Вибір віри.

А те й скажу, для християнина Бог і є справжньою любов'ю.

А також любов і надія ..
Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини? (1-е Кор. 7:16)

 

Якщо ви йдете в шлюб віручи що ваше завдання спасти іншу людину - КАПЄЦ!!! Ніц з того не буде.

Я скажу так, що двоє людей іншої віри можуть створити добру сім*ю лише тоді коли одній із сторін начхати на свої переконання. Бо скільки сімей я знаю в яких одна половинка єврей а інша католик, в більшості всі перейшли або на одну або на іншу віру. Якщо вам важливі ваші принципи то ви не зможете спокійно осторонь стояти і дивитись як ваша жінка язичниця навчає вашу дитину тому що є багато божків і що треба покланятись сонцю і вітру. Ви будете мовчати на те все?

Тому нема чого... коли ви ідете в шлюб з такою людиною ви зразу приймаєте позицію що або вона переходить на вашу віру і більше нема розмов про іншу секту, або якщо ви дозволяєте на секту в себе вдома то будьте готові до зомбування і приєднання до сектантів. Іншого не дано.

 

Таки Маруся має рацію. Хоч і не упустив нагоди спаскудити язичників.
Можна і у відповідь плюнути... Але навіщо? Він проти вітру плює.

 

Християнська поведінка (маю на увазі правдива) хоча б з одного боку завжди стимулюватиме шлюб.

Тепеливість, доброта, милосердя, лагідність, поміркованість ..

 

Ніж дійде черга до мусульманства, не завадило б усвідомлювати свої християнські обв'язки:



Бо чоловік не походить від жінки, але жінка від чоловіка,
не створений бо чоловік ради жінки, але жінка ради чоловіка. (1-е
Кор. 11:8,9)

Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка! (Ефесян 5:33)

І ось ще, суттєве.

А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні.
Адам бо був створений перше, а Єва потому.
І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ.
Та спасеться вона дітородженням, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою. (1-е Тим. 2:12-15)

 

Це приклад з вашого життя чи просто пафос?

 

Якщо вам так легко змінитися,то будете з легкістю виконувати свої "ісламські обов"язки" а як нє,то варто спочатку думати,а потім емоції,любов і всьо такоє.
Але то тєжко і незручно....
Це не повчання ні в якім разі,а так висловлювання думки на тему....

 

Ото ж ,прописні християнські істини тепер сприймаються не інакше як пафос.
Лібертуха....

 

Правильно,так про яку християнку ідеться? Все -немає її...І таким чином зроблено вибір...

 

на мою скромну думку, потрібно розрізняти справжнє кохання між різновіруючими як дар Божий і випробування для цих людей... можна звичайно розпочати розмову про те, що справжнє може бути несправжнім і потім коли почуття пригасають і тому подібне...

можна во імя чистих почуттів пожертвувати всім і потім усвідомити, що це не справжня любов.. -- а можна відмовитись, розійтись з людиною, а потім все життя картати себе за це... і все життя перебувати в пошуках і не знайти "свою" людину... а коли людина вже старша для неї відпадає думка оточення, "захцянки" по молодості, вона усвідомлює, що насправді можливо було піти на компроміс ,а не впиратися рогом і тп... лише Богу відомо, чому саме людина опинилася перед такою дилемою... і те, що ми звикли до певного стандарту і уладу ,ще не свідчить про те, що нема на Божої волі, щоб було не так як у всіх...

щодо християн і невірних - було наведено цитати з Біблії, я їх підтримую... серце людини, що любить - відкрите.. якщо християнин любить невірного, значить той людина добра, викнує заповіді Божі реально, хоч не звертається до їх християнської форми... не можна вважати людину неповноцінною через те, що вона ще не відкрила для себе Бога... і не можна сторонитись таких людей, як прокажених, чи не вступати з ними в стосунки, бо вони немов на щабель нижче... якщо Бог зблизив, на те його воля...

щодо стосунків християн та сектантів... тут теж залежить від індивідуальності осіб... їх сприйняття а також від самої секти...щоб досягнути компромісу, ІМХО, потрібно мінімізувати вплив духовних настоятелів з обох сторін і визначити для себе в що саме людина вірить(щоб уникнути навіювання і тп).. на основі цього вже вирішувати чи можете ви бути разом і як досягти консенсусу...

щодо повністю різновіруючих напевно найскладніша ситуація, але вона теж має своє пояснення.. якщо християнка зблизилась з нпр. мусульманином, то це свідчить що між ними багато спільного...у світобаченнях, характері і тп... а різниця між ними часто в тому, що вони виховані в різних умовах, що і мало значний вплив на світогляд...
з якого дива християнка щиро полюбить мусульманина , який хоче ще трьох жінок?(ну може і є винятки)... а от мусульманина, який хоче одну дружину і щиро до неї відноситься - то в це ще повірю..(до речі, зараз практично всі мусульмани мають лише одну дружину).. і якщо мусульманин полюбив християнку, це свідчить, що у його свідомості теж є відхід від мусульманського бачення якою має бути жінка...

і на останок хочу додати найголовніше... можна безконечно вести розмови, про вибір віри, але поки людина не опиниться в ролі іншовіруючого в парі, не зрозуміє до кінця всієї суті цієї проблеми... тому тут важко зробити висновки, перебуваючи в гармонійних християнських стосунках...

 

Значить коханому вистачає статків на чотири спальні, першої ж ніхто не відбирає.

 

Або вказує, що насправді -- це не є справжня любов.

Але ж не треба нічого змінювати, ані відрікатися. Такій жінці достатньо жити згідно Євангельських настанов.