Вибори Президента України

Панове порохоботи, не робіть із себе знатоків, відомо, що зараз фабрика у Липецьку не працює, принаймні офіційно, а чому працювала не один рік, платила податок у російський бюджет, це вже питання до вас, знатоки? Як і буд.матеріали не керченський міст, торгівля вугіллям...

Бачив недавно рейтинги, щоб не ліпили порохоботи дурниць, що хто завгодно, тільки не Порошенко, при ймовірному ІІ турі між Порошенком і Зеленським, чи варто було розпинатись, що когось у ІІ тур не впустити, при такому, ймовірно буду противсіхом, чи чув від багатьох, що при таких кандидатах обирати "менше зло" Порошенка.
Пройшло "Не поганий Кучма, то ще гірший комуняга Симоненко", не пройшло "Як не Тимошенко, то Янукович", ймовірне тепер "Як не поганий Порошенко, то клоун Зеленський".

 

Можу тільки відповісти вам словами священника


View: https://twitter.com/freeTymokhin/status/1110115053502631936?s=20

 

Приєднюйтесь!
Бойко, Медведчук, Мєдвєдєв поливають гавном українську владу. Чому?
Щойно ! Президент просто знищив Бойка з Медведчуком за їхній "дружній" візит в Москву

 

А в Біблії про наших украінців ще тисячі років тому писали

 

Тролям по-тролячому!

 

Я не люблю беню, при возможности повесил бы его на ближайшем суку, но перед этим поблагодарил его за срыв масок - за четыре паспорта, которые можно, а только два нельзя; за то, что не скрываясь, прямо говорит - лохи, мне заплатит любой, кроме Порошенко, поэтому, лохи, голосуем за Зеленского, за Гриценко, за Тимошенко, вы - лохи и перед лохами я не собираюсь выбирать выражения.
Молодец беня.

 

Неймовірно гарна стаття. Для думаючих. Зацикленим можна даремно не витрачати свій час


Ishchenko Mykola
"У мене часто питають, за кого буду голосувати. Давайте розкажу всім одразу, щоб десять разів не повторювати.

Зараз буде трохи боляче, бо доведеться відірвати погляд від власного холодильника і подивитися на більш масштабні речі.

Московське князівство в 1290 році мало територію приблизно як половина Сумської області. З того часу воно почало загарбницькі війни, захопило Переяславль, Володимир, Нижній Новгород, Суздаль, Твер, Новгород, Псков, Рязань, Казань... Потім було підкорення Сибіру вже Московським царством. Потім захоплення вже імперією Фінляндії, Гетьманщини, Польщі, Кавказу, Чукотки і так далі. Я здивований, що про це так мало пишуть. Це все дані з відкритих джерел, можете почитати.

Як маленьке князівство за 600 років захопило 1/7 суходолу на планеті? Чи військовим вмінням, чи підкупом, чи брехнею, чи провокаціями, чи розпалюванням міжусобиць (громадянської війни) у майбутньої жертви перед нападом Москви, чи все разом -- це вже деталі. Рахунок, як-то кажуть, на табло: Москва має неймовірний військовий досвід. У кожного з нас бувають такі моменти: сидиш, схопив голову руками і думаєш, що досвід -- це така штука, яка приходить одразу після того, як була потрібна. Тому не кажіть мені, що величезний успішний досвід агресивних загарбницьких воєн нічого не значить.

Окупований Крим, війна на Сході, що триває вже 5 років, є логічним продовженням агресивної політики, яку Москва вела завжди. Хіба що крім тих років, коли зализувала рани. Що ж у нас відбувалося на початку війни:
Де колишній Президент України Янукович? -- втік в РФ.
Де колишній Прем'єр-Міністр України Азаров? -- втік в РФ.
Де колишній Голова СБУ Якименко? -- втік в РФ.
Де колишній Міністр внутрішніх справ України Захарченко? -- втік в РФ.
Де колишній Міністр оборони України Лебедєв? -- втік в РФ.
Де колишній Генеральний Прокурор України Пшонка? -- втік в РФ.

