Видатні українці від Прокопа.

Пане, не потрібно сам собі заперечувати.

Цей русифікат (ВИ) ввів Пьотр І своїм "табелем про ранги", українській культурі він чужий - до князя та гетьмана зверталися на ТИ.

в культурі англо-саксів немає принизливої форми "ВИ".

 

Петро́ Іва́нович Прокопо́вич (* 10 липня 1775, с. Митченки, Бахмацький район, Чернігівська область — † 3 квітня 1850, с. Пальчики, Бахмацький район, Чернігівська область) — український бджоляр, основоположник раціонального бджільництва. Зробив декілька видатних винаходів, які мали велике значення для розвитку світового бджільництва, зокрема перший у світі розбірний рамковий вулик

 

Митрополи́т Миха́йло Леви́цький (у світі Миха́йло Леви́цький; 16 серпня 1774, Ланчин, Надвірнянський район, Івано-Франківська область — †14 січня 1858, Унів, Перемишлянський район, Львівська область) — єпископ Української Греко-Католицької Церкви; з 8 березня 1816 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський — предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. Будучи на посту перемишльського єпископа з 1813 та в перших роках перебування у сані митрополита, заснував 383 народних (парафіяльних) шкіл у древній Перемисько-Самбірській єпархії — і піклувався про видання для них підручників; підтримав створення освітнього Товариства священиків у Перемишлі (1816) і дяко-вчительського інституту (1817). Спільно з Іваном Могильницьким домагався запровадження викладання українською мовою у школах Східної Галичини.

 

З "неба" (http://opentalk.org.ua/langstory/osobovi-zaimenniki) - У системі англійських займенників не розрізняють ввічливої форми звертання до особи, подібно до українського ви, і більш фамільярної, як українське ти. В обох випадках вживається той самий займенник — you.

 

Цей батяр видно з середньовіччя

 

Острогра́дський Миха́йло Васи́льович (*12 (24) вересня 1801, Пашенівка Полтавської губернії— †1 січня 1862, Полтава)— видатний український математик, походив із козацько-старшинського роду Остроградських. У 1816—1820рр. навчався в Харківському університеті, 1822—1828рр. вдосконалював свої студії у Collège de France у Парижі. Працював переважно у Франції та Росії. З 1828 р. професор вищих шкіл у Петербурзі. Учень Лапласа, Ампера. Викладач Колегії Анрі IV (Париж), професор Петербурзького університету та Морського кадетського корпусу, член Петербурзької АН (з 1830, у віці 29 років), Паризької (з 1856 р.), Римської й Туринської Академій наук. Автор 40 праць з математичного аналізу (нескінченно-малих, інтеґрування раціональних функцій), математичної фізики (диференціальні рівняння поширення тепла у рідких твердих тілах), теоретичної механіки (принцип можливих переміщень, варіаційні принципи механіки, теорія удару, теорія пружності, поширення хвиль на поверхні рідини тощо), написаних переважно французькою мовою, друкованих у «Мемуарах» і «Бюлетенях» Петербурзької АН. Остроградський встановив формулу перетворення інтеґрала по об'єму в інтеґрал по поверхні, названу його ім'ям (формула Остроградського, 1828, опублікована 1831) Світ знає його дослідження з теорії чисел, алгебри, теорії імовірностей та варіаційного числення. Приятелював з Тарасом Шевченком. Член-кореспондент Паризької Академії наук, Російської, Туринської, Римської, Американської академій, почесний доктор Київського, Московського та багатьох інших університетів. ЮНЕСКО у 2001 році внесла М.Остроградського до переліку видатних математиків світу.

 

Іва́н Снігу́рський (*18 травня 1784 — †24 серпня1847) — український церковний діяч, з 1818 перемиський греко-католицький єпископ; філантроп і меценат. Народився в селі Берестяни (Самбірський район, Львівська область). 1800 р. закінчив гімназію в Самборі. Організував разом з крилошанами І. Лаврівським та І. Могильницьким цінну бібліотеку та заснував крилошанську друкарню. Закладав разом з І. Могильницьким парафіяльні школи (1832 — було у перемиській єпархії 385 на 697 парафій та 24 тривіяльні школи і дві головні), давав стипендії для студентів. Заохочував людей зі свого оточення вживати у повсякденному житті українську мову, надавав матеріальну і моральну підтримку літераторам. Ініціативи Снігурського сприяли створенню атмосфери високої духовності та сформуванню у Перемишлі культурно-освітнього осередку, який започаткував українське національне відродження в Галичині.

 

Жаль, что все эти выдающиеся не знали что они украинцы. Агде Голобородко и Розумовский,?

 

Миклу́хо-Макла́й (Миклу́ха-Макла́й) Мико́ла Микола́йович (* 5 (17) липня 1846, с. Язикове, Новгородська губернія — † 2 (14) квітня 1888, Санкт-Петербург) — мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст Російської імперії; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць; українського походження з козацького роду Миклух та шотландця Мак Лая. Батько Миколи постраждав від репресій за допомогу Шевченкові в засланні, вислав йому 150 руб, що були тоді великими грошима.

