Видатні українці від Прокопа.

В'ячесла́в Макси́мович Чорнові́л (*24 грудня 1937 с.Єрки,Черкаської області — †25 березня 1999, Бориспіль,Київської області) — літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу; Герой України (2000, посмертно).Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» (1967—1969, 1972—1979, 1980—1988). Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні. Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. Відзначався не стільки знанням напрямку розбудови держави Україна, як духом та енергією бажання цього.

 

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (*4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область — †24/27 квітня[1] 1979, Брюховицький ліс під Львовом) — український композитор і поет. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Його можна по популярності назвати найталановитішим українським композитором-самородком ХХ століття. Невигідний був окупаційній владі своєю об’єднучою для народу популярністю, тому й покінчив життя загадковою смертю, подібною Оксані Петрусенко.

 

Левко́ Григо́рович Лук'я́ненко (*24 серпня 1928, с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської області) — український політик та громадський діяч, народний депутат України. Письменник. Визначився своєю стійкістю в боротьбі за долю України попри те, що був засуджений до розстрілу. Хоча потім Верховний Суд замінив розстріл 15-ма роками позбавлення волі, до яких потім за незламність ще добавили 10 років тюрми та 5 років заслання.

 

Яримович Михайло (* 13 жовтня 1933 року (Білосток, Польща (українське Підляшшя)), інж. винахідник у ділянці політно-космічних дослідів у США родом з Тернопільщини, дійсний член НТШ й УВАН, почесний член Товариства укр. інженерів у Америці. Брав участь у конструюванні космічного корабля для польоту на місяць, відомого п. н. «Аполлон» (основний системотехнік цього проекту), з 1962 працював у Крайовій адміністрації аеронавтики і космічних дослідів. 1970 — 73 дир. дорадчої групи для аерокосмічних дослідів при НАТО в Парижі; з 1973 гол. наук. консультант при штабі повітряних збройних сил США у Вашингтоні. З 1975 асистент-адміністратор при федеральному агентстві в питаннях освоєння джерел енергії. Я. автор праць з аеродинаміки і космічної технології та їх практичного застосування, 1973 відзначений найвищою нагородою за особливі заслуги на цивільній службі при військ. літунстві США («US Air Force Exceptional Civilian Service Award»). Один з керівників Національного Космічного Агентства (NASA) США (очолював проекти створення орбітальних станцій для міжпланетних польотів). Президент Міжнародної академії астронавтики (1966). Голова науково-дослідного підрозділу НАТО (з 1996).

 

Нонна Вікторівна Мордюкова (повне ім'я - Ноябрина) народилася 25 листопада 1925 в селі Костянтинівка, нині місто в Донецької області. Дитинство провела в селі Глафіровка на Кубані, де її мати) Ірина Петрівна займала посаду голови колгоспу. Батько, Мордюк Віктор Костянтинович, був військовим. Вихована в українському середовищі Донбасу та Кубані вона так і залишилася чужою по відношенню до Москви. До кінця свого життя з теплотою згадувала Україну, співала її пісні. Занесена в перелік найвидатніших кіноакторок світу.

 

Леоні́д Фе́дорович Би́ков (12 грудня 1928, с. Знаменське (нині у складі смт. Черкаське) Слов'янського району Донецької області — 11 квітня 1979) — український актор, режисер і сценарист, (1965), народний артист УРСР (1974). Талант цього українця, як і його двох наступних друзів був штучно приглушений колоніальною варварською системою.

 

Іва́н Васи́льович Миколайчу́к (* 15 червня 1941, Чортория, Кіцманський район, Чернівецька область — † 3 серпня 1987, Київ) — український кіноактор, кінорежисер, сценарист[FONT=&quot]. [/FONT]

 

Борисла́в Микола́йович Брондуко́в (*1 березня 1938 — †10 березня 2004) — український актор, дійсно народний артист України. Народився в селі Дубова Поліського району Київської області. У кіно Брондуков не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду «зробити цукерку».

 

Слава та пошана невідомій українській матері з тих жінок, які навіть в часи лихоліть зуміли народжувати, оберігати та вирощувати дітей, давати лад в сім’ї, при відсутності чоловіка брати на себе тягар його обов’язків.