Мені взагалі цікаво: чи було колись у світовій історії таке позорище, коли все вище військово-політичне командування країни, що зазнала агресії, дременуло до агресора у перші дні війни? І якщо це не було зовнішнє управління Україною з Москви, то як тоді взагалі має виглядати зовнішнє управління?

Чи потрібно пояснювати, яка це трагедія для країни, коли в перший день війни всі вищі силовики переходять на бік ворога, з усією секретною інформацією, впливом, всіма ресурсами? Залишивши після себе країну з купою "кротів", які працювали на ворога. Залишивши після себе країну з пустою казною. Питається, а чим вони займалися тут до втечі, 3-4 роки на керівних посадах? А як вони на тих посадах опинилися? Тут хотілося б передати великий привіт всім, хто голосував за Януковича в 2010 році, але зараз не про це.

Зараз про те, як ми взагалі тоді встояли і при всій трагічності ситуації відбулися поки що легким переляком? Як ми вперше в історії більш-менш успішно обороняємося від росіян вже протягом п'яти років? Звичайно, треба віддати належне і військовим, і добробатам, і волонтерам, але ми скоро вибираємо Верховного Головнокомандувача. Ні пенсії, ні дороги, ні зарплати, ні тарифи ми не обираємо 31 березня, то все буде на парламентських виборах. Ми обираємо Верховного Головнокомандувача і зараз про нього.

Звичайно, я буду голосувати за Порошенка. Ще ніколи не було настільки простого і очевидного вибору. Навіть у такій безвихідній ситуації він зміг затягати війну по кабінетах! Це було настільки круто, що просто захоплює дух.

Пам'ятаю, як у 2014 році ми думали-гадали, чи будуть росіяни бомбити наші міста. Тобто, не росіяни, а "авіація ЛНР", само собою. Ні, обійшлося, не бомбили. А обійшлося не тому що у нас була протиповітряна оборона, її тоді з усіх сил відновлювали навіть навколо Києва, наскільки я знаю. І обійшлося не тому, що бомб не вистачало -- у росіян вистачило б ненависті і бомб рознести все так, щоб до Дніпра стояв один фундамент. Нас не бомбили, тому що над Москвою нависла загроза санкцій. А санкції ввели різні країни, тому що у нас була міжнародна підтримка. А міжнародна підтримка не з'являється сама собою, ніхто не хоче вводити санкції, розривати бізнесові зв'язки та втрачати гроші. Міжнародна підтримка -- це величезна дипломатична робота, яку провів Порошенко і команда. Взагалі-то у нього ціла купа досягнень за ці 5 років, але сьогодні -- про найголовніший результат. Так, Порошенко затягав війну по кабінетах. Тільки через це війну не відчувають 80% країни, хіба що чують про неї з новин. Тільки через це рахунок загиблих і зниклих безвісти ще не пішов на сотні тисяч або навіть на мільйони.

Хоча в 2014 році я за нього не голосував і навіть був дуже злий, коли дізнався, що він переміг. Бо, мовляв, одного олігарха вигнали, а іншого поставили. Та ще й співзасновника "Партії регіонів".

Не змінили моєї думки про Порошенка і його візит у Крим у лютому 2014-го, і розповіді моїх київських друзів, наближених до оборонки, що Порошенко виділяє на армію величезні власні гроші. "Величезні" -- це значить мільйони доларів. "Та хтозна", -- думав я тоді в 2014-му, -- "якщо це правда, то дивно, чому він не афішує свою допомогу армії. Щось тут не сходиться". Публікувати ці дані почали вже значно пізніше, десь у кінці 2015 року.

Вперше я подумав, що помилявся відносно Порошенка, під час мінських переговорів. Ну тих, що тривали 11-12 лютого 2015 року з 5 години вечора до 10 ранку без перерви. Вести переговори -- це взагалі непросто, а вести переговори з вечора до ранку -- це неймовірно важко. Після таких переговорів Путін вийшов до преси зі словами: "Це була не найкраща ніч у моєму житті" ) Д,Б. У коментах скину лінк на відео.