 

Михайло Петроградський очолював кафедру математики в паризькому колежі Генріха IV, став засновником Петербурзької наукової математичної школи. Український учений був обраний членом Академії наук Нью-Йорка, Італії, Росії, членом-кореспондентом Паризької академії наук. Живучи за межами України, він не цурався Батьківщини, не забував рідну мову, підтримував дружні стосунки з Т. Шевченком.

 

«Руська трійця» (1834—1837рр.)— галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-их років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження.

 

Іва́н Па́влович Пулю́й (Ivan Pulyuy, Johann Puluj; * 2 лютого 1845, Гримайлів, Гусятинський район, Тернопільська область — † 31 січня 1918, Прага) — український фізик і електротехнік, винахідник, організатор науки, громадський діяч, перекладач. Доцент Віденського університету. Професор Вищої технічної школи в Празі, ректор першого в Європі електротехнічного факультету. Доктор Страсбурзького університету. Державний радник з електротехніки Чехії і Моравії. Член Наукового товариства ім. Т.Шевченка. Явищами, що породжуються електричним струмом в вакуумі, Іван Пулюй зацікавився ще у Страсбурзькому університеті. Освоївши ремесло склодува, він видував скляні трубки як для своїх дослідів, так і для потреб колег-фізиків. Подружився з ним Нікола Тесла, який також у цей час стажувався у професора А. Кундта і перейняв у Пулюя мистецтво виробництва трубок. Іван Пулюй та Нікола Тесла, провівши цілий ряд досліджень з газорозрядними трубками, на думку багатьох істориків науки і вчених-фізиків виявилися найближче до розгадки природи випромінювання, що породжується катодними променями. Повернувшись із Страсбурга до Відня, Іван Пулюй продовжив займатися вивченням явищ у трубках. у 1880 - 1882 роках він докладно описав видимі катодні промені. А в 1881 році сконструйована ним трубка, що випромінює Х-промені - прообраз сучасних рентгенівських апаратів, була визнана гідною Срібної медалі на Міжнародній електротехнічній виставці в Парижі. У всьому світі вона стала відома як «лампа Пулюя» і навіть протягом деякого часу випускалася серійно. Сконструйована за 14 років до відкриття В. К. Рентгена, вона генерувала промені, названі згодом за пропозицією анатома Коллікера рентгенівськими. За допомогою цього пристрою І. П. Пулюй вперше у світовій практиці зробив знімок зламаної руки 13-річного хлопчика, знімок руки своєї дочки зі шпилькою, що лежить під нею, а також знімок скелета мертвонародженої дитини. Серія рентгенограм органів людини, виконана Пулюєм, була настільки чіткою, що дозволила виявити патологічні зміни в тілах пацієнтів. Однак відсутність належним чином обладнаної лабораторії і матеріальні труднощі сильно гальмували дослідження вченого. «Нема більшого гонору для інтелігентного чоловіка, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю». (Іван Пулюй).

 

Они себя русскими считали.

 

Слава Богу що не угро-фінськими москалями.

 

Не флудите! :ireful:

 

Мико́ла Іва́нович Костома́ров (* 16 (4) травня 1817, Юрасівка Острогозького повіту Воронезької губернії на Подонні; † 19 (7) квітня) 1885р., Петербург)— видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч. Ця освічена людина, народжена в Росії матір’ю українкою на все життя зберегла відданість Україні та її народові, хоча й не поділяла радикалізм свого друга – Т.Шевченка. Роль Костомарова в розвитку української і російської історіографії величезна. Він був першим ученим Східної Європи, що радикально змінив підхід до роботи історика, поставивши наріжним каменем не опис подій і осіб, а історію народу в його соціокультурній цілісності і єдності найрізноманітніших сфер життя. «Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди»,— повторював Микола Іванович. Цим принципом він керувався все життя.

 

Іван Я́кович Франко́ (* 27 серпня 1856, с. Нагуєвичі, Дрогобицький повіт — † 28 травня 1916, Львів)— український письменник, поет, вчений, публіцист, перекладач, громадський і політичний діяч. На світогляд Франка мали вплив позитивізм філософії Конта і Спенсера, еволюціонізм у природознавчих дослідах Дарвіна і Геккеля, теорії французських, німецьких, російських соціологів, літературні критики від Буальо і Лессінґа до Тена, Леметра, Ґійо, Брюнетьера, Брандеса та ін. Проте, Франко залишився собою, мав власний світогляд й увійшов у свідомість наступних поколінь, як невтомний будівничий людських душ українського народу. Усебічно обдарований, енциклопедично освічений і надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем і видавцем, філософом, філологом, етнографом, економістом, істориком, сходознавцем, психологом. Він був «золотим мостом» між українською і світовими літературами. Нерідко Івана Франка називають титаном праці. Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи ж чужого голосу, але кожен, почувши ім'я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».