 

http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?boris_voznitskiy_rozbivsya_u_dtp&objectId=1255700

 

Ире́н Роздобу́дько, родилась 3 ноября 1962, Донецк, Украина — украинская журналистка, писательница и поэтесса.

http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%EE...,_%C8%F0%E5%ED_%C2%E8%F2%E0%EB%FC%E5%E2%ED%E0

 

Бойко Григорій Пилипович (Грицько Бойко) (*5 вересня 1923, с.Оленівка, Донеччина — 25 вересня 1978, Київ) — радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР.

http://uk.wikipedia.org/wiki/Бойко_Григорій_Пилипович

Твори Бойко
http://boyko.io.ua/

Спойлер

ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ МАЛИШКА

А смерть підкралася тишком-нишком
До серця, що повне було снаги.
Нежданно вранці помер Малишко,
І несли труну повз похмурі сніги.

Засипали землю байдужі лопати...
А серце поетове жити зове:
Радіти, сміятись, любити, співати...
Життя не спинилось. Життя живе.

...Були у сусіда в той день іменини.
„Заходь, бо ображуся!” – мовив сусід.
Коньяк. Холодець. У цієї родини
Всі свята сімейні проходять, як слід.

А потім, якраз після третьої чарки,
Як завше у нас на Вкраїні бува,
Взяла й затягнула якась там Одарка
Чарівної пісні чарівні слова.

І знаю, не лише поетовій ненці,
Тобі, Україно, звучали слова...
Назавжди той день вкарбувався у серці,
Бо днів таких серце не забува.

Це ти, Україно, ночей не доспала –
Щоранку у путь виряджала синів,
Ночами синам рушники вишивала,
Щоб серцем ні оден із них не черствів.

У путь вирушають сини твої дужі...
Чи син той, хто матері пісню забув?
Засипали землю лопати байдужі...
А день той безсмертя поета збагнув!

 

Ива́н Миха́йлович Дзю́ба (укр. Іван Михайлович Дзюба; род. 1931) — советский диссидент, украинский литературовед и публицист, действительный член Национальной академии наук Украины, академик-секретарь отделения литературы, языка и искусствоведения, главный редактор журнала «Сучасність», министр культуры Украины (ноябрь 1992 — август 1994), Герой Украины.

Донбас – край українського слова

Спойлер

http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11387

 

Царство йому небесне. Не жлобсько-рогульської натури була людина.

 

теперь вся галерею растащат или продадут :ireful::dash:

 

Пантелеймон Куліш​

Народився: 7 серпня 1819
містечко Вороніж, нині Шосткинського району Сумської області
Помер: 14 лютого 1897
хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області

Український письменник, поет, драматург, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець.

Автор першої фонетичної абетки для української мови, що попри низку внесених до неї змін лежить в основі сучасного українського правопису.

 

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач, уроджена Драгоманова; 29 червня 1849 р.-4 жовтня 1930 р.)

Мати Лесі Українки, сестра М. Драгоманова.

Належить до числа тих діячів, які невтомною працею в царині української культури зробили значний внесок до духовної скарбниці свого народу. На ниві красного письменства вона трудилася близько шістдесяти літ, випробувавши перо в усіх літературних жанрах: драми та комедії, повісті та оповідання, байки та ліричні поезії, епічні поеми й поетичні переклади.

Людина з широким світоглядом і ґрунтовною освітою, Олена Пчілка зажила слави і в історії української журналістики, зокрема як мистецтвознавець, критик та популяризатор українського мистецтва. Її діяльність як фольклориста і етнографа є ще одним проявом її самобутнього таланту. Відома вона і як педагог-просвітитель.

Свій творчий шлях розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва, в 1881 році вийшла збірка перекладів з Миколи Гоголя і з Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова «Українським дітям», видала своїм коштом «Співомовки» С. Руданського (1880). З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший Вінок».

Навесні 1879 року О. П. Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

У 1890-х роках жила в Києві, у 1906—1914 роках була видавцем журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908—1914). Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмам, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 році за антибільшовицькі виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом якої була з 1925 року.

В останні роки свого життя Олена Пчілка зазнала переслідувань: лише тяжка недуга врятувала її від репресій.

Померла 4 жовтня 1930 р. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

P.S. Саме слово «мистецтво», вважається, створила майбутній член-кореспондент УАН Олена Пчілка, мати Лесі Українки