"Цахиагийн Элбэгдорж (монг. Цахиагийн Элбэгдорж, 30 марта 1963, Зэрэг, Кобдоский аймак, МНР) — президент Монголии с 18 июня 2009 года[1]. Один из лидеров мирной демократической революции 1990 года, прекратившей почти 75-летнее правление МНРП. Дважды занимал должность премьер-министра Монголии, один раз — вице-спикера Великого государственного хурала, один раз — лидера парламентского большинства, и трижды избирался депутатом в Великий государственный хурал. Известен своими либеральными взглядами. По национальности захчин. Младший из 8 сыновей пастуха. Окончил 8-классную школу в сомоне Зэрэг (Ховд, запад Монголии). Когда ему исполнилось 16 лет, вся семья переехала в Эрдэнэт, где он окончил городскую среднюю школу № 1 в 1981 году." Вот как действует на мозги львовский воздух свободы После школы в ожидании призыва в армию в течение года работал на горнодобывающем предприятии в Эрдэнэте. В 1982—1983 гг. находился на годичной срочной военной службе. В это время написал несколько стихотворений, опубликованных в центральной армейской газете «монг. Улаан Од» («Красная Звезда»). Благодаря этим стихотворениям после собеседования в Главном политическом управлении Монгольской народной армии он получил направление во Львовское высшее военно-политическое училище, где обучался по специальности «военная журналистика» (окончил в 1988 г.).
"5 грудня, у 431-ю річницю смерті першого книгопечатника Івана Федорова, його останки перепоховають в Онуфріївському монастирі Львова. Іван Федоров помер 5 грудня 1583 року і був похований біля місцевої православної церкви, в службових приміщеннях якої розташовувалася друкарня. У другій половині XVIII століття Федоров був перепохований у вівтаря, а потім - в ніші стіни церкви. До такого висновку прийшли археологи, що проводили розкопки в 1975 році перед відкриттям музею першодрукаря в одному з приміщень храму. Тоді ж з'ясувалося, що поруч із чоловіком приблизно 70 років (саме в такому віці помер Іван Федоров) похований ще один - 25-річний. Це практично повністю збігалося зі свідченнями священиків про те, що тут же знайшов упокоєння син першодрукаря Іван, який загинув через рік після смерті батька. Виявлені останки пролежали в залізних ящиках до 1990 року, коли музей був переведений в нову будівлю. Тут і зберігалися знахідки в сейфі. Про них згадали через 15 років, коли до Львова приїхали старший науковий співробітник музею антропології Московського держуніверситету Денис Пежемський і науковий співробітник Інституту археології Академії наук України Ганна Козак. Вони визначили, що в сейфі зберігаються останки чотирьох осіб - двох чоловіків, жінки 25-30 років і дитини. Найімовірніше, поруч з батьком і сином трохи пізніше були поховані невістка Івана Федорова і його онук. Детальніше читайте на УНІАН: http://religions.unian.ua/orthodoxy...fedorova-perepohovayut-u-monastiri-lvova.html
Можливо когось зацікавить Біографія,історія життя, творчість Осипа Куриласа: http://www.schyrec.com/kim-naumenko-osyp-kurylas/ http://www.schyrec.com/hudozhnyk-osyp-kurylas/
Шабатура Стефанія Михайлівна † 17 грудня 2014 Сьогодні померла... http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
Багатьох згадуємо вже після смерті... На 88-му році пішов із життя Головацький Іван Дмитрович – професор, доктор біологічних наук, активний член НТШ, голова Біохімічної комісії, заступник голови НТШ, академік АН ВШ України, голова Всеукраїнського наукового та професійного товариства ім. М. Міхновського, голова інтелектуально-мистецького об'єднання «Трипілля», член спілки офіцерів України, член Правління Національної Спілки краєзнавців України, голова Громадської ради Музею визвольної боротьби України. Іван Дмитрович Головацький – це людина, яка своєю невтомною титанічною працею, силою духу, високим інтелектом і відданістю українській справі здобула заслужений авторитет серед громадськості та в наукових колах. Вихований у національно свідомій сім'ї на високих моральних і патріотичних ідеалах, незважаючи на гоніння, якими були піддані російсько-комуністичним режимом, зберіг гідність і відданість національній ідеї. Покійного знали і шанували як талановитого вченого-біохіміка, дослідника і публіциста не тільки в Україні, але й далеко за її межами. Також Іван Дмитрович докладав значних зусиль до увіковічнення пам'яті героїв національно-визвольних змагань українського народу ХХ століття, для відновлення історичної пам'яті. Завдяки його наполегливості та безкомпромісності встановлено Меморіал-пам'ятник Січовому стрілецтву на г. Маківка, надано приміщення і завершено роботи з організації Музею національно-визвольної боротьби у м. Львові. Саме завдяки його копіткій праці ми нині маємо можливість глибше ознайомитись із становленням та героїчними звитягами Українських січових стрільців, воїнів Української Галицької Армії. Вічна пам'ять про цього великого вченого та патріота назавжди залишиться у серцях українців. Вічна пам'ять...
Дуже цікаво. До речі, Куриласів у Щирці було багато - племінниця мого дідa вийшла заміж за Михайла Куриласа та їхні сини досі живуть у Польщі.
