Так виглядає, що все йде згідно кимось розробленого плану. Слухав кілька разів інформаційне ВВС-5. Всі коментатори коментують зустріч в Парижі як перемогу Путіна. Бо все йде... згідно його плану. Новий донбас привяже Україну до Росії на віки-вічні. А, властиво, чого було чекати? Пригадуєте, все починалось чудово. Приїхав Керрі, взяв в літак міністра Дещицю і повіз на переговори з дядьком Конем, що говорить, тобто з Лавровим. Отже, сильна команда - США, ЄС і Україна проти Пуйла. Де все поділось??? Згідний, може Меркель і зацікавлена в вирішені конфлікту, але більше в умиротворенні Путіна і відродженні бізнесу з ним. Але яким боком тут Франція, яка ніколи не була зацікавлена в українських справах? Де США? Де ЄС, а особливо найбільші союзники Польща і Литва? Зрештою, чому патріот Дещиця був замінений росіянином без дипломатичної освіти Клімкіним??? Так виглядає, що всі змирились, що Україна остаточно і безповоротно лишається частиною рускаґа міра. Це було символічно видно і в Нью Йорку і в Парижі і навіть в цьому, що Україна не була запрошена до початку створення співдружності Південно-Східної Європи, чого добивається Анджей Дуда. Так що чекайте себе в відродженому СССР!
Можливо, але мова щоденного спілкування - російська. Бо україномовна людина в Києві - це як колись був накоротший анекдот, жид-колгоспник. Колись приходилось багато разів перебувати в Києві. Українську швидше зустрінете на вулицях Москви ніж Києва.
Пионтковский всегда был объективным человеком, но эта правда меня сегодня вовсе не радует... View: https://www.youtube.com/watch?v=9xscS_K1yy8
помітив. Є план, а є життя. Всяке може бути. Тому я написав. Ну Росія піде з України з гаслом: учєнія закончілісь, ми всьєм показалі. Росія мусить піти і справа тут не в слові Путіна. Ми знаємо що таке слово Путіна. Росія піде, бо не криза в середині країни загостриться через тиск західних партнерів, нафта впаде, газ почнуть брати менше, економічні звязки рвуться. Ось чого боїться Росія. Тому як не важко, а тре буде забиратися додому.
Капець. Позбігалися доктори зрадних наук і розписали скільки де ЗРАДИ вони побачили. Взагалі люди позбавлені відчуття хоч трохи порадіти. Ні, битися головою в стінку в любій ситуації - саме воно, українська національна ідея.
Так, так. Л.Українка і Нечуй-Левицький писали русизмами. Вам довели помилковість Ваших інсинуацій. Ви ж у стилі сувіцької партійної сільської вчительки продовжуєте нагло брехати і тролити. Ще раз, підучіть українську мову і не триндіть. Ще один безграмотний і наглий Дзеко.
Форумні ура-патрійоти вже навіть суперечать своєму ідолу. Але для них зв'язність думок річ незрозуміла.
Світ почув Порошенка 29 вересня на засіданні ювілейної 70-ї Генеральної Асамблеї ООН виступив президент України Петро Порошенко. Він прямо назвав Росію агресором. Заперечив, що конфлікт на Донбасі є громадянською війною і заявив про військове вторгнення російських військ. Українська сторона належно підготувалася до виступу свого президента Петра Порошенка на Генасамблеї ООН. Його помітили. Підготовка почалася ще з засідань Радбезу Об'єднаних націй, де вже лунали тези, озвучені українським президентом. Але тоді вони були трохи пом'якшені. Необхідну наростаючу, яка забезпечила увагу до промови, дала активна участь української делегації у зустрічах, кулуарній роботі та дебатах на Генасамблеї. Про зацікавленість до України свідчить те, що зала під час промови Порошенка була достатньо заповнена. А сама промова побудована у системі цінностей прийнятих в Об'єднаних націях. Тому Порошенко відходив від теми, говорив речі, які хотіли почути інші. Бо якщо ми хочемо, щоб нас почули і голосували за наші пропозиції африканські, латиноамериканські, азійські країни, повинні говорити те, що цікавить їх. Порошенка почули. Це привернуло увагу більшості до подій пов'язаних з Україною. І це вже був позитив. Сам виступ був синхронізований. Хоча готувався наперед. Експромту на Генасамблеї ООН бути не повинно. Бо це програш. Тому треба віддати належне міністерству закордонних справ, яке добре підготувалося. Там зуміли визначити певні точки, які звучали у виступах ключових гравців на генеральній асамблеї ООН і співставити їх у промові Порошенка. Тому декому здалося, що виступ Порошенка був реакцією на виступ Путіна. Насправді, це не так. Все було написано наперед. І корективи не вносилися. Дуже позитивно й те, що виступ Порошенка попав в загальну канву. Наприклад, частина тез збігалася з виступом Обами, а також лідера Китаю. Складалося враження, що лідери Китаю та України ніби домовилися про певні нюанси у своїх промовах. Це теж було вдало прораховано. Бо багато країн світу хочуть бачити своїм заступником саме Китай. А далі прозвучали наголоси, які відрізнялися від тих, які ми могли собі дозволити раніше. Мова йде про набагато жорсткіші тези щодо Росії. В цілому на Генасамблеї ООН Україна прозвучала, як партнер США, про якого Обама чітко сказав, що ми будемо їх захищати і підтримувати. Плюс лідер Китаю висловився, що вважає не прийнятним, щоб до України застосовувався закон джунглів. Тому виступ Порошенка потрапив в точку. Це відбулося частково завдяки нашій дипломатії, а частково через атмосферу, яка склалася. Тарас Чорновіл
Лондон: Лишь один из 20 авиаударов РФ в Сирии направлен против ИГ Лондон: Лишь один из 20 авиаударов РФ в Сирии направлен против ИГ | Новости из Германии о Европе | DW.COM | 03.10.2015 От же воістину застав дурного богу молитися - то лоба розіб'є. Ввірвалися дуболоми - і давай все з землею мішати. Ще одна приказка явно - "шо слон в посудній лавці". Лохторат ботексного любить щоб картинка по ящику була видовищною - чим більше вогню, руїн і трупів, тим краще видно вставання з колін.
