Весняна депресія...

Відповідь: Весняна депресія...

Нє,то тіко ломка може бути від довгої відсутності на Форумі.Представляєте ,як Кеп"а ламає!?

 

Відповідь: Літня депресія...

У голові уже котрий день крутяться лише слова із "Сексмісії": "Ciemność, widzę ciemność, ciemność widzę."

 

Відповідь: Весняна депресія...

Та ну не варто Лiле, воно ж бо все жiноче- надумане...У тебе ж дитина , чоловiк, невже не щаслива? Не вже нема для кого?

 

Відповідь: Весняна депресія...

Є, але я домів хочу. От ти Канаду обожнюєш, а мені би додому хоч на кілька днів вибратися...

 

Відповідь: Весняна депресія...

Ти знаєш, їздив три роки тому, бiльше не хочу, я вiдвик, майже нема до кого(половина рiдних просто не хочуть нi туда нi звiдтам, однокласники однокурсники або попереодружувалися-женилися,а бо чкурнули хто куда (або i те i те разом)одне дiда провiдав,тай то так собi.Нехочу,нехочу я туди i все, я поїхав з вiдтам бо було зле, не маю звички повертатися... Ото наших як начитаюся так бува тягне,а так їду куда далi.

 

Відповідь: Весняна депресія...

А мені там зле не було. Мені було добре. І друзів купа. А тут майже цілком сама. Кожен живе у своїй коробці, з якої не вилазить. А у Львові мене знаєш скільки людей чекає! Домів хочу...

 

Відповідь: Весняна депресія...

Лiля ну друзiв i в мене було купа, тут менi їх бракує,але там i їх немає, навiть рiднi їх незнають хто куда подався...В людей iншi iнтереси, все мiняється i ти вони i навiть мiсто... я сумую за мiстом скорiше а нiж за людьми,але то проходить, коли їду до вашого Ванкувера, вже дуже вiн менi Львiв нагадує.
А те що тут люди живуть в коробках, дивно що навiть притому що знаємо як вони тут живуть i нiби всi свої,а отак сидимо i плачемося шо нiде i нiкуда.Збирай своїх їдьте кудась. В мене тут дуже мало знайомих(за друзiв взагалi мовчу)е ж йолки-палки даємо ж якось раду, витягуємо одне одного з тих кубiв, хоч то i тяжко,але ж не здаємося.Чого i тобi бажаю.

 

Відповідь: Весняна депресія...

Так своїх тут мало. Ті, що є, заздрять, чи яка холєра. Не вдається з ними сконтактуватися ніяк. Інші - переїхали місяць тому. А взагалі Оттава місто специфічне. Тут дружбу не заводять. Якщо, то зрідка.

 

Відповідь: Весняна депресія...

Ну то приїзджай до нас, я вам Сiатл покажу, океана, гори-долини-водопади всяке-таке. Тут дуже класна природа, звiсно коли не "капiздаху". i маємо навiть шпiгель. i навiть каву

 

Відповідь: Весняна депресія...

Оля теж з Сіетлу...

 

Відповідь: Літня депресія...