Раз уж настолько "издалека" можно зайти, то был такой выдающийся человек - Иван Винник, поручник 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР. Родился он в Долине, на Львовщине, а потом эмигрировал в США. Поклонники сериала "Викинги" знают, что его правнучка, Кэтрин Винник (Katerena Anna Vinitska), сейчас исполняет в нем одну из главных ролей - Лагерты, легендарной воительницы и жены Рагнара Лодброка.
Бард Андрій Панчишин. Сварки впівголосу, щоб не почули сусіди. Секс навшпиньки, щоб не прокинувся син. Ще один день провалився в минуле без сліду, Ще один день, ще кільканадцять годин. Завтра прийде по горбатій бруківці мітлою, Завтра прийде, мов на зупинку трамвай, Голос будильника і бутерброд з ковбасою, І остогидлий, заварений звечора, чай. Завтра не буде від тебе ніяких секретів, Завтра і вчора – це рідні брати близнюки, Дощечки дві у зачовганім сірім паркеті, Як береги однієї брудної ріки. Втомлене серце вигукує кардіограму, Тишу годинник товче на пилюку дрібну, Знову вирішуєш свою хронічну проблему, Як би спітнілим чолом проломити стіну. Вічная память.
Сьогодні, 26 лютого, Верховний архієпископ-емерит Любомир Гузар, кардинал Католицької церкви, предстоятель Української греко-католицької церкви святкує свій день народження. Україні бракує еліт. Любомир Гузар розказав, чому нинішні політики і олігархи нікуди не приведуть країну Кардинал Любомир Гузар народився в 1933 році у Львові. В 1944 році його сім’я переїхала в США, рятуючись як від нацистів, так і від більшовиків. Навчався в католицькому університеті, захистив докторську дисертацію з теології в Урбаніанському університеті в Римі. Його ієрейські присвячення для української діаспори відбулися в 1958 році в Стемфорді, штат Коннектікут. В 1973 році вступив у монастир Студітського статуту в Італії. Кардинал Йосип Сліпий, глава українських католиків, у 1977 році таємно висвятив Любомира Гузара в єпископи для української діаспори. Проте через так звану «просхідну політику» папи Павла VI, що орієнтувалась на православних, Рим відмовився визнати архієрейські присвячення Гузара. Таким чином, Любомир Гузар більше десяти років залишався єпископом без жодних привілеїв. Можливо, це і сприяло тому, що Любомир Гузар не жадає слави, будучи переконаний, що істинний слуга Божий повинна бути позбавлений прикрас. Після падіння комуністичної системи Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля. В 1996 році Любомира Гузара вибрали єпископом-помічником Глави УГКЦ кардинала Івана Любачівського, а в 2001 році він очолив УГКЦ.
Сьогодні минуло 125 років від дня народження Верхо́вного Архієпи́скопа Йо́сифа Сліпого (у світі Йо́сиф Коберни́цький-Дичко́вський; Роки життя 17 лютого 1892, - 7 вересня 1984 ) — єпископ Української греко-католицької церкви, кардинал Римо-католицької церкви; з 1 листопада 1944 року Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський, з 23 грудня 1963 року Верховний Архієпископ Львівський — предстоятель Української греко-католицької церкви. А 10 днів тому, 12 лютого, минуло 110 років від дня народження Архієпископа Володи́мира Стерню́ка Роки життя 12 лютого 1907, Пустомити, Королівство Галичини та Володимирії — 29 вересня 1997, Львів —Виконувач обов'язків голови Української Греко-Католицької Церкви протягом 1972–1991 років. Один із провідників Катакомбної Греко-Католицької Церкви.
Помер Блаженніший Любомир Гузар Середа, 31 травня 2017 Глава Української греко-католицької церкви 2005-2011 років Блаженніший Любомир Гузар помер на 85-му році життя. Після смерті 14 грудня 2000 року верховного архієпископа Мирослава Іоанна Любачівського Синод Української греко-католицької церкви вибрав, 25 січня 2001 року єпископа Любомира Гузара новим предстоятелем. На наступний день, 26 січня 2001 року, в Соборі св. Юра у Львові відбулася інтронізація нового верховного архієпископа, відразу ж після якої папський нунцій інформував, що Іоанн Павло II, як він повідомив телеграмою, не тільки підтверджує такий вибір синоду, а й надає новоінтронізованому верховному архієпископу титул кардинала. У 2002 році верховний архієпископ Любомир освятив наріжний камінь свого Патріаршого собору в Києві. 10 лютого 2011 року папа Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з поста верховного архієпископа УГКЦ. Відповідне прохання Гузар подав, коли йому виповнилося 75 років. Любомир Гузар. Людина з янголом на плечі
Хай спочиває з Богом................................ Справжній моральний авторитет. Дуже мудра була людина.......
Фашисты везде и всегда одинаковы -- что сталинско-большевицкие, что гитлеровско-нацистские. Да чего уж там, метать пред тобой бисер правды, РОС -- Русская Обосравшаяся Свинья. История УЖЕ все рассудила и все , и всех поставила и расставила по заслуженным местам. Твоя вонючая Свинорашка получила заслуженное место в ЖОПЕ.
Та нічого страшного. Головне, ні одного РОСа -- Русской Обосравшейся Свиньи, всяких там ИвановихПетровихСидорових, а то, не при Дітях буде сказано, Путіних (свят,свят, свят).