Ци Ви маєте впевненість,що вільний. Але ця впевненість надто швидко розвіється. Просто в кожного свій поріг сприйняття. В мене він свій. 10 років мені вистарчило відчути...та,кому то треба. Намагаюсь бути вільним. Від тої держави,того суспільства і решти. Спілкування з людьми обмежується лиш отим Львівським форумом. Без жодного перебільшення. І я радий тому. Ненавиджу соціум.
Як на мене - підхід правильний. Та для того щоб не залежати від суспільства не обов*язково з ним не контактувати. Хм. Ну кому як подобається. У мене хоч жаги до соціалізації й немає(і це скоріш мінус, ніж плюс), але зовсім без живого спілкування мабуть би з глузду з*їхав. Таки соціальні інстинкти - штука сурйозна.
Отожбо. На жаль,я теж перебуваю в тілі представника отого...роду хомосапієнсів. Поки. І,хоч-не-хоч,часом мушу стикатись з представниками цього виду. Надіюсь,то недовго.
Звичайно,що не секрет. Але про нього розказувати не хочу. Та й,на превеликий мій жаль,віддалення йде не так швидко,як б хотілось.
Свобода починається і закінчується з середини, з "Я не боюся", після цього зовнішня свобода або приходить сама, або перестає турбувати. Існує шаблонна думка що божевільні люди страждають, але серед психологів також існує думка що вільному від усього розуму нічого боятися і ні від чого страждати.