Ви стали свідком злочину - Ваші дії?

Все правильно...
Я во тоже до лісу сокирчину ношу...
На всякий випадок,знаєте...

 

Підставити щоку, тобто не відповідати образою на образу - це стосується взаємовідносин з ближнім: чоловіком (дружиною) другом, братом, батьками. Сім'я не церква і в ній іноді бувають непорозуміння, сварки і т.п. І коли близька вам людина яку ви любите і поважаєте (і яка любить і поважає вас) перебуваючи в знервованому стані не усвідомлюючи своїх слів і не бажаючи зла нанесе вам образу, було б нерозумно відповісти образою на образу щоби не розпалити сварки. Краще в такий момент стерпіти ("підставити щоку"), а пізніше, можливо, в спокійній обстановці поговорити про це.
Проте коли це стосується сторонньої людини, яка свідомо проявляє до вас агресію (не мається на увазі коли вам в транспорті наступили на ногу), становить загрозу вашому чи ваших близьких здоров'ю, життю чи майну - отут, на мою думку, потрібно дати при можливості таку відсіч, щоби агресору наступного разу неповадно було.

---------- Додано в 12:37 ---------- Попередній допис був написаний в 12:35 ----------

Звичайно, часто в лісі треба нарубати дров щоби розпалити ватру і підсмажити м'ясця (наприклад з агресивної собаки яка хоче покусати)
P.S. Порада: ручку сокирчини добре обмотати ізоляційною стрічкою, але тільки матерчатою (!), ні в якому разі не синтетикою. Бо на матерчатій стрічці не залишаються відбитки пальців. В разі чого можна викинути і казати: "Я не я і сокира не моя".

 

Я говорю впринципі

 

Або показати її агресивним власникам отих агресивних собак...
Або просто агресивним власникам...ммм...власникам агресивних пик.....о...

 

Як повідав Ісус - якщо на Вас в пустелі нападе грабіжник - і вимагатиме гаманець - віддайте йому і сорочку... (тут зрозуміло). Але що робити коли стикаєтеся з бандою грабіжнків і пасивними глядачами. Самоповага не повинна постраждати, як на мене в будь-якому випадку...

 

Звичайно, що ніякий гаманець чи сорочка не вартий людського життя чи здоров'я, тут нема ніяких сумнівів. Але в ті далекі часи, коли нападав розбійник в пустелі, він обирав собі жертву фізично слабшу за себе. Тобто, якщо ви двометровий атлет, на вас апріорі не міг напасти дохлячок-замухришка. Але тепер, коли є різні засоби активного самозахисту, перевага в грубій фізичній силі дещо нівелюється. Часи змінюються, тому не можна все сприймати буквально.
Хочу на цю тему розповісти не то анекдот, не то притчу:
Афганістан часів радянської окупації. По полю йде навантажений віслюк, за ним жінка з дітьми, позаду правовірний мусульманин (хоча порядок мав би бути навпаки). Мулла, побачивши це неподобство, звертається до чоловіка:
- Гей, правовірний, ти що Корану не читав? На що той відповів:
- Коли писався Коран, тоді ще не було протипіхотних мін.

 

если ваше вмешательство не спасет чью то жизнь или здоровье и не предотвратит преступление - лучше не лезть, с нашим следствием лучше не связываться ...

---------- Додано в 13:08 ---------- Попередній допис був написаний в 13:03 ----------

а тут несколько вариантов, всех избить и разогнать и до конца дней считать себя Человеком с большой буквы, дорваться конкретно отгрести и выйдя из больницы считать себя Человеком, дорваться получить пером в бок или кастетом в череп и ничего уже не считать, или быть калекой всю жизнь и считать себя идиотом, ну или смыться и считать себя тряпкой ... вот

 

Потрібно виробити свої принципи, вживити їх в себе і жити згідно них. Тільки тоді таких питань не виникатиме.
Якщо ви бачите, що щось іде не згідно ваших принципів - реакція буде завжди правильна. Перш за все правильна для вас.

В ситуації, коли я бачу грабіж в транспорті, як варіант можна "ненароком" спіткнутись і гримнути грабіжника ногою в коліно. Далі дивитись по ходу розвитку ситуації.

 

В доповнення хочу сказати - колись мені в дитинстві розповідав один старий львівський батяр, якому було вже близько 90 років, що за часів Австро-Угорщини чи Польші в кишенькових злодіїв був свій неписаний,так званий "кодекс честі". Вони не мали права красти у вагітних, людей похилого віку, жінок з дітьми. І в разі коли їх спіймали - не мали права заподіяти шкоду жертві - максимум це вириватися і тікати подалі. Ні про яке "пописати" когось бритвою не могло бути і мови. В противному разі їхні товариші по цеху, довідавшись про таке, посікли би їх як капусту. Але часи міняються, міняються і звичаї. O tempora! O mores! Тепер хазяйнує беспрєдєл.