Після таких переговорів смішно виглядало скиглення на фейсбуках, мовляв, "нас зливають". Якби нас зливали, то вони б потринділи півтори годинки для годиться та й пішли б собі пити шампанське. Навіть для окозамилювання (мовляв, дивіться як я борюся за Україну!) 15-годинні переговори без перерви -- це занадто.

Ще таке цікаве питання. Частина політиків США ходять до спецпрокурора Мюллера як на роботу, дають покази щодо втручання РФ у вибори Президента США 2016 року. Колишній канцлер Німеччини Шрьодер отримав дуже тепле місце у Газпромі. Це тільки ті випадки, які можу сходу згадати. Чому Москва купила частину політиків США, Шрьодера купила, а Порошенка не купила? Тому що навіть не пропонувала? Ні, я впевнений, що пропонувала, це якраз їхній метод. Якби Порошенко погодився, отримав би кілька мільярдів доларів. У таких питаннях за Москвою не заржавіє.

Що змусило Порошенка сказати у мікрофон: "Прощай, немытая Россия!", після чого над немитою стояв дим коромислом ще два тижні? Мабуть, тільки те, що війну з РФ він сприймає як щось глибоко особисте і в нього з росіянами якісь свої давні рахунки.

Мені важливо, що росіяни ненавидять Порошенка вже більше, ніж Мазепу. Нікого з кандидатів росіяни так не поливають брудом, як Порошенка. Значить, домовитися з ним не вдалося. Мені важливо, що у деяких російських персонажів, як от у Чапліна, виступає холодний піт від однієї думки, що Порошенко виграє ці вибори.

Так, обвалилася гривня, так, ціни, тарифи злетіли вгору, але це все проблеми мирного часу. Проблеми воєнного часу -- це дістати питну воду, наприклад. Це дожити до завтра і не здохнути від голоду, холоду, від кулі, міни, від звичайного апендициту. Це шукати своїх зниклих безвісти дітей або батьків десятиліттями і не знаходити.

І зараз мені справді страшно. Страшно, що по моєму місту почнуть так само бігати наркомани з автоматами. Страшно, що в президентське крісло сяде хтось інший, хто піде на компроміс із росіянами, здасть Крим і Донбас, хто відкотить країну до стану 2013 року, знищивши всі позитивні зміни, що відбулися в країні за ці 5 років. А то ще й почне вибачатися в Кремлі, що ми стільки оборонялися і оголосить наших воїнів військовими злочинцями. Що, таке неможливо? Ну те саме говорили і про війну з росіянами 5,5 років тому. Казали, що це неможливо, а ось же вона. А всіх тих, хто розумів військову загрозу, як їх називали? "Оголтелыми националистами", правильно?

Звичайно, ніхто не скаже у мікрофон: "Любі маї! Нам треба падивитися правді в очі. Ми не маємо сил оборонятися. Досить кровапралиття, досить сліз. Нам патрібен мир. Я здаю Донбас і Крим!" Ні, цього й не треба. Достатньо тільки відстоювати наші інтереси на міжнародній арені не так активно АБО не так професійно, як це робить зараз Порошенко. Все інше РФ зробить сама...

Росіяни ніколи не забудуть нам такого приниження (5 років нашої оборони, виключення з міжнародних організацій, понад 10 пакетів санкцій тощо). Якщо ми поступимося, захоплені землі стануть плацдармом для наступної агресії, аж доки вони не розтягнуть всю нашу країну по шматках. Так вже було в 1918 році. Не для того росіяни починали війну, щоб зупинитися на Дебальцевому. Вони сприймають всю Україну як бунтівну провінцію і не заспокояться, доки не дійдуть до Львова. Нам життєво необхідно розуміти військову загрозу, яка все ще існує. Сотні російських танків вже 5 років стоять біля наших кордонів і тільки чекають моменту...Віталій Тронь.

 

View: https://www.facebook.com/100012005265502/videos/532917997118371/

 

Ляшко, про дебати із Ze:
"Я краще з коровою буду розмовляти,
вона хоч мукає".

