Кріпостних не було... були феодали і васали і селяни. Але селянин в Європі це не кріпосний. кріпосний це абсолютний безправний раб, з яким могли робити що хотіли. Селянин - був залежний але не раб. Селянин працював на землі і платив податок - барщину і інше. Кріпосних типу як в Росії не було ніде. В Англії уже були робітники на мануфактурах а в Росіі ще були кріпосні раби. . В Україні до окупації рускими царями теж не було кріпосних- рабів
Из 16 тысяч найдено чуть больше трех сотен "дезертиров". За все время проведения антитеррористической операции на Востоке Украины было возбуждено 16 тысяч дел о дезертирстве. Об этом в интервью ZN.UA заявил главный военный прокурор Анатолий Матиос. По его словам, "из этих 16 тысяч дезертиров милиция нашла 344 лица". Больше читайте здесь: Новости АТО - За время проведения АТО возбуждено 16 тысяч дел по дезертирству - zn.ua
Виглядає що Сирією Раша добре зіпсувала свої відносини із Францією. Ще щось потрібно придумати для Німеччини...
Президент нагородив легендарних бойових командирів АТО Президент України нагородив військових, які відзначилися під час бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції. Церемонія нагородження відбулася під час зустрічі Президента з командирами Збройних Сил України середньої військової ланки управління (бригад, полків, батальйонів) в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського. Високими державними нагородами було нагороджено 15 командирів ЗСУ, серед яких командир 56-ї окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Південь» Сухопутних військ ЗСУ полковник Андрій Мельник, командир 91-го окремого полку оперативного забезпечення оперативного командування «Схід» полковник Олександр Яковець, командир 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ ЗСУ полковник Євген Мойсюк, командир 95-ї окремої аеромобільної бригади полковник Олег Гуть. «Під час війні за незалежність сформувався потужний корпус командирів середньої ланки Збройних Сил, якому сьогодні довіряє український солдат, якому вірить українське суспільство, в якому впевнене керівництво держави і якого боїться ворог», – наголосив Президент, вітаючи нагороджених. «Моя політична воля як Верховного Головнокомандувача – командири середньої ланки, після того, як виконають бойові завдання на фронті, повинні «десантуватися» на керівні посади в Міністерство оборони та Генеральний штаб у якості окопних, а не паркетних генералів», – заявив Президент. Він наголосив, що більшість присутніх будуть підвищені у званнях, очолять та реформують органи військового управління, «завершать будівництво нової армії – армії, яка відповідатиме стандартам НАТО та володітиме колосальним бойовим досвідом, здобутим у боротьбі з російським агресором». В своєму виступі командир 56-ї окремої механізованої бригади полковник Андрій Мельник зазначив: «За ці довгі 18 місяців ми усі зрозуміли, що ніщо так важко не дається, як свобода». Командир 91-го окремого полку оперативного забезпечення Олександр Яковець додав, що «за цей час Збройні Сили України зробили не крок, а прорив у формуванні Українського війська майбутнього». Дякуючи за нагороду, командир подякував усім своїм бойовим побратимам за «нелегку кропітку ратну працю, яка б без них була неможлива». Президент також вшанував пам'ять загиблих випускників університету та поклав квіти до меморіальної стели «Захиснику вітчизни», яку до Дня Захисника Вітчизни відкрили на території цього навчального закладу. Довідка Полковник Олександр Яковець – командир 91 окремого полку оперативного забезпечення оперативного командування «Схід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Виконував чисельні бойові завдання щодо влаштування мінно-вибухових загороджень першого рубежу оборони, завдання з розмінування місцевості та фортифікаційного обладнання другого рубежу оборони в Донецькій області. Особисто керував створенням керованих вузлів загороджень, виконання завдань проводилось під постійних обстрілом противника. За час виконання завдань втрат серед особового складу інженерного підрозділу не було. Полковник Андрій Мельник – командир 56-ї окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України. У 2004-2005 роках брав участь у складі 7 окремої механізованої бригади на посаді начальника штабу–першого заступника командира бригади миротворчого контингенту місії ООН . З квітня 2014 року по квітень 2015 року – начальник штабу патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» ГУ МВС в секторі «А». З травня 2015 року, у якості командира 56 окремої мотопіхотної бригади в секторі «М», організовує стійку оборону по лінії розмежування із противником у взаємодії із підрозділами Національної гвардії та ДПС України. Полковник Олег Гуть – командир 95-ї окремої аеромобільної бригади. З липня 2003 року по лютий 2004 року проходив службу на посаді командира роти 5-ї окремої механізованої бригади в республіці Ірак на ірано-іракському кордоні. Підрозділ, який він очолював, затримав близько 5 тисяч осіб, які нелегально перетинали кордон зі сторони Ірану. У травні 2014 року під час виконання бойового завдання на мосту через річку Сухий Торець на південній околиці м. Слов’янська Донецької області під час блокування колони та ведення перемов сепаратисти вимагали здати зброю та розвернути техніку в іншому напрямку, після чого розпочали обстріл колони. Завдяки вмілому керівництву офіцера було розблоковано колону бойової техніки та продовжено рух. В період з 23 по 29 травня штурмова група під керівництвом Олега Григоровича виконувала бойове завдання з метою недопущення захоплення аеропорту у місті Донецьк. Завдяки професійним якостям та героїзму полковника Гутя підрозділами бригади вдалось в найкоротший строк та без втрат особового складу захопити та в подальшому утримувати гору Карачун поблизу міста Слов’янськ. Полковник Євген Мойсюк – командир 81-ї окремої аеромобільної бригади високомобільних десантних військ Збройних Сил України. У 2004-2005 роках проходив службу у складі Українського миротворчого контингенту багатонаціональних сил у республіці Ірак, з жовтня 2008 року по квітень 2009 року – у складі українського миротворчого контингенту у Косово. З грудня 2014 року безпосередньо керував обороною Донецького аеропорту, а після повного знищення противником приміщень ДАПу – виведенням особового складу.