Привіт.
Не знаю як назвати мій стан-але не депресією точно)))
Просто хотілось би почути думку зі сторони, при чому не упереджену - оскільки знайомі суто по переписці на форумі)))
При закінченні 9 класу постав вибір, оскільки вчитись далі в школі я не бажала, хоча вчилась на одні 5, вирішила поступати в тодішній технікум легкої промисловості. Поступила я без блатів і без проблем, аналогічно і закінчила, без блатів і проблем, ще й на додачу з червоним дипломом.
це був 1997 рік, роботу знайти було важко, на швейну фабрику, куди я взяла скерування з технікума чудом потрапила моя одногрупниця...
Згодом через біржу праці з горем пополам я влаштувалась на щвейну фабрику, але довго там не пропрацювала оскільки були простої і зарплати нам не платили, от тоді я вирішила, що потрібна повна вища освіта, і поступила на економіку в торгово-економічний інститут.
Навчання було платне, оплачувала його власними силами працюючи вдень і підроблячи шиттям вночі.За 5 років навчання я поміняла 4 фірми.
Після інституту я влаштувалась офіс-менеджером на одну львівську фірму, робота цікава, мені подобалась, вже через кілька місяців роботи я вела повністю кадри на фірмі з 250 працівниками.
Було одне бажання рости далі і маленька зарплата( суміщуючи дві посади - я отримувала одну ставку) Керівництво на переговори йти не бажало - тоді я вирішила шукати нову роботу, десь через півроку після десяти співбесід мене запросили на роботу на посаду офіс- менеджера.
Можливо не варто було погоджуватись, оскільки з офіс- менеджера я вже виросла, але ( може це по дитячому) я не могла більше працювати на старій фірмі і схопилась за нову роботу з ентузіазмом, з бажанням внести свою часточку в розвиток колективу та справи. Пропрацювавши на фірмі півроку я бачу що топчусь на одному місці, оскільки перспективи тут нема
Протягом кількох років після роботи я шию, шию весільні плаття, мені це подобається, мрію про власну справу.. . правда тіки мрію, бо не маю достатньо коштів щоб це реалізувати ...
Другу роботу шукати не маю бажання. і не наю що робити далі ...
ЧИ МОЖЕ Я ЗАБАГАТО ХОЧУ)))))))))))

 

Відповідь: Весняна депресія...

Або емігрувати або замуж

 

Відповідь: Весняна депресія...

АБО ДВА В ОДНОМУ)))))))))))

 

Відповідь: Весняна депресія...

Ви пракладіть максимум зусиль для реалізацієї своєї мрії. Спробуйте, адже краще жаліти про те, що зробив, ніж про те, що не зробив.

"Говоря "не хочу" или "не могу" ты лишаешь себя всемогущества"

 

Відповідь: Весняна депресія...

Галю, а якже клiєнти, а якже товар, ти ж нiби не задаром шиєш, сонце? Ший модний одяг, ший на заказ, зараз люди починають то шукати, повiр нас лово знаю шо говорю. Вмiєш працювати зпаперами, дружиш з комп'ю тером тодi взагалi якi можуть бути проблеми? Я розумiю, що в Українi дибiльна система малого бiзнесу,але зараз трохай вже попустило, можна шось своє потрохи скалатати. Маю купу чудовий прикладiв,Наприклад двоюрiдний брат має бiзнес по тонуванню вiкон, починав з автомобiлiв якi були у сiмейному користуваннi + зробив кiлька ше i своїм друзям, чи знайомим.Зробив гарну лейбу фiрми, де було сказано хто клеїв ту плiвку i як сконтактуватися. Спочатку було дуже мало клiєнтiв + уже створенi бiзнеса- конкуренти, але ж навчився, клеїть, зараз має навiть свiй шап, кiлька машин на день, каже слава Богу роботи i платнi хватає.
Так само i в iншого знайомого.Займається виготовленням вiкон, починав з тестьової хати, потiм зробив фотографiї, кiлька разiв виїзджав на виставки чи просто на базари- зараз бiлше 10 чоловiк тiки робочих.
Я от зараз також працюю в напрямку своєї справи.Теж починав з того що просто покликали на роботу i сказали копати вiд паркану до обiду, нiчого, попрацював, зараз от чепуха годин зосталась пiдiгнати i можна брати лiцензiю, страхiвку iтд, залишатися в компанiї старшим,абож вiдкривати свою власну справу.
З того всього я зрозумiв одне, ти можеш продавати повiтря,але якщо ти то дiйсно робиш вiд душi, якщо це твоє то нiхто i нiщо не стане в тебе на дорозi.Дерзай, удачi, будеш свiтовим модельєром незабудь згадати ласковим словом.

 

Відповідь: Весняна депресія...

ДЯКУЮ ЗА ПІДТРИМКУ)))))