По роботі і на роботі завжди спілкувався українською. Інша справа, що часто на суржику. Так трапилося, що в моєму середовищі були в основному виходці із сіл. З незнайомими - так, починали розмову з російської. Але навіть колись у армії, служив за Полярним колом, в батальоні було досить багато українців як серед офіцерів, так і серед солдат. І навіть служив один український націоналіст. Він нині дописує час від часу в Українській правді. Він завжди докоряв мені, що в побуті в мене дуже засмічена русизмами мова. Але українську літературну мову я відчуваю. Тепер в Києві значно частіше чути українську мову навіть в громадських місцях. Вчора поступався місцем літній жінці в тролейбусі, так вона зреагувала: "Щиро дякую, але я через одну зупинку вихоДЖу (Саме не "виходю" чи "вихожу")" Мову можна знати, але не відчувати. Для прикладу, читаю зараз Шерлока Холмса англійською. В одному оповданні Холмс каже: "Precisely. And the man who wrote the note is a German. Do you note the peculiar construction of the sentence -- 'This account of you we have from all quarters received.' A Frenchman or Russian could not have written that. It is the German who is so uncourteous to his verbs. На виділене курсивом речення я просто не звернув уваги. Точніше, суть зрозумів, а особливості побудови промайнули мимо мене. Тому що я англійську більш-менш знаю, але не відчуваю.
А шо, в Педруліо мова щоденного спілкування - українська? Смішно. Англійська, німецька, чеська, польська, яка завгодно, лиш не українська - ось мови щоденного спілкування найбільших потреотів України та їх діток.
Хе.... як би то було так просто. Ви забули про глобальну проблему росії - без українських ресурсів - особливо людських росія пропадає як імперія в найближчі 10-20 років. Залишається росія в межах московського царства. А росія в межах московського царства на тій території без сибірско татарсько башкирських ресурсів стає однією з найбідніших країн світу - в них там навіть картопля не всюда росте. Кремлівські аналітики це розуміють. Також розуміють що імперія може існувати тільки коли є постійна інвазія на розширення імперії. Так що Україну росія не залишить в спокої поки сама не стане московським царством. Якщо конфлікт залишиться в такому стані як він є - а це головне завдання путіна то дивіться що получається. Україна не зможе сама кардинально випередити росію у військовому плані, тільки у спілці з кимось. На сьогодні у росії і людських ресурсів більше і військових запасів більше. За півтора року Україна відновила з горем пополам армію, але і росія активно відновлює свою армію. У змаганні відновлення армій - Україна програє бо має меньше запасів ресурсів. І це є основна стратегічна помилка Порошенка. Якшо через деякий час Україна почне вступ до НАТО - то росія тут же через Донбас відновить конфлікт і почне наступ бо " возмущенние жители Донбаса" до НАТО не хочуть. А Європа тут же зупинить процес прийому України в НАТО. А єдиною дійсно реальною можливістю захисту від Росії є Україна в НАТО. Та що поки що Путін добився свого. Він через Донбас буде впливати на рішення української влади. Крім того Україна повинна буде постійно тримати 50-60 тис війська на сході бо загроза нікуди не ділась - а це страшна нагрузка на бюджет - і головне це спалювання грошей, які могли б піти на розвиток економіки. Бо одна справа фінансувати армію в казармах, а друга справа - тримати армію в полі. Навіть американці не витримали тримати армію в Іраку і мусіли забрати її в казарми. І це теж перемога путіна. Бо ми надіємся що санкції розвалять росію, а путін надіється що військові витрати і корупція розвалять Україну. І тут хто кого. Єдиним правильним рішенням для України було б на хвилі патріотичного піднесення змобілізувати військовий кулак і не дивлячись на втрати виперти росію з Донбасу. Така можливість була і ще залишається . Але чим дальше тим вона меньша. Інакше Україна буде мати ще більші втрати а великий військовий конфлікт з росією все одно відбудеться - бо це питання існування і росії і України
Товариш Кім, ви коли-небудь читаєте свою писанину хоча б кількамісячної давності щоб звірити вірогідність своєї "аналітики"?
Дзеко, я русский, говорю в быту по-русски.И что, это дает повод "вычеркнуть" меня из патриотов Украины?(На "найбильших потреотив" не претендую).