 

Що напове, порохоботи, вже переходите на "фєню"?
Не пройде вже сценарій 2014 "Вадінтур або Путін нападе", вже напав і війна не закінчена, попри обіцянки.

 

Тимошенко допускає об’єднання з Гриценком

 

І Тимошенко з ким вже тільки не була в союзах, в тому числі і в коаліції з БПП.
З різними був, і різних критикує Гриценко.

 

Звичайнісенька політична шльондра

 

Поразка України може настати не на фронті, а на виборчих дільницях

Шостий рік триває неоголошена російсько-українська війна. Порядок денний Росії для України на початку цієї війни відомий і неодноразово озвучувався: російські Крим і Севастополь, федералізація у вигляді союзу “народных республик”, блок на європейську і євроатлантичну інтеґрацію, участь в інтеґраційних об’єднаннях навколо Росії, державний статус російської мови, монопольне становище Московського патріархату в церковній сфері тощо.

За цим планом, Україна мала бути маріонеткою і донором Росії, – в умовах її власної інтелектуальної і демоґрафічної деґрадації.

Натомість, не зважаючи на всі зусилля Росії, на шостому році війни весь цивілізований світ визнає Крим і Севастополь невід’ємними частинами України, “народные республики” і лінія фронту локалізовані на Донбасі, між Україною і Європейським Союзом підписана Угода про асоціацію і успішно діє безвізовий режим, курс на здобуття Україною членства в ЄС і НАТО закріплений в Конституції України, питання державного статусу російської мови зняте з порядку денного, вперше за всю свою історію Україна отримала свою міжнародно визнану православну церкву – канонічну і автокефальну.

Інакше кажучи, у цій війні Україна успішно протистоїть Росії – ядерній державі і постійному члену Ради безпеки ООН – шість років поспіль, і в цьому безпосередня заслуга чинного Президента України Петра Порошенка.

Закономірно, що саме він в результаті став основним ворогом Росії, яка вустами своїх пропаґандистів неодноразово заявляла, що Петро Порошенко є неприйнятним для неї як Президент України.

Саме тому Петро Порошенко і його досягнення стали основною мішенню Росії в інформаційній війні проти України. Психологічно-емоційні маніпуляції, спрямовані на знецінення, підтасовування фактів, відверта брехня і фейкові новини, – таким є арсенал Росії, що вона застосовує його проти України загалом і конкретно проти Петра Порошенка.

На жаль, в цьому дії Росії збігаються з діями політичних опонентів Петра Порошенка, що ставлять власні політичні інтереси понад державні.

А це означає, що поразка України у цій війні може настати не на військовому фронті, а на виборчих дільницях, і всі досягнення шести років війни можуть бути просто перекреслені.

Ми далекі від ідеалізації Петра Порошенка, проте вважаємо, що, зважаючи на стартові умови 2014 року, його робота як Президента України є більш ніж задовільною. Зокрема, саме тому значна частина наших співгромадян з міст західніше лінії розмежування дізнаються про війну лишень із засобів масової інформації, продовжуючи жити комфортним, майже довоєнним життям, незрівнянним із життям окупованої частини України.

Зважаючи на це все, ми закликаємо громадян України згуртуватися навколо кандидатури Петра Порошенка і проголосувати за нього ще в першому турі виборів Президента України, – щоб не допустити катастрофи в другому турі.

Бо інакше всі жертви шести років війни будуть марними.

