Можливо сусід Що таке Чкалова? Мені радянські назви вулиць нічого не говорять Знаю, на Туган-Барановського є педагогічне училище Осипа Маковея. Невже за тим стадіон є? Там ніби і місця не має, ззаду недалеко Пекарська
Деякі вернакулярні райони підносять на духу (наприклад, Вірменка), а деякі страшать (район Краківського - дуже непривітний). Чи Привокзальна... Фе.
"Привокзальная" - понятие растяжимое. ---------- Додано в 14:47 ---------- Попередній допис був написаний в 14:44 ---------- Да понятно. Но я и в таком варианте, в прошлом, не видел смысла и не встречал на своем жизненном пути людей, видевших в этом хоть что-то романтическое. Хотя соглашусь... находились наверное "авторитеты" что козыряли подобной иллюзией.
на М. Вовчка прожил кучу лет. До сих пор, по факту, там прописан под 26 номером. За углом школа в которую ходил, на Ленинградской. Погран часть - нашими шефами были. А когда-то на Я. Мудрого была автостанция.
Согласен. И, как дополнение, могу напомнить, что часть людей вообще страдает пространственным идиотизмом. Может это состояние и по другому (более благозвучно) называется, но встречал таких чудиков часто, при чем они живут и кучу лет не могут толком показать, что и в какой стороне находиться. На улице в пределах прямой видимости ещё ориентируются, а вот стоит зайти в помещение.... всё труба... шансов что объяснит направления уже нет.
В 1979р. мій приятель, теперішній архітектор м.Львова, привіз мені з Тарту дуже цікавий збірник наукових статей, який називався "Человек, среда, пространство." Я його зберігаю до тепер, як одну з найцін- ніших книжок моєї бібліотеки. Думаю, що багато цитат з цієї книги я опублікую на форумі. Та в дану мить я на память, не претендуючи на дослівність, бо це в даний момент не суттєво, наведу пару цікавих прикладів. Вчені, які досліджують людське суспільство і середовище, яке це суспільство для себе створює, виявили дуже цікаві закономірності. Головне, чим людина цивілізована, відрізняється від людини не цивілізованої є персонілізований простір на який людина, в залежності від свого статусу, претендує і ідентифікує як свою територію. Більше того, було розроблено шкалу з 8 дистанцій, в залежності від того, які органи та системи задіювались при цьому. Починалась ця шкала з інтимної дистанції, яка в свою чергу поділялась на дві, ближня фаза, коли люди торкаються тілами один одного, і дальня фаза, при якій є можливість торкнутись партнера рукою або ногою...закінчувалась ця шкала соціальною дистанцією, при якій дві окремі групи людей можуть вільно спілкуватися, не заважаючи при цьому одна одній...і ця відстань становила до 8м.-ближня фаза, та понад8м. - дальня фаза.
Я також знаю таку людину і навіть маю її вдома. Може це завеликий вплив совєцкіх промивачів мозгів відбувся з їхнім відомим. Один вернакулярний район. Хі-хі...
Є,збереглося.Люблю там гуляти ввечері літом.Хоча є великий ризик напоротися на бульдогів.Позабудовували котеджами,озеро засмітили,але все одно-красота...
...знаю кафе на Тарнавського "Зелене око" вбудоване в 5-ти поверховий житловий будинок, як пройти від нього, до місця про яке пишете Ви? Це також Галицький район?
Интересно. Давно уже себя поймал на мысли, что не люблю когда меня касаются люди, даже простое похлопывание по плечу, вызывает дискомфорт, при этом и сам никогда не дотронусь до человека без особых на то надобностей в виде ритуалов. Рукопожатие и жена, не в счет. Хотя рукопожатие, тоже на подсознании, не приветствую и если есть возможность обойтись без него, с удовольствием принимаю это. Зато, запросто могу погладить, даже проходящую мимо собаку. И что там, в вашей умной книге сказано по такому варианту?
Ви не того пана питаєте. Чи має це відношення до формування вернакулярних районів. Можливо. Трбе попросити ще один ЄСівський грант і дослідити.
Гарне запитання, частково на нього відповів своїм дописом пан ЮСт...а частково, наведений приклад буде пояснено наступною інформацією з цієї "умної" книжки. Правда стаття іншого вченого. Дві ідентичні групи піддослідних добровольців на своїх робочих місцях, були у двох різних ситуаціях. В першої групи в приміщенні лунала під час роботи така ж музика як і в приміщенні другої групи, тільки в першому випадку музику можна було в будь який момент всановити на будь яку гучність або навіть вимкнути, в приміщенні другої групи рівень не змінювався, і можливості вимкнути не було... думаю ви здогадалися, як сильно відрізнялась продуктивність праці в обох групах... Висоцький колись співав пісню, в якій були такі слова "...что лбом, что по лбу все едино..." думаю, що ні, лобом ви самі, а по лобі - вас. Тобто в першому випадку ви ситуацію контролюєте, в другому- ні.
Ще один дуже цікавий вернакулярний районець - Майорівка. http://uk.wikipedia.org/wiki/Майорівка_(Львів) ---------- Додано в 15:27 ---------- Попередній допис був написаний в 15:25 ---------- Знаменита професорська колонія. http://yp.lviv.ua/inner_lviv/profesorska_kolonija/index.html
один з визначних вернакулярних районів форуму - баня. Дехто проживає там перманентно, але небагатьом вдається заслужити цю честь... == до речі, а за які заслуги?... таку видатну нагороду - і новачку... на додачу - ввічливому, матом ніби не крив...