 

В кожній країні свої принципи згідно цього.
В Канаді поліція входить в першу трійку людей кому найбільше довіряють (після медсестер і пожежників), тому тут часто звертаються до поліції.І це не рахується "западло".А навпаки виконання свого громадського обовязку.
Звичайно трапляються ситуації коли треба вирішувати самому. Все згідно обставин , але ні в якому випадку НЕ МОЖНА РОБИТИ САМОСУД.
Тоді злочинець стає жертвою ... не без адвокатів , звичайно , які забирають левову долю компенсації.
Хулінанства на вулицях тут майже не має.., мордобой є в більшості в барах і коли появляєтся поліція , втікають одні і другі.
Коли крадуть машини - хай крадуть на здоровя (дехто так і хоче).В всіх є страховка , яка повертає на протязі місяця вартість авта.

Коли ще я був не жонатий, я любив ходити по барах.І це не по культурних , а по робітничо-ковбойських де деколи є мордобої.
Одного разу я з колегою пішли в такий бар. , взяли пиво і почали грати біллярд...граєм тихо-мирно. ..бокали спорожніли.
Я пішов в туалет , а колега до бармена щоб "повторити" з пивом.
Коли ми вернулися , то побачили що наш стіл зайняли.Ми мол...хлопці ...ми тут грали.Вони нас грубо послали.
Я зразу одному з них зарядив в бороду.Колєга - другому.Той другий впав. Мій встояв на ногах і теж мене хотів вдарити , но попав скольжачим ударом по плечі...
і тут раптом мені круги веселкові в очах пішли , і щось тепле і мокре відчув на голові...повертаюся їхня коліжанка стоїть з києм в руках і мене ще раз по голові...
Колєга взяв мене під руку і потягнув мене на вулицю.В скверику подальше від бару , ми сіли на лавку.Він пішов купив пляшку води , я помив голову , руки...ще трохи посиділи і поїхали маршрутним автобусом додому.Машину яка була запаркована недалеко від бару колєга забрав на другий день.
А мене цілий другий день тошнило і крутилася голова , нічого не міг їсти. Почало легшати аж під вечір.

 

Яка самоповага? Що ви під цим розумієте?
Якщо у мене будуть видирати торбу - віддам. Без сумки можна обійтись, а дітям без мами буде важко. Якщо йдеться про здоров"я чи життя, краще віддати матеріальну цінність ніж бавитись у голлівудських кіногероїв.
А щодо попередження. Завжди можна зробити це дипломатично і ненав"язливо, типу: "у вас ширинка на галстуке расстегнулась" (с) )

 

Знов собі згадав оту сцену на Привокзальному ринку. Троє гопників намагались вирвати в молодої кубіти сумку... Міліція ледво їх врятувала... За яку хвилину один качався з відбитим причинним місцем,другому з місця,де було око садила кров,а третій в куті діставав по всьому всім:мороженими мясивами з прилавків,баньками і тепе... Між іншим,ніяких прийомів кубіта не демонструвала...лиш лють...

 

Гадаю, народу треба виробити такий рефлекс і ВСЬО!

Піля цього усі :bazar: перетворяться на

 

потому что Канада это Канада, как по мне Канада лучшая страна в мире ..

либо у вас гопники "учебные", либо кубиты "боевые" ...

 

У Москві чоловік загинув, захищаючи незнайому дівчину

 