Галина Вдовиченко
Юрій Винничук
Василь Голобородько
Oksana Zabuzhko
Oleh Kotsarev
Váno Krueger
Ivan Lenyo
Myroslav Marynovych
Петро Мідянка
Victor Morozov
Лесь Подерв'янський
Artem Polezhaka
Marjana Savka
Natalka Sniadanko
Тарас Федюк
Albert Tsukrenko
Чубай Тарас

 

Із серіі страшилок "а то ху&ло нападе"


А в это время в ордлостане движения интересные начинаются.
Закрывают границы, "их" таможня перестает работать, гражданских не пускают и не выпускают. При этом военные колоны идут, причем немало идут, только через кпвв Успенка позавчера ночью зашло четыре десятка Камазов с живой силой.
Начали обещать российский паспорт за вступление в войска. Правда он фейковый и работать на территории России не будет, а возможности проверить у сепарья нет (таможня же закрыта, как и граница, паспорт не проверишь и по нему не выедешь) но сепарье ведется.
В общем очень странный движ идет в Ордло с концентрацией ресурсов как РФ, так и местного сепарья при помощи сказки о роспаспортах.
Есть подозрение что сепаров сейчас планируют кинуть в какую то мясорубку, пока границы перекрыты и нет возможности ни свалить, ни разобраться в кидке с паспортами.
В общем тарим патроны, учимся стрелять и ждем..

Serg Marco

 

Щодо логіки, вибирати Порошенка як "менше зло" та недопустити до ІІ туру Тимошенко і Зеленського, всі соц.опитування показують, навіть будь Порошенко у ІІ турі, він програє, як Тимошенко, так і Зеленському. Якщо чесно, бачити Порошенка у ІІ турі не хочу і проголосую не за "менше зло".

 

Уявімо, що мені знадобилося зробити цей недільний вибір, а я ще сумніваюся. З чого я буду виходити?
По-перше, мені потрібно прийняти як даність, що думка моя про кандидатів, особливо, чинного президента, може бути не об'єктивним. Цілком компетентні закордонні спецслужби відзначають, що РФ дуже зацікавлена в зміні влади в Україні і активно втручається у виборчий процес методами інформаційної війни. З огляду на те, що і олігархічні медіа стоять на цих же позиціях, досить наївно і дуже самовпевнено вважати, що я, умовний пересічний громадянин, маю об'єктивну інформацією про ситуацію в країні і моя оцінка дій влади відповідає реаліям, досить наївно і дуже самовпевнено.
І звідси логічно випливає по-друге: а на кого ж мені орієнтуватися? У всьому світі в таких ситуаціях дивляться на моральних авторитетів. Чи є такі у нас? Ну, при всьому тотальному українському скептицизмі і вічної готовності звинуватити всіх у всьому, особливо, в продажності, якщо для вас ціннісний антикомунізм, курс на Захід, незалежність країни, ринкова економіка тощо., То такі люди є: Маринович, Гудзяк, Джемілєв, Зісельс, Пасхавер, Грицак і ще кілька гідних людей, які довели всім своїм життям підтримку проголошуваних ідеалів. Всі вони (!) висловилися однозначно за Порошенка (і це при тому, що бачать в ньому масу недоліків і відкрито про них говорять).
Якщо цього не достатньо, то можна піти від зворотного і перевірити, якою є позиція ворогів? На наше щастя, вони теж у великій кількості висловилися. Всі буквально, від Путіна до Дугіна і від Чапліна до Азарова категорично стверджують: «хто завгодно, тільки не Порошенко». Невже в таких умовах можна не розуміти, наскільки діючий президент для імперії - кістка в горлі, що не дозволяє проковтнути Україну, а будь-який інший кандидат для них буде очевидним подарунком?
Загалом, справа не в тому, чи так ідеальний Порошенко, як описують деякі його шанувальники (частина - цілком щиро), а в тому, що практичної альтернативи йому на цих виборах немає - про що і свідчить вражаючу одностайність в обох описаних вище групах.
Так що, заклик «Думай» від президентського штабу представляється мені дуже красивим ходом. Проблема лише, що вміння думати притаманне далеко не всьому електорату, а сміливість визнати свою неправоту і зовсім характерна для меншості

Karl Volokh

 

@Mykhaylo Khomchyn, цікаво, хто-небудь крім мене ще не читає Ваші кілометрові перепости. Я особисто не читаю. Не читаю, Карл.

 

Зробіть як я - в ігнор)))
Не беріть дурного в голову, а важкого в руки)))

 

А на вас що, світ клином зійшовся?
або
Тепло а штанах, але не обісрався я, не обісрався.