У зоні АТО, на Донеччині, військовослужбовці 308-ого інженерно-технічного батальйону відсвяткували першу річницю з дня створення військової частини. Губернатор Донецької області Павло Жебрівський особисто завітав до військових інженерів, щоб поздоровити їх зі святом. Також до привітань доєдналися офіцери штабу Антитерористичної операції та безпосереднє військове керівництво частини, бойові побратими з інших військових частин, волонтери й інші почесні гості. Зі словами вдячності за бойову роботу до підлеглих звернувся командир батальйону підполковник Леонід Матвеєв. Він наголосив, що військовослужбовці інженерних підрозділів завжди були надійною опорою для солдат на передовій та підкреслив, що особовий склад ввіреної йому військової частини і надалі буде вірним присязі та українському народові, а також прикладом виконання військового обов’язку з оборони української землі. За сумлінне виконання службових обов’язків і досягнення високих результатів у військовій службі багатьох військовослужбовців було нагороджено почесними грамотами, подяками та цінними подарунками. Також військові від щирого серця дякували волонтерам, які постійно допомагають та з перших днів всебічно підтримують бійців неоголошеної війни. Військовики продемонстрували присутнім можливості батальйону з інженерного обладнання позицій. Завершились урочистості святковим концертом творчого колективу земляків з Вінницької області. Формування 308-го інженерно-технічного батальйону відбувалося у жовтні 2014 року безпосередньо у зоні проведення Антитерористичної операції. За рік існування особовий склад батальйону виконав низку важливих бойових завдань. Зокрема, займався фортифікаційним обладнанням смуг оборони, в тому числі, на «нульовому рубежі». Військові інженери облаштовували пропускні пункти для підрозділів Збройних Сил, Внутрішніх військ та прикордонників, ремонтували дороги і мости, розміновували місцевість. Також у «бойовому арсеналі» батальйону операція з недопущення висадки ворожого десанту поблизу Донецького аеропорту та забезпечення виводу військ з Дебальцівського котла.
А це, часом,не ті самі: View: https://www.facebook.com/ludmila.bandurchak/posts/998477916870505 Я маю на увазі не того ж горе-виробника?
Може де поставили пару штук. Але краще її не використовувати, бо як її побачать, то обовязково уфігачать по ній чимось важким. А з кущів стріляти то хрін хто засіче.
кроме осколков ... а эту хрень с подствольника хрен прошьешь, разве что прямым попаданием, да и автоматы с дистанции тоже - сомнительно, птуром стрелять по колпачку в котором сидит один стрелок - расточительно, с РПГ и т.д. поди попади в эту халабуду ... минометный обстрел - та ж хня, только прямое попадание ... отсюда х.з. может и пригодится (хотя смотрится убого) шпингалет вообще досталяет ...
В нас переважно ПТУРами і перестрілювались під час "перемир'я". Хто їх шкодував? Я бачив відео військові розказували шо барахло просрочене, чотири штуки могли бути неробочі, тільки п'ята летіла. Аби був якийсь орієнтир по чому гамселити.
В Европе у серва была своя земля.И продать его без земли, как продавали в Расеянии, феодал не мог. В Расеянии было банальное рабство, причем, для всех, и для дворян тоже. "Государевы холопья"- это только в Московии было.В Европе дворянин мог сменить сюзерена (при наличии определенных ограничений).
Бійниця якщо відкрита, то якшо людина вередині, треба висунути руку по лікоть, намацати тоті дверцята і тоді закрити. Ладно, не варто флуд розводити про такі високі технології.
Обладнання позицій - це комплекс заходів. Вогневі точки - один із елементів. Їх можна з легкістю замінити на вогневі точки з дерева чи бетону.