І я відібрав... парасолю за 16 грн, "наградной" 25-ти гривньовий годинник, пакет з двома дисками Пінкфлойду, і пів пачкм "Прилук"... Другу половину гопники відсипали собі... Правда мені було "пофіг"... Психологічний і больовий бар"єр я перетнув ще в генделику...
І чи не вперше я згоден із Pedro... Що би тут Svjato не "співав", все спрацьовує в підсвідомості... І Ромкова сокира тому доказ.
Колись обіцяв розповісти один випадок.
Було це в поїзді Сімферопіль-Львів. Я їхав із відрядження. Грошей - на пачку "Пріми" без фільтру і пів батона... Сів, їду... Зовні - бомж бомжем... Три дні не голений, голодний, джинси, футболка і броцак... Пів вагона дємбєлів і погранців... Прикордонники після навчання роз"їзжались по частинам, дємбєля по "родінах"... Через деякий час, щоби згаяти його і привести себе в Божий вигляд іду в туалет поголитись... Роздівся, почав голитись, стук в двері... Відповідаю, що зараз вийду... Закінчую голитись - удари кулаками в двері, вдягаюсь, удари ногами в двері, рушник за пояс, пасту-бритву в задню кішеню, з.щітку в праву, відчиняю... З ударом ноги (відступаю) двері відчиняються... Шафа під 2м в камуфляжі, нашльопки підказують належність до ПВ, але пагонів (звання) я не бачу... Позаду нього стоїть перелякана дівчина з дитиною на руках і ще два "заступнічка"... "Альоша" вирішив "допомогти" дівчині скоріше потрапити у виходок... І зразу в крик: Ти шо..., ми тут ждемо..., дитина сцяти..., тьолка переживає... і так далі... Якби "рембо" навіть сказало - "Вали звідси!", чесслово, повернувся б і пішов на місце... Але "рембо" сказало : Ану пішов на (...) звідси... Я вище згадував, що звання розгледіти не зміг через зріст бійця... Ото "пішовтинах.." від солдат я не попускав з першого дня абітур"єнства (за що мало не вилетів...). Червона пелена на очі, удар, удар, удар, прижок, руками в шию, удар коробкою для мозку об вогнегасник, під вагою і дією "рембо" лягає на землю, завченим прийомом сідаю на спину, задираю башку і тримаючи з.щітку як ніж репетую - (А в голові весь цей час одна думка - не втримаю - порвуть!) - Шановне пансьтво! Якщо ви і ваші колєги зараз-же не сядуть на свої місця, мені прийдеться завдати вашому товаришу деяких незручностей! Внявши мойому зверненню, виховані люди почали нехотячи розходитись по місцях... "Рембо" продовжувало пручатись... Щоби воно не заважало мені пройти в глиб вагону прийшлось дуже швидко наблизити його коробочку для мозку до підлоги вагону... Потім було тіпання, тремтіння в руках і ногах, перевдягання подертої майки... Підходять двоє погранців мол.с-нт і солдат: - Мужик!...
Тут вже ініціатива була на мому боці. Аусвайс їм в пики, лекція в тамбурі про те, як відрізнити "мужиків" від офіцерів і т.д... А все було набагато прозаїчніше... Ото "рембо" було їхнім прапорщиком, яке задовбало їх ще в учебці, воно напилося і почало приставати до тої дівчини... А бійці прийшли просити "мужика", щоби мужик в міліцію не жалівся... До Львова я їхав як король... В вагоні тиша, ні погранці ні демделя, порядок і дисципліну не порушували, вели себе тихо і цілкам привітно... А сусіди по купе нагодували, напоїли, і спати поклали...
Ось такий колєнкор...

 

Не треба далеко ходити, у Львові так загинув чоловік, який хотів відібрати в злодія сумочку, яку той вкрав в жінки на вулиці..

Я б не дала своєму чоловікові в таке втручатись і сама б не рипалась, матеріальні цінності не вартують життя. Максимум - зголосилася б в міліцію і була б свідком.

 

ОДного дощового вечора о годині 22.30 опинилась я сама-самісінька на пл. Ринок. Мені було всього 16 років, ваги 45 кг. Нємощь. І тут до мене пристали дві такі ж як я смаркотулі, але вже на підпитку. Крім того, що їх було двоє, то і кожна з них була дві мене. Відібрали у мене парасольку (напівполаману, але мою), залізли у кишеню і забрали всі гроші, і намагалися зняти плащ.
Вулиця була практично порожня, жодного патруля, а я на той час ще не мала виробленої філософії "віддай і втікай". Я вирішила повоювати за своє. Плаща не віддала, подумала, що і грішми обійдуться. Через три хвилини мене наздогнали хлопці, які вочевидь були з тієї ж компанії і повернули парасолю.
Підчас того інциденту, я думала тільки про одне: якщо дійде до бійки, то як вберегти лице для завтрішнього концерту?
Молоде..зелене...

 

І в мене все життя така проблема - Як завтра перед підлеглими стояти... Тому і не попадали в пику...

(до пори до часу) - Один раз велосипедним ланцом таки розвалили твар...

 

Ні! молоде і мудре. І зробили правильно - повоювали і нехай щось та й відбили!

---------- Додано в 22:27 ---------- Попередній допис був написаний в 22:17 ----------

Згоден, що адреналін у більшості бере своє. Але й мене цікавила точка зору зі сторони релігій. Тому і тема у цій вітці. До того ж є флегматикм, яким адреналін не так б'є по мізках, а правильне рішення за звичай приходить запізно.

Для зручності наведу простий приклад:
Ви їдете на автомобілі із швидкістю не менше 100км/год. Доорогу перебігає пес.
Ваші дії? 2 Варіанти різке гальмування або піддати швидкості. Всі інші варіанти - неправильні (деталі не подаватиму). І раджу кожному водієві визначитися наперед що робити. Я визначився і сміло додав газку - все обійшлося (для людей). А могло би бути гірше. Випадки (як в анекдоті - добре що не мої, але Є ! )

Отже мої співи, таки, може допоможуть комусь стати більш впевненішим або обережнішим...

До речі. Ваші дії в поїзді, як на мене - виправдані. Я навіть повністю на Вашій стороні, хоч не знаю чи зміг би так само. Сумніваюсь, хоч би хотілось...
Добре, що у Вас була хороша підготовка і вироблені рефлекси. Але якби Ви не були треновані? Чи змогли б Ви описати сьогодні позитивний результат???