Вигадані штампи і стереотипи

Щаз.Для тех,кто в танке,Нюрнбергские документы велись на языках коалиции стран-победителей и русский язык там был на тех же правах,что и остальные.Не умеете по-русски читать,ищите перевод сами

 

Давайте начнем с того, что в 1939-1941 г.г. в конкретном месте существовала некая емкость, использованная кем-то в преступных целях.
Я не буду предполагать для чего она могла быть использована в индивидуальном хозяйстве (оно ведь было индивидуальным?).
Либо: на каком заводе изготовлена, куда перевезена и куда потом делась.

А свидетельства людей на 40% состоят из эмоций, на 40% из стереотипов. И оставшиеся 10% не все в состоянии запомнить как есть, не выкинуть из головы за ненадобностью.
Есть еще миф из свидетельств очевидцев про резиновые доты на линии Маннергейма. Неединичные и широко растиражированные. Однако, ни здравым смыслом, ни документами не подтвержденные.

 

Та не вже.
А для чого тоді взагалі існує поняття «свідок», так для краси.

 

Кто бы сомневался! Еще пару таких "выборов" как 11 октября и одобрямс будет не 2/3, а 100%. Говоря "Юридическим" языком 100% поддержка президента.
То, что вы назвали это "юридическим" языком, поменяло суть происходящего? Ничуть. Я рада, что вам нравится суть происходящего в лучшей из стран.

Лица, занимающие высокое положение, публичные, не должны позволять себе такого рода высказывания. Это касается не только упомянутого товарища. А так же и тех, кто позволяет себе выражения "сучка блох", "бомж", "мазурик", "продули они" и пр. Уровень культуры должен быть выше личных амбиций и неприязней. Вы не согласны?

Я обещала только учебник. Маркса читайте сами. Это же ваш учитель. Успеха.

 

Ещё один штамп или миф , кому как больше нравится.Какие документы?Вы их читали?Нет?Тогда откуда вы можете знать,что в них содержится и существуют ли они?Сами же пишите,засекреченные,откуда же вы можете знать,что в них?
Тут два варианта:либо это очерелной миф , либо вы работаете в этих архивах,но,из-за данной вами подписки о неразглашении,не можете рассказать о прочитанном по месту работы.А ооочень хочется
Кстати,вчера в буфете,это не вы за Полковником стояли,в розовой кофточке?(шутка)

 

Есть чудное галицкое выражение. Мне оно очень нравится: "Не грайте вар'ята."
Поинтересуйтесь, в конце концов. Доступ запретили даже ученым.

 

свидетель это тот, кто что-то видел сам. Тот, кому рассказывали надёжные люди, которые врать не будут, но сами тоже не видели, им их родич рассказывал - слушатель. Ну и иногда - писатель. Уважаемый писатель.

-

...и тогда огромный спрут обвил щупальцами наш корабль, и расколол его надвое. Страшное чудовище ревело и перекусывало мачты как зубочистки. И некому было прийти на помощь, ведь в ТЕ воды не решался по доброй воле заплыть ни один корабль. На тысячи миль вокруг не было ни одного судёнышка!.. Над штормящим морем ещё некоторе время раздавались слабые крики несчастных, цеплявшихся за обломки, но вскоре утихли и они, и лишь свистящий ветер срывал клочки пены со свинцовых волн... Не выжил никто! Ни один человек!!!
- ... а Вы-то, Вы?!!
- Я? Я к тому времени уже пять лет, как был списан на берег по состоянию здоровья...

 

И это тоже штамп.Всё,что не устраивает можно обосновать,что это с русских ресурсов,"а разве им можно верить"
Хотя,не скрою,противная сторона тоже не брезгует,к сожалению,таким доводом

 

От і чудово.
Так вод від свідків, які ще живуть, і надходить інформація про «звірства» НКВДістів

 

- может она от них и исходит, но про чаны сюда не доходит.

 

Чого ж це не підходить? Що люди не могли бачити?
А може, то колишній НКВДіст вирішив покаятись і розказав, а може десь по п’яні розказав, всяке буває, в такому випадку він не тільки свідок, а і співучасник.
І в будь-якому випадку я більше довіряю інформації від людей, які це пережили, ніж радянським байкарям.

 

- с глазами чего или под приглядом старших товарищей осваиваете прогрессивные способы "ведения беседы", то бишь азы передёргивания?

- замечательно, так где же информация от людей, которые это (варку в чанах) пережили или (давайте-ка не кощунствовать ) видели?

 

У 1968 мій однокласник, брат дружини кагебіста (кагебіст згодом розкаявся і вискочив з контори без наслідків) показав чорно-білі фото вулиць Праги. В тому числі молодої жінки, яку переїхав танк. І ще багато цікавого.
Знімав сам кагебіст. Ось тільки "власні екземпляри" сховав вдома неналежним чином. Він не знав, що мій однокласник - слюсар від Бога.
І в хаті "старшого" ми, школярі, тихенько тусувалися, і скриньку "молодший" відкрив.

