Daniel Tchikin Наверное, вы тоже заметили. Но у свидетелей великой Зрады в постах и комментариях практически исчезла тема войны и украинской армии. У отдельных городских сумасшедших ещё проскальзывает по краю стандартная жвачка про “голих-босих сонечок”, а вот “системных” зрадофилов, обросших тысячными фан-базами, заматеревших и ставших “экспертами” – как бабка отшептала. С некоторых пор войны для них всё равно, что нет. Об этом аспекте украинской жизни данные граждане упоминают с глумливым раздражением. Не война, а “гнусная провокация в Керченском проливе, призванная спасти умирающий рейтинг”. Не волонтёры, а “мерзкие проплаченные лизуны липецких рошенок”. Не постоянные обстрелы и ротации оккупантов, а “не раскачиваайте будку, атопутиннападёт”. Не гибель украинских солдат, не миллион беженцев, не разрушенные города и процветающий регион, отброшенный в средневековье – а “договорняк барыг”. Знаете, есть вещи, на которых всё держится. Некий духовно-моральный каркас, без которого цельная картина мира расползается в аморфную субстанцию с очень неприятным запахом. Можно не уважать Порошенко, презирать Гройсмана, смеяться над Омеляном и считать безумной Ульяну Супрун – мы живём в свободной стране, и день, когда украинец лишится права крыть по матери своего ближнего, станет началом конца нашего государства. Но плевать в лицо нашим защитникам, гадить на память павших бойцов, глумиться над жертвой и подвигом украинского народа и превращать Войну за Независимость Украины в фарс – это не поступок украинца. Это поступок врага. Такого ждёшь от Соловьёва, от Жириновского, от какого-нибудь Басурина – но уж точно не от граждан Украины, имеющих наглость называть себя патриотами. Для нормального украинца, вне зависимости от его политических предпочтений, война с РФ – важнейшее событие, от исхода которого зависит будущее нашей страны на ближайшие лет сто. Для врага – всего лишь очередной повод поглумиться над своим государством (“Термос, Нарик, Иловайск, Роттердам, Мальдивы…”), о котором не стоит вспоминать иначе, нежели в контексте того, “какой у нас хреновый режим”. И потому я считаю и буду считать врагами – не хуже Гиркина или Мильчакова – всех, кто попытается мне доказать, что, дескать, война – не главное. Тот, для кого важнее – права евробляхеров, тарифы на отопление, турпоездки первых лиц и поимённый состав присутствовавших на церемонии подписания Томоса – негодяй, которому на нашу страну чихать с высокой колокольни. Не потому негодяй, что кого-то там критикует – а потому, что пытается замаскировать за грудами малозначимой фигни самую большую беду и самый серьёзный вызов нашего народа в 21-м столетии. А уж как так вышло, что из тех, кто топит за нашу Армию и требует победы над врагом, 95% – государственники и, не побоюсь этого слова, порохоботы – сами думайте. Не иначе, мистическое совпадение.
)) Не співпадіння, а звичайна брехня. Лизоблюдство. На оцьому всьому гівні перемоги не буде. Бо кацапи у тому значно сильніші. Й треба посилання наводити, якщо вже копіпастиш. А краще було б своїми словами натомість
Панове порохотяги, зберіться десь із таким політОЛУХАМИ як Цибулько і Тарасю Чорновіл і лічіть один одного такими "досягеннями". Раз волонтери - їх діяльність - досягення народу, влада тут ні до чого, від влади вимагається тільки підтримка і не перешкоджання. За невдалі військові операції та смерті своїх військових якийсь продажний військовий покараний. У складний військовий час міністром оборони призначили Галетея, є у нього причетність до ілловайсього котла, був хоч допитаний... живе як сир у маслі, за слжбову недбалість тільки показовий суд над генералом Назаровим, скільки притензій до Муженка ( Віті Катафалка ) безрезультатно. Ви вірите, не навязуйте іншим своїх хворих фантазій, про відрубування рук у кравших у армії.
Додав би, що ця війна триватиме тепер дуже довго. Тому волати весь час про переправу та коней не вийде.
Якщо правильно зрозумів логіку, то недоречно тепер змінювати головнокомандуючого? Це потрібно враховувати, сумніваюся у можливостях головнокомандуючого Вакарчука чи Зеленського. Але якщо теперішній головнокомандуючий не ідеально справився, неможливо говорити як теоретично у післявоєнній Німечиині, що краще не міняти Гітлера.
А варто не сумніватись ,а розібратись по суті. Повноваження Президента, як ВГК, - Стаття 4. Відсіч збройній агресії проти України У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. (Закон України про оборону України) Стаття 7. Президент України - Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Керівництво Збройними Силами України в межах, передбачених Конституцією України, здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України. В особливий період керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України. (Закон України про Збройні сили України) Стаття 106. Президент України: 17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави; 18) очолює Раду національної безпеки і оборони України; 19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань; 20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України; (Конституція України) Всім іншим займається Генеральний Штаб, і слава Богу, що ГШ у нас командує військовий.
Він сумнівається у тому, що оті чуваки адекватно скористаються цими можливостями у разі потреби. Я он так же само сумнівався у янучарі, і він повністю виправдав мої сумніви.
Ще призедент на міжнародних переговорах, складно уявити за одним столом із Меркель і Трампом Зеленського. Дипломатія ефективна, якщо за спиною сильна армія.