть військового це такаж смерть як і смерть цивільного.
Дивно бачити коли оплакують місяць смерть 4х цивільних і забувають про смерть 20 військових наступного дня

10. Пиво байрактар, горілка джевелін, слойка маріупольська. Тре коментувати???

11. Донати. Їх зараз нема. Всі купують нові тачки. Ринок квартир в києві уххж.

Дебіли, ви це все втратите за 5 років. Коли москалі прийдуть знову і заберуть Київ.

12. Скоро вибори. Не налажайте ще раз.

Включайтеся і роздупляйтеся. Якщо ви і далі будете відпочивати від війни в тайландах, бухати в барах і підтримувати зсу лише своєю сраною вірою - через 5 років буде узькій триколор над Києвом.

Слава Зброяним Силам
Низька подяка тим, хто херячить на перемогу

Вічна пам'ять тим, хто не повернувся.


https://m.facebook.com/story.php?st...o7i48Bg9hi9tZnhYTRQNviYqkl&id=100003795318091

 

Хомчине, а чому "не в нас"? Авдіївку і Мар'їнку рашисти вже десять років не можуть взяти. Значить, є всі споруди, потрібні для захисту.
Ви пам"ятаєте, як торік Хуйло збиралося вийти до 9 Травня на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей? Ну, і?

Краще розкажіть, чому Порошенко дрони-камікадзе не купує.