Для скептиків: квартира на площі Лесі Українки, прямо над магазином "Спортмастер", навпроти ЦВК. Хто в темі - той знає відомчу належність того кварталу.

 

Вполне допускаю.
У меня когда-то была "Белая Книга" о тех событиях.
Что-то подобное припоминаю.

Чаны на улицах Праги?

 

У вмінні пересмикувати, з вами важко змагатись.

В якому вигляд?

 

- ОК, так и не пытайтесь. Объясните как-то факт Вашего передёргивания или это был весь ответ? (зачёт по теме "если уличили в передёргивании, ответь "сам дурак"? - а сдали или нет, сейчас увидим по "одобрямсам")

- в любом задокументированном. Вы утверждаете, что свидетели живы до сих пор, значит, на непроницаемые архивы ФСБ ссылаться нет смысла.

 

Позавчора чула від однієї доброї знайомої по творчим контактам, літньої жінки, як в часи голоду, "трьох колосків", вона 6-7-літньою дівчинкою, ходила в ліс збирати опалі галузки, бо не було чим розтопити піч. І - так - попутно на колгоспному полі підбирала колоски, щоб вдома ті зернятка полущити і зварити. Це було на Київщині, в одному із сіл.
І от об'їздчик (так, так, не москаль - кому цікаво, наш запроданець "новій радянській владі", але й НКВД було організацією, задуманою і керованою з ценрту, але наповненою різними національностями) упіймав її, звісно, відібрав хмиз і витряс колоски, а потім застромив, у літньому платтячку, у високий мурашник червоних лісових комах. Вона плакала і кричала: дядечку, будь ласочка, пустіть мене.. З тих пір і досі пересмикується при згадці про лісових мурах.
Садисти, коли дориваються до недемократичної, абсолютної, тиранічної влади, скрізь знайдуть можливість показати "з Івана пана". І якщо на рівні села садизм до ворога в обличчі 7-літньої дитини доходить до таких меж - то я не здивувалася б якби на "вищому" рівні він би дійшов і до чанів, як дійшов до розстрілів і закопувань, про які є живі свідчення (зібрані і записані від очевидців або родичів жертв). Але якщо про мурашник очевидець може розповісти - то про чани, звісно, ні.

 

Полковнику,
На сленгу того часу "чан" означало голову.
Так що "чани" на вулицях Москви...

А вже у 1996 я бачив місце, де загинули Ян Палах і Ян Заїц.
Випадковому перехожому (літньому художнику-чеху), до якого я звернувся із запитанням, було приємно, що в Україні поважають чеських героїв.
А торговий аташе посольства (так і не зрозумів - українського чи російського) кричав (в ресторані) в стилі нашого Читателя - "Нє вєрю!".

"День перемоги- це свято", Полковнику?
БГоня кГепка и танки наши бикицер ?

 

- а если бы он "дошел" до каннибализма, Вы бы удивились? Наверное, нет. Так почему бы не рассказывать, что НКВД-шники "высшего уровня" украинских (исключительно или для достоверности - преимущественно) детей ели - как о факте? Что мешает?

- да, думаю, что ни один съеденный младенец тоже не смог бы рассказать. Считаем установленным фактом?

- а уж какой национальности был "центр, задумавший и управлявший НКВД", мы все знаем, не так ли, Фрезiя? Вслух не скажем, но пальцем у бик покажем:

Ну что ж, пока мифичность чанов подтверждается на 100% отсутствием каких-либо (в любой форме) доказательств и убедительными (спасибо Фрезii) разъяснениями механизма уверования.

 

Взагалі-то, Ви гарну тему зачепили.
Це правда.. непідтверджені документально перекази людей є, так би мовити, де-юре міфами.
Проте, на порожньому місці ніякі міфи не виникають. Щось було.. але що конкретно - доведуть лише свідчення або документи. Знаєте, у нас в Києві колись про Чорнобиль теж говорили одразу - передаючи з вуст в вуста "чутки".. але непідтверджені дані називали панікою, я це добре пам'ятаю, ці телефонні дзвінки з попередженнями.. яким не вірилося, бо "по документам" і по радіо та телебачнню все було "добре". Теж, здавалося, був - міф, на початку.

Ніякі підручники історії і "чиїсь" свідчення не будуть сприйматися достовірними поки ми самі по крупинці не зберемо свідчення і не запишемо їх (слово в слово з вуст очевидців чи їх дітей, родин, з датами років народження і місць проживання, свідоцтвами про смерть чи зникненя безвісти, з іменем члена родини, який ці дані записав і з ремарками архівних працівників чи істориків, які б могли прямо чи непрямо підтвердити вірогідність, чи дати пояснення). Шкода, що трохи пізно вже збирати такі "книги пам'яті".. надто багато людей вже пішло з життя. Але треба!